≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > “иполог≥¤ держав. ƒе¤к≥ науков≥ концепц≥њ сучасноњ держави
“иполог≥¤ держав. ƒе¤к≥ науков≥ концепц≥њ сучасноњ держави—тор≥нка: 1/2
“иполог≥¤ Ч це теор≥¤ про типи тих чи ≥нших ¤вищ. оли ми говоримо про типолог≥ю держав, то це значить, що йдетьс¤ про Ђпод≥лї ус≥х держав, що ≥снували у минулому ≥ ≥снують натепер, на групи, класи Ч типи. ѕод≥л держав на типи покликаний до≠помогти з'¤сувати, чињ ≥нтереси виражали ≥ обслуговували дер≠жави, об'Їднан≥ в даний тип. “ип держави Ч сукупн≥сть держав, що мають схож≥ загальн≥ риси, ¤к≥ про¤вл¤ютьс¤ в Їдност≥ законом≥рностей ≥ тенденц≥й розвитку, грунтуванн≥ на однакових економ≥чних (виробничих) в≥дносинах, на однаковому поЇднанн≥ загальносоц≥ального ≥ вузькогрупового (класового) аспект≥в њх сутност≥, аналог≥чному р≥вн≥ культурно-духовного розвитку. “ип держави характеризуЇтьс¤: Х ел≥тою (класом, соц≥альною групою), що перебуваЇ при влад≥; Х системою виробничих в≥дносин ≥ форм власност≥, на ¤ких ц¤ влада грунтуЇтьс¤; Х системою метод≥в ≥ засоб≥в, ¤к≥ застосовуЇ ц¤ влада дл¤ за≠хисту виробничих в≥дносин ≥ форм власност≥; Х реальним (а не декларованим) загальносоц≥альним зм≥стом пол≥тики держави, њњ справжньою роллю у сусп≥льств≥; Х р≥внем культурно-духовного розвитку населенн¤ держави в ц≥лому ≥ особи зокрема. ™ два п≥дходи до типолог≥њ держав: формац≥йний | цив≥л≥зац≥йний | ‘ормац≥йний п≥дх≥д заснований на марксистському вченн≥ про зм≥ну сусп≥льно-економ≥чних формац≥й (њх базис Ч тип вироб≠ничих в≥дносин), кожн≥й ≥з ¤ких в≥дпов≥даЇ св≥й ≥сторичний тип держав. –абовласницьк≥й сусп≥льно-економ≥чн≥й формац≥њ в≥д≠пов≥даЇ рабовласницький тип держави, феодальн≥й Ч феодаль≠ний, буржуазн≥й Ч буржуазний. ‘ормац≥¤ Ч це ≥сторичний тип сусп≥льства, що грунтуЇтьс¤ на певному способ≥ виробництва. ѕерех≥д в≥д одн≥Їњ сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ до ≥ншоњ в≥д≠буваЇтьс¤ внасл≥док зм≥ни таких, що в≥джили, тип≥в виробничих в≥дносин ≥ зам≥ни њх новим економ≥чним ладом. ѕон¤тт¤ ≥сторичного типу держави пов'¤зуЇтьс¤ з установ≠ленн¤м законом≥рноњ залежност≥ класовоњ сутност≥ держави в≥д економ≥чних в≥дносин, що дом≥нують у сусп≥льств≥ на певному етап≥ його розвитку. ≤сторичний тип в≥дпов≥дно до марксист≠сько-лен≥нськоњ теор≥њ в≥дбиваЇ Їдн≥сть класовоњ сутност≥ вс≥х дер≠жав, що мають загальну економ≥чну основу, обумовлену пану≠ванн¤м даного типу власност≥ на засоби виробництва. ѕри такому п≥дход≥ держава набуваЇ суто класовоњ визначе≠ност≥, виступаючи ¤к диктатура економ≥чно пануючого класу. Ќазиваючи три основн≥ типи експлуататорських держав (рабо≠власницький, феодальний, буржуазний), . ћаркс, ‘. ≈нгельс, B.I. Ћен≥н вид≥л¤ли й останн≥й (неексплуататорський) ≥сторич≠ний тип Ч соц≥ал≥стичну державу, ¤ка у найближч≥й ≥сторичн≥й перспектив≥ повинна перерости в громадське комун≥стичне са≠мовр¤дуванн¤. —оц≥ал≥стична держава фактично розгл¤далас¤ ¤к антикап≥тал≥стична, що було хибною теоретичною основою дл¤ ототожненн¤ прогресивних (цив≥л≥зованих) ≥ регресивних (прим≥тивних) моделей соц≥ал≥зму, а також