Ѕ∆ƒ > —ередовище життЇд≥¤льност≥. ѕриродне середовище

—ередовище життЇд≥¤льност≥. ѕриродне середовище

ѕриродне середовище† - б≥осфера, зовн≥шн¤ оболонка «емл≥, ¤ка охоплюЇ частину атмосфери, г≥дросферу ≥ верхню частину л≥тосфе≠ри, що взаЇмозв'¤зан≥ складними б≥огеох≥м≥чними циклами м≥грац≥њ речовин ≥ енерг≥њ.

Ћюдина давно живе не в Ђприрод≥ї, а мешкаЇ в середовищ≥, антропо≠генно зм≥неному, трансформованому п≥д впливом своЇњ д≥¤льност≥. ¬ життЇвому цикл≥ людина ≥ навколишнЇ середовище утворюють пост≥йно д≥ючу систему Ђлюдина Ч довк≥лл¤ї.

–озгл¤даючи безпеку людини ¤к пон¤тт¤, що стосуЇтьс¤ сутност≥ люд≠ського житт¤, сфери њњ д≥¤льност≥ ≥ взаЇмозв'¤зк≥в з навколишн≥м середови≠щем, ми повинн≥ розгл¤нути таке пон¤тт¤, ¤к Ђсередовищеї, в ¤кому живе ≥ д≥Ї людина.

Х √≥дросфера (грец. hydro - вода, sphaira - кул¤) Ч це вод¤на оболонка «емл≥. ƒо надземноњ частини г≥дросфери, що вкриваЇ 70% поверхн≥ «емноњ кул≥, належать океани, мор¤, озера, р≥ки, а також льодовики, в ¤ких вода перебуваЇ у твердому стан≥. ќсновна части≠на води (понад 80%) перебуваЇ у глибинних зонах «емл≥ Ч в њњ мант≥њ. ѕ≥дземна частина г≥дросфери охоплюЇ грунтов≥, п≥дірунтов≥, нап≥рн≥ й безнап≥рн≥ води, тр≥щинн≥ води ≥ води карстових порожнин у лег≠корозчинних г≥рських породах (вапн¤ках, г≥псах тощо).

† ”с≥ форми водних мас переход¤ть одна в одну у процес≥ перетворенн¤. ¬ода у б≥осфер≥ перебуваЇ у безперервному рус≥, бере участь у геолог≥чному та б≥олог≥чному кругооб≥гах речовин.

¬ода Ї основою ≥снуванн¤ житт¤ на «емл≥. ƒл¤ величезноњ к≥лькост≥ живих орган≥зм≥в, особливо на ранн≥х етапах розвитку б≥осфери, вода була середовищем зародженн¤ та розвитку. Ѕ

ез води неможливий фотосинтез, ¤кий в≥дбуваЇтьс¤ в зелених рослинах ≥ лежить в основ≥ б≥олог≥чного кругооб≥гу речовин на наш≥й планет≥.

¬ода Ч своЇр≥дний м≥нерал, ¤кий забезпечуЇ ≥снуванн¤ живих орган≥зм≥в на «емл≥. ∆ив≥ орган≥зми на 60Ч 98% складаютьс¤ з води ≥ вс≥ њхн≥ життЇв≥ функц≥ональн≥ процеси пов'¤зан≥ з водою. ќбм≥н речовин в орган≥змах можливий лише за на¤вност≥ води, бо майже вс≥ х≥м≥чн≥, колоњдно-х≥м≥чн≥ та ф≥з≥олог≥чн≥ процеси в≥дбуваютьс¤ у водних розчинах орган≥чних, та неорган≥чних речовин або за обов'¤зковоњ участ≥ в них води. ѕроцеси травленн¤ ≥ засвоЇ≠нн¤ њж≥ у травному канал≥ та синтез живоњ речовини в кл≥тинах орган≥зм≥в в≥дбуваЇть≠с¤ виключно у р≥дкому середовищ≥. ¬трата орган≥змом лише 10Ч20% води веде до його загибел≥. Ѕез води людина може прожити не б≥льше п'¤ти д≥б.

