≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > У—ал≥чна правдаФ Ц памТ¤тка ранньофеодального

У—ал≥чна правдаФ Ц памТ¤тка ранньофеодального

1. ’арактеристика джерел права

Ќайважлив≥шим джерелом права у франкськ≥й монарх≥њ були так зван≥ варварськ≥ правди Ц записи звичаЇвого права варварських племен.

« ус≥х Уварварських правдФ особливу ц≥нн≥сть дл¤ ≥сторико-правовоњ науки ¤вл¤Ї —ал≥чна ѕравда. ѓњ зм≥ст в≥дображаЇ соц≥ально-економ≥чн≥ ≥ пол≥тичн≥ процеси ранн≥х етап≥в розвитку класового сусп≥льства, держави ≥ права. —ал≥чна ѕравда в≥дображуЇ дуже архањчн≥ в≥дносини в середовищ≥ франк≥в, ¤к≥ сто¤ть на пороз≥ класового сусп≥льства. ÷е джерело св≥дчить про сильну майнову диференц≥ац≥ю, про початок розпаду родових ≥ общинних звФ¤зк≥в.

 р≥м того, вона Ї найважлив≥шим документом дл¤ вивченн¤ майнових в≥дносин ранньофеодального пер≥оду, землеробськоњ общини, прав ≥ обовФ¤зк≥в франк≥в-общинник≥в ≥ член≥в родовоњ сп≥лки, стародавнього ≥ вкрай прим≥тивного судоустрою ≥ судовоњ процедури. јле попри весь прим≥тив≥зм вона Ї справжньою ≥сторичною знах≥дкою; першоджерелом, з ¤кого беруть початок джерела права феодального сусп≥льного ладу ™вропи.

—ал≥чна ѕравда зФ¤вилас¤ наприк≥нц≥ \/ стол≥тт¤ або на початку \/≤. ¬она маЇ найважлив≥ше значенн¤ в ¤кост≥ джерела права держави франк≥в. ”пор¤дкуванн¤ —ал≥чноњ ѕравди в≥днос¤ть до царюванн¤ ’лодв≥га. ÷ей початковий текст був доповнений п≥зн≥ше при корол¤х ’≥льдеберт≥ ≤ ≥ ’лотар≥ ≤ (\/≤ ст.).

ќсновний текст —ал≥чноњ ѕравди ¤вл¤Ї собою розр≥знений ≥ безсистемний запис звичањв, ¤к≥ складалис¤ в основному ще до утворенн¤ ‘ранкськоњ держави, а також тих звичањв, ¤к≥ виникли в пер≥од формуванн¤ класового сусп≥льства й утворенн¤ держави. “ому њњ зм≥ст в≥дображаЇ той соц≥альний ≥ правовий лад, ¤кий характеризуЇ перех≥д в≥д перв≥снообщинного ладу до класового сусп≥льства. ¬она розкриваЇ процес розкладу перв≥снообщинноњ власност≥ ≥ виникненн¤ приватноњ власност≥, р≥ст майновоњ нер≥вност≥.

ќдне з головних њњ завдань Ц захист приватноњ власност≥, ¤ка прийшла на зм≥ну колективн≥й власност≥.

—ал≥чна ѕравда Ц це судове кер≥вництво дл¤ судд≥в. ¬одночас вона не Ї зб≥рником систематизовано викладених правових норм, ¤к≥ стосуютьс¤ вс≥х стор≥н ранньокласового сусп≥льства. ѓѓ неповнота, фрагментарн≥сть, безсистемн≥сть Ц результат т≥Їњ правовоњ основи, на ¤к≥й вона укладалас¤.

«аф≥ксувати все розмањтт¤ звичањв було неможливо. ќсобливо ¤кщо врахувати, що записувалис¤ вони у форм≥ конкретних юридичних казус≥в, уз¤тих безпосередньо з житт¤.

Ќайб≥льш ¤скраво соц≥ально-класов≥ розб≥жност≥ у ранньокласовому сусп≥льств≥ франк≥в, ¤к св≥дчить —ал≥чна ѕравда, про¤вл¤лис¤ у положенн≥ раб≥в. –абська прац¤, проте, не набула широкого розповсюдженн¤. –аба на в≥дм≥ну в≥д в≥льного франка рахували ¤к р≥ч. …ого крад≥жка прир≥внювалас¤ до крад≥жки тварини. Ўлюб раба ≥з в≥льним т¤гнув за собою втрату останн≥м вол≥.

—ал≥чна правда вказуЇ також на на¤вн≥сть у франк≥в ≥нших соц≥альних груп: служива знать, в≥льн≥ франки (общинники) та нап≥вв≥льн≥ мети. ¬≥дм≥нност≥ м≥ж ними були не ст≥льки економ≥чними, ск≥льки соц≥ально-правовими. ¬они були звФ¤зан≥ головним чином з походженн¤м та правовим статусом особи або т≥Їњ соц≥альноњ групи, до ¤коњ ц¤ особа належала. ¬ажним фактором, ¤кий впливав на правов≥ в≥дм≥нност≥ франк≥в, стала належн≥сть до корол≥вськоњ служби, корол≥вськоњ дружини, до державного апарату, що т≥льки зароджувавс¤.

