≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > јвстро-угорська система права та њњ д≥¤ на територ≥њ «ах≥дноњ ”крањни

јвстро-угорська система права та њњ д≥¤ на територ≥њ «ах≥дноњ ”крањни

” друг≥й половин≥ XIX ст. в≥дбулис¤ значн≥ зрушенн¤ в соц≥а≠льно-економ≥чному розвитку зах≥дноукрањнських земель. ƒом≥ную≠чими тут поступово ставали кап≥тал≥стичн≥ в≥дносини. –озвиток кап≥тал≥зму був насамперед пов'¤заний з реформою 1848 p., внасл≥≠док ¤коњ в √аличин≥ та Ѕуковин≥ було скасовано феодальн≥ повин≠ност≥ сел¤н. ѕом≥щики за втрачену феодальну ренту одержали викуп, ¤кий сел¤ни сплачували додатково до пр¤мих податк≥в.

¬ «акарпатт≥ скасуванн¤ кр≥посного права зд≥йснювалос¤ за законом угорського сейму в≥д 18 березн¤ 1848 p., доповненим законодавчими актами 1853, 1868 та 1871 pp.

” 1867 р. угодою м≥ж австр≥йським ур¤дом ≥ угорськими маг≠натами багатонац≥ональна абсолютистська јвстр≥йська ≥мпер≥¤ пе≠ретворилас¤ в дуал≥стичну конституц≥йну јвстро-”горську монар≠х≥ю. ¬она складалас¤ з двох частин: ”горщини ≥з «акарпатт¤м, “рансильван≥Їю та ’орвато-—ловен≥Їю, а також јвстр≥њ з Ѕукови≠ною, √аличиною, ƒалмац≥Їю, ≤стр≥Їю,  рањною, ћорав≥Їю, —≥лез≥≠Їю, “р≥Їстом та „ех≥Їю.  олон≥альна пол≥тика, ¤ка проводилас¤ австро-угорським ур¤дом, гальмувала економ≥чний розвиток зах≥д≠ноукрањнських земель. «алишаючись ринком дл¤ вироб≥в ≥ноземноњ промисловост≥, ц≥ земл≥ були водночас джерелом ц≥нноњ промисло≠воњ та с≥льськогосподарськоњ сировини. ‘абрично-заводська про≠мислов≥сть тут розвивалас¤ дуже пов≥льно ≥ була представлена го≠ловним чином др≥бними п≥дприЇмствами, ¤к≥ складали 96,5%. –а≠зом з тим буржуазно-кап≥тал≥стичн≥ в≥дносини все ж прокладали соб≥ шл¤х.

Ќа становищ≥ промисловост≥ в≥дбивавс¤ колон≥альний харак≠тер економ≥ки зах≥дноукрањнських земель. ѓх в≥дстал≥сть п≥дтриму≠валас¤ ур¤дом та ≥ноземними кап≥тал≥стами. ¬насл≥док цього р¤д галузей промисловост≥, в першу чергу обробноњ Ч цукровоњ, тексти≠льноњ, шк≥р¤ноњ, паперовоњ та ≥н., не витримуючи конкуренц≥њ б≥льш дешевих товар≥в п≥дприЇмств розвинутих зах≥дних пров≥нц≥й јвст≠ро-”горщини, занепадали. “ак, наприк≥нц≥ XIX ст. у —х≥дн≥й √али≠чин≥ не залишилос¤ жодного цукрового заводу.

¬ промисловост≥ «ах≥дноњ ”крањни переважали ≥ноземн≥ кап≥≠таловкладенн¤ Ч австр≥йськ≥, н≥мецьк≥, англ≥йськ≥, американськ≥, французьк≥, бельг≥йськ≥. —творивши монопол≥стичн≥ об'Їднанн¤, ≥ноземн≥ кап≥тал≥сти оволод≥ли основними галуз¤ми промисловост≥ ≥ах≥дноукрањнських земель, перш за все нафтовою та озокеритовою; по-хижацьки експлуатували природн≥ багатства, вижимали з роб≥т≠ник≥в ус≥ соки з метою одержанн¤ надприбутк≥в.

