≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > Ќорми-звичањ ≥ норми права.  орпоративн≥ норми ≥ норми права. ѕон¤тт¤ ≥ ознаки норми права

Ќорми-звичањ ≥ норми права.  орпоративн≥ норми ≥ норми права. ѕон¤тт¤ ≥ ознаки норми права

Ќорми-звичањ Ч правила зовн≥шньоњ повед≥нки, ¤к≥ розгл¤да≠ютьс¤ членами соц≥ального об'Їднанн¤ ¤к обов'¤зков≥ або на п≥дстав≥ безпосередн≥х умов сусп≥льного житт¤, або на п≥дстав≥ ¤когось сусп≥льного авторитету; зд≥йснюютьс¤ добров≥льно, а у раз≥ њх порушенн¤ до правопорушник≥в застосовуютьс¤ засоби громадського впливу.

Ќорми-звичањ Ч правила повед≥нки, що склалис¤ внасл≥док фактичного њх застосуванн¤ прот¤гом тривалого часу. ÷е осно≠вна форма регулюванн¤ в≥дносин у додержавному сусп≥льств≥.

ќзнаки норми-звичаю:

Ч етн≥чний характер;

Ч колектив≥стський характер;

Ч моральна обумовлен≥сть;

Ч пов'¤зан≥сть ≥з рел≥г≥йними у¤вленн¤ми ≥ ритуалами;

Ч п≥дкреслена публ≥чн≥сть та ≥н.

ƒотриманн¤ норм-звичањв забезпечувалос¤ засобами громад≠ського сусп≥льного впливу на порушника (страта, вигнанн¤ з роду, позбавленн¤ вогню ≥ води та ≥н.) або схваленн¤м засоб≥в, що застосовувалис¤ до кривдника скривдженим, його р≥дними або членами роду (кревна помста).

” державному сусп≥льств≥ норми-звичањ були санкц≥онован≥ дер≠жавою:

1. ” процес≥ судовоњ або адм≥н≥стративноњ д≥¤льност≥, коли звичай служив п≥дставою дл¤ вир≥шенн¤ спору (англо-американський тип правових систем).

ƒл¤ визнанн¤ норми-звичаю правовим звичаЇм, що захища≠Їтьс¤ судом, ц¤ норма повинна була:

Ч виражати тривалу правову практику;

Ч в≥дбивати однакову практику Ч ¤к д≥њ, так ≥ безд≥¤льност≥;

Ч вт≥лювати природну ≥ розумну потребу в правовому ре≠гулюванн≥ ситуац≥њ. Ќеобх≥дн≥сть застосуванн¤ норми-звичаю доводилас¤ в суд≥.

2. Ўл¤хом включенн¤ звичаю до законодавчих акт≥в рабо≠власницьких ≥ феодальних держав, ¤к≥ утворили найдавн≥ший шар права Ч звичаЇве право (романс-германський тип право≠вих систем та ≥н.).

ƒл¤ набутт¤ юридичноњ сили норма-звичай:

Ч не повинна суперечити закону;

Ч повинна його доповнювати ≥ ¤к би Ђоживл¤тиї;

Ч не може п≥дм≥нювати закон.

ѕ≥сл¤ набутт¤ нормою-звичаЇм правового характеру, тобто санкц≥онуванн¤ њњ державою (правовий звичай), його дотриман≠н¤ забезпечуЇтьс¤ примусовою силою держави. “ак, закони ’аммурап≥ включали норми-звичањ, ¤к≥ п≥сл¤ наданн¤ њм письмо≠воњ форми набули ст≥йк≥шого характеру. Ќаприклад, один ≥з за≠кон≥в ’аммурап≥ встановив: ¤кщо син ударить батька, йому сл≥д в≥дт¤ти руку. якщо ран≥ше й були сумн≥ви щодо даного пока≠ранн¤, цей закон вир≥шив њх. ≤ одночасно в≥н зробив це покаранн¤ важкозм≥нюваним, перешкоджаючи зм'¤кшенню покаранн¤, коли в≥дс≥ч руки сина було визнано згодом надто суворим покаранн¤м.

«вичаЇве право Ч система правових норм, ¤ка ірунтуЇтьс¤ на нормах-звича¤х, що д≥ють у сусп≥льств≥ в результат≥ тривалого застосуванн¤, санкц≥онован≥ державою ≥ забезпечуютьс¤ його примусовою силою (у раз≥ потреби).

«вичаЇве право сформувалос¤ на ранн≥х ступен¤х розвитку сусп≥льства, у пер≥од розпаду родового ладу. ¬иникаюч≥ в сусп≥ль≠ств≥ суперечност≥ викликали потребу у ф≥ксац≥њ сформованих в≥д≠носин у форм≥ р≥зних нормативних установлень (–уська правда, јлеманська правда, —алична правда та ≥н.). ѕерш≥ писан≥ зако≠ни, що ірунтувалис¤ на нормах-звича¤х, мали справл¤ти вра≠женн¤ на п≥дданих своЇю стаб≥льн≥стю ≥ розвивати в них почутт¤ впевненост≥ у справедливост≥.

