≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > “еор≥¤ держави ≥ права в систем≥ сусп≥льних наук

“еор≥¤ держави ≥ права в систем≥ сусп≥льних наук

“еор≥¤ держави ≥ права, маючи св≥й предмет, функц≥њ ≥ метод, пос≥даЇ специф≥чне м≥сце в систем≥ сусп≥льних (неюридичних) наук.

–озгл¤немо њњ сп≥вв≥дношенн¤ з ф≥лософ≥Їю, економ≥чною теор≥Їю, соц≥олог≥Їю, пол≥толог≥Їю, соц≥альною психолог≥Їю.

‘≥лософ≥¤ ≥ теор≥¤ держави ≥ права. ‘≥лософ≥¤ Ч це наука про загальн≥ закони розвитку природи, сусп≥льства, мисленн¤. ‘≥≠лософ≥¤ виробл¤Ї узагальнену систему погл¤д≥в на св≥т, м≥сце в ньому людини, загальн≥ принципи бутт¤ ≥ п≥знанн¤, досл≥джуЇ п≥знавальне, ц≥нн≥сне, соц≥ально-пол≥тичне, моральне, естетич≠не ставленн¤ людини до св≥ту. ‘≥лософ≥¤ не залишаЇ поза своЇю увагою державу ≥ право, однак вона визначаЇ њх сутн≥сть, приро≠ду, призначенн¤ ≥ м≥сце в систем≥ соц≥альних ¤вищ ≥ цим обме≠жуЇтьс¤. ўо стосуЇтьс¤ теор≥њ держави ≥ права, то вона вивчаЇ державу ≥ право багатогранне, звертаючись при цьому до пере≠дових дос¤гнень ф≥лософ≥њ ≥ використовуючи ф≥лософськ≥ кате≠гор≥њ Ч сутн≥сть, зм≥ст ≥ форма, частина ≥ ц≥ле, можлив≥сть ≥ д≥йс≠н≥сть, система ≥ структура та ≥н.

‘≥лософ≥¤ виробл¤Ї засоби св≥тогл¤дноњ ор≥Їнтац≥њ людини, даЇ ключ до розгадки державно-правових ¤вищ. “еор≥¤ держави ≥ права озброюЇ ф≥лософ≥ю матер≥алом, ¤кий дозвол¤Ї робити узагальненн¤ ≥ формулювати загальн≥ принципи соц≥ального прогресу, свободи, а також виробл¤ти загальнометодолог≥чн≥ принципи досл≥дженн¤ в галуз≥ вс≥х окремих наук, у тому числ≥ в царин≥ держави ≥ права.

Ќе випадковим Ї те, що ф≥лософ≥¤ права ¤к частина загальноњ ф≥лософ≥њ започаткувала теор≥ю держави ≥ права, перетворилас¤ на методолог≥чне п≥дірунт¤ юриспруденц≥њ завд¤ки досл≥джен≠ню глобальних державно-правових категор≥й (насамперед кате≠гор≥њ Ђправої). ќднак ф≥лософ≥¤ права не займаЇтьс¤ практич≠ним вивченн¤м основних законом≥рностей держави ≥ права. ¬она не п≥дм≥нюЇ собою теор≥ю, покликану зд≥йснювати анал≥з емп≥≠ричного матер≥алу, що м≥ститьс¤ в ≥сторично сформованих нор≠мах права, у переплет≥нн≥ випадкового ≥ необх≥дного в правов≥й д≥йсност≥, у пор≥вн¤нн≥ правових систем держав. ‘≥лософ≥¤ пра≠ва зосереджуЇтьс¤ на методолог≥чному аспект≥ п≥знанн¤ право≠вих ¤виш ≥ процес≥в, вивчаЇ њх з ф≥лософськоњ точки зору. ћож≠на сказати, що ф≥лософ≥¤ права Ч це система знань про фунда≠ментальн≥ принципи бутт¤ права, про онтолог≥чну природу права, його людську ≥ соц≥альну сутн≥сть. ÷ентральною частиною, фун≠даментом ф≥лософ≥њ права Ї ф≥лософ≥¤ прав людини.

