≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤ ≥ структура форми держави. ¬иди форм державного правл≥нн¤

”точнимо роль президента в президентськ≥й ≥ парламентсь≠к≥й республ≥ках.

ѕрезидентська республ≥ка характеризуЇтьс¤ насамперед ваго≠мою роллю глави держави в державному механ≥зм≥. ѕрезидент зазвичай обираЇтьс¤ незалежно в≥д парламенту (пр¤мим чи не≠пр¤мим голосуванн¤м) ≥ поЇднуЇ повноваженн¤ глави держави ≥ глави ур¤ду. ”р¤д, ¤к правило, слабко впливаЇ на парламент, не залежить в≥д парламенту (парламент не може проголосити недо≠в≥ру ур¤ду або достроково припинити його повноваженн¤). ѕост прем'Їр-м≥н≥стра або в≥дсутн≥й, або в≥д≥граЇ допом≥жну-координац≥йну роль (так званий Ђадм≥н≥стративнийї прем'Їр у де¤ких крањнах Ђтретього св≥туї). ѕрезидент здатний в≥дстоювати ≥нте≠реси виконавчоњ влади завд¤ки своЇму високому статусу (зд≥йс≠нювати активну виконавчу пол≥тику, використовувати право на виданн¤ виконавчих акт≥в, ≥н≥ц≥ювати створенн¤ закон≥в, вико≠ристовувати право вето на прийн¤тт¤ закон≥в, застосовувати ба≠гатоман≥тн≥ засоби впливу на законодавчу владу) ≥з метою дос¤≠гненн¤ балансу влад. ѕрезидентом у цих державах стаЇ, ¤к пра≠вило, л≥дер парт≥њ, що перемогла на президентських виборах, ≥з числа член≥в ¤коњ найчаст≥ше й формуЇтьс¤ ур¤д. Ђ ласичноюї моделлю президентськоњ республ≥ки Ї —Ўј.

ѕрезидент у парламентських республ≥ках, на в≥дм≥ну в≥д гла≠ви держави в президентських республ≥ках, зазвичай не маЇ у своЇму розпор¤дженн≥ реальноњ виконавчоњ влади, ≥ його пра≠вовий статус значною м≥рою нагадуЇ статус монарха в парла≠ментськ≥й монарх≥њ. ѕовноваженн¤ глави держави, за вин¤тком суто церемон≥альних (представницьких), тут зазвичай зд≥йсню≠ютьс¤ за згодою ≥ з ≥н≥ц≥ативи ур¤ду, створеного на парламент≠ськ≥й основ≥.

якщо в президентських республ≥ках глава держави формуЇ ур¤д за своњм розсудом, незалежно в≥д розстановки сил у пар≠ламент≥, то в парламентських республ≥ках глава держави най≠част≥ше може призначити такий ур¤д, ¤кий маЇ п≥дтримку пар≠ламентськоњ б≥льшост≥. „лени ур¤ду Ї одночасно ≥ членами пар≠ламенту, тобто склад ур¤ду в≥дбиваЇ реальну розстановку сил у парламент≥, що дозвол¤Ї ур¤ду впливати на прийн¤тт¤ парла≠ментських р≥шень. ѕост прем'Їр-м≥н≥стра, ¤к правило, автома≠тично займаЇ л≥дер парт≥њ (блока парт≥й), ¤ка перемогла на ви≠борах. ≤снуЇ парламентська в≥дпов≥дальн≥сть ур¤ду, що найчас≠т≥ше носить сол≥дарний характер Ч недов≥ра одному члену каб≥нету спричин¤Ї в≥дставку всього ур¤ду. «ам≥сть виходу у в≥дставку ур¤д може зажадати розпуску парламенту ≥ призна≠ченн¤ нових вибор≥в. ‘ункц≥¤ глави держави в≥докремлена в≥д функц≥њ глави ур¤ду.

ѕрезидент у зм≥шан≥й республ≥ц≥, ¤ка поЇднуЇ у соб≥ елементи президентськоњ ≥ парламентськоњ республ≥канських форм прав≠л≥нн¤, Ї верховним головнокомандувачем, ¤к у президентськ≥й республ≥ц≥, проте не у вс≥х крањнах над≥лений повноваженн¤ми глави виконавчоњ влади, нер≥дко под≥л¤Ї њњ з прем'Їр-м≥н≥стром. ¬≥дсутн¤ посада в≥це-президента, ¤к ≥ в парламентськ≥й республ≥ц≥. Ќаприклад, в ”крањн≥ немаЇ посади в≥це-президента, ¤ка Ї у Ўвейцар≥њ. ѕрезидент ”крањни маЇ право достроково розпу≠стити парламент, а депутати парламенту не можуть бути члена≠ми  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, ≥ навпаки. ” р¤д≥ зм≥шаних республ≥к президент не маЇ права законодавчоњ ≥н≥ц≥ативи, в ”крањн≥ Ч над≥лений цим правом.

