ультура > јвангардн≥ напр¤мки в мистецтв≥ 19-20 стол≥тт¤

јвангардн≥ напр¤мки в мистецтв≥ 19-20 стол≥тт¤

≤ррац≥онал≥зм був стрижнем культурного розвитку к≥нц¤ XIX Ч початку XX ст. ќск≥льки розчаруванн¤ в сил≥ розуму п≥знати д≥йсн≥сть було одн≥Їю з основних причин виникненн¤ на початку XIX ст. романтизму, то под≥бн≥ духовно-культурн≥ процеси к≥нц¤ XIXЧпочатку XX ст. ≥нод≥ називають неоромантизмом. Ќеоромантизм намагавс¤ синтезувати ≥ переосмислити Ївропейську культуру, знайти ≥дейн≥ й психолог≥чн≥ ор≥Їнтири дл¤ њњ розвитку в умовах занепаду художньоњ культури, св≥домост≥ й морал≥. ƒ≥¤ч≥ культури цього пер≥оду називали себе декадентами, тобто людьми, ¤к≥ твор¤ть культуру занепаду.

јвангардизм (фр. avant-gardisme - перед ≥ варта) - загальна назва художн≥х напр¤мк≥в 20 стол≥тт¤, дл¤ ¤ких характерн≥ пошук нових, нев≥домих, часто штучних форм ≥ засоб≥в художнього в≥дображенн¤, чи недооц≥нка повне запереченн¤ традиц≥й ≥ абсолютизац≥¤ новаторства. ѕороджений духовною атмосферою 20 стол≥тт¤ з його гранд≥озними катакл≥змами, ≥люструЇ не т≥льки протир≥чч¤ м≥ж р≥зними системами ≥ техн≥ками композиц≥њ, але ≥ боротьбу св≥тогл¤дних позиц≥й. ќдн≥ теоретики ≥ практики авангардизму декларують створенн¤ ел≥тарного мистецтва, далекого соц≥альним задачам, ≥нш≥, навпаки, шукають принципово нов≥ виразн≥ засоби дл¤ передач≥ настроњв соц≥ального протесту, революц≥йного зм≥сту. ¬ид≥ливс¤ головним чином не в зак≥нчених формах, а в тенденц≥¤х до витисненн¤ традиц≥йних тим, сюжет≥в ≥ принцип≥в композиц≥њ, г≥пертроф≥њ умовност≥, сильноњ (звуковий, кол≥рний, пластичноњ й ≥нший) експресивност≥. ’арактеризуЇтьс¤ також руйнуванн¤м об'Їктивно обумовлених границь м≥ж видами ≥ жанрами (проникненн¤ поез≥њ ≥ музики в прозу ≥ "прозањзац≥¤" поез≥њ, перенесенн¤ принцип≥в музичноњ композиц≥њ на л≥тературу й образотворче мистецтво).

—уперечлива природа авангардизму позначилас¤ в т¤ж≥нн≥ одних його напр¤мк≥в до формал≥зму (перемога словесноњ образност≥ ≥ символ≥ки над зм≥стом у поез≥њ ≥ проз≥, акцентаци¤ колориту, композиц≥йноњ структури ≥ безсюжетн≥сть у живопис≥, атональность ≥ какофон≥¤ в музиц≥), а ≥нших, навпаки, - до запереченн¤ эстетической сут≥ мистецтва й утил≥таризму (злитт¤ мистецтва з виробництвом, побутом ≥ пол≥тичною публ≥цистикою). ” своњх крайн≥х формах стул¤Їтьс¤ з декадентством, модерн≥змом, абстрактним мистецтвом. “алановит≥ представники авангардизму нач. 20 стол≥тт¤ (футуризму, ≥мажин≥зму, конструктив≥зму й ≥н.), що посл≥довно дотримували прогресивного св≥тогл¤ду, змогли перебороти вузьк≥ рамки цих напр¤мк≥в ≥ збагатили культуру новими художн≥ми ц≥нност¤ми.

” межах епохи неоромантизму розвиваЇтьс¤ естетична ≥ л≥тературно-художн¤ теч≥¤ Ч символ≥зм. ¬изнаним л≥дером символ≥зму був в≥домий французький поет к≥нц¤ XIX ст. ћалларме. ƒл¤ символ≥зму головним було неп≥знане в навколишньому св≥т≥ й людськ≥й душ≥, ¤ке можна було виразити лише туманними символами, под≥бних ¤ким не ≥снуЇ в природ≥. ќб'Їкт зображенн¤ Ч св≥т таЇмниць й мр≥й. ” њхн≥й творчост≥ дивовижно поЇднувалос¤ реальне й таЇмниче, м≥фолог≥чне й м≥стичне.

