≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > «лочини та покаранн¤ за «аконами ћану

«лочини та покаранн¤ за «аконами ћану

Ќайдавн≥ш≥ ≥нд≥йськ≥ держави виникають у ≤≤≤ тис¤чол≥тт≥ до н.е. “еритор≥ю ≤нд≥њ насел¤ли чисельн≥ племена ≥ народи, ¤к≥ самост≥йно виробили своЇр≥дн≥ форми культури, зокрема в техн≥ц≥ землеробства.

јрхеолог≥чн≥ розкопки, що проводились у ћохенджо-ƒаро ≥ ’арапп≥, дають можлив≥сть думати про ≥снуванн¤ державноњ влади, про майнову диференц≥ац≥ю сусп≥льства. ¬ажливим видом господарюванн¤ було землеробство; ≥снували р≥зноман≥тн≥ рем≥снич≥ виробництва, була розвинена торг≥вл¤. ћайнове розшаруванн¤ спри¤ло по¤в≥ держави.

” середин≥ ≤≤≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е. на територ≥ю ≤нд≥њ проникають кочов≥ племена ар≥њв, ¤к≥ частково знищили його. јр≥њ запозичили у туземц≥в ос≥лий землеробський побут. Ујр≥йФ на санскрит≥ означаЇ аристократ, шл¤хетний у протилежн≥сть Уанар≥¤Ф Ц нижчий, ¤ке застосовувалос¤ до кор≥нного населенн¤.

ƒл¤ сусп≥льного ладу ≤нд≥њ епохи ар≥њв характерним було ≥снуванн¤ с≥мейноњ ≥ с≥льськоњ громади, у ¤к≥й зростала ≥ зм≥цнювалась влада патр≥арха. √ромади управл¤лись радами на чол≥ ≥з старостою. –озвиток продуктивних сил в≥в до майновоњ диференц≥ац≥њ, до по¤ви прошарку заможн≥х людей. « них виокремлюютьс¤ люди, що керували господарством громади ≥ в≥дправл¤ли рел≥г≥йн≥ обр¤ди Ц брахмани, а також в≥йськов≥ вожд≥ Ц кшатр≥њ. ÷≥ групи становили прошарок заможноњ громадськоњ аристократ≥њ. ѕрагненн¤ ц≥Їњ аристократ≥њ зм≥цнити своЇ прив≥лейоване становище призвело до по¤ви особливоњ соц≥альноњ системи, так званоњ кастовоњ системи, системи варн.

≤нд≥йська система варн под≥л¤ла все сусп≥льство на чотири основн≥ групи, своЇр≥дн≥ стани:

варна жерц≥в (брахман≥в);

варна воњн≥в (кшатр≥њв);

варна землероб≥в, рем≥сник≥в ≥ торговц≥в (вайш≥њв);

варна шудр (б≥дн¤ки, що перебувають у майже рабському стан≥).

–ел≥г≥йна система в≥рувань —тародавньоњ ≤нд≥њ обірунтовувала кастову систему ≥ прив≥лењ трьох вищих варн тим, що вони були створен≥ обожненим Упрабатьком вс≥х ≥стотФ ѕуруш≥: жерц≥ Ц ≥з його вуст, кшатр≥њ Ц ≥з його рук, вайш≥њ Ц ≥з його стегон, а шудри Ц ≥з його стоп.1 ” в≥дпов≥дност≥ з цим брахмани мають виконувати обов`¤зки жерц≥в, кшатр≥њв Ц керувати ≥ вести в≥йни, вайш≥њ Ц займатись землеробством, тваринництвом ≥ торг≥влею, а шудри Ц слугувати вищим варнам.  ожна варна була замкненим станом. Ѕрахманськ≥ закони заборон¤ли кровозм≥шенн¤ м≥ж варнами, а також перех≥д ≥з одн≥Їњ групи в ≥ншу.

” ц≥лому система варн мала зм≥цнити прив≥лейоване становище завойовник≥в на кор≥нним населенн¤м, закр≥пити пан≥вне становище родовоњ аристократ≥њ.

¬≥дсутн≥сть джерел не дозвол¤Ї простежити процес утворенн¤ ≥нд≥йськоњ державност≥. ѕравда, у старо≥нд≥йському епос≥ –≥гвед≥ в≥дображено епоху, коли вожд≥ племен обирались на народних зборах. «бори в≥льних воњн≥в збереглис¤ ≥ в епоху ≥снуванн¤ спадковоњ монарх≥чноњ влади.

ѕисьмов≥ джерела св≥дчать, що, починаючи з середини ≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е., в ≤нд≥њ ≥снувало дек≥лька держав, серед ¤ких вид≥л¤лись ћагадха ≥  ошала. ” V ст. до н.е. ћагадха об`Їднала навколо себе област≥, розташован≥ м≥ж √ангом ≥ √≥мала¤ми. ƒо њњ складу було включено ≥ царство  ошала. ” 327 роц≥ до н.е. в≥йська ќлександра ћакедонського завоювали значну частину територ≥њ ≤нд≥њ. ¬извольна боротьба, що незабаром розпочалас¤, завершилась утворенн¤м у ѕ≥вн≥чн≥й ≤нд≥њ великоњ держави на чол≥ з „андрагуптою. ” роки правл≥нн¤ сина „андрагупти Ѕ≥ндусара (297-272рр до н.е.) до складу ≥нд≥йськоњ держави було включено частину јфган≥стану ≥ Ѕ≥луджистану.