ќдна з особливостей парламентсько-президентськоњ республ≥ки ”крањни пол¤гаЇ в обмежених повноваженн¤х ур¤ду в законодавчо≠му процес≥, що њњ в≥др≥зн¤Ї, наприклад, в≥д ‘ранц≥њ, ¤ка також Ї державою з≥ зм≥шаною формою правл≥нн¤. якщо ур¤д ‘ранц≥њ маЇ право вносити поправки до законопроект≥в, може напол¤га≠ти на голосуванн≥ своњх поправок ≥ в будь-¤кий момент в≥дкли≠кати законопроект, то ур¤д ”крањни маЇ слабкий вплив на зако≠нодавчий процес ≥ прийн¤тт¤ законодавчих р≥шень (право зако≠нодавчоњ ≥н≥ц≥ативи у прем'Їр-м≥н≥стра не забезпечене комплексом правових заход≥в).

”р¤д ”крањни пов'¤заний подв≥йною (б≥цефальною) залеж≠н≥стю:

Ч в≥дпов≥дальн≥стю перед ѕрезидентом;

Ч п≥дконтрольн≥стю ≥ зв≥тн≥стю перед ¬ерховною –адою.

 ласиф≥кац≥¤ форм державного устрою

ќсновн≥ ознаки ун≥тарноњ держави (”крањна, Ѕолгар≥¤, ѕоль≠ща, ‘ранц≥¤, ¬елика Ѕритан≥¤, ≤тал≥¤, Ўвец≥¤, Ќорвег≥¤, ‘≥н≠л¤нд≥¤, √рец≥¤, ≤спан≥¤, Ќ≥дерланди, ѕортугал≥¤,  амбоджа, Ћаос, “ањланд, япон≥¤,  итай та ≥н.):

1) Їдина конституц≥¤ (конституц≥њ прийн¤т≥ в б≥льшост≥ кра≠њн св≥ту);

2) Їдина система вищих орган≥в державноњ влади Ч глава держави, ур¤д, парламент, юрисдикц≥¤ ¤ких поширюЇтьс¤ на територ≥ю ус≥Їњ крањни;

3) Їдине громад¤нство ≥ Їдина державна символ≥ка;

4) Їдина система законодавства ≥ Їдина судова система;

5) адм≥н≥стративно-територ≥альн≥ одиниц≥ не можуть мати будь-¤ку пол≥тичну самост≥йн≥сть;

6) в м≥жнародних в≥дносинах виступаЇ одноособово. „астини ун≥тарноњ держави мають р≥зн≥ назви: в ”крањн≥ Ч област≥, у ѕольщ≥ Ч воЇводства, в јнгл≥њ Ч графства, в ≤тал≥њ Ч пров≥нц≥њ.

ƒе¤к≥ ун≥тарн≥ держави (¬елика Ѕритан≥¤, √руз≥¤, ƒан≥¤, ≤з≠рањль, ≤спан≥¤, ≤тал≥¤, ѕортугал≥¤, ”крањна, ‘≥нл¤нд≥¤, Ўр≥-Ћанка) включають автономн≥ утворенн¤ (адм≥н≥стративн≥ автоном≥њ). ¬ ”крањн≥ Ч це јвтономна –еспубл≥ка  рим. “ак≥ держави нази≠вають децентрал≥зованими ун≥тарними державами або ун≥тарними державами з елементами федерал≥зму. ¬они в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д централ≥зованих ун≥тарних держав, у ¤ких на чол≥ м≥сцевих орга≠н≥в влади перебувають призначен≥ з центру посадов≥ особи, кот≠р≥ п≥дкор¤ють соб≥ м≥сцев≥ органи самовр¤дуванн¤. ” децентра≠л≥зованих ун≥тарних державах м≥сцев≥ органи влади обираютьс¤ населенн¤м ≥ мають право самост≥йно вир≥шувати б≥льш≥сть пи≠тань м≥сцевого житт¤. ” них автоном≥њ мають внутр≥шнЇ само≠вр¤дуванн¤, ¤к правило, у сфер≥ адм≥н≥стративноњ д≥¤льност≥. ¬они можуть користуватис¤ певною самост≥йн≥стю й у сфер≥ законо≠давства. ” такому раз≥ закони приймаютьс¤ парламентом авто≠ном≥њ в межах своЇњ компетенц≥њ (головним чином у пор¤дку де≠легуванн¤ йому законодавчих повноважень центральним зако≠нодавчим органом у випадках, передбачених конституц≥Їю).