«годом звичањ минулого (кревна помста, виклик на дуель) поступово трансформувалис¤ в≥дпов≥дно до соц≥ально-економ≥ч≠ному ладу сусп≥льства ≥ дотепер продовжують в≥д≥гравати досить ≥стотну роль, особливо на р≥вн≥ повс¤кденноњ св≥домост≥, у пра≠восв≥домост≥.

ћожна назвати сучасн≥ держави, так зван≥ Ђкрањни, що розви≠ваютьс¤її, де звичаЇве право в≥д≥граЇ дом≥нуючу роль у регулю≠ванн≥ земельних, с≥мейних ≥ спадкоЇмних в≥дносин (крањни ќкеа≠н≥њ, троп≥чного по¤су африканського континенту, де¤к≥ аз≥атськ≥ крањни), проте в жодн≥й з них правов≥ звичањ не Ї самост≥йним ≥ виключним регул¤тором сусп≥льних в≥дносин. ÷≥ крањни керують≠с¤ ≥ нормами-звича¤ми, ≥ нормами, виданими або санкц≥онова≠ними державою. Ќаприклад, у ѕапуа-Ќов≥й √в≥нењ д≥ють ¤к но≠рми звичаЇвого, так ≥ норми загального (англ≥йського) права. Ќа становленн¤ системи права горц≥в ѕ≥вн≥чно-«ах≥дного  авказу (частина –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ) ≥стотний вплив справили рос≥й≠ське законодавство, норми шар≥ату ≥ норми традиц≥йного (звича≠Ївого) права, що про¤вилос¤ у вс≥х сферах њх житт¤.

“аким чином, норми-звичањ ≥ звичаЇве право, ¤ке ірунтуЇтьс¤ на них, Ї пров≥дними нормативними регул¤торами повед≥нки в ранн≥х державних утворенн¤х, спри¤ють формуванню њх на≠ц≥ональноњ правовоњ системи. ¬еличезний вплив у цьому план≥ належить нац≥ональним, рел≥г≥йним та ≥ншим особливост¤м, влас≠тивим конкретному етн≥чному утворенню (або њх сукупност≥), а також тим навичкам, традиц≥¤м ≥ звича¤м, що, повторюючись ≥ закр≥плюючись у св≥домост≥ ≥ндив≥д≥в, перетворюютьс¤ на нор≠ми повед≥нки.

«вичай може вважатис¤ правовим ¤к у силу санкц≥њ держави, так ≥ внасл≥док визнанн¤ його Ђсвоњмї певною етн≥чною сп≥ль≠нотою, плем'¤м, кастою ≥ т.д. Ќаприклад, нормою-звичаЇм у Ѕритан≥њ Ї затвердженн¤ королевою законопроекту, прийн¤того обома палатами парламенту.

“е, що сучасний юрист не вважаЇ правом, ≥нод≥ розгл¤даЇть≠с¤ таким ≥з традиц≥йних позиц≥й. ќсобливо це маЇ м≥сце там, де проходить межа м≥ж юридичним (спец≥ально-соц≥альним) ≥ загально соц≥альним регулюванн¤м Ч торг≥вл¤, виробництво, транс≠порт, наданн¤ послуг та ≥н. “ак, у сучасному украњнському сус≠п≥льств≥ суб'Їкти господарськоњ д≥¤льност≥ нер≥дко вдаютьс¤ до д≥лового звичаю Ч правила, що у силу визнаноњ корисност≥ ре≠гул¤рно повторюЇтьс¤ в процес≥ господарськоњ та ≥ншоњ д≥¤льно≠ст≥, стаЇ звичкою. “акий д≥ловий звичай, набуваючи правового захисту в арб≥тражному суд≥, нер≥дко стаЇ правовим.

«вичай д≥лового обороту Ч сформоване ≥ широко застосовува≠не в ¤к≥йсь галуз≥ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ правило повед≥н≠ки, не передбачене законодавством, незалежно в≥д того, чи за≠ф≥ксовано воно у будь-¤кому документ≥ Ќе застосовуЇтьс¤ зви≠чай д≥лового обороту, ¤кий суперечить положенн¤м законодавства або договору, обов'¤зковим дл¤ учасник≥в в≥дпов≥дних в≥дносин.

