≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ѕрава людини ≥ громад¤нина

 аталог природних ≥ громад¤нських прав ≥ свобод людини поповнивс¤ соц≥ально-економ≥чними ≥ соц≥ально-культурними правами ≥ свободами в р¤д≥ конституц≥й XX ст. (ћексиканськ≥ —получен≥ штати, 5 лютого 1917 p.; ≤тал≥йська –еспубл≥ка, 2 грудн¤

1947 р. та ≥н.), у внесених доповненн¤х ≥ поправках у старих конституц≥¤х. —оц≥альн≥, економ≥чн≥ та культурн≥ права знай≠шли нормативне вираженн¤ у «агальн≥й декларац≥њ прав людини

1948 p. ≥ особливо ћ≥жнародному пакт≥ про економ≥чн≥, соц≥аль≠н≥ ≥ культурн≥ права 1966 p.

“ретЇ покол≥нн¤ прав людини можна назвати сол≥дарними (ко≠лективними), тобто правами всього людства Ч правами людини ≥ правами народ≥в. ÷е право на мир, безпеку, незалежн≥сть, на здорове навколишнЇ середовище, на соц≥альний ≥ економ≥чний розвиток ¤к людини, так ≥ людства у ц≥лому. …детьс¤ про т≥ права особи, ¤к≥ не пов'¤зан≥ з њњ особистим статусом, а дикту≠ютьс¤ належн≥стю до ¤коњсь сп≥льност≥ (асоц≥ац≥њ), тобто Ї сол≥≠дарними (колективними), у ¤ких правам особи в≥дведене голов≠не м≥сце (право на сол≥дарн≥сть, право на м≥жнародне сп≥лку≠ванн¤ та ≥н.).

—тановленн¤ третього покол≥нн¤ прав людини (права люди≠ни Ч частина прав людства) пов'¤зано з нац≥онально-визволь≠ним рухом крањн, що розвиваютьс¤, а також ≥з загостренн¤м гло≠бальних св≥тових проблем п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ќстанн≥ призвели до ≥нтернац≥онал≥зац≥њ юридичних формулювань прав людини, створенн¤ м≥жнародних (або континентальних) пакт≥в про права людини, законодавчого сп≥вроб≥тництва крањн у пи≠танн¤х про права людини, надбанн¤ наднац≥онального характе≠ру законодавствами (особливо конституц≥йними) тих держав, що п≥дписали м≥жнародн≥ пакти про права людини. ћ≥жнародне визнанн¤ прав людини стало ор≥Їнтиром дл¤ розвитку всього людства в напр¤мку створенн¤ сп≥втовариства правових держав.

ћ≥ж двома першими та трет≥м покол≥нн¤ми прав людини Ї взаЇмозалежн≥сть, зд≥йснювана через принцип: реал≥зац≥¤ колек≠тивних прав не повинна обмежувати права ≥ свободи особи.

ќсновн≥ права людини ≥ громад¤нина. ћ≥жнародн≥ стандарти в галуз≥ прав людини

ќсновн≥ права людини Ч гарантована законом м≥ра свободи (можливост≥) особи, ¤ка в≥дпов≥дно до дос¤гнутого р≥вн¤ еволю≠ц≥њ людства в змоз≥ забезпечити њњ ≥снуванн¤ ≥ розвиток та закр≥п≠лена у вигл¤д≥ м≥жнародного стандарту ¤к загальна ≥ р≥вна дл¤ ус≥х людей.

ќзнаки основних прав людини:

≤) можливост≥ (свободи) людини д≥¤ти певним чином або утри≠муватис¤ в≥д певних д≥й, спр¤мован≥ на задоволенн¤ потреб, без ¤ких вона не в змоз≥ нормально ≥снувати ≥ розвиватис¤;

2) можливост≥, що обумовлен≥ б≥осоц≥альною сутн≥стю людини, належать њй в≥д народженн¤ ≥ не потребують Ђдозволуї з боку кого б там не було, у тому числ≥ держави. ¬они не можуть бути Ђв≥д≥бран≥ї за свав≥лл¤м влади держави, оск≥льки не Ђдан≥ї нею. ÷е природн≥ нев≥дчужуван≥ права;