ўодо ¬ерховноњ –ади јвтономноњ –еспубл≥ки  рим, то њњ участь у сфер≥ законодавч≥й д≥¤льност≥ обмежена п≥дготовкою ≥ прийн¤тт¤м  онституц≥њ (набрала чинност≥ 12 с≥чн¤ 1999 p.).

ќсновн≥ ознаки федерац≥њ (—Ўј, –ос≥¤, јвстр≥¤, Ўвейцар≥¤, ‘–Ќ,  анада, ћексика, Ѕразил≥¤, јргентина, ¬енесуела, ≤нд≥¤, ћалайз≥¤, јвстрал≥¤ та ≥н. Ч разом у св≥т≥ ≥снують 24 федератив≠н≥ держави. Ќа шл¤ху до федерац≥њ, зд≥йснюваноњ з 1988 р. у три етапи, перебуваЇ Ѕельг≥¤):

1) на¤вн≥сть Їдиноњ територ≥њ, ¤ка у пол≥тико-адм≥н≥стративному в≥дношенн≥ не Ї одне ц≥ле, а складаЇтьс¤ ≥з територ≥й Ч суб'Їкт≥в федерац≥њ, що мають власний адм≥н≥стративно-терито≠р≥альний под≥л;

2) на¤вн≥сть загальноњ конституц≥њ федерац≥њ ≥ конституц≥й "≥ суб'Їкт≥в, тобто над≥ленн¤ суб'Їкт≥в федерац≥њ установчою владою;

3) на¤вн≥сть системи законодавства ус≥Їњ федерац≥њ ≥ системи законодавства њњ суб'Їкт≥в, тобто над≥ленн¤ суб'Їкт≥в федерац≥њ в межах установленоњ дл¤ них компетенц≥њ правом виданн¤ зако≠нодавчих акт≥в, ¤к≥ д≥ють лише на територ≥њ суб'Їкта федерац≥њ ≥ мають в≥дпов≥дати союзному законодавству;

4) на¤вн≥сть федерального двопалатного парламенту ≥ парла≠мент≥в суб'Їкт≥в федерац≥њ, федерального ур¤ду ≥ самост≥йних орган≥в управл≥нн¤ суб'Їкт≥в федерац≥њ;

5) на¤вн≥сть громад¤нства ¤к ус≥Їњ федерац≥њ, так ≥ њњ суб'Їк≠т≥в; у р¤д≥ федерац≥й допускаЇтьс¤ подв≥йне громад¤нство (‘–Ќ, јвстр≥¤);

6) можлив≥сть суб'Їкт≥в федерац≥њ мати власну правову ≥ су≠дову системи (—Ўј);

7) на¤вн≥сть загальнофедеральноњ податковоњ ≥ грошовоњ сис≠теми;

8) суб'Їкти федерац≥њ не мають суверен≥тету ≥ не Ї суб'Їктами м≥жнародного права, проте в догов≥рних м≥жнародних в≥дноси≠нах може виступати ¤к федерац≥¤ в ц≥лому, так ≥ кожний ≥з њњ суб'Їкт≥в.

” типов≥й федерац≥њ оборонна ≥ зовн≥шн¤ пол≥тика належить федеральному ур¤ду, осв≥та Ч рег≥онам, а право оподатковуван≠н¤ под≥лене м≥ж обома. “ому ≥ федерац≥¤, ≥ њњ суб'Їкти можуть мати право видавати закони з аналог≥чних питань.

‘едерац≥њ багатоман≥тн≥.  ласиф≥кувати њх можна за р≥зними ознаками:

Х «а способом створенн¤:

догов≥рн≥ (виникають на основ≥ угоди, договору, установчого пакту Ч створюютьс¤, ¤к правило, Ђзнизуї);

конституц≥йн≥ (засновуютьс¤ шл¤хом прийн¤тт¤ конститу≠ц≥њ Ч створюютьс¤ головним чином Ђзверхуї, приклад Ч ≤нд≥¤);

догов≥рно-конституц≥йн≥ (њх б≥льш≥сть Ч —Ўј, ‘–Ќ, Ўвей≠цар≥¤, –ос≥йська ‘едерац≥¤ та ≥н.).