≤ррац≥ональн≥ засади символ≥зму особливо пом≥тн≥ в поез≥њ, живопис≥, театральному мистецтв≥.  орифеЇм символ≥зму вважаЇтьс¤ видатний н≥мецький композитор –. ¬агнер, ¤кий у своњх Ђмузичних драмахї поЇднав музику, поез≥ю, живопис, арх≥тектуру, танок ≥ режисуру. Ћ≥дером н≥мецьких символ≥ст≥в був в≥домий поет —. √еорге. ” ‘ранц≥њ посл≥довником ћалларме став поет ѕ. ‘ор, ¤кий у 1890 р. заснував у ѕариж≥ ’удожн≥й театр ≥ в р≥зноман≥тних виставах Ч в≥д пТЇс-феЇр≥й до л≥тературних композиц≥й Ч вт≥лював естетичн≥ принципи символ≥зму. ¬ –ос≥њ цю теч≥ю представл¤ли поети ќ. Ѕлок, ¬. Ѕрюсов, ј. ЅЇлий, композитор ј. —кр¤б≥н.

¬ јнгл≥њ символ≥сти групувалис¤ навколо журналу Ђ∆овта книгаї. ѕосл≥довним символ≥стом в англ≥йському мистецтв≥ був видатний режисер √.  рег, постановник в≥домоњ опери Ђƒ≥дона ≥ ≈нейї. Ѕлизьким до символ≥зму був ≥ письменник ќ. ”альд.

—тиль модерн у мистецтв≥

Ќа меж≥ стол≥ть склавс¤ новий стиль модерн Ч новий, сучасний, ¤кий знайшов своЇ вираженн¤ в ус≥х видах мистецтва.

—тиль модерн прийшов на зм≥ну занепадаючому в останн≥й третин≥ XIX ст. ≥мпрес≥он≥зму Ч теч≥њ в образотворче мистецтв≥, ¤ка намагалас¤ узагальнити, синтезувати сприйн¤тт¤ об'Їкта через розкладанн¤ фарб на окрем≥ елементи. ”же в творчост≥ французького художника ѕ. —езана пом≥тний в≥дх≥д в≥д ≥мпрес≥он≥стського баченн¤ природи ≥ простору.  р≥м оживленн¤ кольору ≥ св≥тла в зображенн≥, —езан н≥би ЂрозсуваЇ прост≥р, перенос¤чи в нього гл¤дача.  р≥м —езана, до художник≥в-пост≥мпрес≥он≥ст≥в належать також ¬. ван √ог, ѕ. √оген.

ѕ. √огена вважають л≥дером неоприм≥тив≥ст≥в, оск≥льки в≥н у пошуках нового художнього синтезу, поверненн¤ людини до гармон≥йного злитт¤ з природою вважав за необх≥дне доторкнутис¤ до стародавн≥х архањчних культур —ходу. ¬ цьому синтез≥ √оген в≥дкидав непотр≥бн≥ детал≥, спрощував модель дл¤ б≥льшоњ виразност≥. —прощенн¤ включало де¤ку деформац≥ю, порушенн¤ пропорц≥й, що визначалос¤ художн≥ми завданн¤ми ≥ повинно було розкрити внутр≥шн≥й зм≥ст зображеного, його сутн≥сть.

ѕост≥мпрес≥он≥зм започаткував нов≥ художн≥ теч≥њ, дл¤ ¤к головним стала в≥дмова в≥д простого в≥дтворенн¤ видимоњ поверхн≥ реальних об'Їкт≥в ≥ бажанн¤ проникнути в суть ¤вищ, виразити внутр≥шн≥й св≥т, характер людини. Ќове мистецтво було названо авангардизмом. ¬ ньому вид≥л¤лис¤ абстракц≥он≥зм ≥ експрес≥он≥зм.

–≥зновидом абстракц≥он≥зму був куб≥зм. «асновниками його вважають ≥спанського художника ѕ. ѕ≥кассо. ¤кий з 1900 року працював у ѕариж≥, ≥ французького художника ∆. Ѕрака.

 уб≥сти в≥дмовилис¤ в≥д властивих ≥мпрес≥он≥стам форм передач≥ кольору й св≥тла ≥ намагалис¤ створити нов≥ форми багатовим≥рноњ перспективи, розкладаючи об'Їкт на геометричн≥ форми (кола, п≥вкола, трикутники, куби). ѕри цьоњ об'Їкт зображувавс¤ з р≥зних бок≥в, нав≥ть невидимих, що давало змогу зрозум≥ти його внутр≥шн≥й зм≥ст. ѕрикладом куб≥зму можуть бути картини ѕ. ѕ≥кассо Ђјв≥ньйонськ≥ д≥вчатаї Ђ—крипкаї, ∆. Ѕрака Ч ЂЅудинок в ≈стац≥ї.

ƒещо виходив за меж≥ куб≥зму французький художник –. ƒелоне. Ќа в≥дм≥ну в≥д ѕ≥кассо ≥ Ѕрака, ¤к≥ головну увагу прид≥л¤ли малюнку, композиц≥њ, що передбачала геометричну деформац≥ю з незначним використанн¤м кольору, ƒелоне п≥дходив до створенн¤ геометричних зображень ¤к колорист. «а допомогою кольорових пл¤м, розташованих у певному ритм≥, в≥н намагавс¤ посилити емоц≥йний вплив своњх полотен. Ќайв≥дом≥ша його картина Ч Ђ—имультанн≥ в≥кнаї (1912).