Ѕез води не може ≥снувати й людська цив≥л≥зац≥¤, бо вода використо≠вуЇтьс¤ людьми не лише дл¤ питт¤, а й дл¤ забезпеченн¤ своњх сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних та господарсько-побутових потреб. ¬ода використовуЇтьс¤ у промисловост≥, побут≥, с≥льському господарств≥, ¤к джерело енерг≥њ.

Ѕагато джерел ≥ водоймищ мають л≥кувальне призначенн¤.

јле дл¤ б≥льшост≥ людських потреб придатна не будь-¤ка вода, а пр≥сна Ч з вм≥стом м≥неральних солей до 1 г/л. Ќезважаючи на величезн≥ обс¤ги г≥дросфери (16млрд м3 води), пр≥сн≥ води становл¤ть менше 3%. њњ об'Їму. ƒоступною дл¤ використанн¤ Ї лише невели≠ка частка пр≥сних вод, що зосереджена у пр≥сноводних озерах, водосховищах, р≥чках та п≥дземних водоносних горизонтах.

—в≥товий океан Ч неперервна водна оболонка «емл≥, що оточуЇ мате≠рики й острови. ѕлоща —в≥тового океану становить 361 млн км3, або 71 % земноњ поверхн≥. ¬ ньому зосереджено понад 1370 млн км3 води, тобто 96,5% об'Їму г≥дросфери. ” —в≥товому океан≥ вид≥л¤ють його скла≠дов≥ частини Ч океани, мор¤, затоки, протоки, Ќа «емл≥ умовно вид≥л¤ють 4 океани:

Ч “ихий† Ч† складаЇ майже половину площ≥ —в≥тового океану (178,7 млн км2) ≥ понад половини його об'Їму (740 млн км3);

Ч јтлантичний Ч складаЇ приблизно 1/4 частину —в≥тового океану за площею (91,6 млн км2) ≥ об'Їмом (330 млн км3);

Ч ≤нд≥йським Ч складаЇ дещо б≥льше 1/5 частини —в≥тового океану за площею (76,2 млн км2) ≥ об'Їмом (283 млн км3);

Ч ѕ≥вн≥чний Ћьодовитий Ч складаЇ лише 1/25 частину —в≥тового океану за площею (14,7 млн км2) ≥ 1/75 його частину за об'Їмом (18 млн км3).

ƒе¤к≥ досл≥дники вид≥л¤ють п'¤тий Ч ѕ≥вденний океан, що омиваЇ береги јнтарктиди.

ћоре Ч частина океану, в≥дд≥лена в≥д нього суходолом, п≥дводними узвишш¤ми або островами. –озр≥зн¤ють внутр≥шн≥, окрањнн≥, м≥жостровн≥ мор¤. ¬ јтлантиц≥ Ї море без берег≥в Ч —аргасове (його межами Ї теч≥њ).

«атока Ч частина океану або мор¤, що далеко заходить в сушу. ¬ де¤ких випадках назва Ђзатокаї ≥сторично закр≥пилос¤ за водоймами, ¤к≥ за њх г≥дролог≥чним режимом в≥рн≥ше було б називати мор¤ми (ћек≠сиканська, √удзонова, ѕерська затоки).

ѕротока Ч в≥дносно вузький водний прост≥р, що розд≥л¤Ї д≥л¤нки суш≥ ≤ з'ЇднуЇ водн≥ басейни абб њх частини.

¬оди —в≥тового океану перебувають в пост≥йному рус≥. ¬иди руху: в≥тров≥ хвил≥, теч≥њ, припливи ≥ в≥дпливи, цунам≥.

¬≥тров≥ хвил≥ Ч коливальн≥ рухи водноњ поверхн≥. «вичайна висота в≥трових хвиль Ч до 4 м, р≥дше Ч до 6-7 м. ¬≥дзначено випадки, коли штормов≥ в≥три п≥дн≥мали у в≥дкритому океан≥ хвил≥ висотою 20-30 м ≥ б≥льше.

