≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕон¤тт¤ та ознаки юридичноњ науки

ѕон¤тт¤ та ознаки юридичноњ науки

ёриспруденц≥¤, або правознавство Ч спец≥ал≥зована галузь знань у сфер≥ сусп≥льствознавства. якщо сусп≥льствознавство Ч це наука про сусп≥льство взагал≥, то правознавство Ч система знань у галуз≥ права ≥ держави. “ерм≥н Ђправознавствої тотож≠ний терм≥ну Ђюриспруденц≥¤ї.

“ерм≥н Ђюриспруденц≥¤ї виник у —тародавньому –им≥ на≠прик≥нц≥ IV Ч на початку III стол≥тт¤ до н.е. (лат. jurisprudentia Ч знанн¤ права) ≥ зараз вживаЇтьс¤ у значенн¤х:

Ч науки про право ≥ державу, тобто юридичноњ науки, ≥накше Ч теоретичноњ д≥¤льност≥ у галуз≥ права;

Ч профес≥йноњ практичноњ д≥¤льност≥ юриста (судд¤, проку≠рор, сл≥дчий, нотар≥ус, адвокат тощо).

ёридична наука Ч це система знань про об'Їктивн≥ власти≠вост≥ права ≥ держави в њх пон¤ттЇво-юридичному розум≥нн≥ та вираженн≥, про загальн≥ та окрем≥ законом≥рност≥ виникненн¤, розвитку та функц≥онуванн¤ держави ≥ права в њх структурн≥й багатоман≥тност≥.

ќсновн≥ риси (ознаки) юридичноњ науки:

1. —усп≥льна наука, що маЇ прикладний характер. ¬она покли≠кана обслуговувати потреби громадського житт¤, юридичноњ практики, юридичноњ осв≥ти, забезпечувати юридичних роб≥т≠ник≥в необх≥дними даними про виданн¤ ≥ застосуванн¤ закон≥в.

2. Ќаука, що маЇ властивост≥ точних наук. ёридична наука включаЇ в основному конкретн≥ знанн¤, виражен≥ у точних конст≠рукц≥¤х, сп≥вв≥дношенн¤х, ¤к ≥ природнич≥ науки. ёриспруден≠ц≥ю де¤кою м≥рою можна пор≥вн¤ти з медичною наукою, ¤ка також поЇднуЇ теоретичну ≥ прикладну (практичну) спр¤мова≠н≥сть. ёрист, ¤к ≥ л≥кар, маЇ справу з≥ здоров'¤м ≥ житт¤м. ƒ≥¤ль≠н≥сть юриста стосуЇтьс¤ Ђздоров'¤ї сусп≥льства у ц≥лому, духов≠ного житт¤ людини. ёрист проводить проф≥лактичну роботу, Ђл≥куЇї пороки у сусп≥льному житт≥, духовному св≥т≥ людини. ” цьому пол¤гаЇ гуман≥стична спр¤мован≥сть профес≥й юриста ≥ л≥кар¤, ¤к≥ виникли за стародавн≥х час≥в.

3. Ќаука, що вт≥люЇ у соб≥ позитивн≥ ¤кост≥ наук про мисленн¤. ¬она досл≥джуЇ питанн¤, пов'¤зан≥ з≥ спроможн≥стю в≥добража≠ти об'Їктивну д≥йсн≥сть у правових судженн¤х ≥ пон¤тт¤х у про≠цес≥ створенн¤ ≥ застосуванн¤ закон≥в (вивченн¤ обставин юри≠дичноњ справи, тлумаченн¤ закон≥в ≥ т. ≥.). “ак, скаж≥мо, одна ≥з юридичних дисципл≥н Ч крим≥нал≥стика присв¤чена специф≥≠чним питанн¤м людського мисленн¤, застосуванню багатьох спец≥альних знань при розсл≥дуванн≥ злочин≥в.

ќтже, юридична наука вбираЇ в себе ¤кост≥ вс≥х трьох основ≠них галузей людських знань Ч сусп≥льних наук, природничих наук, наук про мисленн¤.

√оловне призначенн¤ теоретичноњ юриспруденц≥њ (юридич≠ноњ науки) Ч бути науковим ор≥Їнтиром дл¤ практики держав≠ного ≥ правового буд≥вництва на п≥дірунт≥ п≥знанн¤ ≥ усв≥дом≠ленн¤ в≥дпов≥дних сусп≥льних процес≥в та ¤вищ. ёридична нау≠ка в сучасн≥й ”крањн≥ грунтуЇтьс¤ на дос¤гненн¤х ≥ досв≥д≥ в≥тчизн¤ноњ юриспруденц≥њ та юриспруденц≥њ ≥нших крањн, на ≥де¤х ≥ ц≥нност¤х прав ≥ свобод людини, пануванн¤ права ≥ соц≥ально-правовоњ державност≥.

