Ѕ∆ƒ > ќсобливост≥ впливу електричного струму на орган≥зм людини
отрутох≥м≥кати, що використовуютьс¤ у с≥льському господарств≥ дл¤ боротьби з бурТ¤нами та гризунами (герб≥циди, пестициди); л≥карськ≥ препарати; х≥м≥чн≥ речовини побуту, ¤к≥ використовуютьс¤ ¤к харчов≥ добавки, засоби сан≥тарноњ, особистоњ г≥г≥Їни, косметичн≥ засоби; х≥м≥чна збро¤. «алежно в≥д характеру д≥њ на орган≥зм людини х≥м≥чн≥ речовини под≥л¤ютьс¤ на: токсичн≥, подразнююч≥, мутагенн≥, канцерогенн≥, наркотичн≥, задушлив≥, т≥, що впливають на репродуктивну функц≥ю, сенсиб≥л≥затори. ÷≥ речовини можуть викликати патолог≥чн≥ зм≥ни певних орган≥в, наприклад, нирок, печ≥нки. ƒо таких речовин належать так≥ сполуки, ¤к чадний газ, сел≥тра, концентрован≥ розчини кислот чи луг≥в тощо. ѕодразнююч≥ речовини викликають подразненн¤ слизових оболонок, дихальних шл¤х≥в, очей, легень, шк≥ри (наприклад, пари кислот, луг≥в, ам≥ак). ћутагенн≥ речовини призвод¤ть до порушенн¤ генетичного коду, зм≥ни спадковоњ ≥нформац≥њ. ÷е Ц свинець, рад≥оактивн≥ речовини тощо. анцерогенн≥ речовини викликають, ¤к правило, зло¤к≥сн≥ новоутворенн¤ Ц пухлини (ароматичн≥ вуглеводн≥, цикл≥чн≥ ам≥ни, азбест, н≥кель, хром тощо). Ќаркотичн≥ речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичн≥ вуглеводи). «адушлив≥ речовини привод¤ть до токсичного набр¤ку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту). ѕрикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функц≥ю; можуть бути: рад≥оактивн≥ ≥зотопи, ртуть, свинець тощо. ƒуже негативн≥ насл≥дки маЇ вплив саме отруйних речовин на жив≥ орган≥зми, пов≥тр¤, грунт, воду тощо. —воЇю д≥Їю ц≥ речовини призвод¤ть до критичного стану навколишнього середовища, впливають на здоров'¤ та працездатност≥ людей, на њх майбутнЇ покол≥нн¤. «а виб≥рков≥стю д≥њ шк≥длив≥ речовини можна под≥лити на: серцев≥ Ц кард≥отоксична д≥¤: л≥ки, рослинн≥ отрути, сол≥ бар≥ю, кал≥ю, кобальту, кадм≥ю тощо; нервов≥ Ц порушенн¤ псих≥чноњ активност≥ (чадний газ, фосфорорган≥чн≥ сполуки, алкогольн≥ вироби, наркотичн≥ засоби, снотворн≥ л≥ки); печ≥нков≥ Ц хлорован≥ вуглеводн≥, альдег≥ди, фенол, отруйн≥ гриби; нирков≥ Ц сполуки важких метал≥в, етиленгл≥кол≥, щавлева кислота; кровТ¤н≥ Ц пох≥дн≥ ан≥л≥ну, ан≥л≥н, н≥трити; легенев≥ Ц оксиди азоту, озон, фосген. «а тривал≥стю д≥Ї шк≥длив≥ речовини можна под≥лити на три групи: летальн≥, що призвод¤ть або можуть призвести до смерт≥ (у 5% випадк≥в) Ц терм≥н д≥њ до 10 д≥б; тимчасов≥, що призвод¤ть до нудоти, блювоти, набр¤канн¤ леген≥в, болю у груд¤х Ц терм≥н д≥њ в≥д 2 до 5 д≥б; короткочасн≥ Ц тривал≥сть дек≥лька годин. ѕривод¤ть до подразненн¤ у нос≥, ротов≥й порожнин≥, головного болю, задухи, загальноњ слабкост≥, зниженн¤ температури. √ранично допустим≥ концентрац≥њ шк≥дливих речовин. ƒл¤ послабленн¤ впливу шк≥дливих