Ѕ∆ƒ >  омплексн≥сть п≥дходу вивченн¤ предмета Ѕ∆ƒ, звТ¤зок з проф≥люючими та ≥ншими дисципл≥нами

 омплексн≥сть п≥дходу вивченн¤ предмета Ѕ∆ƒ, звТ¤зок з проф≥люючими та ≥ншими дисципл≥нами

¬иход¤чи з сучасних у¤влень, безпека життЇд≥¤льност≥ Ї багатогран≠ним об'Їктом розум≥нн¤ ≥ сприйн¤тт¤ д≥йсност≥, ¤кий потребуЇ ≥нтеграц≥њ р≥зних стратег≥й, сфер, аспект≥в, форм ≥ р≥вн≥в п≥знанн¤. —кладовими ц≥Їњ галуз≥ Ї р≥зноман≥тн≥ науки про безпеку.

” всьому св≥т≥ велика увага прид≥л¤Їтьс¤ вивченню дисципл≥н, по≠в'¤заних з питанн¤ми безпеки. «г≥дно з ™вропейською програмою на≠вчанн¤ у сфер≥ наук з ризик≥в ЂFORM-OSEї науки про безпеку мають св≥тогл¤дно-профес≥йний характер. ƒо них належать:

* гуман≥тарн≥ (ф≥лософ≥¤, теолог≥¤, л≥нгв≥стика);

* природнич≥ (математика, ф≥зика, х≥м≥¤, б≥олог≥¤);

* ≥нженерн≥ науки (оп≥р матер≥ал≥в, ≥нженерна справа, електрон≥ка);

* науки про людину (медицина, психолог≥¤, ергоном≥ка, педагог≥ка);

* науки про сусп≥льство (соц≥олог≥¤, економ≥ка,, право). Ќауки про безпеку мають сп≥льну та окрем≥ частини.

–ис. 1. —труктура наук про безпеку

√уман≥тарн≥, природнич≥, ≥нженерн≥ науки, науки про людину та про сусп≥льство Ї складовими галуз≥ знань, ¤ка зветьс¤ безпекою жит≠тЇд≥¤льност≥, свого роду кор≥нн¤м генеалог≥чного дерева знань у сфер≥ безпеки життЇд≥¤льност≥. « цього кор≥нн¤ Ђпророслиї еколог≥чна куль≠тура, соц≥альна еколог≥¤ та ≥нш≥ науки.

 роною цього дерева Ї охорона прац≥, г≥г≥Їна прац≥, пожежна безпе≠ка, ≥нженерна психолог≥¤, цив≥льна оборона, основи медичних знань, охоро≠на навколишнього природного середовища, промислова еколог≥¤, соц≥альна та комунальна г≥г≥Їна ≥ багато ≥нших дисципл≥н.

” де¤ких п≥дручниках, дов≥дниках ≥ нав≥ть нормативн≥й л≥тератур≥ даЇтьс¤ визначенн¤ безпеки життЇд≥¤льност≥ ¤к науки, зокрема, на≠уки про комфортну та безпечну взаЇмод≥ю людини з середовищем, в ¤кому вона перебуваЇ.

Ќаука Ч це сфера людськоњ д≥¤льност≥, функц≥¤ми ¤коњ Ї опрацю≠ванн¤ ≥ теоретичне систематизуванн¤ об'Їктивних знань про св≥т, а метою Ч опис, по¤сненн¤ ≥ передбаченн¤ процес≥в та ¤вищ д≥йсност≥, що становл¤ть предмет њњ вивченн¤, на основ≥ закон≥в, ¤к≥ вона в≥дкри≠ваЇ.  ожна наука маЇ власний методолог≥чний апарат, структуру дос≠л≥джень, мову. Ќаука в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д повс¤кденноњ св≥домост≥ тим, що вона теоретично обірунтовуЇ д≥йсн≥сть.

¬иход¤чи з викладеного вище, безпека життЇд≥¤льност≥ поки що не може вва≠жатис¤ наукою, оск≥льки в н≥й в≥дсутн≥ де¤к≥ ознаки, обов'¤зково притаманн≥ кожн≥й науц≥, так≥ ¤к особлив≥ методи та структура досл≥джень тощо: ¬одночас Ї п≥дстави вважати, що саме зараз вона формуЇтьс¤ ¤к наука, ≥ тому автори ставл¤тьс¤ до нењ ¤к до науки, а також, наск≥льки це њм п≥д силу, прагнуть зробити св≥й внесок у становленн¤ безпеки життЇд≥¤льност≥ ¤к науки.

’оч пон¤тт¤ життЇд≥¤льност≥ ≥снувало в≥д початку ≥снуванн¤ люд≠ства, сам терм≥н ЂжиттЇд≥¤льн≥стьї пор≥вн¤но новий. ÷ей терм≥н з'¤≠вивс¤ з по¤вою п≥лотованоњ космонавтики, але зараз в≥н все ширше використовуЇтьс¤ в ус≥х сферах: ми говоримо про життЇд≥¤льн≥сть села, м≥ста, району, нав≥ть про життЇд≥¤льн≥сть м≥кроорган≥зм≥в, хоч це, ¤к буде видно з подальшого тексту, не зовс≥м правильно.

