≤стор≥¤ ”крањни > ”твердженн¤ стал≥нського тотал≥тарного режиму в ”крањн≥. —тановище у сфер≥ культури в 30 роках

ћолотов 26 червн¤ 1940 р. вручив румунському послу в ћоскв≥ ноту нормативного характеру з вимогою передач≥ –ад¤нському —оюзу Ѕессараб≥њ ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини. Ќаступного дн¤ рад¤нський ур¤д направив новий ультиматум румунському ур¤дов≥ з вимогою прот¤гом чотирьох дн≥в, починаючи вересн¤, зв≥льнити в≥д румунських в≥йськ територ≥ю Ѕессараб≥њ ≥ ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини. «алишена без п≥дтримки Ќ≥меччини –умун≥¤ змушена була зритис¤. ¬≥йська ѕ≥вденного фронту, ¤к≥ ще 19 червн¤ розташувалис¤ на кордон≥ з –умун≥Їю, 28 червн¤ перетнули ƒн≥стер ≥ вступили на територ≥ю Ѕессараб≥њ ≥ ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини. –умунськ≥ в≥йська одержали наказ орган≥зовано щити. 28 червн¤ частини „ервоноњ арм≥њ вступили у „ерн≥вц≥, ’отин ≥ јкермана «0 червн¤ вийшли на нов≥ кордони –умун≥њ. —ьома сес≥¤ ¬ерховноњ —–—– 2 серпн¤ 1940 р. включила заселен≥ переважно украњнц¤ми ѕ≥вн≥чну Ѕуковину, ’отинський, јкерманський та ≤змањльський пов≥ти Ѕессараб≥њ до складу ”–—–. ѕ≥сл¤ возз'Їднанн¤ в склад≥ ”крањнськоњ –—– «ах≥дноњ ”крањни, ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини ≥ трьох пов≥т≥в Ѕессараб≥њ населенн¤ республ≥ки зб≥льшилос¤ 3,8 млн чол. ≥ на середину 1941 р. становило майже 41,7 млн жител≥в, а територ≥¤ розширилас¤ до 565 тис. км2.

У–ад¤низац≥¤Ф «ах≥дноукрањнських територ≥й. ”твердженн¤ тотал≥тарного режиму.

ѕ≥сл¤ юридичного оформленн¤ приЇднанн¤ до —–—– зах≥дноукрањнських земель тут в стисл≥ строки були нац≥онал≥зован≥ та передан≥ в держав≠ну власн≥сть заводи, фабрики, банки, транспорт, п≥дприЇмства зв'¤зку, л≥кв≥дована пом≥щицька ≥ церковна власн≥сть на землю ≥ забезпечено розпод≥л њњ б≥льшоњ частини серед найб≥дн≥шого њства, вжито енерг≥йних заход≥в щодо л≥кв≥дац≥њ безроб≥тт¤, п≥двищенн¤ зайн¤тост≥ населенн¤, розвитку шк≥л, вуз≥в, заклад≥в охорони здоров'¤. ¬одночас велос¤ механ≥чне перенесенн¤ сюди всього комплексу "казармового" соц≥ал≥зму (управл≥нських структур, господарського механ≥зму тощо), що робилос¤ рахуванн¤ реальних потреб ≥ можливостей тогочасного сусп≥льства.

¬≥дпов≥дно до р≥шень ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– в≥д 4 рудн¤ 1939 р. ≥ 7 серпн¤ 1940 р., на територ≥њ «ах≥дноњ ”крањни, ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини ≥ ѕ≥вденноњ Ѕессараб≥њ було л≥кв≥довано старий адм≥н≥стративний под≥л ≥ утворено ¬олинську, ƒрогобицьку, –овенську, Ћьв≥вську, “ерноп≥льську, —тан≥славську, „ерн≥вецьку та јкерманську (в≥д грудн¤ 1940 р. Ч ≤змањльську) област≥ в склад≥ ”–—–. ѕ≥сл¤ цього за рад¤нським зразком тимчасов≥ органи влади зам≥нили виконкоми обласних, районних ≥ с≥льських рад депутат≥в труд¤щих. ѕричому виконкоми створювалис¤ без самих –ад, оск≥льки вибори до м≥сцевих –ад в≥дбулись в зах≥дних област¤х лише в грудн≥ 1940 р. ¬се це засв≥дчувало, що новостворен≥ владн≥ структури зовс≥м не залежали в≥д вол≥ населенн¤, а були лише придатком компарт≥йних орган≥в.