Ѕлизькими до норм-звичањв Ї норми-традиц≥њ Ч так≥, що скла≠лис¤, способи повед≥нки людей, ¤к≥ передавалис¤ з покол≥нн¤ в покол≥нн¤ ≥ перетворилис¤ на правов≥ норми. “радиц≥њ Ч ширш≥ за зм≥стом утворенн¤, н≥ж звичањ. “радиц≥њ нер≥дко мають зовн≥ш≠нЇ вираженн¤ в нормах обр¤д≥в Ч д≥й або комплекс≥в учинк≥в людини, що стають правилами повед≥нки (вес≥льн≥ обр¤ди, об≠р¤д врученн¤ св≥доцтва про народженн¤ та ≥н.). ќбр¤дов≥ цере≠мон≥њ, що в≥дбуваютьс¤ в урочист≥й обстановц≥, мають назву ри≠туал≥в. –итуал можна назвати р≥зновидом звичаю або тради≠ц≥њ, п≥дтримуваноњ ≥ забезпечуваноњ державою. Ќаприклад, прийн¤тт¤ прис¤ги в систем≥ «бройних сил, ћ¬—, —Ѕ”, прове≠денн¤ стройових огл¤д≥в та ≥нших церемон≥й закр≥плен≥ в стату≠тах, положенн¤х в≥домчих нормативних акт≥в ≥ забезпечуютьс¤, кр≥м морального впливу (громадського осуду), можлив≥стю за≠стосуванн¤ засоб≥в дисципл≥нарноњ в≥дпов≥дальност≥.

 орпоративн≥ норми ≥ норми права

ƒо корпоративних норм належать:

Ч норми, що м≥ст¤тьс¤ у документах некомерц≥йних, недер≠жавних корпорац≥й Ч громадських об'Їднань (парт≥й, профсп≥≠лок, добров≥льних товариств, що ірунтуютьс¤ на членств≥);

Ч норми, що м≥ст¤тьс¤ у документах комерц≥йних корпорац≥й, насамперед тих, що створюютьс¤ дл¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льно≠ст≥ (господарських товариств Ч повних, командитних, акц≥онер≠них товариств Ч в≥дкритих, закритих тощо).

 орпоративн≥ норми Ч правила повед≥нки, ¤к≥ встановлен≥ в корпорац≥њ (п≥дприЇмств≥, установ≥, орган≥зац≥њ) дл¤ регулюван≠н¤ в≥дносин м≥ж людьми, спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ ц≥лей њњ функц≥онуванн¤ ≥ виражен≥ в њњ статутах, положенн¤х, р≥шенн¤х.

якщо соц≥альна норма Ч це правило (зразок) повед≥нки, ¤ке виражаЇтьс¤ у ставленн≥ одн≥Їњ людини до ≥ншоњ, то корпоратив≠на норма Ч правило повед≥нки, встановлене орган≥зац≥Їю дл¤ своњх член≥в. Ќею визначаютьс¤ обс¤г, характер, межа можли≠вого ≥ дозволеного в њх повед≥нц≥. ¬ комерц≥йних корпорац≥¤х Ч це норми внутр≥шньо орган≥зац≥йного (внутр≥шньоф≥рмового) права.

 орпоративн≥ норми комерц≥йних орган≥зац≥й розробл¤ютьс¤ органами управл≥нн¤ цих орган≥зац≥й, регулюють в≥дносини м≥ж сп≥вроб≥тниками корпорац≥њ ≥ кредиторами, роб≥тниками корпо≠рац≥њ ≥ кл≥Їнтами, адресуютьс¤ њх членам (фундаторам, акц≥оне≠рам, робочим, службовц¤м тощо). ’оча вони д≥ють усередин≥ певноњ орган≥зац≥њ, ¤к ≥ норми громадських некомерц≥йних об'Їд≠нань, м≥ж ними Ї в≥дм≥нност≥.

ѕоза¤к норми комерц≥йних орган≥зац≥й породжують права ≥ обов'¤зки, забезпечен≥ юридичним механ≥змом державних орга≠н≥в, норми громадських орган≥зац≥й такого забезпеченн¤ не ма≠ють.

—п≥льне у корпоративних норм ≥ норм права пол¤гаЇ у тому, що вони:

Х регулюють типов≥ ситуац≥њ або вид в≥дносин, а не окремий випадок чи конкретн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини;

Х мають багаторазове використанн¤, тобто розрахован≥ на багатократне повторенн¤;

Х мають однаковий неперсон≥ф≥кований характер, тобто за≠стосовуютьс¤ в≥дразу до багатьох, по≥менно не вказаних ос≥б;

Х викладаютьс¤ у письмових актах, прийн¤тих в оф≥ц≥йно встановленому пор¤дку уповноваженими органами (державни≠ми органами, з'њздами, конференц≥¤ми, зборами громадських об'Їднань та ≥н.).

¬≥дм≥нност≥ м≥ж корпоративними нормами ≥ нормами права

1	2

Ќазва: Ќорми-звичањ ≥ норми права.  орпоративн≥ норми ≥ норми права. ѕон¤тт¤ ≥ ознаки норми права
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (1355 прочитано)