≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ¬иникненн¤ та ≥сторичний розвиток держави ≥ права

¬иникненн¤ та ≥сторичний розвиток держави ≥ права

ѕлан

¬ступ.

—усп≥льна влада ≥ соц≥альн≥ норми за перв≥снообщинного ладу.

ƒержава ≥ право р≥зних сусп≥льно-економ≥чних формац≥й.

ѕерспективи ≥сторичного розвитку держави ≥ права.

¬исновок.

¬ступ.

ƒержава в сучасному розум≥нн≥, тобто ¤к пол≥тична орга≠н≥зац≥¤ дом≥нуючоњ частини чи нав≥ть всього населенн¤, ≥сну≠вала не завжди. Ќа певних стад≥¤х розвитку людства, зокре≠ма при перв≥снообщинному лад≥, держави ≥ права не було. ƒов≠гий час люди ≥снували в умовах так званого перв≥сного ста≠да, об'Їднуючись у невелик≥ брод¤ч≥ групи, ¬се, що здобува≠лос¤, було сп≥льним. ”досконаленн¤ знар¤дь ≥ засоб≥в ви≠робництва, приборканн¤ вогню спри¤ли розвитку вищоњ орга≠н≥зац≥њ людського сусп≥льства.

2. —усп≥льна влада ≥ соц≥альн≥ норми за перв≥снообщинного ладу.

« б≥гом часу щораз б≥льше род≥в переход¤ть до ос≥лого житт¤, займаючись землеробством, рибальством, скотарством. ∆≥ноча прац¤ поступово вит≥сн¤Їтьс¤ чолов≥чою. ѕо¤вл¤≠Їтьс¤ батьк≥вський р≥д Ч патр≥архат. ¬ цей час в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д кам'¤них знар¤дь ≥ зброњ до металевих. Ѕатьк≥всько≠му роду й надал≥ притаманн≥ так≥ риси, ¤к кровна спор≥дне≠н≥сть, через це Ч заборона шлюб≥в всередин≥ роду, сп≥льна власн≥сть, своњ рел≥г≥йн≥ обр¤ди, сп≥льне м≥сце похованн¤, родове ≥м'¤. ƒуже важливим був обов'¤зок взаЇмодопомоги ≥ т≥сно пов'¤заний з ним звичай кровноњ помсти. –оди починають об'Їднуватись в б≥льш≥ орган≥зац≥њ Ч племена.

ƒл¤ перв≥снообщинного ладу характерною Ї ¤к певна орга≠н≥зац≥¤ сусп≥льноњ влади, так ≥ певн≥ норми повед≥нки людей. —уттЇвою рисою ц≥Їњ влади Ї своЇр≥дне самоуправл≥нн¤, тобто в≥дсутн≥сть особливого, профес≥йного апарату управл≥нн¤, спе≠ц≥альноњ групи людей, ¤ка т≥льки цим ≥ займаЇтьс¤.  ожен р≥д, плем'¤ мали своњ збори, в ¤ких брали участь ус≥ доросл≥ члени (чолов≥ки й ж≥нки) на р≥вноправних засадах. Ќа цих зборах обиралис¤ вождь, стар≥йшини ≥ воЇначальники, вир≥шувались питанн¤ в≥йни чи миру, кровноњ помсти, прийн¤тт¤ нових член≥в роду тощо.

ѕри перв≥снообщинному лад≥ ≥снували ≥ певн≥ норми пове≠д≥нки людей, так зван≥ соц≥альн≥ норми. “акими нормами були звичањ, традиц≥њ, ¤к≥ водночас були ≥ правилами сп≥в≠житт¤, ≥ приписами рел≥г≥йного характеру. ¬они встановлю≠валис¤ самим колективом, передавалис¤ з покол≥нн¤ у поко≠л≥нн¤ (наприклад, поважати старших, виконувати розпор¤≠дженн¤ вожд≥в ≥ стар≥йшин, звичай кровноњ помсти).