Ђ∆иттЇд≥¤льн≥стьї складаЇтьс¤ з двох сл≥в Ч Ђжитт¤ї ≥ Ђд≥¤льн≥стьї, тому з'¤суЇмо спочатку зм≥ст кожного з них.

∆итт¤ - це одна з форм ≥снуванн¤ матер≥њ, ¤ку в≥др≥зн¤Ї в≥д ≥нших здатн≥сть до розмноженн¤, росту, розвитку, активноњ регу≠л¤ц≥њ свого складу та функц≥й, р≥зних форм руху, можлив≥сть при≠стосуванн¤ до середовища та на¤вн≥сть обм≥ну речовин ≥ реакц≥њ на подразненн¤.

∆итт¤ Ї вищою формою ≥снуванн¤ матер≥њ пор≥вн¤но з ≥ншими -ф≥зичною, х≥м≥чною, енергетичною тощо. Ќев≥д'Їмною властив≥стю усього живого Ї активн≥сть. ќтже, активн≥сть Ї властив≥стю усього живого, тобто терм≥н Ђжитт¤ї вже де¤кою м≥рою передбачаЇ активну д≥¤льн≥сть.

ƒ≥¤льн≥сть Ї специф≥чно людською формою активност≥, необ≠х≥дною умовою ≥снуванн¤ людського сусп≥льства, зм≥ст ¤коњ пол¤гаЇ у доц≥льн≥й зм≥н≥ та перетворенн≥ в ≥нтересах людини навколишнього середовища.

ѕон¤тт¤ Ђлюдинаї, Ђжитт¤ї ≥ Ђд≥¤льн≥сть людиниї ширше розгл¤не≠мо у наступному розд≥л≥. «араз же лише зазначимо, що людська ак≠тивн≥сть маЇ особлив≥сть, ¤ка в≥др≥зн¤Ї њњ в≥д активност≥ решти живих орган≥зм≥в та ≥стот. ÷¤ особлив≥сть пол¤гаЇ в тому, що людина не лише пристосовуЇтьс¤ до навколишнього середовища, а й трансформуЇ його дл¤ задоволенн¤ власних потреб, активно взаЇмод≥Ї з ним, завд¤ки чому ≥ дос¤гаЇ св≥домо поставленоњ мети, що виникла внасл≥док про¤ву у нењ певноњ потреби.

як елемент природи ≥ ланка в глобальн≥й еколог≥чн≥й систем≥ люди≠на в≥дчуваЇ на соб≥ вплив закон≥в природного св≥ту. ¬одночас завд¤ки своњй д≥¤льност≥, ¤ка поЇднуЇ њњ б≥олог≥чну, соц≥альну та духовно-куль≠турну сутност≥, людина сама впливаЇ на природу, зм≥нюючи та присто≠совуючи њњ в≥дпов≥дно до закон≥в сусп≥льного розвитку дл¤ задоволенн¤ своњх матер≥альних ≥ духовних потреб.

ќтже, п≥д життЇд≥¤льн≥стю розум≥Їтьс¤ властив≥сть люди≠ни не просто д≥¤ти в життЇвому середовищ≥, ¤ке њњ оточуЇ, а процес збалансованого ≥снуванн¤ та самореал≥зац≥њ ≥ндив≥да, групи людей, сусп≥льства ≥ людства загалом в Їдност≥ њхн≥х життЇвих потреб ≥ можливостей.

¬ивченню ф≥з≥олог≥чних та психолог≥чних особливостей людсь≠кого орган≥зму, медико-б≥олог≥чних та соц≥альних проблем здоро≠в'¤ людей присв¤чений наступний розд≥л пос≥бника.

ƒуже часто можна зустр≥ти визначенн¤ безпеки ¤к Ђтакий стан будь-¤кого об'Їкта, за ¤кого йому не загрожуЇ небезпекаї. јле под≥бне визна≠ченн¤ не може нас задовольнити повн≥стю, оск≥льки таке розум≥нн¤ безпеки лише вказуЇ на в≥дсутн≥сть джерела небезпеки, тобто воно може характеризувати ¤кусь ≥деальну ситуац≥ю, в ¤к≥й безпека виступаЇ ¤к бажана, але недос¤жна мета.

Ѕезпеку краще визначити ¤к стан д≥¤льност≥, за ¤кого з визначеною ймов≥рн≥стю виключено про¤в небезпек або ж в≥дсутн¤ надзвичайна небезпека. “а це визначенн¤, ¤к ≥ попереднЇ, м≥стить терм≥н Ђнебезпе≠каї, ¤кий сам потребуЇ визначенн¤. ¬ спец≥альн≥й л≥тератур≥ можна зустр≥ти так≥ визначенн¤:

Х небезпека Ч негативна властив≥сть живоњ та неживоњ матер≥њ, що здатна спричин¤ти шкоду сам≥й матер≥њ: люд¤м, природному середовищу, матер≥альним ц≥нност¤м;

Х небезпека Ч це умова чи ситуац≥¤, ¤ка ≥снуЇ в навколишньому середо≠вищ≥ ≥ здатна призвести до небажаного вив≥льненн¤ енерг≥њ, що може спри≠чинити ф≥зичну шкоду, пораненн¤ та /чи пошкодженн¤.

