≤стор≥¤ ”крањни > ѕричини та насл≥дки агрес≥њ б≥льшовицькоњ –ос≥њ. ”Ќ– в к≥нц≥ 1917 Ц початок 1918 рр

” тому ж листопад≥ √енеральне секретарство в≥йськових справ прийн¤ло р≥шенн¤ утворити √енеральний в≥йськовий штаб, до складу ¤кого входило к≥лька управл≥нь, зокрема в≥йськово-пол≥тич≠не та ≥нтендантське, ≥ в≥дд≥л≥в (орган≥зац≥йний, загальний, в≥йсько≠во-ком≥сар≥атський, артилер≥йський, зв'¤зку) та спец≥альна ком≥с≥¤, що мала вир≥шувати проблеми оф≥цер≥в-украњнц≥в, ¤к≥ служили в рос≥йськ≥й арм≥њ й залишилис¤ "без роботи". ћ.ѕорш видав спец≥≠альний наказ зг≥дно з ¤ким до украњнського в≥йська приймалис¤ лише "оф≥цери, що були родом з ”крањни".

ѕаралельно закладалис¤ правов≥ основи в≥йськового буд≥вни≠цтва. “ак, 23 грудн¤ з'¤вивс¤ закон "ѕро в≥дстроченн¤ призова на в≥йськову службу ≥ в≥дкомандируванн¤ з нењ громад¤н ”крањнськоњ –еспубл≥ки", пот≥м Ч закон "ѕро утворенн¤  ом≥тету по демоб≥л≥≠зац≥њ арм≥њ" ≥, нарешт≥, 16 с≥чн¤ Ч тимчасовий закон про утворенн¤ украњнського народного в≥йська, ¤кий остаточно закр≥пив перемогу тих, хто виступав за загальне озброЇнн¤ народу. ¬≥дпов≥дно до цього закону тод≥шню арм≥ю належало демоб≥л≥зувати й зам≥нити народ≠ною м≥л≥ц≥Їю дл¤ оборони в≥д зовн≥шнього ворога, причому до прийн¤тт¤ остаточного закону мав розпочатис¤ наб≥р ≥нструктор≥в, ¤к≥ п≥сл¤ в≥дпов≥дноњ п≥дготовки приступили б до орган≥зац≥њ наро≠дноњ м≥л≥ц≥њ. –еальн≥ под≥њ показали всю ≥люзорн≥сть под≥бних пла≠н≥в, коли п≥д час муравйовського наступу на  ињв ви¤вилос¤, що ÷ентральн≥й –ад≥ не вистачаЇ регул¤рноњ арм≥њ.

ѕ≥сл¤ того, ¤к на початку березн¤ 1918 p. ÷ентральна –ада повернулас¤ ло  иЇва, њњ в≥йськову концепц≥ю було зм≥нено. Ѕуло проведено реорган≥зац≥ю √енерального в≥йськового штабу, а у кв≥т≠н≥ в≥йськове м≥н≥стерство й √енеральний штаб виробили новий план орган≥зац≥њ арм≥њ на основ≥ територ≥ального набору. ”крањнська ар≠м≥¤ мала складатис¤ з 8 корпус≥в п≥хоти ≥ 4 корпус≥в к≥нноти. –озробл¤лис¤ й ≥нш≥ заходи (зокрема, план призову, ¤кий мав розпочатис¤ восени), спр¤мован≥ на формуванн¤ регул¤рноњ арм≥њ.  р≥м того, ÷ентральна –ада прагнула розв'¤зати питанн¤, пов'¤зан≥ ≥з соц≥альним захистом в≥йськовослужбовц≥в. “ак, 16 кв≥тн¤ √ене≠ральне ѕисарство над≥слало ÷ентральн≥й –ад≥ законопроект про допомогу с≥м'¤м в≥йськовополонених.

“а було вже п≥зно. ќднак не варто причини загибел≥ ÷ентра≠льноњ –ади шукати лише в њњ прорахунках на в≥йськов≥й справ≥ Ч вони т≥льки поповнили низку фатальних помилок, що њх допустила ÷ентральна –ада за свою недовгу ≥стор≥ю.