Ќайб≥льшого розкв≥ту ≥нд≥йська держава дос¤гла у роки правл≥нн¤ сина Ѕ≥ндусари јшоки ( 272-232 рр. до н.е.). Ѕуло об`Їднано в Їдину державу майже вс≥ земл≥ ≤нд≥њ. ѕ≥сл¤ смерт≥ јшоки держава розпалась. Ѕ≥л¤ 100 року до н.е. у ѕ≥вн≥чну ≤нд≥ю вторглись племена сак≥в, ¤к≥ створили тут ≤ндо-—к≥фську державу.

¬ ≥сторичн≥й л≥тератур≥ ≥снують розб≥жност≥ стосовно визначенн¤ соц≥ально-економ≥чноњ формац≥њ ≤нд≥њ. ¬≥дом≥ досл≥дники ≥стор≥њ ≤нд≥њ √.ћ.Ѕонгард Ц Ћев≥н та √.‘.≤льњн вважають, що у ≤ тис¤чол≥тт≥ до н.е. в ≤нд≥њ ≥снувало рабовласницьке сусп≥льство, а спец≥ал≥ст ≥з стародавньоњ ≥нд≥њ ™.ћ. ћедведЇв Ц що феодальне.

Ќа нашу думку, у —тародавн≥й ≤нд≥њ ≥снував, ¤к ≥ в —тародавньому ™гипт≥ ≥ ¬авилон≥, аз≥атський спос≥б виробництва. ѕравове становище окремих категор≥й населенн¤ визначалось не соц≥ально-економ≥чним положенн¤м, а належн≥стю до т≥Їњ або ≥ншоњ варни.

Ќайвище становище у сусп≥льств≥ займали брахмани. ¬они мали монопольне право тлумачити закони ≥ давали поради представникам ≥нших варн. Ѕрахмани мали навчати ¬едам (св¤щенним книгам ≥ндус≥в), вивчати њх, приносити жертви за себе ≥ за ≥нших, давати й отримувати п≥дношенн¤. «а вченн¤м брахман≥в, м≥ж ними ≥ кшатр≥¤ми маЇ ≥снувати зв`¤зок ≥ взаЇмодопомога: УЅез брахмана не процв≥таЇ кшатр≥й, об`Їднавшись, процв≥тають ≥ в цьому, ≥ в тому св≥т≥Ф. Ѕрахман визнававс¤ володарем всього сущого. ¬≥н м≥г вимагати в≥д член≥в ≥нших варн всього чого бажав. ќсоба брахмана була недоторканою. …ого вбивство т¤гло за собою т¤жку ≥ мученицьку смерть.

ƒо варни кшатр≥њв належали цар ≥ вс≥ представники апарату управл≥нн¤ державою. «акони ћану покладали на цю варну обовТ¤зок охорон¤ти п≥дданих, зд≥йснювати жертвоприношенн¤ ≥ вивчати веди. √оловний же њх обовТ¤зок пол¤гав у зд≥йсненн≥ влади ≥ несенн≥ в≥йськовоњ служби. ≈коном≥чне становище окремих член≥в варни брахман≥в ≥ варни кшатр≥њв було неоднаковим. ¬ них пор¤д ≥з власниками великих багатств були ≥ незаможн≥, де¤к≥ кшатрањ, наприклад, за несплату борг≥в попадали у кабалу.

¬арна вайш≥њв була найчисельн≥шою. ѓњ членам наказувалось пасти тварин, добре розбиратис¤ у вартост≥ коштовностей, у ¤кост≥ товар≥в ≥ турбуватись про зб≥льшенн¤ свого майна. „лени ц≥Їњ варни мали створювати все необх≥дне ¤к дл¤ свого власного прожитку, так ≥ ≥нших.

„лени варни шудр формально не були рабами. ” законах ћану зазначалось: Ујле одне зан¤тт¤ ¬ладика (ћану)вказав дл¤ шудри Ц смиренно служити трьом ≥ншим варнамФ. Ўудри були особисто в≥льн≥, мали право волод≥ти майном, жили своњми с≥м`¤ми. јле Ушудра не повинен нагромаджувати багатство, нав≥ть маючи таку можлив≥сть, оск≥льки шудра, набуваючи багатства, пригноблюЇ брахман≥вФ.