« розвитком кап≥тал≥зму в≥дбувалос¤ формуванн¤ нових клас≥в Ч пролетар≥ату ≥ буржуаз≥њ. –об≥тничий клас поповнювавс¤ розоре≠ними сел¤нами, рем≥сниками, кустар¤ми. ¬елика к≥льк≥сть в≥льно≠найманих роб≥тник≥в була зайн¤та в с≥льському господарств≥. ѕро≠летар≥ат «ах≥дноњ ”крањни був багатонац≥ональним: тут працювали украњнц≥, пол¤ки, угорц≥, молдавани, словаки, н≥мц≥, Їврењ та пред≠ставники ≥нших нац≥ональностей.

–об≥тники зазнавали т¤жкого соц≥ального, пол≥тичного та на≠ц≥онального гнобленн¤. Ќезважаючи на австр≥йський закон 1885 p. про 11-годинний робочий день, в «ах≥дн≥й ”крањн≥ в≥н складав 12 годин ≥ б≥льше. «ах≥дноукрањнськ≥ роб≥тники одержували найнижчу в јвстро-”горщин≥ зароб≥тну плату. ќхорони прац≥ практично не ≥снувало. ’оча австр≥йська конституц≥¤ 1867 p. оф≥ц≥йно проголо≠сила нац≥ональну р≥вноправн≥сть в школах, державних установах та судах, у д≥йсност≥ пан≥вне становище, пор¤д з австр≥йськими прав≠л¤чими колами, в —х≥дн≥й √аличин≥ займали польськ≥ шл¤хтич≥, в ѕ≥вн≥чн≥й Ѕуковин≥ Ч румунськ≥ бо¤ри, в «акарпатт≥ Ч угорськ≥ феодали та кап≥тал≥сти.

«ах≥дноукрањнськ≥ земл≥ були аграрним краЇм. —≥льським гос≠подарством тут займалос¤ 94% населенн¤. Ѕ≥льша частина р≥лл¤, л≥с≥в та пасовищ належала пом≥щикам, заможним сел¤нам, католи≠цьк≥й та ун≥атськ≥й церкв≥. «бер≥галос¤ велике пом≥щицьке та цер≠ковне землеволод≥нн¤. ѕом≥щикам належало понад 40% ус≥х зе≠мель. √рафи ѕотоцьк≥, наприклад, мали 60 тис. га, граф Ўенборн Ч 203 тис. га. јнал≥з процесу класового розшаруванн¤ сел¤нства повн≥стю спростовуЇ твердженн¤ про те, що зах≥дноукрањнське се≠л¤нство становило однор≥дну масу, ¤ку експлуатували пом≥щики.

—ел¤нське господарство √аличини, Ѕуковини ≥ «акарпатт¤ було переважно малоземельним, внасл≥док чого б≥льш≥сть труд¤щих сел¤н була змушена йти в кабалу до експлуататор≥в, ¬ ц≥лому господарств, ¤к≥ мали над≥ли до 5 га, в √аличин≥ нараховувалос¤ 80%, в Ѕуковин≥ Ч 85%, в «акарпатт≥ Ч 73%. ѕор¤д ≥з кап≥тал≥с≠тичними формами експлуатац≥њ в зах≥дноукрањнському сел≥ значне м≥сце займали в≥дробки та ≥нш≥ пережитки кр≥посництва. Ќапри≠к≥нц≥ XIX ст. половина сел¤н не могла жити за рахунок свого над≥лу.