ƒ—“” 2293-99 визначаЇ терм≥н Ђбезпекаї ¤к стан захищеност≥ особи та сусп≥льства в≥д ризику зазнати шкоди.

” цьому визначенн≥ пон¤тт¤ Ђбезпекаї присутн≥й терм≥н Ђризикї. Ѕ≥льш детально з пон¤тт¤м ризику, його вим≥рюванн¤м та оц≥нкою ми будемо знайомитись дал≥. “ут же зазначимо, що ризик виникненн¤ авар≥й, пошкоджень або виходу з ладу простих техн≥чних пристроњв визначити не досить складне). ƒл¤ складних же техн≥чних систем, а тим б≥льше дл¤ людини чи сусп≥льства ризик Ч це категор≥¤, ¤ка маЇ велику к≥льк≥сть ≥ндив≥дуальних ознак ≥ характеристик, ≥ математично точно визначити його надзвичайно складно, а ≥нколи неможливо. ¬ таких випадках ризик може бути оц≥нений лише завд¤ки експертн≥й оц≥нц≥. “ому наведемо ще одне визначенн¤ безпеки, ¤ке ми ≥ будемо використовувати надал≥.

Ѕезпека - це збалансований, за експертною оц≥нкою, стан люди≠ни, соц≥уму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Ѕезпека людини Ч це пон¤тт¤, що в≥дображаЇ саму суть людського житт¤, њњ ментальн≥, соц≥альн≥ ≥ духовн≥ надбанн¤. Ѕезпека людини Ч нев≥д'Їмна складова характеристика стратег≥чного напр¤му людства, що визначений ќќЌ ¤к Ђсталий людський розвитокї (Sustainable Human Development), такий розвиток, ¤кий веде не т≥льки до економ≥чного, а й до соц≥ального, культурного, духовного зростанн¤, що спри¤Ї гума≠н≥зац≥њ ментал≥тету громад¤н ≥ збагаченню позитивного загальнолюдсь≠кого досв≥ду.

Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ (Ѕ∆ƒ) Ч це галузь знанн¤ та науково-практична д≥¤льн≥сть, спр¤мована на вивченн¤ загальних законом≥рностей виникненн¤ небезпек, њхн≥х влас≠тивостей, насл≥дк≥в њхнього впливу на орган≥зм людини, ос≠нов захисту здоров'¤ та житт¤ людини ≥ середовища њњ про≠живанн¤ в≥д небезпек, а також на розробку ≥ реал≥зац≥ю в≥дпов≥дних засоб≥в та заход≥в щодо створенн¤ ≥ п≥дтримки здорових та безпечних умов житт¤ ≥ д≥¤льност≥ людини ¤к у повс¤кденних умовах побуту та виробництва, так ≥ в умовах надзвичайних ситуац≥й.

Ѕезпека життЇд≥¤льност≥, ¤к пор≥вн¤но нова галузь науки, що ство≠рюЇтьс¤ в наш час. на стику природничих, гуман≥тарних ≥ техн≥чних наук, використовуЇ методи цих наук, водночас розробл¤ючи своњ власн≥ методи. ќтримавши розвиток на основ≥ дос¤гнень наук про людину, сусп≥льство, природу, Ѕ∆ƒ почала створювати своњ методи, викорис≠товуючи накопичений досв≥д. « ≥ншого боку, комплексний характер Ѕ∆ƒ вимагаЇ використанн¤ комплексу метод≥в ≥нших наук.

” природ≥ ≥ сусп≥льств≥ окрем≥ ¤вища не ≥снують в≥д≥рвано одне в≥д одного, вони взаЇмопов'¤зан≥ та взаЇмозумовлен≥. ” своњй д≥¤льност≥ ми повинн≥ враховувати цю об'Їктивну д≥йсн≥сть з њњ зв'¤зками та взаЇ≠мов≥дносинами. ≤ ¤кщо нам необх≥дно по¤снити будь-¤ке ¤вище, то передус≥м сл≥д розкрити причини, що породжують його.

—писок використаноњ л≥тератури

ќснови безпеки життЇд≥¤льност≥. ѕ≥дручник. Ц  ., 2000.

Ѕезпека житт¤ ≥ виробничоњ д≥¤льност≥. Ц ’арк≥в, 2001.

1

Ќазва:  омплексн≥сть п≥дходу вивченн¤ предмета Ѕ∆ƒ, звТ¤зок з проф≥люючими та ≥ншими дисципл≥нами
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (1315 прочитано)