ќстанн≥ дн≥ ÷ентральноњ –ади ≥ повчальн≥ уроки. 4 грудн¤ ÷ен≠тральна –ада отримала ультиматум –аднаркому за п≥дписами Ћен≥на ≥ “роцького. ќбвинуваченн¤ з боку рад¤нського ур¤ду зводилось до того, що в≥дкликаючи в односторонньому пор¤дку украњн≥зован≥ в≥йська. ÷ентральна –ада дезорган≥зуЇ фронт, кр≥м того, роззброюЇ рад¤нськ≥ сили в ”крањн≥ й в≥дмовл¤Їтьс¤ пропустити в≥йська проти  алед≥на. ј через два дн≥ на зас≥данн≥ ¬сеукрањнського з'њзду –ад ћ.√рушевський за¤вив, що в ”крањну вже вступила в≥йська –адна≠ркому.

” в≥дпов≥д≥ на ультиматум (њњ п≥дписали ¬.¬инниченко й —.ѕе≠тлюра) –аднарком обвинувачувавс¤ у грубому замаху на "право самовизначенн¤ ”крањни шл¤хом нав'¤зуванн¤ њй своњх форм пол≥≠тичного устрою". ћ.√рушевський за¤вив, що "народн≥ ком≥сари" не мають права втручатис¤ в украњнськ≥ справи, а у прийн¤т≥й на ¬сеукрањнському з'њзд≥ –ад резолюц≥њ ультиматум визначавс¤ ¤к "агресивний крок проти ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади". Ќарешт≥, ¬.¬инниченко ≥ ћ.ѕорш в розмов≥ по пр¤мому дроту з украњнською делегац≥Їю, ¤ка перебувала в ѕетроград≥ дл¤ участ≥ в сел¤нському з'њзд≥, п≥дкреслили, що основою дл¤ переговор≥в м≥ж ÷ентральною –адою й –аднаркомом може бути визнанн¤ ”Ќ– й за¤ва народних ком≥сар≥в про повне невтручанн¤ у њњ внутр≥шн≥ справи. Ѕ≥льшовики ж, навпаки, незважаючи на численн≥ декларац≥њ про "самовизна≠ченн¤ нац≥й аж до в≥дд≥ленн¤", не переводили своњх в≥дносин з ”крањною в площину м≥жнародного права.

ѕостаЇ законом≥рне запитанн¤: чому перед такою загрозою, а тим б≥льше п≥сл¤ в≥тальних телеграм ÷ентральн≥й –ад≥, п≥сл¤ бага≠тотис¤чних ман≥фестац≥й на њњ п≥дтримку, п≥сл¤ широкомовних й ц≥лком обгрунтованих за¤в, що украњнський рух п≥дтримують м≥ль≠йони багнет≥в, чому все ж таки ÷ентральна –ада не змогла протис≠то¤ти б≥льшовицькому наступу, а в творах ¬.¬инниченка з'¤вилис¤ так≥ сумн≥ р¤дки: "я п≥д той час уже не в≥рив у особисту прихиль≠н≥сть народу до ÷ентральноњ –ади".

¬≥дпов≥дь на це питанн¤ лежить у площин≥ двох фактор≥в Ч зовн≥шнього й внутр≥шнього.

Ќасамперед, це характерна дл¤ украњнськоњ ≥стор≥њ проблема пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ. Ћ≥дери ÷ентральноњ –ади, зазначив ¬.¬инни≠ченко в своЇму "«апов≥т≥ борц¤м", опинилис¤ перед вибором: де шукати допомоги проти ворога нашого нац≥онального визволенн¤ (–ос≥њ)? ƒумка щодо цього не була однозначною: одна частина сто¤ла за те, щоб шукати њњ в народ≥, йдуч≥ назустр≥ч в≥чним соц≥ально-еко≠ном≥чним прагненн¤м його, щоб ≥з гасла "¬≥льна ”крањна" зробити гасло "¬≥льна ”крањна без холопа ≥ пана", щоб з'Їднати вс≥ прагненн¤ в одне, щоб одноб≥чне визволенн¤ розвинути у всеб≥чне. ≤нша части≠на ÷ентральноњ –ади не знайшла в соб≥ н≥ сили, н≥ мужност≥, н≥ бажанн¤ прийн¤ти це гасло, вона переважною б≥льш≥стю голос≥в висловилась "за ор≥Їнтац≥ю на зовн≥шн≥ сили, за кликанн¤ на пом≥ч проти б≥льшовицькоњ навали н≥мецького в≥йська".

