≤стор≥¤ ”крањни > —— У√аличинаФ

ќ”Ќ, вбачаючи в рос≥йському б≥льшовизм≥ найб≥льшу небезпеку дл¤ народу ”крањни, в перш≥ дн≥ в≥йни спод≥валас¤ знайти п≥дтримку ≥дењ незалежност≥ ”крањни у Ќ≥меччини. “ис¤ч≥ украњнц≥в ¤к «ах≥дноњ, так ≥ —х≥дноњ ”крањни, в≥дчувши пануванн¤ комун≥стичного режиму, робили однаковий пол≥тичний виб≥р не на користь советськоњ, а на користь н≥мецькоњ сторони.

Ќе збираюс¤ стверджувати, що цей виб≥р був кращим чи г≥ршим, н≥ж виб≥р украњнц≥в, ¤к≥ вир≥шили шукати майбутнЇ ”крањни в союз≥ з б≥льшовицькою –ос≥Їю. ¬ обох випадках насл≥дки були б дл¤ ”крањни однаков≥. –¤туючись в≥д б≥льшовицького, украњнц≥ потрапл¤ли в пащу н≥мецького вовка.

“аку проблему можна розгл¤дати ¤к трагед≥ю украњнц≥в, що змушен≥ були м≥ж двох вибирати менше зло. ≤ ¤к насл≥док Ч воювати один проти одного п≥д прапорами чужих держав, у чужих арм≥¤х, обстоюючи постулати ворожоњ дл¤ самоњ ≥дењ незалежност≥ ”крањни ≥деолог≥њ.

2. —труктура та завданн¤ див≥з≥њ —— У√аличиниФ

ўо ж ¤вл¤ла собою див≥з≥¤ —— Ђ√аличинаї? ѕовна назва див≥з≥њ Ђ√аличинаї Ч див≥з≥¤ Waffen SS Galitchina. Waffen Ч це Ђв≥йська ——ї або Ђзбро¤ ——ї. ѕ≥сл¤ перших рок≥в в≥йни з –ад¤нським —оюзом нацистська Ќ≥меччина гостро в≥дчула брак людських ресурс≥в дл¤ формуванн¤ бойових частин Ч попри те, що на —х≥дному фронт≥ у тилових, охоронних, зен≥тних частинах ¬ермахту служило понад м≥льйон совЇтських громад¤н, головним чином ≥з в≥йськовополонених.

√≥тлер, ¤к в≥домо, категорично заперечував проти формуванн¤ рос≥йськоњ та украњнськоњ арм≥њ та визнанн¤ словС¤нських народ≥в р≥вноправними з ар≥йц¤ми. “аЇмно в≥д фюрера були сформован≥ 21 нац≥ональна див≥з≥¤ п≥д ег≥дою ц≥Їњ самоњ Ђзброњ ——ї. ÷≥ зСЇднанн¤ не були власне есес≥вськими хоча б тому, що проти цього категорично заперечував сам рейхсфюрер ——.

ƒив≥з≥йники Ђ√аличиниї висунули умову Ч Ђми не воюватимемо проти «аходу (тобто проти демократичних крањн), воюватимемо лише проти комун≥стичного тотал≥таризмуї.