–абство в ≤нд≥њ мало партр≥архальний характер. …ого джерелом було: полон, народженн¤ в≥д раба ≥ рабин≥, перетворенн¤ у раб≥в в≥льних за борги ≥ злочини. –азом з тим зазначимо, що раби-зеблероби жили громадами, мали своњ с≥м`њ, а кшатр≥њ забирали у них лише частину вироблюваного ними продукту, невтручаючись у њх повс¤кденне господарське житт¤. —тародавн≥ ≥ндуси називали њх даса (раби). ” великих маЇтност¤х працювали не ст≥льки раби, ск≥льки наймити Ц кармкари.

«а формою правл≥нн¤ ≤нд≥¤ була монарх≥Їю. Ќа думку де¤ких досл≥дник≥в, вона не була деспотичною, оск≥льки влада монарха н≥бито стримувалась само≥зол¤ц≥Їю с≥льських громад та рел≥г≥йно-етичними нормами, що наказували виконувати особливу дхарму Ц обов`¤зки: охорон¤ти п≥дданих, оп≥кувати малол≥тн≥х, вд≥в, хворих, орган≥зовувати роботи по л≥кв≥дац≥њ стих≥йних лих, запоб≥гати голодов≥.

–азом з тим влада цар¤ (радж≥) обожнювалась. Ѕрахмани вчили, що цар Ї бог, ≥ його накази треба виконувати ¤к так≥, що надход¤ть в≥д божества. ” законах ћану пр¤мо сказано, що цар Ї Увелике божество з т≥лом людиниФ.

¬ управл≥нн≥ державою цар спиравс¤ на апарат бюрократ≥њ, що складавс¤ ≥з брахман≥в ≥ кшатр≥њв. «а законами ћанау цар мав призначати сановник≥в ≥з Ухоробрих, досв≥дчених у в≥йськов≥й справ≥, шл¤хетного походженн¤ ≥ випробованихФ. ÷ар призначав чиновник≥в ¤к центрального, так ≥ м≥сцевого управл≥нн¤. ќсобливе м≥сце у бюрократичн≥й ≥Їрарх≥њ займали радники цар¤ Ц мантр≥ни ≥ махаматри. « них складавс¤ дорадчий колег≥альний орган, у ¤кому брали участь також представники м≥ст.

 рањна под≥л¤лась на пров≥нц≥њ, на чол≥ ¤ких сто¤ли царевич≥; пров≥нц≥њ Ц на округи, на чол≥ з окружним начальником, що УдумаЇ про вс≥ справиФ. —≥льськ≥ област≥ складалис¤ ≥з 800, 400, 200 ≥ 10 селищ, њх очолювали в≥дпов≥дн≥ управител≥, ¤к≥ отримували жалуванн¤ безпосередньо в≥д цар¤. Ќайважлив≥ш≥ проблеми сел¤нськоњ громади вир≥шувались на сходах жител≥в сел¤н. “ут ≥снували старости ≥ рада стар≥йшин.

ќтже, цар в управл≥нн≥ державою спиравс¤ на розгалужений бюрократичний чиновницький апарат. ќкр≥м того, цар формально вважавс¤ власником ус≥Їњ земл≥, тобто ≥снувала державна власн≥сть на землю. ¬олод≥льц¤ми земл≥ були сел¤нськ≥ громади й окрем≥ особи. ќчевидно, ≥нституту права приватноњ власност≥ на землю не ≥снувало.

ƒжерелом права у початковий пер≥од ≥снуванн¤ ≥нд≥йськоњ держави був звичай. —пециф≥чною особлив≥стю права ≤нд≥њ було те, що на нього великий вплив робили рел≥г≥¤, ¤ка забовТ¤зувала дотримуватись спец≥альних дхарм Ц правил повед≥нки. ƒхарми наповнен≥ ≥ релег≥йним, ≥ моральним, ≥ правовим зм≥стом. ¬они були створен≥ брахманами ≥ базувались на нормах звичаЇвого права, судов≥й практиц≥ та узаконенн¤х цар¤. Ѕрахмани привносили до тхарм своњ рел≥г≥йно-етичн≥ та правов≥ у¤вленн¤, що в≥дображали њх св≥тогл¤д.

ќсобливе м≥сце серед дхарм (дхармашастир) займають «акони ћану (≤≤ ст. до н.е.). «акони ћану ¤вл¤ли собою творч≥сть р≥зноман≥тних шк≥л брахман≥в ≥ були учбовими пос≥бниками. Ќорми викладалис¤ у поетичн≥й форм≥, форм≥ 260 строф вони нараховували 2685 статей, мова сантскрипт, зм≥ст виходить за рамки права це ≥ пол≥тика, ≥ рел≥г≥¤, ≥ мораль. «б≥рник д≥литьс¤ на 12 глав. ћожна сказати, що «акони ћану були зводом рел≥г≥йних, етичних ≥ юридичних настанов, ¤к≥ можна розд≥лити на три групи:

1)р≥зн≥ рел≥г≥йн≥ накази брахман≥в;

2)норми, що регулюють орган≥зац≥ю державноњ влади ≥ взаЇмов≥дносини з громад¤нами;

1	2	3

Ќазва: «лочини та покаранн¤ за «аконами ћану
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2333 прочитано)