ѕо зак≥нченн≥ переговор≥в у Ѕрест-Ћитовську 9 лютого за новим стилем члени украњнськоњ делегац≥њ звернулис¤ ≥з закликом до н≥мецького народу з такими словами: "” ц≥й т¤жк≥й боротьб≥ за наше ≥снуванн¤ ми шукаЇмо помоч≥". ћ≥ж ”Ќ– ≥ Ќ≥меччиною та њњ союзниками був п≥дписаний мирний догов≥р. 2 березн¤ украњнськ≥ й н≥мецьк≥ в≥йська вступили до  иЇва. ÷ентральна –ада повернула≠с¤, але ¤кою ц≥ною?

ѕо¤снюючи причину приходу на ”крањну н≥мецькоњ арм≥њ та њњ статус, ћ.√рушевський наголосив, що вона "залишатиметьс¤ р≥вно ст≥льки, ск≥льки це буде потр≥бно дл¤ визволенн¤ ”крањни".

” житт≥ Ч не так сталос¤, ¤к гадалос¤. ÷ентральн≥ ≥ м≥сцев≥ органи ”Ќ– потонули у неск≥нченних за¤вах ≥ скаргах на безчинс≠тва гостей, ¤к≥ почували себе не "при¤тел¤ми", а повноправними ха礤ми. ≤накше не можна розц≥нити, наприклад, накази головно≠командуючого н≥мецькими в≥йськами генерал-фельдмаршала фон ≈йхгорна про впровадженн¤ на ”крањн≥ закон≥в воЇнного часу, смертноњ кари, н≥мецьких польових суд≥в й н≥мецького судочинства.

–езультати такоњ "дружби" показали себе дуже швидко. "Ѕуду≠чи в гущ≥ народу, Ч писав ¬.¬инниченко, Ч ¤ на своњ оч≥ бачив, що дала наш≥й нац≥њ "ор≥Їнтац≥¤ на зовн≥шн≥ сили".

ўо ж стосуЇтьс¤ внутр≥шнього фактора, то тут спостер≥гаЇтьс¤ ун≥версальна законом≥рн≥сть, ¤кою Ї в≥чна пр≥рва м≥ж задумом ≥ його вт≥ленн¤м у житт¤, що ви¤вилас¤ у спробах ÷ентральноњ –ади реал≥зувати нам≥чену соц≥ально-економ≥чну програму. ”крањнськ≥ л≥дери добре усв≥домлювали вир≥шальне значенн¤ соц≥ально-еконо≠м≥чних перетворень. “а цей далекогл¤дний висновок лишивс¤ т≥ль≠ки пол≥тичним запов≥том. “ак само фатальну роль в≥д≥грала й нездатн≥сть ÷ентральноњ –ади налагодити ефективний державний механ≥зм.

ќднак була ще одна причина. ўе на початку д≥¤льност≥ ÷ент≠ральноњ –ади ћ.√рушевський запропонував визнати "вс¤к≥ про¤ви украњнського шов≥н≥зму, виключност≥, нетолеранц≥њ супроти ≥нших народностей нац≥ональним злочинством". ¬≥н щиро прагнув на≠ц≥онального миру й злагоди, однак, з≥ткнувшись з ц≥лком злободен≠ною дилемою Ч пр≥оритет прав нац≥њ чи прав людини, все ж таки обираЇ перше. 1 це породило низку труднощ≥в.

” житт≥, таким чином, все ви¤вилос¤ набагато складн≥шим, а ≥дил≥чн≥ картини м≥жнац≥ональних взаЇмин не мали шанс≥в у тод≥≠шньому розколотому сусп≥льств≥. Ќа жаль, ћ.√рушевський та його соратники не змогли знайти оптимального р≥шенн¤, ≥ це, врешт≥-решт, визначило њхню долю.

1	2

Ќазва: ѕричини та насл≥дки агрес≥њ б≥льшовицькоњ –ос≥њ. ”Ќ– в к≥нц≥ 1917 Ц початок 1918 рр
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1320 прочитано)