ѕор¤д з рабами ≥снувала особлива категор≥¤ ос≥б Ц нап≥вв≥льн≥ мети. ћет представл¤в собою неповноправного жител¤ общини франк≥в, ¤кий знаходивс¤ в особист≥й та матер≥альн≥й залежност≥ в≥д свого хазањна. Ћ≥ти могли вступати у догов≥рн≥ в≥дносини, в≥дстоювати своњ ≥нтереси у суд≥, брати участь у в≥йськових походах ≥з своњм хаз¤њном. Ћ≥т, ¤к ≥ раб, м≥г бути зв≥льнений своњм хаз¤њном, але у останнього залишалос¤ його майно.

ѕраво франк≥в св≥дчить про початок майнового розшаруванн¤ франкського сусп≥льства. ” —ал≥чн≥й ѕравд≥ говоритьс¤ про хаз¤йську чел¤дь (виноградар≥в, конюх≥в, свинопас≥в ≥ нав≥ть золотих справ майстрах), що обслуговували хаз¤йськ≥ господи.

–азом з тим —ал≥чна ѕравда св≥дчить про достатню м≥цн≥сть общинних пор¤дк≥в, про общинну власн≥сть на пол¤, луки, л≥си, пустощ≥, про парн≥ права общинник≥в-сел¤н на общинний земельний над≥л. —аме пон¤тт¤ приватноњ власност≥ на землю у —ал≥чн≥й правд≥ в≥дсутнЇ.

ƒо рухомих речей, ¤к≥ знаходилис¤ у власност≥ окремих ос≥б або с≥мей, застосовувавс¤ терм≥н Усв≥йФ (suus), на в≥дм≥ну в≥д терм≥на Ц УчужийФ (alienus).

–ухоме майно у франк≥в безперешкодно в≥дчужувалос¤, передавалис¤ у спадщину одному з член≥в с≥мФњ померлого або родичу з боку матер≥ чи батька. Ѕ≥льш≥сть припис≥в —ал≥чноњ ѕравди присв¤чено охорон≥ права власност≥ на р≥зн≥ рухом≥ реч≥. ” них з ус≥ма подробиц¤ми розгл¤дуютьс¤ випадки крад≥жки крупноњ рогатоњ худоби, а також овець, к≥з, собак та ≥н.

” —ал≥чн≥й ѕравд≥ н≥чого не говоритьс¤ про куп≥влю-продаж земл≥. ≤нститут спадкуванн¤ земл≥ т≥льки зароджувавс¤. «емл¤ передавалас¤ в спадщину чолов≥чим нащадкам померлого.

ѕро ≥снуванн¤ у франк≥в общинноњ власност≥ на землю св≥дчать ≥ ≥нш≥ титул≥ —ал≥чноњ ѕравди, зокрема Упро переселенц≥вФ. ѕереселитис¤ на територ≥ю общини УчужомуФ можна було лише за згодою вс≥х член≥в общини. якщо хоча б один ≥з них висловлювавс¤ проти, переселенець повинен був покинути общину.

2. ћайнов≥ та шлюбн≥ с≥мейн≥ в≥дносини

за У—ал≥чним правомФ

—≥мФ¤ у франк≥в мала патр≥архальний характер, але влада батька не була безмежною. ¬она нагадувала б≥льше сувору дов≥чну оп≥ку над дружиною, дочкою або сином. ќп≥ка над сином припинилас¤ по дос¤гненн≥ ним 12 рок≥в.

Ўлюбу ≥ с≥мФњ в —ал≥чн≥й ѕравд≥ присв¤чене значне число статей. Ўлюбу передувала угода м≥ж с≥мФ¤ми нареченого ≥ нареченоњ. ќбовФ¤зково була потр≥бна згода батьк≥в. «аборон¤лис¤ шлюби з родом родич≥в ≥ сво¤ками. “ак≥ шлюби обФ¤вл¤лис¤ нед≥йсними. Ўлюби з рабами т¤гли за собою утрату свободи. —ал≥чеська ѕравда н≥чого не говорить про розлученн¤.

—ал≥чна ѕравда вид≥л¤Ї характерн≥ риси злочин≥в ≥ покарань:

як правило, кровна помста ≥ вигнанн¤ з общини у вигл¤д≥ основного засобу примусу при перв≥снообщинному лад≥ зам≥нюЇтьс¤ системою штраф≥в. ѕроте ще збер≥гаютьс¤ пережитки перв≥снообщинного ладу:

а) ¤кщо вбивц¤ не в змоз≥ сплатити штраф за вбивство, то в≥н розплачуЇтьс¤ своњм житт¤м;

б) найближч≥ родич≥ беруть участь у сплат≥ УвергельдуФ (штрафу) ≥ в його одержанн≥;

в) у випадку оголошенн¤ людини поза законом, вона п≥дл¤гаЇ вигнанню з общини ≥з забороною кому б то не було приймати њњ.