Ќаб≥р до ƒив≥з≥њ було оголошено 28 кв≥тн¤ 1943 року. “од≥ в ”крањн≥ не те що не було, а вже не могло бути прихильник≥в нацизму, бо на той час н≥мц≥ себе показали, ≥ н≥хто вже не мав жодних ≥люз≥й щодо нац≥онал-соц≥ал≥зму. ’то йшов до ƒив≥з≥њ? ѕро це красномовно говорить прокламац≥¤ губернатора √аличини ¬ехтера, ¤ка була видана вже п≥сл¤ початку набору. ” н≥й говорилос¤, що до Ђ√аличиниї будуть прийн¤т≥ вс≥ т≥, хто ховавс¤ в≥д моб≥л≥зац≥њ на роботи до Ќ≥меччини Ч Ђ≥ гр≥хи њм буде скасованої. Ѕули, зв≥сно, ≥ патр≥оти, ¤к≥ хот≥ли утворити украњнську в≥йськову частину. “реба брати до уваги час, коли творилас¤ див≥з≥¤ Ч початок 1943 року. “од≥ н≥мц≥ в≥дбили наступ „ервоноњ арм≥њ, утворили фронт по р≥чц≥ ћ≥ус п≥д –остовом, контролювали  убань. Ќ≥мецьк≥ в≥йська сто¤ли недалеко в≥д ћоскви. «а цих умов пров≥д ”крањнського центрального ком≥тету (≥снувала така допомогова орган≥зац≥¤) домагавс¤ створенн¤ ¤коњсь украњнськоњ частини, ¤ка б могла п≥дсилити позиц≥ю ”крањни п≥сл¤ зак≥нченн¤ в≥йни.

ќтже, див≥з≥йники зовс≥м не були прихильниками нацизму. ÷е були сел¤нськ≥ п≥дл≥тки, юнаки, ¤к≥ йшли захищати ”крањну. ћотиви створенн¤, скаж≥мо, французькоњ чи голландськоњ див≥з≥й Ђзброњ ——ї та див≥з≥њ Ђ√аличинаї були надзвичайно р≥зними. якщо у «ах≥дн≥й ™вроп≥ ц≥ формуванн¤ справд≥ складалис¤ з ≥дейних симпатик≥в нацизму, то див≥з≥ю Ђ√аличинаї украњнськ≥ прихильники њњ створенн¤ в≥д початку розгл¤дали ¤к зародок майбутнього в≥йська незалежноњ ≥ в≥д Ќ≥меччини, ≥ в≥д –ос≥њ самост≥йноњ ”крањни, Ч на вз≥рець —≥чових —тр≥льц≥в, ¤к≥ стали ¤дром ”крањнськоњ арм≥њ п≥д час нац≥онально-визвольноњ революц≥њ. ƒо реч≥, не вс≥ украњнськ≥ пол≥тичн≥ сили схвалювали цю ≥дею. якраз у цей час розгорнулос¤ активне формуванн¤ ”крањнськоњ ѕовстанськоњ јрм≥њ. ѓњ кер≥вники обстоювали необх≥дн≥сть одночасноњ боротьби на два фронти, з обома тотал≥таризмами, ≥ вважали, що створенн¤м див≥з≥њ Ђ√аличинаї украњнська молодь вт¤гуЇтьс¤ у гру за чуж≥ пол≥тичн≥ ≥нтереси. ѕроте ”ѕј активно використовувала пер≥од формуванн¤ ƒив≥з≥њ Ц з кв≥тн¤ 1943 по червень 1944 року Ч дл¤ вишколу в њњ лавах старшин повстанського в≥йська та здобутт¤ сучасноњ зброњ.

” липн≥ 1944 р. –ад¤нськ≥ в≥йська оточили й розбили п≥д Ѕродами в≥с≥м н≥мецьких див≥з≥й чисельн≥стю близько 60 тис. чолов≥к. —еред них були 10 тис. б≥йц≥в галицькоњ див≥з≥њ, що мали нещаст¤ отримати хрещенн¤ вогнем за цих катастроф≥чних обставин. ƒесь п'¤ти тис¤чам удалос¤ вирватис¤ з оточенн¤, але понад 3 тис. було вбито, поранено й захоплено в полон. «а
п≥драхунками, 2 тис. уникли полону, й п≥зн≥ше багато з них приЇдналис¤ до ”ѕј.
ѕ≥сл¤ ц≥Їњ перемоги рад¤нськ≥ сили швидко пройшли √аличину, зайн¤вши Ћьв≥в, ѕеремишль ≥ 27 липн¤ —тан≥слав. ” вересн≥ вони перетнули  арпати, й до жовтн¤ 1944р. вс¤ етн≥чна украњнська територ≥¤ опинилас¤ в рад¤нських руках.

