≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права >  онституц≥¤ ‘ранцузькоњ –еспубл≥ки 1946 р

3. «бори переважали над ур¤дом. «бори затверджували його склад, програму, структуру. ¬оно могло в≥дкликати його, в≥дмовивши у твердженн≥. √олова –ади м≥н≥стр≥в був вправ≥, звичайно, порушити питанн¤ про дов≥ру, але це не могло утруднити «бори. ” випадку незгоди м≥н≥стр виходив у в≥дставку ≥ «бори вибирало нового голови –ади. –озпуск «бор≥в передбачавс¤ новою конституц≥Їю, але в≥н м≥г мати м≥сце при важкозд≥йснюваних ≥ малоц≥кавих умовах. «бори могли бути розпущен≥ т≥льки в друг≥й половин≥ лег≥слатури, тобто п≥сл¤ зак≥нченн¤ двох з половиною рок≥в, ≥ п≥сл¤ двох вотум≥в недов≥ри в продовженн¤ одн≥Їњ р≥чноњ сес≥њ. (÷≥лком ймов≥рно, р¤д м≥н≥стерств виходив би у в≥дставку ≥ без утручанн¤ «бор≥в у встановленому пор¤дку, у результат≥ зробленого чи тиску в≥дставки представник≥в т≥Їњ чи ≥ншоњ пол≥тичноњ парт≥њ.) ”р¤ду, з≥ своЇњ сторони, не було розрахунку домагатис¤ розпуску палати, тому що цим викликалис¤ його власний в≥дх≥д ≥ зам≥на його УнейтральнимФ м≥н≥стерством у склад≥ голови «бори ≥ гол≥в його ком≥с≥й, у веденн¤ ¤ких переходили в≥дпов≥дн≥ м≥н≥стерства. ƒо того ж погоджена з≥ «борами робота були ц≥лком в ≥нтересах м≥н≥стр≥в, боротьба ж з ним представл¤лас¤ ризикованоњ. —правд≥, м≥н≥стри залежали в≥д ¬ищого суду, що, строго говор¤чи, був ут≥ленн¤м Ќац≥ональних збор≥в. Ќац≥ональн≥ збори виступали одночасно в ¤кост≥ ≥ судд≥ ≥ прокурора; воно саме вело судовий розгл¤д проти обвинувачуваних њм же ос≥б, оск≥льки воно вибирало член≥в ¬ищого суду, дв≥ третини ¤ких повинн≥ були бути депутатами «бор≥в.

¬≥дпов≥дно до конституц≥йного закону 2 листопада 1945 року текст конституц≥њ, прийн¤тий ”становчими зборами 19 кв≥тн¤, був лиш проектом, що п≥дл¤гаЇ представленню на схваленн¤ суверенного народу. ¬сенародне опитуванн¤ мало м≥сце 5 травн¤ в тих же умовах, що ≥ 21 жовтн¤ 1945 року, але цього разу на схваленн¤ народу були поставлен≥ т≥льки одне питанн¤: чи схвалюЇте ви конституц≥ю, прийн¤ту Ќац≥ональними ”становчими зборами? “екст ц≥Їњ конституц≥њ був широко розповсюджений серед населенн¤. ¬иборець голосував, закреслюючи слова УтакФ чи Ун≥Ф, пом≥щен≥ проти питанн¤.

–еферендум дав негативний результат: 10 450 тис. голос≥в в≥дпов≥ли Ун≥Ф, 9280 тис. голос≥в дали позитивну в≥дпов≥дь. ѕроект конституц≥њ був в≥дкину-факт безпрецедентний у французьк≥й конституц≥йн≥й ≥стор≥њ: дотепер ус≥ конституц≥њ, що представл¤лис¤ на схваленн¤ виборц≥в, затверджувалис¤ значним ≥ часто гн≥тючою б≥льш≥стю.

ѕровал проекту конституц≥њ 19 кв≥тн¤ викликав призначенн¤, в≥дпов≥дно до конституц≥йного закону 2 листопада 1945 року, нових вибор≥в дл¤ обранн¤ других ”становчих збор≥в. ѕри цьому збер≥гали силу норми, що д≥¤ли при обранн≥ перших ”становчих збор≥в.

–езультати голосуванн¤ 2 червн¤ 1946 року в основному не в≥др≥зн¤лис¤ ≥стотно в≥д результат≥в вибор≥в 21 жовтн¤. –озпод≥л сил на виборч≥й шах≥вниц≥ було прост≥ше завд¤ки утворенню на обох флангах народно-республ≥канського руху об'Їднанн¤ л≥вих ≥ –еспубл≥канський парт≥њ вол≥; ут≥м, ц¤ подв≥йна концентрац≥¤ сил не перешкодила припливу голос≥в до великих парт≥й, що объедин¤ли понад три чверт≥ що голосували, що складало близько 15 млн. голос≥в дл¤ метропол≥њ (Ќародно-республ≥канський рух (ћ–ѕ)Ч5589 тис. голос≥в; комун≥стична парт≥¤ ≥ примкнули до нењЧ 5199 тис. голос≥в; об'Їднана соц≥ал≥стична парт≥¤Ч4188 тис. голос≥в). Ћ≥ве об'Їднанн¤-радикали ≥ ƒемократичний ≥ соц≥ал≥стичний союз оп≥рло-з≥брало 2295 тис. голос≥в, –еспубл≥канська парт≥¤ вол≥ й ≥нш≥ прав≥ парт≥њ одержали 2540 тис. голос≥в.