—тал≥нський режим не допустив ≥снуванн¤ тут жодноњ пол≥тичноњ сили за вин¤тком б≥льшовицькоњ парт≥њ. Ќа п≥дстав≥ постанови ÷  ¬ ѕ(б) в≥д 1 жовтн¤ 1939 р. "ѕро створенн¤ комун≥стичних орган≥зац≥й на «ах≥дн≥й ”крањн≥ ≥ «ах≥дн≥й Ѕ≥лорус≥њ" ÷   ѕ(б)” зд≥йснив комплекс заход≥в щодо створенн¤ тут первинних парт≥йних орган≥зац≥й ≥ кер≥вних парт≥йних орган≥в, п≥д≥брав дл¤ роботи в них тис¤ч≥ комун≥ст≥в, в≥др¤джених з≥ сх≥дних областей ”крањни ≥ демоб≥л≥зованих з в≥йськ ”крањнського фронту. ¬с≥ украњнськ≥, польськ≥ та Їврейськ≥ пол≥тичн≥ парт≥њ, що ран≥ше ≥снували в «ах≥дн≥й ”крањн≥, змушен≥ були припинити свою д≥¤льн≥сть. „астина з них оголосила про св≥й саморозпуск.

ѕрипинили свою д≥¤льн≥сть ус≥ колишн≥ культурно-осв≥тн≥, кооперативн≥, ф≥нансово-економ≥чн≥ та ≥нш≥ товариства. ¬с≥ елементи громад¤нського сусп≥льства були в короткий час повн≥стю л≥кв≥дован≥, а нов≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ рад¤нського типу, в тому числ≥ профсп≥лки, комсомол, творч≥ сп≥лки тощо, ¤вл¤ли собою не що ≥нше, ¤к ф≥л≥ю парт≥йно-державних орган≥в. ÷е означало, що пол≥тична система на зах≥дноукрањнських земл¤х приведена в повну в≥дпов≥дн≥сть ≥з т≥Їю, що вже ≥снувала на решт≥ територ≥њ —–—–.

ќсновним принципом кадровоњ пол≥тики режиму на зах≥дних земл¤х ”крањни стало те, що на вс≥ важлив≥ посади перших кер≥вник≥в призначалис¤ прац≥вники, що прибули за скеруванн¤м ÷   ѕ(б)”, всесоюзних ≥ республ≥канських наркомат≥в. —еред прибулих "уповноважених" переважали малокомпетентн≥ особи, осв≥та ¤ких звичайно не перевищувала р≥вень початковоњ ≥ неповноњ середньоњ школи ≥ доповнювалас¤ трим≥с¤чними курсами пропагандист≥в. «ате ц≥ люди пройшли сувору школу стал≥нського вихованн¤, навчилис¤ беззаперечне п≥дкор¤тис¤ парт≥йн≥й дисципл≥н≥. ≤гноруванн¤ ними м≥сцевоњ специф≥ки, бездумне коп≥юванн¤ форм ≥ метод≥в ≥деолог≥чноњ та господарськоњ д≥¤льност≥ ¤к≥ були прийн¤т≥ в сх≥дних област¤х, призводило до серйозних прорахунк≥в у робот≥ промислових п≥дприЇмств, с≥льського господарства, заклад≥в осв≥ти культури.