3) можливост≥, ¤к≥ не обмежен≥ територ≥Їю держави (позатеритор≥альн≥) ≥ не залежать в≥д нац≥ональноњ належност≥ людини (наднац≥ональн≥): вони належать њй вже в силу того, що вона Ї людиною. ¬они поход¤ть в≥д природи людини ≥ покликан≥ фор≠мувати та п≥дтримувати в людин≥ почутт¤ власноњ г≥дност≥, њњ ≥н≠див≥дуальн≥сть;

4) можливост≥, що Ї залежними (у план≥ зд≥йсненн¤) в≥д мож≠ливостей сусп≥льства Ч р≥вн¤ його економ≥чного, пол≥тика-соц≥а≠льного, духовно-культурного розвитку. «розум≥ло, що р≥вень роз≠витку сусп≥льства не залишаЇтьс¤ незм≥нним, так само, ¤к ≥ по≠треби самоњ людини;

5) можливост≥, що мають правовий характер, оск≥льки внесен≥ до законодавчих акт≥в, ¤к≥ створен≥ в межах держави ≥ на м≥жна≠родному р≥вн≥. ¬изнанн¤, дотриманн¤, охорона ≥ захист держава≠ми (у результат≥ угод) основних прав людини, закр≥плених на м≥жнародному р≥вн≥, Ї св≥дченн¤м про те, що вони стали не лише об'Їктом м≥жнародного регулюванн¤, але й м≥жнародними стан≠дартами.

ѕотреба м≥жнародного врегулюванн¤ прав людини п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни обумовлювалас¤ усв≥домленн¤м того, що:

Х тотал≥тарний режим Ч загроза миру, а демократ≥¤ забезпе≠чуЇ безпечну зовн≥шню пол≥тику;

Х масов≥ порушенн¤ прав людини державами (геноцид, апар≠тењд) можуть бути припинен≥ лише у раз≥ захисту прав людини крањнами св≥тового сп≥вроб≥тництва;

Х загальновизнан≥ у¤вленн¤ про м≥н≥мальн≥ стандарти прав людини в нац≥ональному демократичному сусп≥льств≥, ¤к≥ в≥д≠пов≥дають даному етапу розвитку цив≥л≥зац≥њ, повинн≥ одержати закр≥пленн¤ в м≥жнародно-правових актах.

ѕоложенн¤ про права людини, що м≥ст¤тьс¤ у статт¤х —тату≠ту ќќЌ (1945), стали основою становленн¤ нового ≥нституту права Ч м≥жнародного захисту прав людини ≥ основних свобод. 10 грудн¤ 1948 p. √енеральна јсамбле¤ ќќЌ затвердила «агаль≠ну декларац≥ю прав людини, ¤ка проголосила центральний пункт концепц≥њ прав людини Ч визнанн¤ людськоњ г≥дност≥ кожноњ особи. « 1948 p. 10 грудн¤ в≥дзначаЇтьс¤ в усьому св≥т≥ ¤к ƒень прав людини.

ѕрава людини набули ц≥нност≥, ¤ка належить усьому м≥жна≠родному сп≥втовариству, ≥ отримали обгрунтуванн¤ в м≥жнарод≠ному прав≥ ¤к правовий стандарт, до ¤кого повинн≥ прагнути вс≥ народи ≥ держави. « моменту визнанн¤ цих прав кожна людина набувала певного правового статусу в≥дпов≥дно до м≥жнародного гуман≥тарного ≥, разом ≥з ним, нац≥онального права.