јбстракц≥он≥стом був ≥ в≥домий рос≥йський художник ¬.  андинський, ¤кий майже все своЇ житт¤ прожив на «аход≥ й упродовж багатьох рок≥в перебував п≥д впливом н≥мецького експрес≥он≥зму Ч теч≥њ в мистецтв≥ початку XX ст., ≥ повним завданн¤м ¤коњ було вираженн¤ духовного св≥ту художника.

Ќа противагу куб≥стам, ¤к≥ прославл¤ли сучасне м≥сто, розвиток техн≥ки, експрес≥он≥сти вбачали в сучасн≥й њм урбан≥зон≥й цив≥л≥зац≥њ зло, що породжуЇ бездуховн≥сть. ∆ах перед майбутн≥ми природними ≥ соц≥альними катастрофами Ч головний лейтмотив експрес≥он≥ст≥в, ¤кий знайшов своЇ вираженн¤ у поЇднанн≥ хаотичност≥ й безпредметност≥. ƒл¤ композиц≥й, ≥мпров≥зац≥й  андинського характерним було нагромадженн¤ кольорових пл¤м дов≥льноњ конструкц≥њ, уламк≥в кривих л≥н≥й, що п≥дпор¤дковувалис¤ ¤комусь неч≥ткому ритму. Ђ—ама форма, Ч писав  андинський, Ч нав≥ть ¤кщо вона ц≥лком абстрактна й под≥бна до геометричноњ, маЇ своЇ внутр≥шнЇ звучанн¤, Ї духовною ≥стотою...ї ѕерша найв≥дом≥ша абстрактна картина  андинського Ч Ђјбстрактна акварельї (1910).

Ќайб≥льшоњ слави з-пом≥ж художник≥в-абстракц≥он≥ст≥в зажив ј. ћат≥сс.

ƒл¤ вт≥ленн¤ свого задуму художник обирав ¤скрав≥, чист≥ кольори, поЇднуючи њх у неспод≥ваних сполуках, зображував предмети не у тих кольорах, в ¤ких вони ≥снують насправд≥, см≥ливо деформував людське т≥ло, використовував площинне зображенн¤. ¬ найв≥дом≥ших картинах Ђ“анокї ≥ Ђћузикаї Ч ћат≥сс дос¤г ≥деального вираженн¤ своњх творчих установок. ¬≥н створив ≥деальну триЇдину декоративну гармон≥ю: головних основ (неба, земл≥ ≥ людини), трьох кольор≥в (голубого, зеленого й оранжевого), трьох стан≥в (статики, динам≥ки та њх поЇднанн¤ у танку).

ѕредставниками абстрактного живопису в –ос≥њ були  . ћалевич, ћ. Ўагал, ћ. Ћар≥онов, ѕ. ‘≥лонов та ≥н. “ак, найв≥дом≥ш≥ картини Ўагала (Ђя ≥ селої, ЂЌад ¬≥тебськоомї) позначен≥ ≥рреальним простором, прим≥тив≥зац≥Їю форм ≥ ¤скравими барвами. “емою жанрових картин Ћар≥онова були пров≥нц≥йн≥ м≥стечка, њх побут. …ого форми, площинн≥ й гротескн≥, н≥би навмисно стил≥зован≥ п≥д дит¤чий малюнок.

—тиль модерн набув свого розвитку не лише в живопис≥ та скульптур≥, а й у мистецтв≥ мебл≥в, тканин, предмет≥в побуту, керам≥ки, в≥траж≥в, мозањки тощо. …ого можна вп≥знати всюди за вит¤гнутими контурами ≥ л≥н≥¤ми, особливою колоритною гамою бл≥дих, пастельних тон≥в тощо. –≥зномањтт¤ форм у мистецтв≥ початку ’’ ст. в≥дображало складну духовну атмосфери в тогочасному Ївропейському сусп≥льств≥.

≤з встановленн¤м в –ос≥њ б≥льшовицького режиму виникають художн≥ обТЇднанн¤ УЅутт¤Ф ≥ УЌќ∆Ф, ¤к≥ вели пошуки в жанр≥ пейзажу ≥ натюрморту. Ќайвпливов≥шою мистецькою орган≥зац≥Їю була ј’–– (јсоц≥ац≥¤ художник≥в революц≥йноњ –ос≥њ.) назви роб≥т: У∆итт¤ ≥ побут роб≥тник≥вФ (1922), У∆итт¤ ≥ побут „ервоноњ арм≥њФ (1923) тощо.

” 20-х роках на зм≥ну куб≥зму, футуризму й експрес≥он≥зму приходить Ц сюрреал≥зм, ¤кий розгл¤дав св≥т ¤к нагромадженн¤ кошмар≥в. ¬изнаним л≥дером сюрреал≥зму Ї —. ƒал≥. ¬≥дом≥ його картини Упалаюча жирафаФ (1935), Уѕост≥йн≥сть памТ¤т≥Ф (1931). ѕ. ѕ≥кассо Ц композиц≥¤ У√ерн≥каФ (1937).

1

Ќазва: јвангардн≥ напр¤мки в мистецтв≥ 19-20 стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2820 прочитано)