¬ управл≥нн≥ нац≥онал≥зованою промислов≥стю запанувала жорстка централ≥зац≥¤, ¤ка практично не залишала простору дл¤ самост≥йних р≥шенн¤ господарських кер≥вник≥в, ≥нженер≥в та техн≥к≥в. як насл≥док виникло в≥дчуженн¤ безпосередн≥х виробник≥в в≥д засоб≥в виробництва, перетворенн¤ њњ у р≥зновид найманих прац≥вник≥в. ”складнювали становище ≥ необгрунтоване усуненн¤ з роботи м≥сцевих спец≥ал≥ст≥в (насамперед колишн≥х власник≥в п≥дприЇмств), ¤к≥ проводилис¤ п≥д прапором боротьби ≥з засм≥чен≥стю п≥дприЇмств "класове ворожими елементами". Ћише у Ћьв≥вськ≥й област≥ з ц≥Їњ причини на п≥дприЇмствах промисловост≥ та зал≥зничного транспорту до 1 кв≥тн¤ 1940 р. було зв≥льнено близько 10,9 тис. ос≥б.

”се це не могло не позначитис¤ на ефективност≥ роботи виробничих колектив≥в. “ак, на нафтових промислах ƒрогобицькоњ област≥ через виробки неполадки у 1940 р. було допущено 43 490 год. простоњв та 432 авар≥њ. ѕлан бур≥нн¤ нафтовидобувна промислов≥сть област≥ за цей р≥к виконала на 73,8%, а по розв≥дувальних роботах Ч лише на 37,8%. Ќа Ћьв≥вськ≥й зал≥зниц≥ прот¤гом 1940 р. паровозний парк використовувавс¤ не б≥льш ¤к на 50%. ўоб звести к≥нц≥ з к≥нц¤ми, зал≥зниц¤ одержала в≥д держави 62 млн крб. дотац≥њ.

ƒоведен≥ до трудових колектив≥в плани часто були занижен≥ ≥ не в≥дпов≥дали виробничим потужност¤м. јле й за таких п≥льгових умов сотн≥ п≥дприЇмств њх систематично не виконували.

¬ основу д≥¤льност≥ завод≥в ≥ фабрик, промислових арт≥лей ≥ буд≥вельних орган≥зац≥й були покладен≥ головно валов≥ показники, тож на б≥льшост≥ п≥дприЇмств ¤к≥сть продукц≥њ не лише не пол≥пшилас¤, а й суттЇво пог≥ршилас¤. «авданн¤ з асортименту продукц≥њ, ¤к правило, не виконувалис¤. ¬≥домчий п≥дх≥д до кер≥вництва промислов≥стю ≥ буд≥вництвом призводив до послабленн¤ нормальних територ≥альних зв'¤зк≥в м≥ж п≥дприЇмствами, розташованими в одному економ≥чному район≥. ≈фективн≥сть роботи б≥льшост≥ п≥дприЇмств була низькою.

ѕовною м≥рою встигло в≥дчути на соб≥ прес командно-адм≥н≥стративноњ системи ≥ сел¤нство. ѕарт≥йн≥ органи практично вс≥ своњ зусилл¤ спр¤мували на зд≥йсненн¤ колектив≥зац≥њ одноос≥бних господарств, хоч н≥ об'Їктивних, н≥ суб'Їктивних передумов дл¤ цього не було. ¬же на початку 1940 р. в селах «ах≥дноњ ”крањни почали створюватис¤ перш≥ колгоспи. ƒо червн¤ 1941 р. на територ≥њ ¬олинськоњ, ƒрогобицькоњ, Ћьв≥вськоњ, –овенськоњ, —тан≥славськоњ, “ерноп≥льськоњ, „ерн≥вецькоњ та ≤змањльськоњ областей було створено 2867 колгосп≥в, ¤к≥ об'Їднали 204,1 тис. сел¤нських господарств.