 омплекс м≥жнародних документ≥в («агальна декларац≥¤ прав людини 1948 p.. ћ≥жнародний пакт про економ≥чн≥, соц≥альн≥ ≥ культурн≥ права ≥ ћ≥жнародний пакт про громад¤нськ≥ ≥ пол≥≠тичн≥ права, прийн¤т≥ ќќЌ у 1966 p.. ‘акультативний протокол до останнього) складають ћ≥жнародний б≥лль прав людини (або ’арт≥ю прав людини). ћ≥жнародн≥ пакти про права людини поклали на держави обов'¤зок забезпечити поступове зд≥йсненн¤ в них прав ус≥ма необх≥дними засобами, включаючи законодавч≥. ƒо сучасних м≥жнародно-правових акт≥в належать:

(1) ћ≥жнародний б≥лль про права людини, що проголошуЇ нев≥д'Їмн≥ права ≥ основн≥ свободи людини;

(2) угоди, спр¤мован≥ на запоб≥ганн¤ ≥ покаранн¤ злочин≥в, що призвод¤ть до грубих масових порушень прав людини ( он≠венц≥¤ про незастосуванн¤ строку давност≥ до воЇнних злочин≥в ≥ злочин≥в проти людства в≥д 26 жовтн¤ 1968 p.,  онвенц≥¤ про запоб≥ганн¤ злочину геноциду ≥ покаранн¤ за нього в≥д 9 грудн¤ 1948 p.);

(3) конвенц≥њ, спр¤мован≥ на захист груп населенн¤, що по≠требують особливоњ турботи з боку держави ( онвенц≥¤ про права дитини 1989 p..  онвенц≥¤ про охорону материнства 1952 p.,  онвенц≥¤ про статус ос≥б без громад¤нства 1954 р. та ≥н.);

(4) конвенц≥њ, що мають на мет≥ захист ≥ндив≥да в≥д зловжи≠вань з боку державних орган≥в ≥ посадових ос≥б. ј також докуме≠нти, що передбачають можлив≥сть окремих ос≥б домагатис¤ роз≠гл¤ду њх скарг (петиц≥й) на св≥й ур¤д у м≥жнародних органах ( он≠венц≥¤ проти катувань та ≥нших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують г≥дн≥сть, поводженн¤ та покаранн¤ в≥д 10 груд≠н¤ 1984 p.. ∆еневськ≥ конвенц≥њ 1949 р. про захист жертв в≥йни ≥ ƒодатков≥ протоколи до них 1977 p., ‘акультативний протокол та ≥н.).

 ожна крањна св≥ту, що вз¤ла на себе зобов'¤занн¤ виконува≠ти м≥жнародн≥ конвенц≥њ, у тому числ≥ про права людини, повин≠на керуватис¤ принципами ≥ нормами цих угод у своЇму внутр≥ш≠ньому законодавств≥. ƒержави, що вз¤ли на себе зобов'¤занн¤ виконувати м≥жнародн≥ документи про права людини, зобов'¤≠зан≥ створити умови дл¤ зд≥йсненн¤ ≥ захисту прав кожноњ люди≠ни. ѕрактично вс≥ сучасн≥ конституц≥њ демократичних держав мають норми, ¤к≥ у загальн≥й форм≥ гарантують непорушн≥сть основних прав людини.

”крањна Ї стороною практично вс≥х багатосторонн≥х конвен≠ц≥й ќќЌ в галуз≥ прав людини. ќднак у зв'¤зку з тепер≥шн≥ми соц≥ально-економ≥чними умовами вона не в змоз≥ забезпечити виконанн¤ низки м≥жнародних норм.

«м≥ст ≥ обс¤г основних прав людини визначаютьс¤ сукупн≥стю таких соц≥альних чинник≥в:

Х ≥нтерес людини, справедливо збалансований з ≥нтересами сусп≥льства;

Х мораль сусп≥льства, що переважаЇ у даний пер≥од;

Х мета прав людини ≥ в≥дпов≥дн≥сть цим правам засоб≥в, вико≠ристовуваних державою (реал≥зац≥¤, забезпеченн¤ та обмеженн¤ прав).

ѕрава людини ≥ права громад¤нина Ї т≥сно взаЇмозалежними, однак не тотожними пон¤тт¤ми. √ромад¤нин Ч людина, ¤ка за≠коном визнаЇтьс¤ юридичне належною дан≥й держав≥. якщо права людини закр≥плен≥ в м≥жнародно-правових актах, то права гро≠мад¤нина Ч у конституц≥њ певноњ держави.

¬≥дм≥нност≥ м≥ж правами людини ≥ громад¤нина:

1	2	3

Ќазва: ѕрава людини ≥ громад¤нина
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2950 прочитано)