Ќова конституц≥йна ком≥с≥¤ включала в р≥вному числ≥ прихильник≥в тих, хто голосував п≥д час референдуму за ≥ проти проекту конституц≥њ (21 ≥ 21). ” ком≥с≥ю входили 11 комун≥ст≥в ≥ депутат≥в, що примикали до них, 9 соц≥ал≥ст≥в, 1 Уприхильник ман≥фестуФ, 2 представника ƒемократичного ≥ соц≥ал≥стичного союзу опору, 2 радикал-соц≥ал≥ста, 12 народних республ≥канц≥в, 3 депутата –еспубл≥канськоњ парт≥њ вол≥ ≥ 2 в≥д незалежних ≥ Усел¤нФ.

Ќарешт≥ в нед≥лю 29 вересн¤ депутати остаточно висловилис¤ по проект≥ в ц≥лому. ¬≥н був прийн¤тий 440 голосами (комун≥сти, соц≥ал≥сти, ћ–ѕ) проти 106 (ƒемократичний ≥ соц≥ал≥стичний союз опору, радикал-соц≥ал≥сти, незалежн≥, Усел¤ниФ ≥ –еспубл≥канська парт≥¤ вол≥). Ѕ≥л¤ тридц¤ти депутат≥в утрималос¤ або було в≥дсутнЇ.

” цей раз референдум дав позитивний результат: за конституц≥ю проголосувало 9297 тис. проти 8165 тис. „исло тих, хто утримавс¤, було значно, складаючи б≥льш 31 в≥дсотка що голосували. 27 жовтн¤ конституц≥¤ була промульгована головою “имчасового ур¤ду. 24 грудн¤, в≥дпов≥дно до положень статт≥ 98, з≥ скликанн¤м –ади –еспубл≥ки вона набрала сили.

2. ќ—Ќќ¬Ќ≤ ѕќЋќ∆≈ЌЌя  ќЌ—“»“”÷≤ѓ

 онституц≥¤ 27 жовтн¤ 1946 року складаЇтьс¤ з 106 статей. ѕо обс¤з≥ вона значно перевищуЇ не т≥льки конституц≥ю 1875 року, але також обидв≥ конституц≥йн≥ харт≥њ ≥ конституц≥њ дес¤тил≥тнього ≥ дов≥чного консульства, так само ¤к ≥ конституц≥њ ƒругоњ ≥мпер≥њ (1852 ≥ 1870 рок≥в). јле вона менш об'Їмиста, чим конституц≥¤ 1848 року ≥ революц≥йн≥ конституц≥њ 1791, 1793 ≥ 1795 рок≥в.

ƒо цим останн≥м вона наближаЇтьс¤ по ч≥ткому ≥ систематичному розташуванню матер≥алу.  онституц≥¤ розд≥л¤Їтьс¤ на дванадц¤ть глав, ¤ким передуЇ преамбула.

–озд≥л 1. ѕро суверен≥тет.

√лава II. ѕро парламент.

√лава III. ѕро ≈коном≥чну раду.

√лава IV. ѕро дипломатичн≥ договори.

√лава V. ѕро президента республ≥ки.

√лава VI. ѕро –аду м≥н≥стр≥в.

√лава VII. ѕро крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть м≥н≥стр≥в.

√лава VIII. ѕро ‘ранцузький —оюз:

–озд¤гнув 1. ќсновн≥ початки.

–озд¤гнув II. ќрган≥зац≥¤.

–озд¤гнув III. «аморськ≥ територ≥њ ≥ департаменти.

√лава IX. ѕро ¬ищу раду маг≥стратури.

√лава X. ѕро м≥сцев≥ колективи.

√лава XI. ѕро перегл¤д конституц≥њ.

√лава XII. ѕерех≥дн≥ постанови.

¬же одне це перерахуванн¤ глав показуЇ, ¤к широк≥ рамки конституц≥њ 1946 року. Ќорми, що м≥ст¤тьс¤ в н≥й, можуть бути, однак, зведен≥ в три наступн≥ категор≥њ:

–озпор¤дженн¤, що встановлюють структуру ≥ взаЇмини –еспубл≥ки ≥ ‘ранцузького —оюзу (абзаци 16, 17 ≥ 18 преамбули ≥ в≥дд≥л VIII).

ќсновн≥ початки, що в≥днос¤тьс¤ до проблем, включаЇтьс¤ часто в конституц≥њ французькими й ≥ноземними установчими збори, хоча ц≥ проблеми не нос¤ть конституц≥йного характеру у власному зм≥ст≥ цього слова, а саме:

про публ≥чн≥ права ≥ вол≥ (абзаци 1Ч-13 преамбули) ;

про м≥сцев≥ колективи (в≥дд≥л X);

про м≥жнародн≥ в≥дносини (абзаци 14 ≥ 15 преамбули ≥ в≥дд≥л IV).

