≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ≤ндуське право

≤ндуське право

1. ѕон¤тт¤ ≥ндуського права

≤ндуське право Ч це сукупн≥сть рел≥г≥йних, моральних ≥ пра≠вових норм, ¤ка склалас¤ на основ≥ рел≥г≥њ ≥ндуњзму ≥ п≥дтримана державою.

≤ндуське право в≥днесене до рел≥г≥йно-общинноњ групи (п≥дтипу) правових систем, оск≥льки:

Х сформувалос¤ у —тародавн≥й ≤нд≥њ п≥д пом≥тним впливом м≥фолог≥чних ≥ рел≥г≥йних у¤влень, поЇднаних в ≥ндуњзм≥, ≥ разом ≥з ним збер≥гаЇ дотепер своЇ регулююче значенн¤;

Х т≥сно пов'¤зане з традиц≥йними ≥ндуськими соц≥альними ≥нститутами Ч общиною, варно-кастовою структурою, що харак≠теризуютьс¤ ¤к устален≥стю, так ≥ здатн≥стю пристосовуватис¤ до м≥нливих умов житт¤.

–ег≥они поширенн¤ Ч ≤нд≥¤ та ≥нш≥ крањни ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ (ѕакистан, Ѕ≥рма, —≥нгапур, ћалайз≥¤). ≤ндуњзм спов≥да≠ють общини й у крањнах —х≥дноњ јфрики (“анзан≥¤, ”ганда,  е≠н≥¤).

Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥сламу та ≥нших рел≥г≥й ≥ндуњзм не Ї ч≥тко сфо≠рмульованою теолог≥чною доктриною ≥ не вимагаЇ в≥д своњх при≠хильник≥в в≥рност≥ одному в≥ровченню. ќднак основн≥ положен≠н¤, що м≥ст¤тьс¤ у ньому, п≥дтримуютьс¤ б≥льш≥стю ≥ндус≥в, не≠залежно в≥д њх рел≥г≥йних переконань.

–ел≥г≥йн≥ та ≥деолог≥чн≥ джерела ≥ндуського права

–ел≥г≥¤ ≥ндуњзму сформувалас¤ в ≤ тис. н.е. в ≤нд≥њ в результат≥ поступового зближенн¤ ≥деолог≥њ брахман≥зму та рел≥г≥њ буддиз≠му, а також подальшоњ асим≥л¤ц≥њ народних в≥рувань.

ќдн≥Їю ≥з важливих рел≥г≥йно-≥деолог≥чних засад ≥ндуњзму Ї обгрунтуванн¤ общинно-кастовоњ соц≥альноњ структури ≥нд≥йсь≠кого сусп≥льства, ¤ке м≥ститьс¤ у вченн≥ брахман≥зму (II тис. до н.е.). ¬≥дпов≥дно до брахман≥зму, ≥снуЇ божественний под≥л сус≠п≥льства на чотири варни (касти):

Ч брахмани (спочатку Ч св¤щеннослужител≥),

Ч кшатр≥њ (воњни),

Ч вайши (торговц≥),

Ч шудри (слуги ≥ рем≥сники).

ќсновним догматом ≥ндуњзму, ¤кий виправдуЇ кастову струк≠туру ≥ндуського сусп≥льства, Ї вченн¤ про перевт≥ленн¤ душ≥ (Ђсансараї). ѕеревт≥ленн¤ душ≥ в≥дбуваЇтьс¤ в≥дпов≥дно до закону в≥д≠плати (карма) за доброчесну або дурну повед≥нку. «г≥дно з цим вченн¤м, людина п≥сл¤ ф≥зичноњ смерт≥ перебуваЇ в земних вчи≠нках Ч поганих чи добрих. ¬важаЇтьс¤, що низьким станови≠щем, злигодами в земному житт≥ людина спокутуЇ гр≥хи, вчине≠н≥ њњ душею у старих вт≥ленн¤х. Ћюдина, ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ доб≠рочесною ≥ благочестивою повед≥нкою, може спод≥ватис¤ народитис¤ заново ¤к представник вищоњ касти. ќц≥нка повед≥нки людини в земному житт≥ залежить в≥д: 1) шануванн¤ верховних бог≥в Ч ¬≥шну або Ўиви чи њх вт≥лень; (2) додержанн¤ кастових побутових правил.

” зах≥дн≥й рел≥г≥йн≥й концепц≥њ Ч христи¤нств≥ вс≥ люди Ї р≥вними перед Ѕогом. ¬ ≥ндуњзм≥ людина Ї абстракц≥Їю. Ћюдин≥ з моменту њњ народженн¤ визначена наперед належн≥сть до конк≠ретноњ касти.  ожн≥й каст≥ притаманн≥ певн≥ права, обов'¤зки, мораль, правосв≥дом≥сть, ¤к≥ регламентують житт¤ њњ член≥в. ÷≥ положенн¤ ≥ндуњзму склали рел≥г≥йно-моральн≥ засади ≥ндусько≠го права.