ќстанн≥м часом, завд¤ки т≥сному зв'¤зку лог≥ки ≥ теор≥њ дер≠жави ≥ права, сформувалас¤ ¤к самост≥йна наука лог≥ка права. ѓњ дос¤гненн¤ широко використовуютьс¤ в теор≥њ права.

≈коном≥чна теор≥¤ ≥ теор≥¤ держави ≥ права. ≈коном≥чна теф≥¤ вивчаЇ систему виробничих в≥дносин, орган≥зац≥ю господарсь≠кого житт¤, повед≥нку ≥ндив≥д≥в та ≥нститут≥в, що займаютьс¤ виробництвом, обм≥ном ≥ споживанн¤м товар≥в ≥ послуг. “еор≥¤ держави ≥ права використовуЇ положенн¤ ≥ висновки економ≥ч≠ноњ теор≥њ, у тому числ≥ так≥ њњ категор≥њ, ¤к виробнич≥ в≥дносини, продуктивн≥ сили, власн≥сть, статутний кап≥тал та ≥н. якщо пред≠мет економ≥чноњ теор≥њ охоплюЇ законом≥рност≥ економ≥чних ¤вищ, то предмет теор≥њ держави ≥ права Ч законом≥рност≥ дер≠жавних ≥ правових ¤вищ. ћ≥ж цими науками ≥снують т≥сна взаЇмо≠д≥¤, взаЇмопроникненн¤, взаЇмовплив. ≈коном≥чн≥ в≥дносини по≠требують найадекватн≥ших соб≥ державно-правових ≥нститут≥в. ≤нститути держави ≥ права, виникаючи у в≥дпов≥дь на економ≥чн≥ потреби, сам≥ виступають важливим чинником формуванн¤ со≠ц≥ально-економ≥чних в≥дносин.

—оц≥олог≥¤ ≥ теор≥¤ держави ≥ права. —оц≥олог≥¤ Ч наука про сусп≥льство в ц≥лому та окрем≥ його структури, соц≥альн≥ групи, про соц≥альн≥ процеси, законом≥рност≥ ≥ндив≥дуальноњ та групо≠воњ повед≥нки. ќб'Їктом соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ Ї вс≥ соц≥а≠льн≥ ¤вища, у тому числ≥ державно-правов≥. Ѕудучи засобом п≥≠знанн¤ держави ≥ права, соц≥олог≥¤ завд¤ки цьому поглиблюЇ св≥й власний предмет. “еор≥¤ держави ≥ права використовуЇ ре≠зультати соц≥олог≥чних експеримент≥в дл¤ п≥двищенн¤ соц≥аль≠ноњ ефективност≥ норм права, засоб≥в удосконаленн¤ державно≠го апарату, п≥знанн¤ причин ≥ умов правопорушень, вивченн¤ р≥вн≥в правосв≥домост≥, соц≥альноњ структури та ≥н. Ќа стику цих наук утворилас¤ соц≥олог≥¤ права ¤к наука про соц≥альн≥ умови ≥снуванн¤, розвитку ≥ д≥њ права.

ѕол≥толог≥¤ ≥ теор≥¤ держави ≥ права. ѕол≥толог≥¤ досл≥джуЇ пол≥тику Ч д≥¤льн≥сть ≥ в≥дносини у зд≥йсненн≥ влади в сусп≥ль≠ств≥, а також законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ ≥ розвитку пол≥ти≠ки ≥ пол≥тичноњ влади, пол≥тичних ≥нтерес≥в, в≥дносин, св≥домо≠ст≥, д≥¤льност≥. ќб'Їкт пол≥толог≥њ Ч пол≥тичне житт¤ сусп≥льст≠ва в р≥зних про¤вах, д≥¤льн≥сть держави та њњ орган≥в, пол≥тичних парт≥й, пол≥тичних ≥ громадських орган≥зац≥й, повед≥нка людей тощо. ѕитань права пол≥толог≥¤ торкаЇтьс¤ менше (лише при вивченн≥ метод≥в дос¤гненн¤ влади праву в≥дводитьс¤ першор¤д≠не м≥сце), а питанн¤ держави, сп≥вв≥дношенн¤ цив≥льного сус≠п≥льства ≥ держави, людини ≥ держави в н≥й пос≥дають значне м≥сце. ѕроте њх вивченн¤ в≥дбуваЇтьс¤ з точки зору пол≥тичноњ, а не юридичноњ. “еор≥¤ держави ≥ права покликана досл≥джувати державу ¤к правове ¤вище.

