Історія, теорія держави і права > Японське право. Джерела права сучасної Японії. Система права сучасної Японії

Японське право. Джерела права сучасної Японії. Система права сучасної Японії

Поняття японського права і особливості його формування

Японське право — це сукупність моральних, релігійних і пра­вових норм, яка склалася на основі стародавньокитайських ре­лігійно-філософських концепцій, власних звичаїв, рецепції іно­земного (американського та романс-германського) права.

Незважаючи на відокремлене становище і значне поширен­ня звичаїв, традицій і ритуалів, Японія з перших днів своєї істо­рії перебувала під впливом іноземних культур. Правда, активне сприйняття всього нового і корисного не завжди критично оці­нювалося.

Починаючи з V ст. до епохи Мейдзі (XIX ст.) Японія зазнала сильного впливу китайських ідей і теорій. Основою японського, як і китайського, права була філософська концепція конфуціан­ства. Під її впливом розвиваються японське право, законодавст­во, правова філософія. Перші пам'ятники японського права з'яв­илися на початку VII ст. і являли собою юридичні збірники, складені на зразок тодішнього китайського законодавства. Відмітна їх риса полягає у тому, що з XIII ст. на зміну імператорсь­ким збірникам прийшли акти правлячих феодаль­них кланів.

Протягом тривалого часу (XVII — середина XIX століть) Япо­нія фактично повністю була ізольована від зовнішнього світу. Остаточно закріпивши ієрархічну систему суспільства, яка по­збавляла нижчі верстви населення яких-небудь прав, правляча військово-феодальна верхівка проводила вкрай консервативну лінію. Вона підтримувала традиційну національну психологію конфуціанського толку, заважала проникненню у свідомість на­селення іншої ідеології, яка могла змінити «національну ціліс­ність» (кокутай).

Найважливіший нормативний акт цього часу «Кодекс із ста статей», або «Сто законів» (1742 p.), впорядкував старі закони і норми звичаєвого права, вироблені феодалами. У ньому здебі­льшого містилися норми матеріального і процесуального кримі­нального права. Норми цивільного права були подані слабко, тому багато цивільно-правових і торгових відносин регулювали­ся звичаєвим правом. У країні офіційно діяв принцип незнання законів («народ не повинен знати закони, а мусить лише підко­рятися ним»), відповідно до якого зміст законів має бути відо­мий лише суддям і чиновникам. В основі цього принципу лежа­ла концепція стародавньокитайського права — невідомість май­бутнього покарання сильніше утримує від вчинення злочину, ніж його знання.

Визначальними для формування основних рис сучасної пра­вової системи Японії стали 60-80-ті роки XIX ст. Це так звана епоха Мейдзі («освіченого правління»), яка почалася з бур­жуазної революції 1867-1868 pp. Попри всю її обмеженість, революція дала поштовх до істотних реформ у різних сферах суспільного життя. Інтерес до культури Китаю — багатовіково­го наставника Японії — почав швидко знижуватися. Японія спрямувала свої погляди на Європу. Протягом деякого часу вплив китайського права ще зберігався (воно викладалося в То­кійському університеті до 1880 p.), однак поступово зводилося нанівець внаслідок прагнення японців прилучитися до європей­ської культури.

Перелом у правосвідомості і правовій культурі японського населення настає з кінця б0-х років XIX ст., коли спостерігаєть­ся промисловий підйом, активно розвиваються капіталістичні відносини, встановлюються торгові зв'язки з іншими держава­ми. На японську мову перекладаються французькі і німецькі кодекси, вивчається англійське право. Поставлене і поступово виконується завдання створення законодавчої системи на зра­зок розвинутих країн.

Становлення нової правової системи проходило в гострій боротьбі між прихильниками консервативних і демократичних методів управління. Законодавство неодноразово змінювалося. При упорядкуванні Цивільного кодексу Японії відбувалося пе­реорієнтування то на Цивільний кодекс Франції, то на Німець­ке Цивільне Уложення. Спочатку до Японії запросили професо­ра Г. Буассонада (Франція) для впорядкування проектів Кримі­нального кодексу і закону про кримінальну процедуру. Вони розроблялися на французький зразок і були прийняті парламен­том як закони у 1880 р. Г. Буассонаду було також запропонова­но скласти проект Цивільного кодексу. Проте поданий у 1890 p. на затвердження до японського парламенту його проект був від­хилений. Також був відхилений і Торговий кодекс, складений відповідно до Торгового кодексу Франції. Були прийняті Циві­льний (1898 p.) і Торговий (1899 p.) кодекси, розробку яких па­рламент доручив японській комісії, яка орієнтувалася на німе­цьку модель. Правда, автори включили до нього низку поло­жень проекту кодексу Г. Буассонада. Однак ці кодекси не мали широкого практичного застосування. У правовому житті Японії перевага віддавалася традиційним формам вирішення спорів — примирливому посередництву і за згодою сторін, що припуска­ли поблажливе ставлення до винного і прощення з боку потерплого.