≤дею колектив≥зац≥њ п≥дтримала лише частина найб≥дн≥шого сел¤нства, тод≥ ¤к основна маса с≥льського населенн¤ не ви¤вл¤ла бажанн¤ вступати в колгоспи. «а таких умов з метою форсуванн¤ колектив≥зац≥њ принцип добров≥льност≥ Ўироко п≥дм≥н¤вс¤ адм≥н≥стративними заходами, грубим тиском. ¬ окремих районах прийн¤тт¤ сел¤н у колгоспи зд≥йснювалос¤ огульно. ўоб прискорити колектив≥зац≥ю, одноос≥бник≥в обклали великими податками. ѕ≥сл¤ цього значна щетина сел¤н в≥двернулас¤ в≥д нового режиму.

ѕосп≥х в одержавленн≥ засоб≥в виробництва ≥ торг≥вл≥, коли незважаючи на пол≥тичну та економ≥чну недоц≥льн≥сть було нац≥онал≥зовано сотн≥ др≥бних, фактично рем≥сничих п≥дприЇмств, магазинчик≥в, к≥оск≥в, а також демонтаж розгалуженоњ системи зах≥дноукрањнськоњ кооперац≥њ, надм≥рне скороченн¤ приватноњ торговельноњ мереж≥, бюрократична неповоротк≥сть нових управл≥нських структур у сфер≥ виробництва ≥ обслуговуванн¤ призвели до значних перебоњв у постачанн≥ населенн¤ товарами першоњ необх≥дност≥. ƒеф≥цитом стали б≥лий хл≥б, м'¤со ≥ м'¤сопродукти, а в окремих районах нав≥ть с≥ль ≥ мило. «а пор≥вн¤но незначний час небачене виросли черги в магазинах, р≥зко стрибнули вверх базарн≥ ц≥ни, розцв≥ла спекул¤ц≥¤. ÷≥ та ≥нш≥ упущенн¤, що негативно вплинули на матер≥альне становище населенн¤, не могли не викликати, а в багатьох випадках ≥ зм≥цнити пол≥тичн≥ сумн≥ви значноњ частини зах≥дноукрањнського сусп≥льства.

ќдним ≥з найважлив≥ших засоб≥в подальшого зм≥цненн¤ своњх позиц≥й ≥ вир≥шенн¤ ≥деолог≥чних завдань тотал≥тарний режим вважав культуру. “ому незважаючи на внутр≥шн≥ проблеми, на потреби культурного буд≥вництва в зах≥дних област¤х були вид≥лен≥ значн≥ кошти, ¤к≥ спр¤мовувались передус≥м на розширенн¤ мереж≥ шк≥л, культурно-осв≥тн≥х заклад≥в, подоланн¤ неписьменност≥, що знаходило схваленн¤ м≥сцевого населенн¤. –ежим поставив соб≥ на службу науку, осв≥ту. ѕ≥дпор¤дкувавши своЇму безпосередньому контролю с≥ культурно-осв≥тн≥, мистецьк≥ ≥ науков≥ ≥нституц≥њ, рад¤нська влада в≥дразу знаходилас¤ њх розбудовувати у потр≥бному напр¤м≥.

” найстисл≥ш≥ строки в зах≥дних област¤х на рад¤нських засадах було ун≥ф≥ковано систему осв≥ти та вихованн¤. « с≥чн¤ 1940 р. ус≥ школи «ах≥дноњ

”крањни перейшли на навчальн≥ плани, програми, п≥дручники рад¤нськоњ школи а з початку 1940/41 навч. р. рад¤нська система почала вводитис¤ јкерманськ≥й ≥ „ерн≥вецьк≥й област¤х. ѕор¤д з р≥дною в ус≥х школах обов'¤зково вивчалась ≥ рос≥йська. ” вищих навчальних закладах в≥дпов≥дно до загальносоюзноњ структури утвердилас¤ курсова система навчанн¤, екзаменац≥йн≥ сес≥њ, обов'¤зкове в≥дв≥дуванн¤ лекц≥й, у вс≥х вузах були створ кафедри марксизму-лен≥н≥зму, ¤ким в≥дводилас¤ пр≥оритетна роль.

1	2	3	4

Ќазва: ”твердженн¤ стал≥нського тотал≥тарного режиму в ”крањн≥. —тановище у сфер≥ культури в 30 роках
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3067 прочитано)