речовин на орган≥зм людини, дл¤ визначенн¤ ступен¤ забрудненост≥ довк≥лл¤ та впливу на рослинн≥ та тваринн≥ орган≥зми, проведенн¤ еколог≥чних експертиз стану навколишнього середовища або окремих об'Їкт≥в чи район≥в в усьому св≥т≥ користуЇтьс¤ такими пон¤тт¤ми, ¤к гранично допустим≥ концентрац≥њ (√ƒ ) шк≥дливих речовин (полютант≥в), гранично допустим≥ викиди (√ƒ¬), гранично допустим≥ еколог≥чн≥ навантаженн¤ (√ƒ≈Ќ), максимально допустимий р≥вень (ћƒ–), тимчасово погоджен≥ викиди (“ѕ¬) та ор≥Їнтовно безпечн≥ р≥вн≥ впливу (ќЅ–¬) забруднюючих речовин у р≥зних середовищах. √ƒ речовин в природних водах под≥л¤ютьс¤ на: √ƒ вод господарсько-питного харчуванн¤; √ƒ вод рибного господарства. ќсновними засобами захисту людини в≥д впливу шк≥дливих речовин Ї г≥г≥Їн≥чне нормуванн¤ њх вм≥сту у р≥зних середовищах, а також р≥зн≥ методи очищенн¤ газових викид≥в (адсорбц≥¤, абсорбц≥¤, х≥м≥чне перетворенн¤) та сток≥в (первинне, вторинне та третинне очищенн¤). ’≥м≥чна збро¤. ќдним ≥з вид≥в зброњ масового ураженн¤ Ї х≥м≥чна збро¤. ѓњ д≥¤ базуЇтьс¤ на використанн≥ бойових токсичних х≥м≥чних речовин, до ¤коњ в≥днос¤ть отруйн≥ речовини ≥ токсини, що уражають людей, тваринн≥ та рослинн≥ орган≥зми. ÷≥ речовини мають високу токсичн≥сть ≥ можуть викликати ¤к т¤жк≥, так ≥ смертельн≥ ураженн¤. ƒл¤ отруйних речовин ≥ токсин≥в характерним Ї прониканн¤ у прим≥щенн¤, споруди, уражуючи усе живе. ≤нод≥ з визначенн¤м факту застосуванн¤ цього виду зброњ та визначенн¤м њњ типу виникають труднощ≥. Ѕ≥олог≥чн≥ фактори. «агальна характеристика б≥олог≥чних об'Їкт≥в. ќдним з вид≥в небезпеки Ї б≥олог≥чн≥ речовини, до ¤ких в≥днос¤ть макроорган≥зми (рослини та тварини) ≥ патогенн≥ м≥кроорган≥зми, збудники ≥нфекц≥йних захворювань (бактер≥њ, в≥руси, грибки, рикетс≥њ, сп≥рохети, найпрост≥ш≥). ќтруйн≥ рослини. Ѕлизько 700 вид≥в рослин можуть викликати важк≥ чи смертельн≥ отруЇнн¤ людей. “оксичною речовиною отруйних рослин Ї р≥зн≥ сполуки, ¤к≥ належать переважно до алкалоњд≥в, глюкозид≥в, кислот, смол, вуглеводн≥в тощо. «а ступенем токсичност≥ рослини под≥л¤ють на: отруйн≥ (б≥ла акац≥¤, бузина, конвал≥¤, плющ тощо); дуже отруйн≥ (наперст¤нка, олеандр тощо); смертельно отруйн≥ (б≥лена чорна, беладона, дурман звичайний). ќтруйн≥ тварини. —еред тваринних орган≥зм≥в отруйн≥ форми трапл¤ютьс¤ част≥ше, н≥ж в рослинних орган≥змах. ќтрути, що виробл¤ютьс¤ тими чи ≥ншими орган≥змами, Ї х≥м≥чними чинниками, ¤к≥ беруть участь у м≥жвидових взаЇмод≥¤х. ѕриклади використанн¤ х≥м≥чних речовин дл¤ нападу або захисту можна знайти на вс≥х сходинках еволюц≥йного розвитку. Ќаведемо приклади де¤ких небезпечних тварин. ѕатогенн≥ орган≥зми. ќсобливост¤ми д≥њ м≥кроорган≥зм≥в Ї: висока ефективн≥сть зараженн¤ людей; здатн≥сть викликати захворюванн¤ внасл≥док контакту здоровоњ людини ≥з