3. ƒержава ≥ право р≥зних сусп≥льно-економ≥чних формац≥й.

ќдн≥Їю з основних причин виникненн¤ держави став под≥л перв≥снообщинного, соц≥альне однор≥дного сусп≥льства на соц≥альне неоднор≥дн≥ групи чи класи з р≥зноман≥тними, нер≥дко протилежними ≥нтересами. як бачимо, на перший план тут виступають соц≥ально-економ≥чн≥ фактори.

ѕроте в утворенн≥ кожноњ держави в≥д≥граЇ роль ц≥лий комп≠лекс причин Ч економ≥чних ≥ пол≥тичних, внутр≥шн≥х ≥ зов≠н≥шн≥х, бо кожен процес виникненн¤ держав у тих чи ≥нших народ≥в маЇ своњ особливост≥.

Ќайдавн≥шими державами в ≥стор≥њ людства були рабо≠власницьк≥. ¬они виникли в IVЧIII тис. до н. е. на Ѕлизькому ≥ —ередньому —ход≥ (™гипет, ¬ав≥лон, ћ≥д≥¤ та ≥н.), пот≥м в ≥н≠ших рег≥онах земноњ кул≥, а у VIIIЧVI ст. до н. е.Ч в ™вроп≥ (√рец≥¤, –им). —п≥льними характерними њх рисами були:

створенн¤ держави ≥ права в ≥нтересах в≥льних людей, своњх громад¤н, насамперед рабовласник≥в, оск≥льки тогочасне су≠сп≥льство под≥л¤Їтьс¤ на дв≥ основн≥ антагон≥стичн≥ категор≥њ (класи) Ч в≥льних ≥ раб≥в;

‘еодальна держава ≥ право виникають у ™вроп≥ в VЧVI ≥ наступних стол≥тт¤х. –абовласницька система ≥ заснован≥ на н≥й держави терпл¤ть кризу, розпадаютьс¤, оск≥льки рабство стало гальмом соц≥ального прогресу. як сам феодальний спос≥б виробництва, так ≥ держава та право були прогресивн≥ш≥ по≠р≥вн¤но з рабовласницькими.

’арактерними рисами держави ≥ права Ї знову ж таки за≠кр≥пленн¤ соц≥альноњ нер≥вност≥, над≥ленн¤ феодал≥в (св≥т≠ських ≥ духовних) залежно в≥д њх ранг≥в вс≥ма правами; закр≥п≠ленн¤ в≥дносин сюзерен≥тету-васал≥тету; визнанн¤ сел¤н, м≥≠щан людьми, але закр≥пленн¤ у прав≥ њх особистоњ та економ≥чноњ залежност≥ в≥д феодал≥в, обов'¤зку працювати на них, на державу ≥ церкву; монопол≥њ феодал≥в на основн≥ за≠соби виробництва, на пол≥тичну владу.

Ѕуржуазна держава ≥ право виникають внасл≥док революц≥й XVIIЧXVIII ст. як сам кап≥тал≥стичний спос≥б виробництва, так ≥ в≥дпов≥дн≥ йому держава та право Ї значним поступом у розвитку людства. —аме буржуазн≥ ≥деологи, просв≥тител≥ розробили прогресивн≥ теор≥њ Ђсусп≥льного договору, Ђпри≠родного праваї, Ђрозпод≥лу владиї та ≥нш≥, ¤к≥ пот≥м вт≥лю≠валис¤ у державно-правовому буд≥вництв≥. Ѕуржуаз≥¤ вперше проголосила ≥ вт≥лила в житт¤ лозунги формальноњ р≥вност≥ ус≥х перед законом, комплекс нев≥д'Їмних прав людей, серед ¤ких право на житт¤, волю, щаст¤, власн≥сть та ≥н. ѕроголоше≠но суверен≥тет народу, його право на оп≥р насильству.

