≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ƒ≥¤ нормативно-правового акта в час≥

ƒ≥¤ нормативно-правового акта в час≥

«акон, ¤к ≥ будь-¤кий нормативно-правовий акт, маЇ меж≥ своЇњ д≥њ в трьох Ђвим≥рахї:

1) у час≥, тобто обмежений пер≥одом д≥њ, коли закон маЇ юри≠дичну чинн≥сть;

2) у простор≥, на ¤кий поширюЇтьс¤ д≥¤ закону;

3) за колом ос≥б, ¤к≥ п≥дпадають п≥д вплив закону: на основ≥ закону у них виникають юридичн≥ права ≥ обов'¤зки.

ѕочатковим ≥ к≥нцевим моментами д≥њ закону в час≥ Ї вступ закону в д≥ю ≥ припиненн¤ д≥њ закону. —л≥д в≥др≥зн¤ти момент (день) вступу закону в д≥ю в≥д моменту (дн¤) набутт¤ ним юри≠дичноњ сили. «акон набуваЇ юридичноњ сили у день його ухва≠ленн¤, тобто п≥дписанн¤ закону.

«акони починають д≥¤ти.

1. « моменту ухваленн¤ (наприклад,  онституц≥¤ ”крањни);

2. « моменту опубл≥куванн¤;

3. « часу, ¤кий позначено в самому закон≥;

4. « часу, ¤кий зазначено в постанов≥ про пор¤док введенн¤ закону в д≥ю. ¬ ”крањн≥, ¤к правило, початок д≥њ закону визна≠чаЇтьс¤ у спец≥альн≥й постанов≥ ¬ерховноњ –ади про пор¤док його введенн¤ в д≥ю: ≥з дн¤ опубл≥куванн¤ або з моменту настанн¤ застереженоњ в постанов≥ певноњ умови (ухваленн¤ ≥ншого зако≠ну та ≥н.). Ќаприклад, разом з опубл≥куванн¤м «акону ”крањни в≥д 10 березн¤ 1994 р. Ђѕро державну таЇмницюї була опубл≥ко≠вана ѕостанова ¬ерховноњ –ади ”крањни Ђѕро пор¤док введен≠н¤ в д≥ю «акону ”крањни Ђѕро державну таЇмницюї, де сказано, що в≥н вступаЇ в д≥ю з дн¤ опубл≥куванн¤;

5. «акони, у ¤ких не вказаний час набранн¤ чинност≥ ≥ щодо ¤ких не було постанови про пор¤док введенн¤ в д≥ю, вступають у силу по вс≥й територ≥њ ”крањни одночасно п≥сл¤ зак≥нченн¤ 10-денного строку з дн¤ оф≥ц≥йного опубл≥куванн¤. «акони ма≠ють бути опубл≥кован≥ не п≥зн≥ше н≥ж через 15 дн≥в п≥сл¤ њх п≥д≠писанн¤ ≥ ухваленн¤ до виконанн¤ ѕрезидентом ”крањни;

6. «акони (р≥шенн¤), ухвален≥ в результат≥ референдуму, вво≠д¤тьс¤ в д≥ю з моменту њх опубл≥куванн¤, ¤кщо в них самих не визначений ≥нший строк. ƒатою ухваленн¤ закону (р≥шенн¤) Ї день проведенн¤ референдуму.

«а вс≥х умов закон вступаЇ в д≥ю не ран≥ше дати опубл≥куванн¤. ¬≥дпов≥дно до  онституц≥њ ”крањни 1996 p. закони, що визна≠чають права ≥ обов'¤зки громад¤н, не доведен≥ до в≥дома населен≠н¤ в пор¤дку, встановленому законом, Ї нечиними (ст. 57).

¬ступ закону вд≥ю в≥дбуваЇтьс¤ в≥дпов≥дно до трьох принцип≥в:

Х негайна д≥¤

- коли закон ≥з дн¤ вступу в д≥ю поширюЇтьс¤ на ус≥ випад≠ки лише Ђупередї; усе, що передувало дню вступу закону в д≥ю, п≥д нього не п≥дпадаЇ,

Х зворотна д≥¤ (зворотна сила) закону |

- коли закон поширюЇтьс¤ на вс≥ випадки ≥ Ђупередї ≥ Ђна≠задї, тобто ≥ на випадки, що в≥дбувалис¤ ран≥ш, у минулому, до введенн¤ закону в д≥ю.

«агальним Ї правило: закон зворотноњ сили не маЇ. ÷е правило надаЇ визначеност≥ ≥ стаб≥льност≥ сусп≥льним в≥дносинам. √рома≠д¤ни у своњх вчинках ор≥Їнтуютьс¤ на чинн≥ закони. ¬они можуть розраховувати на майбутн≥ закони в конкретних вчинках сього≠дн≥шнього дн¤. “ому нов≥ закони не повинн≥ поширюватис¤ на стар≥ життЇв≥ ситуац≥њ: це викликало б хаос у сусп≥льств≥.