ѕол≥толог≥¤ у певний спос≥б, ¤к ≥ ф≥лософ≥¤, озброюЇ теор≥ю держави ≥ права матер≥алом, котрий дозвол¤Ї р≥зноб≥чне вивчи≠ти питанн¤ про м≥сце держави ≥ права в пол≥тичн≥й сфер≥ ≥ пол≥≠тичних процесах, про взаЇмод≥ю держави з ≥ншими пол≥тични≠ми ≥нститутами. ” свою чергу, пол≥толог≥¤ користуЇтьс¤ теоретико-юридичними дос¤гненн¤ми у вивченн≥ проблем держави.

Ќа стику теор≥њ держави ≥ права та пол≥толог≥њ формуЇтьс¤ наука пол≥толог≥њ права ¤к система знань про державну правову пол≥тику, про стрижнев≥ напр¤мки пол≥тичного розвитку держа≠ви ≥ права, що грунтуютьс¤ на об'Їктивних законом≥рност¤х цього розвитку.

—оц≥альна психолог≥¤ ≥ теор≥¤ держави ≥ права. —оц≥альна пси≠холог≥¤ (в≥д грец. psyche Ч душа, logos Ч вченн¤) вивчаЇ законо≠м≥рност≥, механ≥зми ≥ факти псих≥чного житт¤ людини, соц≥аль≠ноњ групи, сусп≥льства. ѓњ увага зосереджена на законом≥рност¤х повед≥нки людей, обумовленоњ њх належн≥стю до соц≥альних груп. ƒос¤гненн¤ соц≥альноњ психолог≥њ враховуютьс¤ теор≥Їю держа≠ви ≥ права при вивченн≥ правосв≥домост≥, ефективност≥ впливу права на повед≥нку людей ≥ т. ≥н. —оц≥альна психолог≥¤ допома≠гаЇ теор≥њ держави ≥ права узагальнювати результати практичноњ д≥¤льност≥ державно-правових ≥нститут≥в (насамперед ≥нститу≠т≥в управл≥нн¤), повед≥нки посадових ос≥б ≥ громад¤н за допомо≠гою ви¤вленн¤ соц≥ально-психолог≥чних механ≥зм≥в. Ќа стику соц≥альноњ психолог≥њ ≥ права усп≥шно розвиваЇтьс¤ правова пси≠холог≥¤, ¤ка вивчаЇ псих≥чн≥ законом≥рност≥ практичноњ юридич≠ноњ д≥¤льност≥.

“еор≥¤ держави ≥ права в систем≥ юридичних наук

“еор≥¤ держави ≥ права належить до системи юридичних наук, об'Їднаних загальною назвою Ч правознавство.

«а класиф≥кац≥Їю юридичних наук вона належить до теоретико-≥сторичних наук разом з ≥стор≥Їю держави ≥ права та ≥стор≥Їю пол≥тичних ≥ правових вчень (або вчень про державу ≥ право).

≤стор≥¤ держави ≥ права вивчаЇ процес ≥сторичного розвитку державно-правових форм житт¤ конкретних крањн у хронолог≥ч≠ному пор¤дку, тобто застосовуЇ переважно ≥сторичний метод. “еор≥¤ держави ≥ права досл≥джуЇ розвиток держави ≥ права в узагальнено-теоретичному вигл¤д≥, тобто застосовуЇ переважно формально-лог≥чний метод.  онкретн≥ дан≥ ≥стор≥њ держави ≥ права використовуютьс¤ теор≥Їю держави ≥ права дл¤ теоретичних уза≠гальнень, виробленн¤ загальних законом≥рностей розвитку дер≠жави ≥ права р≥зних народ≥в у конкретн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди.