ќб'Їкти, предмет, метод, функц≥њ юридичноњ науки

ѕон¤тт¤ юридичноњ науки можна розкрити через розум≥нн¤ об'Їкт≥в, предмета, методу ≥ функц≥й. ѕ≥д об'Їктами маютьс¤ на уваз≥ конкретн≥ сфери (сторони) об'Їктивноњ д≥йсност≥, п≥д пред≠метом науки Ч певний зр≥з (частина) об'Їкта п≥знанн¤.

ќб'Їктами юридичноњ науки Ї держава ≥ право Ч фактично два об'Їкти. ѕроте юриспруденц≥¤, ¤к ≥ кожна наука, маЇ один предмет вивченн¤.

¬их≥дним дл¤ визначенн¤ пон¤тт¤ юриспруденц≥њ Ї право, що включаЇ у себе правове пон¤тт¤ держави. ƒержава ≥ право п≥знаютьс¤ ≥ досл≥джуютьс¤ ¤к складов≥ моменти Їдиного об'Їкта юридичноњ науки. ¬ основу њх вивченн¤ покладено один принцип ≥ критер≥й юридичност≥, що конкретизуЇтьс¤ в окремих сфе≠рах ≥ напр¤мках юридичного п≥знанн¤ держави ≥ права. ÷¤ кон≠кретизац≥¤ присутн¤ в ус≥х окремих визначенн¤х ≥ характерис≠тиках держави ≥ права, у систем≥ пон¤ть юридичноњ науки в ц≥≠лому та окремих юридичних наук.

ѕредмет юридичноњ науки Ч об'Їктивн≥ властивост≥ права ≥ держави в њх пон¤ттЇво-юридичному розум≥нн≥ та вираженн≥, загальн≥ та окрем≥ законом≥рност≥ виникненн¤, розвитку ≥ функ≠ц≥онуванн¤ держави ≥ права в њх структурн≥й багатоман≥тност≥.

якщо предмет юридичноњ науки Ч це пон¤тт¤ права в ус≥х аспектах його теоретико-п≥знавального про¤ву ≥ вираженн¤, то предмет кожноњ окремоњ юридичноњ науки Ч ¤кийсь певний еле≠мент юридичноњ д≥йсност≥.

ћетод юриспруденц≥њ ¤вл¤Ї собою зас≥б юридичного п≥знан≠н¤, створенн¤ та орган≥зац≥њ юридичного знанн¤. «а допомогою юридичного методу предмет юриспруденц≥њ конкретизуЇтьс¤ ≥ оформлюЇтьс¤ у в≥дпов≥дну юридичну теор≥ю (юридичну науку) ¤к Їдину систему знань про державу ≥ право, висловлену в по≠н¤тт¤х.

ќсновний метод юридичноњ науки Ч ф≥лософська д≥алекти≠ка (матер≥ал≥стична та ≥деал≥стична).

‘ункц≥њ юридичноњ науки Ч основн≥ напр¤мки розум≥нн¤ ≥ вираженн¤ юридичного знанн¤:

Ч онтолог≥чна (п≥знавальна) Ч вивченн¤ фундаментальних ¤костей матер≥њ права, найзагальн≥ших сутн≥сних ¤вищ ≥ проце≠с≥в у державному житт≥, в≥дкритт¤ ран≥ше нев≥домих законом≥р≠ностей бутт¤ держави ≥ права;

Ч евристична Ч п≥знанн¤ нового в державно-правовому житт≥, в≥дкритт¤ ран≥ше нев≥домих законом≥рностей бутт¤ держави ≥ права;

Ч прогностична Ч передбаченн¤ розвитку державно-право≠вих процес≥в;

Ч практично-орган≥зац≥йна Ч обслуговуванн¤ практики;

Ч методолог≥чна Ч досл≥дженн¤ ≥ розробка засоб≥в вивченн¤ правовоњ д≥йсност≥;

Ч ≥деолог≥чна Ч вплив на розвиток правовоњ культури сусп≥ль≠ства ≥ людини;

Ч пол≥тична Ч допомога у формуванн≥ державно-правовоњ пол≥тики, роз'¤сненн≥ пол≥тичних ≥ законодавчих р≥шень.

ёриспруденц≥¤ ¤к система юридичних наук

” систем≥ сусп≥льних наук юридична наука (правознавство) виступаЇ ¤к Їдина галузь знань, предметом вивченн¤ ¤коњ Ї дер≠жава ≥ право. ÷¤ галузь знань Ї системою взаЇмозалежних юри≠дичних наук, ¤ка за сферами про¤ву може бути диференц≥йова≠на на цикли наук:

Ч теоретично-≥сторичн≥ (теор≥¤ держави ≥ права, ≥стор≥¤ дер≠жави ≥ права та ≥н.);

Ч державознавч≥ (державне право, адм≥н≥стративне право та ≥н.);

Ч цив≥л≥стичн≥ (цив≥льне право, цив≥льний процес, господар≠ський процес, с≥мейне право та ≥н.);

Ч крим≥нал≥стичн≥ (крим≥нальне право, крим≥нальний про≠цес, виправно-трудове право та ≥н.).