ѕравила повед≥нки людей викладалис¤ у зб≥рниках Ч шастрах. ” них класиф≥кувалис¤ норми в≥дпов≥дно до трьох принци≠п≥в (чеснота, ≥нтерес, задоволенн¤):

1) дхарма Ч м≥стить норми-правила повед≥нки, угодн≥ Ѕо≠гов≥;

2) артха Ч м≥стить правила повед≥нки, ¤к≥ дозвол¤ють роз≠багат≥ти ≥ опанувати мистецтвом кер≥вництва;

3) кама Ч м≥стить правила повед≥нки, ¤к≥ пересл≥дують мету одержанн¤ задоволенн¤.

ƒхарма маЇ певний пр≥оритет перед артхою ≥ камою. ” ши≠рокому розум≥нн≥ дхарма означаЇ загальний пор¤док у св≥т≥, ¤кий орган≥зуЇ всю живу ≥ неживу матер≥ю. ” вузькому жЧце обов'¤≠зок (рел≥г≥йний, моральний, правовий), спос≥б житт¤ благочес≠тивого ≥ доброчесного ≥ндуса у вс≥х њњ про¤вах.

ќсобливост¤ми дхарми Ї:

1) в≥дсутн≥сть в≥дм≥нностей м≥ж рел≥г≥йними ≥ юридичними обов'¤зками. Ќаприклад, правител¤м одночасно наказуЇтьс¤ в≥д≠в≥дувати храм ≥ забезпечувати громадський пор¤док;

2) в≥дсутн≥сть згадуванн¤ про суб'Їктивн≥ права;

3) визнанн¤ звичаю джерелом права. –ел≥г≥¤ буддизму (VI ст. до н.е.), ¤ка справила вплив на ≥нду≠њзм, виникла ¤к певна критика брахман≥зму. ¬она в≥дкидала: 1) Ѕога ¤к верховну особу, морального правител¤ св≥ту, першодже≠рело закону; 2) систему варн, принцип њх нер≥вност≥. “радиц≥й≠но-теолог≥чному брахманистському тлумаченню дхарми буддизм протиставив своЇ розум≥нн¤. ƒхарма Ч це керуюча св≥том при≠родна законом≥рн≥сть, природний закон, п≥знанн¤ ≥ застосуван≠н¤ ¤кого необх≥дно дл¤ розумноњ повед≥нки. Ѕуддизм пропов≥ду≠вав гуман≥зм, добре ставленн¤ до ≥нших людей, непротивленн¤ злу злом ≥ насильством. ѕоступово ≥дењ буддизму почали впливати на законодавство. «а час≥в јшоки (268-232 pp. до н.е.), ¤кий об'Їд≠нав ≤нд≥ю, буддизм було визнано державною рел≥г≥Їю. Ќе в≥дмо≠вившись в≥д вченн¤ брахман≥зму про систему варн, ≥ндуњзм сприй≠н¤в буддистський принцип непротивленн¤ злу насильством.

” трактат≥' Ђјртхашастраї (IV-III стол≥тт¤ до н.е.) спостер≥≠гаЇтьс¤ пом≥тний в≥дх≥д в≥д буддизму у б≥к св≥тських у¤влень про право. ѕор¤д ≥з визнанн¤м дхарми, ¤вна перевага в≥ддаЇтьс¤ артх≥ (корист≥) у державно-правов≥й д≥¤льност≥, збереженн≥ систе≠ми варн. ” артхашастрах викладаЇтьс¤ наука управл≥нн¤, а нор≠ми публ≥чного права зустр≥чаютьс¤ в дхармашастрах.

” хронолог≥чн≥й посл≥довност≥ можна вид≥лити так≥ зб≥рни≠ки, в ¤ких просл≥джуЇтьс¤ поступальний процес формуванн¤ норм ≥ндуського права пор¤д ≥з нормами рел≥г≥њ та морал≥:

Х Ђсмритиї (Ђдарованаї мудр≥сть старих жерц≥в ≥ вчених) Ч стисл≥ виреченн¤ про маг≥чн≥ ≥ рел≥г≥йн≥ обр¤ди, ¤к≥ супроводжу≠ють важлив≥ життЇв≥ под≥њ. “ут вже з'¤вл¤ютьс¤ зачатки норм права, поданих у рел≥г≥йн≥й оболонц≥;

Х дхармасутри Ч перш≥ книги з питань права, в ¤ких роз'¤с≠н¤ютьс¤ правила повед≥нки член≥в р≥зних каст стосовно бог≥в, цар¤, жерц≥в, предк≥в, родич≥в, сус≥д≥в, тварин. “ут норми права викладаютьс¤ разом ≥з вимогами рел≥г≥њ та морал≥;

Х дхармашастри Ч велик≥ зводи правил, складен≥ в≥домими вченими р≥зних брахманистських шк≥л, ≥ санкц≥онован≥ держа≠вою. ¬ них безпосередньо викладаютьс¤ дхарми, ¤к≥ складають≠с¤ ≥з перем≥шаних одна з одною рел≥г≥йних ≥ правових норм. “ут уперше з'¤вл¤Їтьс¤ сукупн≥сть правил, ¤к≥ можна назвати юри≠дичними.