ќкеан≥чн≥ теч≥њ Ч горизонтальн≥ перем≥щенн¤ величезних мас води у певному напр¤мку ≥ на велик≥ в≥дстан≥. ѕричиною теч≥й здеб≥льшого бувають пост≥йн≥ в≥три. –озр≥зн¤ють тепл≥ теч≥њ, температура води ¤ких вища в≥д температури оточуючих океан≥чних вод (√ольфстр≥м,  урос≥о та ≥н.), ≥ холодн≥ теч≥њ Ч ≥з температурою води, нижчою н≥ж у океан≥ч≠них водах (Ћабрадорська, Ѕенгельська та ≥н.).

ѕрипливи ≥ в≥дпливи Ч пер≥одичн≥ коливанн¤ р≥вн¤ води в океанах ≥ мор¤х, що спричин¤ютьс¤ силами прит¤ж≥нн¤ ћ≥с¤ц¤ ≥ —онц¤. ћакси≠мальний приплив Ч 18 м (у затоц≥ ‘анд≥, б≥л¤ берег≥в ѕ≥вн≥чноњ јме≠рики).

÷унам≥ Ч хвил≥, утворюван≥ в океан≥ внасл≥док сильних п≥дводних землетрус≥в! Ўвидк≥сть цунам≥ Ч до 800 км/год, висота хвиль б≥л¤ бе≠рег≥в може с¤гати 15-30 м.

—кладовою частиною г≥дросфери Ї води суходолу, ¤к≥ под≥л¤ютьс¤ на поверхнев≥ ≥ п≥дземн≥.

ѕоверхнев≥ води Ч води суходолу, що пост≥йно або тимчасово знахо≠д¤тьс¤ на земн≥й поверхн≥ в р≥дкому або твердому стан≥ у форм≥ водних об'Їкт≥в (водних поток≥в, водойм), а також скупчень льоду ≥ сн≥гу (льодо≠вик≥в, сн≥гового покриву).

–≥ка Чприродний водний пот≥к, що тече у розробленому ним заг≠либленн≥ Ч р≥чищ≥. –≥чище р≥ки, що пост≥йно заповнене водою, е час≠тиною р≥чковоњ долини Ч заглибленн¤, ¤ке пот≥к води створював ти≠с¤ч≥, м≥льйони рок≥в, розмиваючи г≥рськ≥ породи. √оловна р≥ка з ус≥ма притоками утворюЇ р≥чкову систем≥/. “еритор≥¤, з ¤коњ р≥ка та њњ прито≠ки збирають воду, називаЇтьс¤ басейном р≥ки, межа м≥ж басейнами сус≥дн≥х р≥к Ч водод≥лом. ¬ид≥л¤ють так≥ види живленн¤ р≥к: дощове, сн≥гове, п≥дземне, льодовикове. «м≥ни р≥вн¤ води в р≥чц≥ визначають њњ режим. –ежим, р≥ки насамперед залежить в≥д кл≥мату.

Ќайдовша р≥ка в св≥т≥ Ч Ќ≥л (6671 км), найповноводн≥ша Ч јмазонка (се≠редн¤ витрата води в гирл≥ становить 200 тис. м3/с). √оловна р≥ка ”крањни Ч ƒн≥про Ч маЇ довжину 2201 км ≥ витрату води в гирл≥ близько 2 тис. м3/с.

–≥ки Ї джерелом пр≥сноњ води дл¤ промисловост≥, с≥льського господар≠ства, водопостачанн¤ населених пункт≥в, використовуютьс¤ також дл¤ одержанн¤ електроенерг≥њ (на них працюють тис¤ч≥ √≈—), ¤к транспортн≥ шл¤хи, м≥сц¤ рибальства, в≥дпочинку, туризму, спортивних змагань.

ќзеро Ч водойма, що утворилас¤ в замкненому природному заглиб≠ленн≥ на поверхн≥ суходолу. ќзерн≥ улоговини можуть мати р≥зне поход≠женн¤. ¬ид≥л¤ють тектон≥чн≥ озера ( асп≥йське море, Ѕайкал та ≥н.), льодовиков≥ (озера ‘≥нл¤нд≥њ,  анади), загатн≥ (—иневир у  арпатах), кратерн≥ ( роноцьке на  амчатц≥), карстов≥ (—в≥т¤зь), лиманн≥ (ялпуг) та ≥н. ќзера под≥л¤ютьс¤ за водним режимом на ст≥чн≥ Ч з пр≥сною водою та безст≥чн≥ Ч з солоною.