Х «а способом взаЇмов≥дносин федерац≥њ та “≥ суб'Їкт≥в:

на основ≥ союзу (—Ўј, “анзан≥¤, ќј≈, —–—– Ч у минулому);

на основ≥ автоном≥њ (Ѕельг≥¤, јвстр≥¤, ≤нд≥¤, ¬енесуела, ѕа≠кистан).

Х «а способом розпод≥лу ≥ зд≥йсненн¤ владних повноважень:

централ≥зован≥ (ѕакистан, ¬енесуела, ћексика, јрген≠тина, Ѕразил≥¤);

в≥дносно централ≥зован≥ (—Ўј, јвстрал≥¤, ‘–Ќ).

Х «а принципом переваги або поЇднанн¤ нац≥онального ≥ терито≠р≥ального п≥дход≥в:

територ≥альний п≥дх≥д (—Ўј, ≤нд≥¤, ћексика);

нац≥ональний п≥дх≥д (у колишньому —–—–, нин≥ його в чисто≠му вигл¤д≥ немаЇ);

поЇднанн¤ нац≥онально-територ≥ального ≥ територ≥ального п≥д≠ход≥в (–ос≥¤).

–озгл¤немо так≥ союзи держав, ¤к конфедерац≥¤ ≥ сп≥вдруж≠н≥сть. ¬они в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д федерац≥њ ¤к форми територ≥аль≠ного устрою тим, що Ї формою м≥ждержавного союзу, тобто об'Їднанн¤м незалежних держав.

 онфедерац≥¤ Ч тимчасовий союз суверенних держав, ¤к≥ об'≠Їдналис¤ дл¤ дос¤гненн¤ певних ц≥лей ≥ сп≥льно зд≥йснюють низку напр¤мк≥в державноњ д≥¤льност≥ (оборона крањни, зовн≥шн¤ тор≠г≥вл¤, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збе≠реженн≥ в ≥нших питанн¤х повноњ самост≥йност≥.

ќсновн≥ ознаки конфедерац≥њ (через етап конфедерац≥њ пройш≠ли —Ўј, Ќ≥дерланди, Ўвейцар≥¤, останн¤ конфедерац≥¤ Ч —енегамб≥¤, 1981-1989 pp.):

1) в≥дсутн≥сть сп≥льноњ дл¤ вс≥Їњ конфедерац≥њ Їдиноњ терито≠р≥њ ≥ державного кордону;

2) в≥дсутн≥сть загальних законодавчих орган≥в ≥ системи управ≠л≥нн¤;

3) в≥дсутн≥сть загальних дл¤ вс≥Їњ конфедерац≥њ конституц≥њ, системи законодавства, громад¤нства, судовоњ та ф≥нансовоњ си≠стем;

4) в≥дсутн≥сть суверен≥тету конфедерац≥њ, збереженн¤ сувере≠н≥тету ≥ м≥жнародно-правового статусу учасник≥в конфедерац≥њ;

5) на¤вн≥сть загального конфедеративного органу, що скла≠даЇтьс¤ з делегат≥в суверенних держав;

6) р≥шенн¤ загальних конфедеративних орган≥в, прийн¤те за принципом консенсусу; у раз≥ незгоди з ним член≥в конфедера≠ц≥њ не Ї обов'¤зковим ≥ не спричин¤Ї н≥¤ких санкц≥й (право ну≠л≥ф≥кац≥њ, тобто в≥дхиленн¤);

7) на¤вн≥сть права виходу з≥ складу конфедерац≥њ у кожного з њњ суб'Їкт≥в.

 онфедерац≥њ мають нест≥йкий, перех≥дний характер: вони або розпадаютьс¤, або еволюц≥онують у федерац≥ю.

«аслуговуЇ на увагу особлива форма об'Їднанн¤ держав, ≥ме≠нована сп≥вдружн≥стю (—Ќƒ, Ѕританська —п≥вдружн≥сть нац≥й, ™вропейська —п≥вдружн≥сть у «ах≥дн≥й ™вроп≥). ÷е Ї дуже р≥дк≥≠сне, ще аморфн≥ше за конфедерац≥ю, але, однак, орган≥зац≥йно оформлене об'Їднанн¤ держав, ¤к≥ виступають ¤к асоц≥йован≥ учасники при збереженн≥ ними повного суверен≥тету ≥ незалеж≠ност≥. ¬ основу сп≥вдружност≥, ¤к ≥ при конфедерац≥њ, покладен≥ м≥ждержавний догов≥р, статут, декларац≥¤, угоди, ≥нш≥ юридичн≥ акти. ÷≥л≥, висунут≥ при створенн≥ сп≥вдружност≥, можуть бути найр≥зноман≥тн≥ Ч економ≥чн≥, культурн≥ та ≥н.