¬ин¤тки з нього правила р≥дк≥сн≥ ≥ допускаютьс¤:

÷е правило маЇ гуман≥стичну спр¤мован≥сть. ¬оно заф≥ксо≠ване в ћ≥жнародному пакт≥ про громад¤нськ≥ та пол≥тичн≥ пра≠ва, ухваленому √енеральною јсамблеЇю ќќЌ 16 грудн¤ 1966 p. ¬оно повинне бути в≥дтворене в крим≥нальних кодексах крањн, ¤к≥ п≥дписали цей м≥жнародний документ. ” ст. 15 цього пакту, зокрема, говоритьс¤: Ђ...не може призначатис¤ важче покаран≠н¤, н≥ж те, що п≥дл¤гало застосуванню в момент вчиненн¤ кри≠м≥нального злочину. якщо п≥сл¤ вчиненн¤ злочину законом вста≠новлюЇтьс¤ легше покаранн¤, д≥¤ цього закону поширюЇтьс¤ на даного злочинц¤ї.

¬≥дпов≥дно до ћ≥жнародного пакту 1966 р. у ст. 58  онститу≠ц≥њ ”крањни 1996 p. закр≥плено: Ђ«акони та ≥нш≥ нормативно-правов≥ акти не мають зворотноњ д≥њ в час≥, кр≥м випадк≥в, коли вони пом'¤кшують або скасовують в≥дпов≥дальн≥сть особи. Ќ≥≠хто не може в≥дпов≥дати за д≥¤нн¤, ¤к≥ на момент њх вчиненн¤ не визнавалис¤ законом ¤к правопорушенн¤ї;

Х переживанн¤ закону

- коли закон, що втратив юридичноњ чинност≥, за спец≥аль≠ною вказ≥вкою нового акта (закону) повинен продовжувати д≥¤≠ти з окремих питань. Ќаприклад, п≥сл¤ розпаду —–—– ¬ерхов≠ною –адою ”крањни 12 вересн¤ 1991 ухвалена постанова про по≠р¤док тимчасовоњ д≥њ на територ≥њ ”крањни окремих акт≥в законодавства —оюзу –—–, ¤кщо в≥дпов≥дн≥ питанн¤ не врегу≠льован≥ законодавством ”крањни, за умови, що ц≥ загальносоюз≠н≥ акти не суперечать  онституц≥њ ≥ законам ”крањни.

«акони втрачають д≥ю:

Х п≥сл¤ зак≥нченн¤ строку, на ¤кий вони були ухвален≥;

Х у раз≥ зм≥ни обставин, на ¤к≥ вони були розрахован≥;

Х у раз≥ пр¤мого скасуванн¤ (призупиненн¤ д≥њ) даного зако≠ну ≥ншим законом або спец≥ально призначеним актом (в ”крањ≠н≥ закон може бути скасований р≥шенн¤м  онституц≥йного —уду у раз≥ визнанн¤ його нев≥дпов≥дност≥  онституц≥њ ”крањни);

Х у раз≥ фактичного скасуванн¤, коли ухвалений новий закон з того самого питанн¤, а старий формально не скасований.

ƒ≥¤ нормативно-правового акта в простор≥ ≥ за колом ос≥б

ƒ≥¤ нормативно-правового акта у простор≥ може бути терито≠р≥альною ≥ екстеритор≥альною.

“еритор≥альна д≥¤ нормативно-правового акта окреслена те≠ритор≥Їю держави (”крањна) або окремого рег≥ону ( рим) ≥ ви≠значаЇтьс¤ державним суверен≥тетом.

Ќормативно-правов≥ акти ”крањни поширюютьс¤ на терито≠р≥ю вс≥Їњ крањни, нормативно-правов≥ акти јвтономноњ –еспуб≠л≥ки  рим Ч на власну територ≥ю в межах повноважень, визна≠чених  онституц≥Їю ”крањни ≥  онституц≥Їю јвтономноњ –ес≠публ≥ки  рим.

ѕ≥д територ≥Їю держави розум≥Їтьс¤ њњ:

Х суходольний прост≥р Ч земна територ≥¤;

Х водний прост≥р Ч внутр≥шн≥ води усередин≥ державних меж ≥ територ≥альн≥ води в межах 12 морських миль;

Х пов≥тр¤ний прост≥р над державними межами Ч на висот≥ до 35 к≥лометр≥в;

Х надра;

Х в≥йськов≥ ≥ торговельн≥ судна у в≥дкритому мор≥;

Х пов≥тр¤н≥ корабл≥, що знаход¤тьс¤ в польот≥ за межами ”крањни;

Х косм≥чн≥ об'Їкти п≥д прапором ≥ гербом держави;

Х трубопроводи;

Х п≥дводн≥ кабел≥ ≥ нафтов≥ морськ≥ вишки;

Х територ≥њ дипломатичних представництв ≥ консульств за кордоном.