3. ћ≥сце див≥з≥њ —— У√аличиниФ в украњнськ≥й та св≥тов≥й ≥стор≥њ

ѕитанн¤ про нацистськ≥ зв≥рства ≥ тих, хто њх п≥дтримував, дуже докладно розгл¤далось упродовж Ќюрнберзького процесу 1946 року. јле жодним словом там не було згадано украњнських нац≥онал≥ст≥в, хоча це було б дуже бажано дл¤ рад¤нськоњ сторони. ≤ це не дивно. ѕольськ≥ досл≥дники, першим з ¤ких був професор –≥шард –жецький, ви¤вили, хто саме вбивав у Ћьвов≥ 30 червн¤ 1941 року. ƒосл≥дники знайшли номер айнзацкоманди ——, ¤ка займалась ц≥Їю справою. ј батальйон ЂNachtigalї жодного в≥дношенн¤ до цих вбивств не мав. якихось же Ђ≥ншихї украњнських частин у Ћьвов≥ не було й бути не могло. ÷е питанн¤ вдруге постало 1961-го року, коли н≥мецький публ≥цист јльберт Ќорден за¤вив, що у Ћьвов≥ 30 червн¤ 1941 року так≥ зв≥рства чинили украњнц≥. ÷¤ кампан≥¤ була спр¤мована проти м≥н≥стра ур¤ду ‘–Ќ “еодора ќберлендера, ¤кий у часи в≥йни був причетний до формуванн¤ украњнських батальйон≥в. ћовл¤в, ц¤ людина запл¤мована у кривавих злочинах. “им часом це був оф≥цер-фронтовик, ¤кий воював на —х≥дному фронт≥, Їдиним Ђзлочиномї ¤кого була ворож≥сть до комун≥зму. ≤ жодних злочин≥в п≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни н≥ в≥н, н≥ частини, ¤кими в≥н командував, не вчинили. ™ п≥дстави стверджувати, що кампан≥¤ проти ќберлендера була ≥н≥ц≥йована з ћоскви, ≥ саме за наказом ћоскви до нењ приплели Ђзв≥рства украњнц≥вї.

Ѕуча, ¤ка зн¤лас¤ зараз у св≥тов≥й прес≥ з приводу —— Ђ√аличиниї, сама по соб≥ не дивуЇ. якщо хтось ≥з во¤к≥в Ђ√аличиниї справд≥ заслужив кару, хай буде покараний, хто н≥ Ч хай спок≥йно живе. “≥льки ось що прикметно: лише  анада трич≥ розгл¤дала на судових процесах так зван≥ Ђзлочини див≥з≥њ Ђ√аличинаї. ÷е було у 1950-му роц≥, 1984-му ≥ в грудн≥ 1986-го року. ¬с≥ ц≥ суди щоразу приводили до висновку, що жодних воЇнних злочин≥в за див≥з≥Їю Ђ√аличинаї не було.

” св≥т≥ ми маЇмо друз≥в, але маЇмо ≥ ворог≥в. ™ певн≥ сили, зац≥кавлен≥, щоб час в≥д часу збуджувати хвилю св≥тового обуренн¤ проти ”крањни Ч а не проти поодиноких украњнц≥в, котр≥ зараз доживають св≥й в≥к в јнгл≥њ чи в јвстрал≥њ. ≤ дуже прикро, що наш≥ висок≥ ур¤довц≥, та й ѕрезидент, не забезпечили себе пом≥чниками, ¤к≥ допомогли б њм порадами у так≥й ситуац≥њ ≥ дали г≥дну в≥дс≥ч под≥бним кампан≥¤м.