—п≥вдружн≥сть може мати перех≥дний характер: розвитис¤ в конфедерац≥ю ≥ нав≥ть у федерац≥ю за на¤вност≥ необх≥дних пе≠редумов, або, навпаки, призвести до дез≥нтеграц≥њ, роз'Їднанн¤.

—Ќƒ (—п≥вдружн≥сть незалежних держав, утворена в 1991 p.) Ч це об'Їднанн¤ незалежних держав, що мають на мет≥ зберегти ≥сторичну сп≥льн≥сть народ≥в ≥ сформован≥ м≥ж ними зв'¤зки шл¤хом координац≥њ пол≥тики, р≥вноправного ≥ взаЇмовиг≥дного сп≥вроб≥тництва. —Ќƒ заснована трьома державами Ч Ѕ≥лоруссю, –ос≥Їю, ”крањною. «годом до них приЇдналис¤ дев'¤ть кра≠њн Ч јзербайджан, ¬≥рмен≥¤, √руз≥¤,  азахстан,  иргизстан, ћол≠дова, “аджикистан, “уркменистан, ”збекистан.

—Ќƒ зд≥йснюЇ д≥¤льн≥сть через сп≥льн≥ координуюч≥ органи: –аду глав держав. –аду глав ур¤д≥в, –аду м≥н≥стр≥в закордонних справ.  оординац≥йно-консультативний ком≥тет. √оловне коман≠дуванн¤ об'Їднаних збройних сил, –аду командувач≥в прикор≠донними в≥йськами, ≈коном≥чний суд.  ом≥с≥ю з прав людини, а також через ≥нститути. —еред ≥нститут≥в —п≥вдружност≥ значне м≥сце пос≥даЇ ћ≥жпарламентська јсамбле¤, ¤ка складаЇтьс¤ з парламентських делегац≥й Ч учасник≥в ”годи про ћ≥жпарламент≠ську јсамблею (п≥дписана 27 березн¤ 1992 p.). –≥шенн¤ ћ≥жпар≠ламентськоњ јсамблењ мають форму акт≥в: за¤в, звернень, реко≠мендац≥й, пропозиц≥й. ƒо њњ компетенц≥њ входить розробка реко≠мендац≥йних законодавчих акт≥в (модельних) ≥з питань, що знаход¤тьс¤ у сфер≥ сп≥льних ≥нтерес≥в держав —п≥вдружност≥.

¬≥дносини м≥ж державами в —п≥вдружност≥ будуютьс¤ на ос≠нов≥ норм ≥ принцип≥в м≥жнародного права, оск≥льки вона не Ї держава ≥ не Ї державне утворенн¤. ѕравову основу —Ќƒ скла≠дають низка угод ≥ ≥нших документ≥в (”года про створенн¤ —п≥в≠дружност≥ Ќезалежних ƒержав ≥ ѕротокол до нењ, јлма-атинська декларац≥¤ в≥д 21 грудн¤ 1991 p., ”года з в≥йськових питань, —татут —Ќƒ в≥д 22 с≥чн¤ 1993 p. та ≥н.). –азом ≥з членством у —Ќƒ передбачена така форма, ¤к асоц≥йоване членство. ¬станов≠лено право виходу з —Ќƒ.

¬иди форм державного (пол≥тичного) режиму

ќсновою дл¤ квал≥ф≥кац≥њ державних (пол≥тичних) режим≥в слугуЇ:

Ч ступ≥нь розвиненост≥ пол≥тичноњ демократ≥њ;

Ч реальний пол≥тико-правовий статус людини. « урахуванн¤м цих критер≥њв сучасн≥ державн≥ (пол≥тичн≥) режими под≥л¤ютьс¤ на види: демократичн≥ ≥ антидемократичн≥. ≤снують також перех≥дн≥ режими. ѕредставимо на схем≥ основн≥ режими.

1 2 3 Ќазва: ѕон¤тт¤ ≥ структура форми держави. ¬иди форм державного правл≥нн¤ ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3928 прочитано)