÷ього не можна було сказати про соц≥ал≥стичн≥ крањни, де на словах, в теор≥њ все було ¤кнайкращим, а насправд≥ пану≠вала антидемократична тотал≥тарна комун≥стична система, ¤ка нещадно душила людську ≥ндив≥дуальн≥сть, нищила в≥льне слово ≥ думку, жорстоко розправл¤лась з будь-¤кими про¤ва≠ми незгоди, протесту, опору, фальшувала д≥йсн≥сть, винищу≠вала п≥дкорен≥ нац≥њ, довела до руњни економ≥ку. ѕевн≥ пози≠тивн≥ моменти у ц≥Їњ системи були. ÷е де¤к≥ високорозвинен≥ галуз≥ промисловост≥, орган≥зац≥¤ (але не суть) народноњ осв≥ти, охорони здоров'¤ тощо.

4. ѕерспективи ≥сторичного розвитку держави ≥ права.

ўе за ≥снуванн¤ соц≥ал≥стичноњ системи на «аход≥ з'¤ви≠лась так звана теор≥¤ конвергенц≥њ (лат. convergo Ч набли≠жаюсь, сходжусь). њњ прихильники (ƒж. √олбрейт, я. “≥нберген, –. јрон та ≥н.) говорили про необх≥дн≥сть зближенн¤, а в майбутньому Ч злитт¤ двох дом≥нуючих у св≥т≥ систем Ч кап≥тал≥стичноњ та соц≥ал≥стичноњ, створенн¤ ¤коњсь серед≠ньоњ, з використанн¤м кращих, позитивних рис обох систем. Ќа сьогодн≥ ц¤ теор≥¤ втратила свою актуальн≥сть.

якими ж насправд≥ можуть бути перспективи ≥сторичного розвитку держави ≥ права? ƒержава ¤к пол≥тична орган≥за≠ц≥¤, апарат управл≥нн¤ ≥ право як регул¤тор сусп≥льних в≥д≠носин ≥снуватимуть ще довго. ƒоти, доки буде в них потреба. ” людському середовищ≥ поки що ≥снуЇ багато р≥зних про≠блем, суперечностей, ¤к≥ без державно-правового регулюванн¤ вир≥шити неможливо. —еред них одними з найсерйозн≥≠ших Ї загроза збройних конфл≥кт≥в, м≥жнац≥ональних ≥ расових суперечностей, невир≥шен≥ соц≥альн≥ проблеми, особливо у слаборозвинених крањнах та ≥н.

” майбутньому, ¤кщо б у¤вити, що вс≥ болюч≥ питанн¤ бу≠дуть вир≥шен≥, п≥дстави дл¤ конфл≥кт≥в л≥кв≥дован≥, необх≥д≠н≥сть в ≥снуванн≥ держави ≥ права у сучасному њх вигл¤д≥ в≥д≠паде.

¬исновок.

” ’’ ст. держава ¤к ≥нститут пол≥тичноњ системи еволюц≥онуЇ до правовоњ держави. ѕравова держава Ц це така держава, що однаковою м≥рою захищаЇ кожного члена громад¤нського сусп≥льства незалежно в≥д р≥вн¤ його достатку та на¤вн≥сть власност≥, нац≥ональноњ та расовоњ належност≥, стат≥ та в≥роспов≥данн¤.

Ћ≥тература:

УѕравознавствоФ Ќастюк ћ. Ћьв≥в 1995 р.

У«агальна теор≥¤ права та державиФ –абинович ѕ.ћ., Ўмельова √.√., Ћуць Ћ.ј. 1993 р.

Уѕрава та обовТ¤зки батьк≥в ≥ д≥тейФ –омовська «.¬. Ћьв≥в 1975 р.

1

Ќазва: ¬иникненн¤ та ≥сторичний розвиток держави ≥ права
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2090 прочитано)