Ќа сьогодн≥ на «аход≥ все голосн≥ше лунають заклики Ч ¤кщо не засудити юридично, то, принаймн≥, дати ≥сторичну оц≥нку злочинам Ќ ¬ƒ. ƒискредитац≥¤ во¤к≥в, ¤к≥ воювали на сторон≥ украњнських визвольних сил, в≥двол≥каЇ м≥жнародну громадськ≥сть в≥д м≥льйон≥в енкаведист≥в, що сьогодн≥ в ”крањн≥, –ос≥њ, Ѕ≥лорус≥,  азахстан≥ за своњ Ђподвигиї отримують п≥двищен≥ персональн≥ пенс≥њ. ћи далек≥ в≥д думки ставити крапку у ц≥й ≥стор≥њ. “им б≥льше, не варто захищати реальних воЇнних злочинц≥в. јле не може залишатис¤ без належноњ в≥дпов≥д≥ чергова спроба оббрехати украњнц≥в, звинувативши њх у вс≥х можливих ≥ неможливих злочинах.

¬исновки

¬иход¤чи з вищесказаного можна прийти до наступних висновк≥в:

”крањнська див≥з≥¤ "√аличина" Ч це особливе за час≥в другоњ св≥товоњ в≥йни в≥йськове формуванн¤. ƒл¤ створенн¤ ц≥Їњ див≥з≥њ потр≥бн≥ були, ¤к м≥н≥мум, дв≥ умови. ѕерша Ч дозв≥л н≥мецького в≥йськово-пол≥тичного кер≥вництва на утворенн¤ формуванн¤. ƒруга Ч на¤вн≥сть у «ах≥дн≥й ”крањн≥ соц≥ально-пол≥тичних передумов, ¤к≥ б завершили масов≥сть добровольц≥в. —вав≥лл¤ комун≥стичного режиму, керованого з ћоскви, масов≥ репрес≥њ Ќ ¬ƒ, руйнац≥¤ в≥кового укладу житт¤ людей на догоду комун≥стичн≥й ≥деолог≥њ, колектив≥зац≥¤, насаджувавнн¤ чужоњ культури, русиф≥кац≥¤ Ч все це призвело до того, що ще до початку в≥йни м≥ж Ќ≥меччиною ≥ ———– соц≥ально-психолог≥чна атмосфера в «ах≥дн≥й ”крањн≥ характеризувалас¤ вкрай ворожим ставленн¤м м≥сцевого населенн¤ до московсько-б≥льшовицькоњ влади. “ож характеристичним дл¤ того часу був пошук шл¤х≥в зв≥льненн¤ в≥д б≥льшовицького кривавого ¤рма.ƒив≥з≥йники Ђ√аличиниї висунули умову Ч Ђми не воюватимемо проти «аходу (тобто проти демократичних крањн), воюватимемо лише проти комун≥стичного тотал≥таризмуї. Ќаб≥р до ƒив≥з≥њ було оголошено 28 кв≥тн¤ 1943 року. ƒив≥з≥йники зовс≥м не були прихильниками нацизму. ÷е були сел¤нськ≥ п≥дл≥тки, юнаки, ¤к≥ йшли захищати ”крањну. ” липн≥ 1944 р. –ад¤нськ≥ в≥йська оточили й розбили п≥д Ѕродами в≥с≥м н≥мецьких див≥з≥й чисельн≥стю близько 60 тис. чолов≥к. —еред них були 10 тис. б≥йц≥в галицькоњ див≥з≥њ, що мали нещаст¤ отримати хрещенн¤ вогнем за цих катастроф≥чних обставин. ƒесь п'¤ти тис¤чам удалос¤ вирватис¤ з оточенн¤, але понад 3 тис. Ѕуло вбито, поранено й захоплено в полон. «а п≥драхунками, 2 тис. уникли полону, й п≥зн≥ше багато з них приЇдналис¤ до ”ѕј.

ќтже, створенн¤ див≥з≥њ —— У√аличинаФ Ц це було бажанн¤ не ст≥льки п≥дтримати нацистську пол≥тику, ск≥льки створити ≥ укр≥пити незалежн≥сть украњнських земель. јле, на жаль, цим мр≥¤м зд≥йснитис¤ вдалос¤ т≥льки в недалекому майбутньому.

1	2	3

Ќазва: —— У√аличинаФ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1676 прочитано)