У 1889 p. була прийнята перша конституція Японії. Моделлю для основного закону стала прусська конституція, пристосована до японських умов. Перша Конституція Японії була консерва­тивною, затвердила верховну владу імператора, обмежила права парламенту і фактично згодом підготувала грунт для військово-фашистському режиму. Кримінальне і кримінально-процесуаль­не законодавство (Кримінальний кодекс 1907 p., Кримінально-процесуальний кодекс 1922 p., закон про підтримання громад­ського спокою 1922 p.) набуло репресивного характеру.

Після закінчення Другої світової війни і капітуляції Японії, аж до укладення у 1951 p. Мирного договору, всі сфери життя країни перебували під контролем Верховного командування Союзних сил. За цей час багато інститутів права формувалися за американськими зразками. У результаті цього виникла невідпо­відність між старою правовою системою, яка склалася під впли­вом континентального європейського права, і глобальним тис­ком американського права. При впорядкуванні демократичної Конституції Японії 1947 р. за основу був узятий проект, підгото­влений цивільною адміністрацією штабу окупаційних американ­ських військ на чолі з генералом Макартуром. Як наслідок, прий­няття нової конституції викликало необхідність перегляду всього законодавства держави.

Джерела права сучасної Японії

1. Нормативно-правовий акт (закон, урядові укази та інші акти підзаконного характеру). Заборонено видавати урядові укази з питань кримінального покарання без дозволу на те відповідного закону. Передбачено інститут контрасигнатури: всі закони і уря­дові укази підписуються компетентними державними міністра­ми і візуються прем'єр-міністром.

2. Нормативно-правовий договір (має значне поширення).

3. Норми-звичаї, норми-традиції (гирі) — посилання на них містяться у Цивільному і Торговому кодексах, наприклад, коли йдеться про рибальський промисел, використання гарячих дже­рел та ін. Проте сфера їх застосування поступово звужується.

5. Судовий прецедент — формально не вважається джерелом права. Однак постанови Верховного суду сприймаються судами (і нерідко державними установами) як нормативні акти, що ма­ють неухильно виконуватися. Традиційне зневажливе ставлення до загального права і заперечення судових рішень змінилися їх сприйняттям.

Система права сучасної Японії

Чинна в Японії система права походить від німецького і фран­цузького права. Р. Давид відносить японське право до романо-германської правової сім'ї. Проте ближче до істини І.Нода, який підкреслює, що специфіка національної ментальності створює праворозуміння, яке важко змінити під впливом іноземного права. Японське право не повністю вписується у романс-германський тип правової системи. Сучасне японське право за своєю струк­турою нагадує західне, але воно діє у своєму власному традицій­ному культурному середовищі, яке формувалося століттями в умовах відсутності тривалих контактів із західною культурою. Тому при схожості моделей права практика його функціонуван­ня істотно відрізняється. Отже, дія японської моделі права вида­ється іншою, ніж західного оригіналу.

До 1945 p. система права Японії грунтувалася на поєднанні традиційних феодальних принципів, частково запозичених із системи права імператорського Китаю, і принципів континен­тальної системи права в його статичному (державному) варіанті.

Правова система Японії запозичила із системи континенталь­ного права таке:

— поділ права на публічне і приватне;

— структурний поділ системи права на галузі та підгалузі;

— кодифікацію нормативно-правового матеріалу.

До кримінального права Японії внесені принципи континен­тального права: «немає злочину і покарання без вказівки на те в законі», «закон зворотної дії не має при введенні або посиленні кримінальної відповідальності» та ін.

Система права Японії до Другої світової війни складалася із галузей конституційного, адміністративного, цивільного, торго­вого, кримінального, цивільного процесуального, кримінально-процесуального права.

За часів реформ після війни, проведення яких контролювалося американською владою, японська правова система була «амери­канізована». Так, впровадження в японську ідеологію і практи­ку як конституційних принципів «поділу влади», «стримувань і противаг», незалежності судової влади, рівності всіх перед зако­ном, рівності чоловіка і жінки, визначення кола демократичних прав і свобод громадян, які підлягають безпосередньому судово­му захисту, введення інституту конституційного нагляду — все це стало результатом впливу американського права. Японська конституція відтворила славнозвісні слова американської Декла­рації незалежності 1776 р. про «право на життя, свободу і на пра­гнення до щастя» як виший предмет турботи держави про її гро­мадян.

1	2

Назва: Японське право. Джерела права сучасної Японії. Система права сучасної Японії
Дата публікації: 2005-02-21 (1596 прочитано)