ќкреме м≥сце пос≥дають науки, ¤к≥ вивчають так≥, що реал≥≠зують право, в≥дносини м≥ж державами Ч м≥жнародне право (при≠ватне ≥ публ≥чне), а також науки, що вивчають державу ≥ право ≥нших крањн.

 ожна з зазначених наук Ї юридичною, маЇ своњ предмет ≥ методи вивченн¤. –азом вони вход¤ть до пон¤тт¤ Ђюридична наукаї. якщо предмет юридичноњ науки в ц≥лому Ч це пон¤тт¤ права в ус≥х аспектах його теоретико-п≥знавального про¤ву ≥ ви≠разу, то предмет кожноњ окремоњ юридичноњ науки ¤к складовоњ предмета юридичноњ науки в ц≥лому Ч це один з аспект≥в по≠н¤тт¤ права, ¤кась певна сторона юридичноњ д≥йсност≥. ¬≥дтак, юридична наука (правознавство) Ч Їдина ≥ водночас диференц≥йо≠вана наука.

ƒержава ≥ право у своЇму розвитку впливають на юридичну науку, ¤ка пост≥йно збагачуЇтьс¤. «'¤вл¤ютьс¤ нов≥ або усклад≠нюютьс¤ ≥снуюч≥ правов≥ ≥нститути ≥ ¤вища (≥потека, застава, траст, приватизац≥¤, комерц≥ал≥зац≥¤ тощо). ¬иникають нов≥ су≠б'Їкти права (банки, акц≥онерн≥ товариства, комерц≥йн≥ струк≠тури тощо). –озширюютьс¤ сфери цив≥льного обороту. «роста≠ють права громад¤н. ”се це стимулюЇ по¤ву на дерев≥ юридич≠ного знанн¤ нових наукових напр¤мк≥в.

” розвитку юридичного знанн¤ момент новизни т≥сно пов'¤≠заний ≥з моментом спадкоЇмност≥. Ќова форма в юриспруденц≥њ зм≥нюЇ застар≥лу. ќдночасно утримуютьс¤ ≥ сприймаютьс¤ прак≠тично ≥ науково значущ≥ результати, ¤к≥ набувають нових влас≠тивостей на вищому витку розвитку.

Ќауково-техн≥чний прогрес, спец≥ал≥зац≥¤ наукового знанн¤, зм≥на тих чи ≥нших сусп≥льних процес≥в покликали до житт¤ косм≥чне, атомне, комп'ютерне право. Ќеспри¤тливе становище з охороною довк≥лл¤ змусило наукове сп≥втовариство зайн¤тис¤ розробкою еколог≥чного (природоохоронного) права. —оц≥ально-економ≥чн≥ зм≥ни в сусп≥льств≥, пов'¤зан≥ з розвитком ринкових в≥дносин, призвели до вид≥ленн¤ п≥дприЇмницького (комерц≥йного), податкового, банк≥вського, б≥ржового права.

ёридичну науку ¤к систему юридичних наук можна представи≠ти через структуру Ч внутр≥шн≥й под≥л на основн≥ групи (види) наук, що знаход¤тьс¤ у взаЇмному зв'¤зку:

1) теоретико-≥сторичн≥ (теор≥¤ держави ≥ права, ≥стор≥¤ дер≠жави ≥ права Ч загальна ≥ в≥тчизн¤на, ≥стор≥¤ учень про державу ≥ право);

2) галузев≥ (державне право, цив≥льне право, крим≥нальне право, трудове право, с≥мейне право, адм≥н≥стративне право, ф≥нансове право, еколог≥чне право, комерц≥йне право та ≥н.)

≥ м≥жгалузев≥ (крим≥нолог≥¤, прокурорський нагл¤д, орган≥≠зац≥¤ правосудд¤);

3) спец≥альн≥ прикладн≥ (крим≥нал≥стика, судова медицина, су≠дова психолог≥¤, судова бухгалтер≥¤ та ≥н.). ѕрикладн≥ науки Ї комплексними. ƒл¤ вир≥шенн¤ правових питань вони викорис≠товують положенн¤ ≥ висновки ¤к юридичних, так ≥ неюридичних наук (ф≥зики, х≥м≥њ, загальноњ теор≥њ статистики, медицини та ≥н.);

4) науки, що вивчають публ≥чне ≥ приватне м≥жнародне право, конституц≥йне право ≥нших крањн та ≥н.

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤ та ознаки юридичноњ науки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2087 прочитано)