ƒхармашастри Ч закони ћану, закони яджнавалкь¤, закони Ќаради, складен≥ у в≥ршах м≥ж ≤ ст. до н.е. ≥ III-IV стол≥тт¤ми н.е. ќсобливе значенн¤ в них надаЇтьс¤ обгрунтуванню кер≥вно≠го становища брахман≥в та њх виключних прав у питанн¤х уста≠новленн¤, тлумаченн¤ ≥ захисту дхарми. Ќаприклад, у законах ћану записано: Ђ—аме народженн¤ брахмана Ч в≥чне вт≥ленн¤ дхарми. јдже брахман, народжуючись дл¤ охорони скарбниц≥ дхарми, пос≥даЇ найвище м≥сце на земл≥ ¤к владика вс≥х ≥стот. ”се, що ≥снуЇ у св≥т≥, це власн≥сть брахмана; внасл≥док переваги народженн¤ саме брахман маЇ право на все цеї. ÷ар, при всьому своЇму високому ≥ нав≥ть божественному статус≥, повинен шану≠вати брахман≥в, додержуватис¤ њх наставл¤нь, берегти систему варн ≥ вс≥х, хто шануЇ властиву њм дхарму;

Х н≥бандхази Ч коментари дхармашастр. Ќаписан≥ з метою роз'¤сненн¤ не¤сних положень ≥ усуненн¤ суперечностей м≥ж р≥зними дхармашастрами (складен≥ м≥ж XI ≥ к≥нцем XVII сто≠л≥ть.)

ќтже, традиц≥йне ≥ндуське право (до англ≥йського завою≠ванн¤ ≤нд≥њ) спиралос¤ головним чином на прац≥ вчених, зб≥р≠ники, коментар≥, письмово викладен≥ в них ≥деолог≥чн≥ настано≠ви, норми рел≥г≥њ та морал≥.

ѕравовий звичай, закон ≥ судовий прецедент

ѕравовий звичай не пов'¤заний з божественним розпор¤д≠женн¤м, ¤кий визначаЇ дхарму. як усне джерело правил повед≥нки в≥н використовувавс¤ при впор¤дкуванн≥ дхармасутр, дхар≠машастр, ¤к≥ складаютьс¤ ≥з правил Ч дхарм. ѕозитивне ≥нду≠ське право Ч це звичаЇве право. –ел≥г≥йна норма (≥ндуњзм) могла р≥зною м≥рою дом≥нувати над нормою-звичаЇм, впливати на нењ, зм≥нювати њњ за допомогою тлумаченн¤ звичаю. ѕроте норми-звичањ, р≥зн≥ у кожноњ касти, пос≥дали важливе м≥сце в регулю≠ванн≥ в≥дносин ¤к усередин≥ нењ, так ≥ за њњ межами. ” раз≥ в≥дсут≠ност≥ норми в закон≥ судд¤ м≥г вир≥шувати справу в≥дпов≥дно до своЇњ думки ≥ справедливост≥, ¤к≥ ц≥лком залежали в≥д звичањв касти, до ¤коњ в≥н належав.

Ќормативно-правовий акт (закон) не визнаЇтьс¤ ≥ндуњстською доктриною джерелом права. ÷е по¤снюЇтьс¤ такими причинами.

ѕо-перше, мистецтво управл≥нн¤ ≥ виданн¤ закон≥в ≥ наказ≥в правителем належить до артхи, а не до дхарми.

ѕо-друге, дхарма потребуЇ п≥дкоренн¤ лег≥тимним норматив≠ним актам правител¤, однак сама вважаЇтьс¤ не п≥дл¤гаючою њх впливу.

ѕо-третЇ, закони розгл¤даютьс¤ ¤к заходи, викликан≥ тим≠часовою необх≥дн≥стю, конкретними обставинами. ¬они вважа≠ютьс¤ м≥нливими, нестаб≥льними. Ќав≥ть за на¤вност≥ закону судд≥ дозволено приймати р≥шенн¤ в≥дпов≥дно до власноњ думки ≥ спра≠ведливост≥.

ќрган≥зац≥¤ правосудд¤ Ч також сфера артхи. ƒхарма висту≠паЇ лише ¤к кер≥вна засада, в≥д ¤коњ можна в≥дходити, не пору≠шуючи при цьому њњ засадничого принципу.

—удове р≥шенн¤ в≥дпов≥дно до ≥ндуського права не може роз≠ц≥нюватис¤ ¤к обов'¤зковий прецедент, воно сп≥вв≥дноситьс¤ лише з конкретно розгл¤нутою справою.

≈волюц≥¤ ≥ндуського права. ¬плив англ≥йськоњ системи права

1	2

Ќазва: ≤ндуське право
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1052 прочитано)