≈кстеритор≥альна д≥¤ нормативно-правового акта регулюЇть≠с¤ м≥жнародними договорами ≥ передбачаЇ поширенн¤ законо≠давства даноњ держави за межами њњ територ≥њ.

¬она в≥дома ¤к право екстеритор≥альност≥ держав Ч пор¤док, в≥дпов≥дно до ¤кого установи або ф≥зичн≥ особи, що розташова≠н≥ або перебувають на територ≥њ ≥ншоњ держави, розгл¤даютьс¤ ¤к так≥, що розташован≥ або перебувають на власн≥й нац≥ональ≠н≥й територ≥њ ≥ п≥двладн≥ законам ≥ юрисдикц≥њ власноњ держави. ѕравом екстеритор≥альност≥ користуютьс¤ в≥йськов≥ корабл≥ та л≥таки, що ≥з дозволу держави перебуванн¤ знаход¤тьс¤ на њњ те≠ритор≥њ, але розгл¤даютьс¤ ¤к частина територ≥њ держави прапо≠ра або п≥знавальних знак≥в.

ѕраво екстеритор≥альност≥ завжди використовувалос¤ дл¤ обгрунтуванн¤ дипломатичних прив≥лењв та ≥мун≥тет≥в Ч особ≠ливих прав ≥ прив≥лењв, ¤кими над≥л¤ютьс¤ дипломати ≥ члени њх с≥мей. ™ чимало випадк≥в, коли пол≥тичн≥ ≥ державн≥ д≥¤ч≥, ¤к≥ пересл≥дувалис¤ за законом своЇњ крањни, ховалис¤ в посольст≠вах ≥ м≥с≥¤х ≥нших держав, користуючись њх правом екстеритор≥≠альност≥ (зокрема, правом недоторканност≥ прим≥щенн¤). Ќин≥ екстеритор≥альн≥сть такоњ функц≥њ не виконуЇ, оск≥льки це може призвести до розширеного тлумаченн¤ дипломатичних прив≥≠лењв та ≥мун≥тет≥в.

Ќа пор¤док д≥њ нормативно-правового акта за колом ос≥б по≠ширюЇтьс¤ загальне правило: закон д≥Ї стосовно вс≥х ос≥б, ¤к≥ перебувають на територ≥њ його д≥њ ≥ Ї суб'Їктами в≥дносин, на ¤к≥ в≥н розрахований.

ўо таке вс≥ особи ?

”с≥ особи:

Х громад¤ни держави;

Х ≥ноземц≥;

Х особи без громад¤нства (апатриди);

Х особи з подв≥йним громад¤нством (б≥патриди);

Х ус≥ внутр≥шньодержавн≥, сп≥льн≥, ≥ноземн≥, м≥жнародн≥ ор≠ган≥зац≥њ, ¤к≥ не користуютьс¤ правом екстеритор≥альност≥. ¬иди закон≥в у д≥њ за колом ос≥б:

1. «агальн≥ Ч розрахован≥ на все населенн¤. Ќизка закон≥в, насамперед крим≥нальних, поширюютьс¤ на громад¤н держави незалежно в≥д м≥сц¤ њх перебуванн¤ (за кордоном);

2. —пец≥альн≥ Ч розрахован≥ на певне коло ос≥б. ќдн≥ закони поширюютьс¤ на вс≥х ≥ндив≥дуальних ≥ колективних суб'Їкт≥в, ≥нш≥ Ч лише на конкретну категор≥ю ос≥б (пенс≥онер≥в, в≥йсько≠вослужбовц≥в, л≥кар≥в, вчител≥в тощо), њх д≥¤ в простор≥ та за колом ос≥б не зб≥гаЇтьс¤.

≤ноземн≥ громад¤ни ≥ особи без громад¤нства пор≥вн¤н≥ в правах ≥ обов'¤зках ≥з громад¤нами держави за де¤кими вин¤т≠ками. ѓм не надаютьс¤ окрем≥ права ≥ на них не покладаютьс¤ певн≥ обов'¤зки: обирати ≥ бути обраними до державних орган≥в крањни, бути судд¤ми, перебувати на служб≥ в збройних силах (див. ст. 24 «акону ”крањни в≥д 1 лютого 1994 р. Ђѕро правовий статус ≥ноземц≥вї та ≥н.).