–озм≥р штрафу встановлюЇтьс¤ в залежност≥ в≥д соц≥ального ≥ правового становища злочинц¤ ≥ постраждалого, а також в≥д стат≥ ≥ в≥ку постраждалого.

—ал≥чна ѕравда не встановлюЇ загальних принцип≥в дл¤ квал≥ф≥кац≥њ злочин≥в ≥ призначенн¤ покарань. ѕроте анал≥з њњ статей дозвол¤Ї вид≥лити де¤к≥ принципи:

а) субФектами злочин≥в Ї не т≥льки в≥льн≥, але й залежн≥ люди (мети) ≥ раби;

б) в≥дпов≥дальн≥сть перед королем за порушенн¤ наступала з 12-р≥чного в≥ку;

в) покаранн¤, ¤к правило, не залежало в≥д провини ≥ призначалос¤ лише за к≥нцевий результат д≥њ, ¤ка спричин¤Ї шкоду особистост≥ або майну.

јле в р¤д≥ випадк≥в при призначенн≥ покаранн¤ враховувавс¤ характер нам≥ру ≥ т¤жк≥сть запод≥¤ноњ шкоди. «апод≥¤нн¤ УзлогоФ нам≥ру т¤гло за собою т¤жке покаранн¤. Ќаприклад, за крад≥жку ≥з закритого прим≥щенн¤ передбачавс¤ штраф утрич≥ б≥льший, н≥ж за крад≥жку з в≥дкритого прим≥щенн¤.

«вертаЇ на себе увагу надм≥рна т¤жк≥сть матер≥ального покаранн¤.

Ќайнижчий штраф за крад≥жку складав 3 сол≥ди, а за вбивство Ц 200 сол≥д≥в. якщо мати на уваз≥ те, що варт≥сть бика становила 2 сол≥ди, а корови Ц 3 сол≥ди, то ц≥ штрафи були надто обт¤жлив≥.

¬иникнувши при родовому лад≥, штрафи в умовах переходу в≥д колективноњ власност≥ до приватноњ стають ефективним засобом захисту приватноњ власност≥ й особи ≥мущих людей, знат≥, ¤ка феодал≥зувалас¤.

јнал≥з —ал≥чноњ ѕравди дозвол¤Ї вид≥лити так≥ види злочин≥в ≥ покарань.

«лочини проти особи.

ƒо них в≥днос¤тьс¤ вбивства, згвалтуванн¤, нанесенн¤ кал≥цтв, обмова, образа, викраденн¤ в≥льних людей, заз≥ханн¤ на честь, г≥дн≥сть ≥ свободу:

У’\/. ѕро вбивства або ¤кщо хто вкраде чужу дружину

якщо хто позбавить житт¤ в≥льноњ людини або вкраде чужу ж≥нку в≥д живого чолов≥ка, присуджуЇтьс¤ до сплати 8000 динар≥в, що складаЇ 200 сол≥д≥в*.

’’≤\/. ѕро вбивства хлопчик≥в

якщо хто позбавить житт¤ хлопчика до 10 рок≥в включно та буде вп≥йманий, присуджуЇтьс¤ до сплати 24000 динар≥в, що складаЇ 600 сол≥д≥в.

якщо хто позбавить житт¤ хлопчика з довгим волосс¤м, присуджуЇтьс¤ до сплати 600 сол≥д≥в.

4.якщо хто позбавить житт¤ дитини в утроб≥ матер≥ ран≥ше, н≥ж в≥н отримаЇ ≥мФ¤, ≥ це буде доказано, присуджуЇтьс¤ до сплати 4000 динар≥в, що складаЇ 100 сол≥д≥в.

якщо хто позбавить житт¤ в≥льну ж≥нку п≥сл¤ того, ¤к вона почала мати д≥тей, присуджуЇтьс¤ до сплати 24000 динар≥в, що складаЇ 600 сол≥д≥в.

7. якщо хто позбавить житт¤ в≥льну ж≥нку п≥сл¤ того, ¤к вона вже не може б≥льше мати д≥тей, присуджуЇтьс¤ до сплати 8000 динар≥в, що складаЇ 200 сол≥д≥в.

ѕерел≥к злочин≥в проти особи дуже р≥зноман≥тний, безсистемний. ™ випадки, коли кожна статт¤ нав≥ть м≥стить зовс≥м не звФ¤зан≥ ан≥ за зм≥стом, ан≥ за ступ≥нню вини, ан≥ за видом злочини. ƒо злочин≥в проти особи, окр≥м дек≥лькох наведених приклад≥в також в≥днос¤тьс¤: про рани (’\/≤≤), про порчу (’≤’ ), про те, хто схопить в≥льну ж≥нку за кисть або за палець (’’ ), про нанесенн¤ кал≥цтв (’’≤’ ), про звФ¤зуванн¤ в≥льних.

 араЇтьс¤ п≥дбурюванн¤ до покаранн¤.

1	2

Ќазва: У—ал≥чна правдаФ Ц памТ¤тка ранньофеодального
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1828 прочитано)