некоректних тракту≠вань сутност≥ комун≥стичноњ формац≥њ. ласово-формац≥йний п≥дх≥д до типолог≥њ держав був Їди≠ним у наш≥й науков≥й ≥ навчальн≥й л≥тератур≥ до 90-х рок≥в XX ст. ≤нший п≥дх≥д Ч цив≥л≥зац≥йний Ч покладаЇ в основу типовоњ класиф≥кац≥њ держав пон¤тт¤ Ђцив≥л≥зац≥¤ї, њњ р≥вень, дос¤гну≠тий тими чи ≥ншими народами. ѕрихильники цив≥л≥зац≥йного п≥дходу (≈лл≥нек, ельзен, оркунов, рюгер, √елбрейт, “ойнб≥) в≥дкидають формац≥йний п≥дх≥д ¤к одном≥рний ≥ сп≥вв≥дно≠с¤ть державу насамперед ≥з духовно-моральними ≥ культурними чинниками сусп≥льного розвитку. јнгл≥йський ≥сторик ј.“ойнб≥ розум≥Ї п≥д Ђцив≥л≥зац≥Їюї в≥дносно замкнений ≥ локальний стан сусп≥льства, ¤ке в≥др≥зн¤Їтьс¤ сп≥льн≥стю культурних, економ≥ч≠них, географ≥чних, рел≥г≥йних, психолог≥чних та ≥нших ознак. ожна цив≥л≥зац≥¤ (ј.“ойнб≥ нараховуЇ 21 цив≥л≥зац≥ю) надаЇ ст≥йкоњ сп≥льност≥ ус≥м державам, що живуть в њњ межах. ¬иход¤чи ≥з ступен¤ духовност≥ народу, культури, ≥деолог≥њ, нац≥онального характеру, ментал≥тету, географ≥чного середови≠ща та ≥нших чинник≥в, прихильники цив≥л≥зац≥йного п≥дходу под≥≠л¤ють цив≥л≥зац≥њ на: Х первинн≥; Х вторинн≥. ƒо первинних цив≥л≥зац≥й в≥днесен≥ держави Ч давньосх≥дна (™гипет, ѕерс≥¤, Ўумери, ¬авилон, Ѕ≥рма та ≥н.), елл≥нська (—парта, јф≥ни), римська, середньов≥чна; до вторинних Ч дер≠жави «ах≥дноњ ™вропи, ѕ≥вн≥чноњ јмерики, —х≥дноњ ™вропи, Ћа≠тинськоњ јмерики та ≥н. ѕервинним цив≥л≥зац≥¤м притаманна командно-адм≥н≥стра≠тивна орган≥зац≥¤ державноњ влади. ƒержава забезпечуЇ ¤к пол≥≠тичне, так ≥ господарсько-соц≥альне функц≥онуванн¤ сусп≥льст≠ва, а не визначаЇтьс¤ ними. « первинних цив≥л≥зац≥й збереглис¤ лише т≥, що спромоглис¤ посл≥довно розвити духовно-культурн≥ засади в ус≥х видах д≥¤льност≥ людини (Їгипетська, китайська, мексиканська, зах≥дна, православна, арабська та ≥н.). ¬торинн≥ цив≥л≥зац≥њ (держави Ќового ≥ Ќов≥тнього часу, су≠часн≥ держави) виникли на основ≥ в≥дм≥нност≥, що позначилас¤ в≥д самого початку, м≥ж державною владою ≥ культурно-рел≥г≥й≠ним комплексом. ¬лада ви¤вилас¤ не такою всемогутньою ≥ все-проникаючою силою, ¤кою вона поставала у первинних цив≥л≥≠зац≥¤х. ™вропейська цив≥л≥зац≥¤, починаючи з час≥в античност≥, т¤ж≥Ї до ринково власницького устрою, громад¤нського сусп≥ль≠ства ≥ правовоњ орган≥зац≥њ. ƒержави ѕ≥вн≥чноњ јмерики сприй≠н¤ли ≥ розвили цю спр¤мован≥сть Ївропейських держав. ¬≥дм≥нн≥сть цив≥л≥зац≥йного п≥дходу в≥д формац≥йного пол¤гаЇ в можливост≥ розкритт¤ сутност≥ будь-¤коњ ≥сторичноњ епохи через людину, через сукупн≥сть пануючих у даний пер≥од у¤влень кож≠ноњ особи про характер громадського житт¤, про ц≥нност≥ та мету њњ власноњ д≥¤льност≥. ÷ив≥л≥зац≥йний п≥дх≥д дозвол¤Ї бачити в держав≥ не лише ≥нструмент пол≥тичного пануванн¤ експлуата≠тор≥в над експлуатованими, але й найважлив≥ший чинник духов≠но-культурного розвитку сусп≥льства. “аким чином, в≥дпов≥дно до цив≥л≥зац≥йного п≥дходу: (1) сутн≥сть держави визначаЇтьс¤ ¤к сп≥вв≥дношенн¤м соц≥≠альних сил, так ≥ накопиченн¤м, спадкоЇмн≥стю культурно-ду≠ховних зразк≥в повед≥нки; (2) пол≥тика держави Ч не ст≥льки продукт гри