3. ¬ин¤тков≥ Ч робл¤ть вин¤тки з загальних ≥ спец≥альних. √лави держав ≥ ур¤д≥в, сп≥вроб≥тники дипломатичних ≥ консуль≠ських представництв, де¤к≥ ≥нш≥ ≥ноземн≥ громад¤ни (члени ек≥≠паж≥в в≥йськових корабл≥в, в≥йськовослужбовц≥ в≥йськових час≠тин та ≥н.), що знаход¤тьс¤ на територ≥њ невласноњ держави, на≠д≥лен≥ ≥мун≥тетом Ч дипломатичним, консульським та ≥н. ÷≥ особи користуютьс¤ особистою недоторканн≥стю. ¬они зв≥льн¤≠ютьс¤ в≥д юрисдикц≥њ держави перебуванн¤ у питанн¤х, пов'¤заних ≥з њх службовою д≥¤льн≥стю.

“ак, прац≥вники дипломатичних представництв мають дип≠ломатичн≥ ≥мун≥тети (виключенн¤ ≥з сфери д≥њ юрисдикц≥њ крањни перебуванн¤; незастосуванн¤ до них засоб≥в примусу, санк≠ц≥й, передбачених нац≥ональним правом) ≥ дипломатичн≥ прив≥лењ (особист≥ п≥льги, переваги). ƒипломатичн≥ агенти та њх житла Ї недоторканними. ¬они зв≥льн¤ютьс¤ в≥д крим≥нальноњ, адм≥н≥с≠тративноњ, цив≥льноњ ≥ будь-¤коњ ≥ншоњ в≥дпов≥дальност≥ перед державними органами крањни перебуванн¤ щодо службовоњ д≥¤ль≠ност≥. ћають ф≥скальний (податковий) ≥мун≥тет, а також право на безмитне провезенн¤ багажу ≥ зв≥льненн¤ в≥д його огл¤ду та ≥н. ƒипломатичних агент≥в можна об'¤вити персоною нон-гра-та, але до них не можуть бути застосован≥ заходи в≥дпов≥дально≠ст≥ та ≥нш≥ заходи державного примусу.

ƒещо меншим Ї обс¤г консульських ≥мун≥тет≥в ≥ прив≥лењв. ≤мун≥тетом користуютьс¤ також службовц≥ м≥жнародних орган≥≠зац≥й на п≥дстав≥ статут≥в цих орган≥зац≥й або спец≥альних угод.

ѕон¤тт¤ п≥дзаконного нормативно-правового акта. ѕ≥дзаконний нормативний акт центральних орган≥в держави. ≤нститут контрасигнац≥њ

ѕ≥дзаконний нормативно-правовий акт Ч акт, ¤кий видаЇтьс¤ в≥дпов≥дно до закону, на п≥дстав≥ закону, дл¤ конкретизац≥њ за≠конодавчих розпор¤джень та њх трактуванн¤ або встановленн¤ первинних норм.

ѕ≥дзаконн≥сть нормативно-правових акт≥в не означаЇ "њх мен≠шоњ юридичноњ обов'¤зковост≥. ¬они мають необх≥дну юридичну чинн≥сть. ѕравда, њх юридична чинн≥сть не маЇ такоњ ж загаль≠ност≥ та верховенства, ¤к це властиво законам. ѕроте вони пос≥≠дають важливе м≥сце в ус≥й систем≥ нормативного регулюванн¤, оск≥льки забезпечують виконанн¤ закон≥в шл¤хом конкретизо≠ваного нормативного регулюванн¤ всього комплексу сусп≥льних в≥дносин.

ѕ≥дзаконн≥ нормативн≥ акти р≥зн¤тьс¤ за юридичною чинн≥с≠тю. ёридична чинн≥сть п≥дзаконних нормативних акт≥в зале≠жить в≥д становища орган≥в держави, ¤к≥ видають ц≥ акти, ѓх компетенц≥њ, а також характеру ≥ призначенн¤ самих акт≥в. јкт нижчоњ державноњ ≥нстанц≥њ повинен знаходитис¤ не лише Ђп≥д закономї, а й Ђп≥дї нормативними актами ус≥х вищих держав≠них орган≥в, ¤ким в≥н покликаний в≥дпов≥дати. Ќаприклад, акти ћ≥н≥стерства осв≥ти повинн≥ в≥дпов≥дати не лише «акону про осв≥ту, а й нормативним документам ѕрезидента,  аб≥нету ћ≥≠н≥стр≥в, ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в.

«алежно в≥д характеру норм, що приймаютьс¤ (первинних чи повторних), п≥дзаконн≥ нормативн≥ акти центральних держав≠них орган≥в можна под≥лити на дв≥ категор≥њ (групи):

1 2 Ќазва: ƒ≥¤ нормативно-правового акта в час≥ ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2018 прочитано)