¬ин¤тково т¤жке економ≥чне становище труд¤щих зах≥дноук≠рањнських земель, зумовлене сел¤нським малоземелл¤м ≥ в≥дсутн≥с≠тю розвинутоњ промисловост≥, призвело до надлишк≥в робочих рук ≥ спричинило масову ем≥грац≥ю. √нан≥ злидн¤ми ≥ голодом, малозе≠мельн≥ та безземельн≥ сел¤ни ≥ роб≥тники залишали р≥дн≥ м≥сц¤ ≥ в пошуках роботи вињжджали до јргентини, Ѕразил≥њ,  анади, —Ўј та ≥нших крањн, де на них нер≥дко чекали ще б≥льш т¤жк≥ випробу≠ванн¤. ’арактерно, що австр≥йськ≥ власт≥ вс≥л¤ко перешкоджали њх ем≥грац≥њ до –ос≥њ.

∆орстоке соц≥альне гнобленн¤ посилювалос¤ гнобленн¤м на≠ц≥ональним. ”крањнське населенн¤ не мало можливост≥ навчатис¤ р≥дною мовою. “ак, у √аличин≥ п≥д впливом польськоњ шл¤хти в школах було запроваджено польську мову зам≥сть украњнськоњ. ѕо≠лон≥зац≥¤ так широко охоплювала населенн¤, що нав≥ть духовенст≠во, ¤ке прагнуло зберегти украњнську культуру, в сп≥лкуванн≥ м≥ж собою вживало польську мову. «а даними 1900 р. читати ≥ писати по-украњнськи в «ах≥дн≥й ”крањн≥ могли т≥льки 7% чолов≥к≥в ≥ 4% ж≥нок. ”с≥ заходи австр≥йського ур¤ду були спр¤мован≥ на те, щоб тримати труд¤щих √аличини, Ѕуковини ≥ «акарпатт¤ у темнот≥ ≥ безправ'њ. –еакц≥йна пол≥тика полон≥зац≥њ, румун≥зац≥њ ≥ мад¤ризац≥њ зах≥дноукрањнського населенн¤ усувала найменш≥ можливост≥ дл¤ розвитку украњнськоњ культури.

” друг≥й половин≥ XIX ст. пануючим класом на зах≥дноукрањн≠ських земл¤х залишалис¤ пом≥щики, проте розвиток кап≥тал≥зму призв≥в до посиленн¤ рол≥ буржуаз≥њ. ѕор¤д з ≥ноземними кап≥та≠л≥стами в √аличин≥, Ѕуковин≥ ≥ «акарпатт≥ виникла ≥ украњнська буржуаз≥¤, хоча њњ питома вага була пор≥вн¤но невеликою. —еред нењ особливе м≥сце займали представники украњнського чиновництва јле найб≥льш чисельною та сильною в економ≥чному план≥ групою украњнськоњ буржуаз≥њ було куркульство.

ѕочинаючи з 70-х pp., в √аличин≥, Ѕуковин≥ ≥ «акарпатт≥ посиливс¤ роб≥тничий рух. ”крањнськ≥ народн≥ маси разом з поль≠ськими, румунськими та угорськими роб≥тниками ≥ сел¤нами вис≠тупали проти гнобленн¤ австр≥йськоњ бюрократ≥њ, польськоњ шл¤хти. румунських бо¤р, угорських магнат≥в, а також украњнських пом≥щи≠к≥в ≥ буржуаз≥њ.

” цей пер≥од на зах≥дноукрањнських земл¤х посиливс¤ процес диференц≥ац≥њ сел¤нства, що спри¤ло дальшому розвитку кап≥тал≥стичних в≥дносин на сел≥. “рудове сел¤нство перебувало у безп≠росв≥тних злидн¤х, а с≥льське господарство внасл≥док хижацького господарюванн¤ великих землевласник≥в з року в р≥к деградувало.

« метою орган≥зац≥њ та об'Їднанн¤ др≥бного сел¤нства ≤.‘ранко ≥ ћ. ѕавлик у 1890 p. створили ”крањнську радикальну парт≥ю, ¤ка поширила свою д≥¤льн≥сть на Ѕуковину ≥ частково на «акарпат≠т¤. Ќайважлив≥шими вимогами њњ програми були л≥кв≥дац≥¤ феода≠льних прив≥лей ≥ наданн¤ пол≥тичних свобод.