соц≥альних сил, ск≥льки результат впливу св≥тогл¤ду сусп≥льства, його мора≠л≥, ц≥нн≥сноњ ор≥Їнтац≥њ; (3) розмањтт¤ нац≥ональних культур обумовлюЇ шл¤хи розвитку держав, њх типи. ожний з двох п≥дход≥в маЇ своњ достоњнства ≥ хиби. ’ибою цив≥л≥зац≥йного п≥дходу Ї нер≥дка недооц≥нка соц≥ально-економ≥ч≠ного чинника, звеличуванн¤ культурного елемента ¤к Ђдуш≥, кров≥, л≥мфи, сутност≥ цив≥л≥зац≥њї (ј. “ойнб≥). ƒо хиб формац≥й≠ного п≥дходу належить переоц≥нка класово-економ≥чного чинни≠ка. ѕоза полем його зору залишаЇтьс¤ величезний пласт культур≠но-ц≥нн≥сних ≥дей ≥ у¤влень, котр≥ не можна схарактеризувати ¤к класов≥. Ќе можна прийн¤ти й ≥снуючу в рамках формац≥й≠ного п≥дходу невиправдану апологетику соц≥ал≥стичноњ держави ¤к вищого ≥ останнього ≥сторичного типу. ќднак сл≥д в≥ддати належне формац≥йному п≥дходу в тому, шо в≥н привернув увагу до ≥стотноњ рол≥ чинник≥в економ≥чного пор¤дку, що впливають на формуванн¤ держав ≥ зм≥ну њх тип≥в; до поетапност≥ та природност≥ ≥сторичного характеру њх розвит≠ку. Ќе можна повн≥стю в≥дкидати класиф≥кац≥ю держав за ≥сто≠ричними типами (рабовласницька, феодальна, буржуазна). ¬аж≠ливо зважувати на те, що критер≥й такого под≥лу обмежений певними рамками Ч Ђбазиснимиї, класово-економ≥чними; що за формац≥йними межами залишено багато ≥сторичних ¤виш, ¤к≥ становл¤ть глибинну сутн≥сть сусп≥льства ≥ держави. якому з двох п≥дход≥в до типолог≥њ держав сл≥д в≥ддати пере≠вагу? « позиц≥й загальнолюдських ц≥нностей, що перетворилис¤ на дом≥нуюч≥ у друг≥й половин≥ XX ст., приваблив≥ше вигл¤даЇ цив≥л≥зац≥йний п≥дх≥д Ч особливо до типолог≥њ сучасних держав, ¤к≥ не можна п≥двести п≥д формац≥йну класиф≥кац≥ю тип≥в дер≠жав. —учасна концепц≥¤ цив≥л≥зац≥њ (що в≥дмовилас¤ в≥д попере≠дньоњ оц≥нки цив≥л≥зац≥њ лише ¤к культурноњ сп≥льност≥ та ірунтуЇтьс¤ на визнанн≥ њњ комплексного характеру) ви¤вл¤Їтьс¤ на≠багато ширшою ≥ багат≥шою за формац≥йний п≥дх≥д. ¬она дозвол¤Ї п≥знавати минуле через ус≥ форми д≥¤льност≥ людини Ч економ≥ко-трудову, соц≥ально-пол≥тичну, культурно-духовну та ≥нш≥ Ч в усьому р≥зноман≥тт≥ сусп≥льних зв'¤зк≥в. ¬она актуальна тому, що в центр вивченн¤ минулого ≥ тепер≥шнього ставить людину ¤к творчу ≥ конкретну особист≥сть, а не ¤к класово-знеособле≠ний ≥ндив≥дуум; не т≥льки розр≥зн¤Ї протисто¤нн¤ клас≥в ≥ соц≥≠альних груп, але й враховуЇ сферу њх взаЇмод≥њ на баз≥ загально≠людських ц≥нностей. ¬≥дзначимо, що класиф≥кац≥¤ держав за типами може бути зд≥йснена за ≥ншими критер≥¤ми. “ипи держав за р≥внем захисту прав ≥ свобод людини: Ч правов≥: держави з режимом конституц≥йноњ законност≥; Ч неправов≥: або держави з режимом беззаконн¤, або держа≠ви з режимом революц≥йноњ законност≥. “ипи держав за способом набутт¤ влади: Ч лег≥тимн≥ (набутт¤ влади визнано законним ≥з боку насе≠ленн¤ крањни ≥ м≥жнародного сп≥втовариства); Ч нелег≥тимн≥, але ≥снуюч≥ де-факто (набутт¤ влади зд≥йсне≠но незаконним шл¤хом). ƒе¤к≥ науков≥ концепц≥њ сучасноњ держави
Ќазва: “иполог≥¤ держав. ƒе¤к≥ науков≥ концепц≥њ сучасноњ держави ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2899 прочитано) |