Ќорми, що стосуютьс¤ орган≥зац≥њ ≥ взаЇмин державноњ влади. ¬они складають зм≥ст восьми в≥дд≥л≥в конституц≥њ (1, II, III, V, VI, VII, IX, XI) ≥ частково в≥дд≥лу VIII.

3. ѕ–»„»Ќ» — ј—”¬јЌЌя  ќЌ—“»“”÷≤ѓ 1946 р.

ќднак прийн¤тт¤  онституц≥њ 1946 р. не гарантувало њњ довгого житт¤. ѕрот¤гом 12 наступних рок≥в п≥сл¤ њњ прийн¤тт¤  онституц≥ю ‘ранцузькоњ –еспубл≥ки пост≥йно перегл¤дали, вносили зм≥ни ≥ доповненн¤. „астково це було повТ¤зано з пол≥тичною нестаб≥льн≥стю в межах ‘ранц≥њ, частково з тим, що  онституц≥¤ не в≥дпов≥дала реал≥¤м.

Ќе будучи законодавче закр≥пленими, принципи права виробл¤лис¤ адм≥н≥стративни≠ми судами в процес≥ розгл¤ду справ. ÷≥ суди у ‘ранц≥њ завжди були самост≥йн≥ ≥ не п≥дпор¤дковувалис¤ ¤сим-небудь органам у систем≥ загальних суд≥в. Ќин≥ спец≥ал≥зац≥¤ суд≥в допомагаЇ гли≠бше проникати в сутн≥сть розгл¤нуваних справ, приймати ква≠л≥ф≥кован≥ р≥шенн¤. ¬ажливу роль при цьому граЇ адм≥н≥стратив≠ний прецедент.

« огл¤ду на самост≥йну д≥¤льн≥сть адм≥н≥стративних суд≥в ƒержавна рада ‘ранц≥њ (вища ≥нстанц≥¤ в систем≥ адм≥н≥страти≠вних суд≥в) сформулювала пон¤тт¤ загальних принцип≥в права. ѓх пр≥оритетом проголошено справедлив≥сть. ÷е означало, що справа вир≥шувалас¤ на основ≥ правосв≥домост≥ правозастосува-ча, що було обумовлено соц≥альними процесами конкретноњ ≥с≠торичноњ епохи. Ќезабаром п≥д впливом в≥дродженноњ теор≥њ при≠родного права принципи 'сгали оц≥нювати ¤к свого роду вище право, за допомогою ¤кого може бути доповнена ≥ реформована правова система. ќдночасно на всю правову систему поширила≠с¤ ≥де¤ про прогаленн≥сть права. ѕринципи матер≥ального права (заборона зворотноњ д≥њ закону, захист прав людини ≥ т.≥н.) ≥ про≠цесуальн≥ гарант≥њ прав людини (право бути вислуханим, право на захист ≥ т.≥н.) згодом набули ун≥версального значенн¤ ≥ най≠б≥льш ч≥тко про¤вл¤ютьс¤ в галуз≥ основних прав людини. як важлива частина права, вироблена судовою практикою, вони покликан≥ спри¤ти захисту прав громад¤н в≥д порушень владни≠ми державними структурами.

” ‘ранц≥њ законодавство збер≥гало традиц≥йну наполеон≥вську форму систематизац≥њ Ч цив≥льний, крим≥нальний та ≥нш≥ кодек≠си, зм≥ни в ¤ких також провод¤тьс¤ шл¤хом виданн¤ закон≥в, ¤кщо законодавець не наказуЇ ≥ншого. ёридичну чинн≥сть збе≠р≥гаЇ дотепер й ƒекларац≥¤ прав людини ≥ громад¤нина 1789 p. ¤к складова частина  онституц≥њ ‘ранц≥њ 1958 p. “акож маЇ юри≠дичну силу преамбула до  онституц≥њ 1946 p., що м≥стить розго≠рнутий виклад демократичних прав ≥ свобод громад¤н. « п'¤тьох наполеон≥вських кодекс≥в три Ч ÷ив≥льний, “орговий ≥  рим≥≠нальний Ч визнаютьс¤, ¤к ≥ ран≥ше, чинними, хоча вони ≥ за≠знали значних зм≥н. јдм≥н≥стративний ≥ ÷ив≥льн≥ кодекси слу≠жать формою консол≥дац≥њ закон≥в, декрет≥в, регламент≥в ур¤ду, судових р≥шень ≥ м≥жнародних акт≥в —проба звести трудове законодавство до Ђтрудового кодексуї вдалас¤ лише частково. ” результат≥ утворилис¤ скор≥ше комп≥л¤тивн≥ з≥бранн¤ норма≠тивно-правових акт≥в, н≥ж Їдиний, зведений, юридичне ≥ лог≥ч≠но ц≥л≥сний, внутр≥шньо узгоджений нормативний акт.

1	2	3

Ќазва:  онституц≥¤ ‘ранцузькоњ –еспубл≥ки 1946 р
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1264 прочитано)