хворою або з певними зараженими предметами; на¤вн≥сть певного ≥нкубац≥йного пер≥оду, тобто з моменту зараженн¤ до про¤ву повного захворюванн¤ (в≥д дек≥лькох годин до дес¤тк≥в дн≥в); певн≥ труднощ≥ з визначенн¤м окремих вид≥в збудник≥в; здатн≥сть проникати в негерметизован≥ прим≥щенн¤, ≥нженерн≥ споруди ≥ заражати в них людей. ¬ орган≥зм людини збудники ≥нфекц≥й можуть потрапл¤ти: через верхн≥ дихальн≥ шл¤хи (пов≥тр¤м); через шлунково-кишковий тракт (пов≥тр¤но-крапельним); через проникненн¤ у кров (переважно кровососними паразитами); через шк≥ру та слизов≥ оболонки. ќсновними ≥нфекц≥йними захворюванн¤ми в наш час вважають чуму, сиб≥рку, сап, холеру, лихоманку, в≥спу, ботул≥зм, грип тощо. Ѕ≥олог≥чна збро¤. ÷ей дуже небезпечний вид зброњ призначений дл¤ масового ураженн¤ орган≥зм≥в (людей, тварин, рослин), а також дл¤ пошкодженн¤ в≥йськових об'Їкт≥в. ќснову такого виду зброњ становл¤ть патогенн≥ орган≥зми (бактер≥њ, в≥руси, грибки, рикетс≥њ) та токсини, що виробл¤ють бактер≥њ. ” наш час ≥снуЇ велика к≥льк≥сть захворювань, збудники ¤ких можуть бути використан≥ ворогом ¤к бактер≥альн≥ засоби. «робити щепленн¤ проти вс≥х цих захворювань неможливо, тому що жодна людина не витримаЇ такоњ к≥лькост≥ щеплень. ” цих випадках, особливо дл¤ встановленн¤ виду застосованого збудника, вдаютьс¤ до антиб≥отик≥в та ≥нших спец≥альних препарат≥в. ¬они забезпечують загибель в≥русу у незахищеному щепленн¤м орган≥зм≥, а також допомагають орган≥зму, ¤кому зроблено щепленн¤, легше справитись ≥з збудниками захворюванн¤. “акож дл¤ л≥куванн¤ використовують бактер≥офаги та л≥кувальн≥ сироватки. ƒл¤ захисту в≥д проникненн¤ в орган≥зм людини ≥нфекц≥њ використовують так≥ ж засоби, ¤к ≥ дл¤ захисту в≥д рад≥оактивних та х≥м≥чних отруйних речовин. ÷≥ засоби под≥л¤ють на: ≥ндив≥дуальн≥ колективн≥ у комплекс≥ заход≥в, спр¤мованих на протиб≥лог≥чний захист, обовТ¤зковими складовими Ї дезинфекц≥¤, дезинсекц≥¤ ≥ дератизац≥¤. ƒезинфекц≥¤ Ц це знищенн¤ або вилученн¤ хвороботворних м≥кроб≥в з зовн≥шнього середовища. ƒезинсекц≥¤ проводитьс¤ дл¤ знищенн¤ шк≥дливих дл¤ людини комах та кл≥щ≥в Ц збудник≥в ≥нфекц≥йних захворювань. ƒератизац≥¤ проводитьс¤ дл¤ боротьби з гризунами, що можуть бути джерелом або переносниками ≥нфекц≥й. Ћ≥тература: ™.ѕ. ∆ел≥бо, Ќ.ћ. «аверуха, ¬.¬. «ацарний. Ѕезпека життЇд≥¤льност≥. Ц ињв, У аравелаФ, Ћьв≥в УЌовий св≥тФ-2000, 2001. «ахарченко ћ.¬., ќрлов ћ.¬., √олубов ј. ., Ѕезпека життЇд≥¤льност≥ у повс¤кденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуац≥¤х. Ќавч. пос≥бник Ц .: ≤«ћќ, 1996 угиелев ¬.ѕ. ќснови техники безопасности на предпри¤ти¤х химической промышленности. Ц ћ.: ’ими¤, 1992
Ќазва: ќсобливост≥ впливу електричного струму на орган≥зм людини ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (3680 прочитано) |