ќзера використовуютьс¤ ¤к шл¤хи сполученн¤, джерела водопоста≠чанн¤, м≥сц¤ в≥дпочинку та рибальства. « солоних озер добувають с≥ль (кухонну, глауберову), магн≥й та ≥ншу м≥неральну сировину. ¬идобува≠ють також л≥кувальну гр¤зь.

Ѕолота Ч надм≥рно зволожен≥ д≥л¤нки суходолу ≤з шаром торфу не менше 0,3 м. Ќизинн≥ болота виникають у м≥сц¤х близького зал¤ганн¤ 14

або виходу на поверхню п≥дземних вод. “аких бол≥т багато в ѕол≥сс≥, на заплавах р≥к, по берегах озер. ¬ерхов≥ болота характерн≥ дл¤ тайги, тун≠дри,Ч вони лежать на водод≥лах, не пов'¤зан≥ з п≥дземними водами ≥ живл¤тьс¤ т≥льки атмосферними опадами.

Ѕолота регулюють ст≥к р≥к, зволожують атмосферне пов≥тр¤, Ї м≥сц¤≠ми мешканн¤ багатьох вид≥в тварин ≥ рослин. Ќа болотах розробл¤ють торф, що використовуЇтьс¤ ¤к добриво, паливо ≥ х≥м≥чна сировина.

Ћьодовики Чприродн≥ скупченн¤ льоду на земн≥й поверхн≥. «аймають площу 16,2 млн. км2 Ч територ≥ю јнтарктиди, √ренланд≥њ, багатьох арк≠тичних остров≥в, а також високог≥рних район≥в, що лежать вище сн≥говоњ л≥н≥њ. √≥рським льодовикам належить важлива роль у живленн≥ р≥к посуш≠ливих район≥в св≥ту. Ћьодовики Ч один ≥з головних ресурс≥в пр≥сноњ води.

ѕ≥дземн≥ води Ч води, що знаход¤тьс¤ в порах ≥ пустотах г≥рських пор≥д верхньоњ частини земноњ кори. ѕ≥д землею вода може знаходитис¤ у вс≥х агрегатних станах. ѕ≥дземн≥ води утворюютьс¤ в основному за рахунок про≠сочуванн¤ вглиб атмосферних опад≥в п≥д час дощ≥в або таненн¤ сн≥гу ≥ льоду.

ѕ≥дземн≥ води за умовами зал¤ганн¤ можуть бути поверхнево-ірун≠товими (м≥ст¤тьс¤ в пром≥жках м≥ж часточок ірунту), ірунтовими (за≠л¤гають у першому в≥д поверхн≥ земл≥ водотривкому шар≥) ≥ м≥жпластовими (зал¤гають м≥ж двома водотривкими шарами ≥ досить часто бува≠ють нап≥рними, або артез≥анськими). ќсобливий вид джерел, що фонта≠нують, Ч гейзери.

ѕ≥дземн≥ води р≥зноман≥тн≥ за х≥м≥чним складом (пр≥сн≥, слабо- або сильном≥нерал≥зован≥) та температурою (холодн≥ або термальн≥).

ѕ≥дземн≥ води регулюють ст≥к р≥к, Ї рельЇфоутворюючим чинником, забезпечують рослини вологою ≥ розчиненими м≥неральними речовинами: Ћюдина використовуЇ п≥дземн≥ води ¤к джерело водопостачанн¤. “ермальн≥ води дають теплову енерг≥ю, м≥неральн≥ ≥ рад≥оактивн≥ води використову≠ютьс¤ в медицин≥. « п≥дземноњ ропи одержують йод, сол≥, р≥зн≥ метали.

1	2

Ќазва: —ередовище життЇд≥¤льност≥. ѕриродне середовище
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (1790 прочитано)