≤стор≥¤ вчень про державу ≥ право досл≥джуЇ ≥ висв≥тлюЇ ≥стор≥ю виникненн¤ ≥ розвитку теоретичних знань про державу ≥ право. ≤сторично законом≥рний процес накопиченн¤ людьми у¤влень про державно-правов≥ ¤вища в≥дбиваЇтьс¤ у вченн¤х, теор≥¤х, ≥де≠¤х мислител≥в р≥зних народ≥в св≥ту (јристотел¤, ћонтеск'Ї, –ус≠со,  анта та ≥н.). “еор≥¤ держави ≥ права вивчаЇ результати њх по≠шук≥в у вигл¤д≥ узагальнень ≥ в≥д≥граЇ суттЇву роль ¤к одна з най≠важлив≥ших передумов удосконаленн¤ теоретичних розробок проблем держави ≥ права. ≤стор≥¤ вчень про державу ≥ право не≠мов би виступаЇ ≥сторичною частиною теор≥њ держави ≥ права. ¬она поставл¤Ї матер≥ал про ≥сторичне формуванн¤ пон¤ттЇво≠го апарату теор≥њ. Ќаприклад, теор≥¤ держави ≥ права досл≥джуЇ проблему державного суверен≥тету (пон¤тт¤, види, ознаки). ≤сто≠р≥¤ вчень про державу ≥ право надаЇ в≥домост≥ про те, коли (XVI ст.), ким (французьким мислителем ∆аном Ѕоденом) ≥ у зв'¤зку з чим (з метою обгрунтуванн¤ абсолютноњ монарх≥њ) упер≠ше було розроблене пон¤тт¤ державного суверен≥тету, розкриваЇ його основн≥ ознаки в трактуванн≥ цього мислител¤.

якими Ї взаЇмов≥дносини теор≥њ держави ≥ права ≥ галузевих юридичних наук?

“еор≥¤ держави ≥ права Ч наука, що маЇ в≥дносну самост≥йн≥сть щодо ≥нших юридичних наук завд¤ки безпосередньому зв'¤зку з державно-правовою д≥йсн≥стю. ¬с≥ галузев≥ юридичн≥ науки Ч емп≥≠ричн≥. ÷е означаЇ, що ус≥ вони ірунтуютьс¤ на фактах, тобто на даних або ¤вищах, що спостер≥гаютьс¤ ≥ п≥ддаютьс¤ перев≥рц≥. «авданн¤ теор≥њ держави ≥ права пол¤гаЇ у тому, щоб системати≠зувати, витлумачити та узагальнити факти державно-правовоњ д≥йсност≥. ¬она вносить пор¤док ≥ смисл до набору факт≥в, нала≠годжуЇ належн≥ взаЇмозв'¤зки м≥ж ними ≥ виводить ≥з них певн≥ узагальненн¤. “еор≥¤ без факт≥в може бути порожньою, але фак≠ти без теор≥њ Ч н≥сен≥тн≥. “еор≥¤ держави ≥ права вивчаЇ основн≥ загальн≥ законом≥рност≥ державних ≥ правових ¤вищ у ц≥лому, незалежно в≥д того, у ¤к≥й конкретн≥й сфер≥ громадського житт¤ вони в≥дбуваютьс¤. ¬она сама безпосередньо, за допомогою своњх метод≥в ≥ прийом≥в ос¤гаЇ головне ≥ глибинне в держав≥ ≥ прав≥, знаход¤чи чого в юридичн≥й практиц≥.

1	2

Ќазва: “еор≥¤ держави ≥ права в систем≥ сусп≥льних наук
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2449 прочитано)