ƒержавний лад јвстр≥њ забезпечував пан≥вне становище н≥м≠ц≥в, ¤к≥ спром≥глис¤ залучити на св≥й б≥к представник≥в експлуата≠торських клас≥в ≥нших нац≥ональностей. ¬ √аличин≥, що була засе≠лена значною м≥рою украњнц¤ми, пол≥тичн≥, економ≥чн≥ та культур≠н≥ прив≥лењ було надано польським пом≥щикам ≥ буржуаз≥њ. јвстр≥йський ур¤д шукав п≥дтримки у польських пом≥щик≥в ще й тому, що населенн¤ —х≥дноњ √аличини, ¤ке симпатизувало народу –ос≥њ, розгл¤далос¤ в пол≥тичному аспект≥ ¤к ненад≥йне.

” 1849 p. зам≥сть губернського управл≥нн¤ в √аличин≥ було створено нам≥сництво на чол≥ з нам≥сником, а в Ѕуковин≥ Ч крайо≠ве управл≥нн¤, ¤ке очолював крайовий президент. √оловна р≥зниц¤ м≥ж нам≥сництвами ≥ губернськими управл≥нн¤ми пол¤гала в тому, що в останн≥х збер≥гавс¤ де¤кий елемент колег≥альност≥. Ќам≥сник, ¤к ≥ крайовий президент, були Їдиноначальними особами ≥ п≥дпо≠р¤дковувались лише вищесто¤щим власт¤м.

јкти центральних орган≥в державноњ влади та управл≥нн¤ ≥ власн≥ р≥шенн¤ галичанське нам≥сництво проводило через безл≥ч р≥зних установ, насамперед через управл≥нн¤ жандармер≥њ Ч пол≥≠тичну пол≥ц≥ю. ѕор¤д ≥з нам≥сництвом ¤к центральним органом краю ≥снували м≥сцев≥ органи, п≥длегл≥ нам≥снику, Ч у особ≥ пов≥≠тових старост. ¬они призначалис¤ з представник≥в польських за≠можних клас≥в м≥н≥стром внутр≥шн≥х справ.

ѕов≥тов≥ старости були над≥лен≥ широкими повноваженн¤ми, в њх розпор¤дженн≥ перебувала жандармер≥¤, а в раз≥ потреби вони могли використовувати й в≥йськов≥ частини, розташован≥ на тери≠тор≥њ пов≥ту. ќдне ≥з головних завдань пов≥тових старост пол¤гало в запоб≥ганн≥ будь-¤кому руху, спр¤мованому проти австр≥йського володарюванн¤ ≥ пануванн¤ пом≥щик≥в та кап≥тал≥ст≥в. јналог≥чн≥ функц≥њ в м≥ських та с≥льських громадах виконували п≥дпор¤дкован≥ пов≥товим старостам бургом≥стри ≥ в≥йти.

«акарпатт¤ в склад≥ ”горщини не було вид≥лено в окремий коронний край. ¬с¤ територ≥¤ ”горщини под≥л¤лас¤ на 71 жупу (область). Ќа початку XX ст. закарпатськ≥ земл≥ складалис¤ з чоти≠рьох жуп: ”жанськоњ, Ѕережанськоњ, ”гочанськоњ та ћармароськоњ. ¬лада в жупах належала наджупанам ≥ п≥джупанам, ¤к≥, спираючись на адм≥н≥стративно-судовий апарат, зд≥йснювали нагл¤д за населен≠н¤м, збирали податки та ≥нш≥ платеж≥. ¬ жупах час в≥д часу склика≠лис¤ двор¤нськ≥ збори. ¬ ком≥тетах кер≥вну роль в≥д≥гравали нача≠льники м≥сцевих управл≥нь, п≥длегл≥ т≥льки жупному начальству.

1	2

Ќазва: јвстро-угорська система права та њњ д≥¤ на територ≥њ «ах≥дноњ ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1927 прочитано)