ультура > «агальний огл¤д напр¤мк≥в розвитку культури у друг≥й половин≥ ’’ ст

«агальний огл¤д напр¤мк≥в розвитку культури у друг≥й половин≥ ’’ ст

 ультура ’’ ст. Ц одне з найскладн≥ших ¤вищ в ≥стор≥њ св≥товоњ культури. ѕо-перше, це по¤снюЇтьс¤ великою к≥льк≥стю соц≥альних потр¤с≥нь, страшних св≥тових в≥йн, революц≥й, ¤к≥ витиснули духовн≥ ц≥нност≥ на перифер≥ю людськоњ св≥домост≥ ≥ дали поштовх розвитку прим≥тивних нац≥онал-шов≥н≥стських ≥дей, посиленн¤ культу тотального руйнуванн¤ старого. ѕо друге, в≥дбуваютьс¤ суттЇв≥ зм≥ни в галуз≥ економ≥ки та засоб≥в виробництва. ѕоглиблюЇтьс¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, руйнуЇтьс¤ традиц≥йний с≥льський устр≥й житт¤. ћаси людей в≥дчужуютьс¤ в≥д звичного природного середовища, перењжджають до м≥ст, що призводить до урбан≥зац≥њ культури. ѕо-третЇ, поступове перетворенн¤ сусп≥льства на комплекс р≥зних обТЇднань та угрупувань веде до процесу загальноњ ≥нституц≥онал≥зац≥њ, результатом ¤коњ Ї позбавленн¤ людини власного У¤Ф, втрати ≥ндив≥дуальност≥.

” ’’ ст. виразно ви¤вилис¤ дв≥ тенденц≥њ. « одного боку, пом≥тною Ї криза духовност≥, ¤ка характеризуЇтьс¤ передус≥м в≥дчудженн¤м мас в≥д культурних надбань нац≥њ та людства, вит≥сненн¤м духовних ц≥нностей на перифер≥ю людськоњ св≥домост≥, пануванн¤м стереотип≥в масовоњ псевдокультури. « ≥ншого боку, посилюЇтьс¤ протилежний процес, повТ¤заний ≥з прагненн¤м частини сусп≥льства повернутис¤ до лона культури, зробити своЇ бутт¤ д≥йсно духовним. ¬ океан≥ пароксизм≥в безкультурТ¤ нашого стол≥тт¤ - кровопролитних св≥тових та рег≥ональних в≥йн, ¤дерноњ загрози, нац≥онально-етн≥чних та рел≥г≥йних конфл≥кт≥в, пол≥тичного тотал≥таризму, руйнуванн¤ та знищенн¤ природи, зростаючоњ егоњзац≥њ ≥ндив≥д≥в - багато хто починаЇ сприймати культуру ¤к землю об≥товану, ¤к панацею, Їдину р¤т≥вну силу, спроможну розвТ¤зати проблеми сучасного людства.

ўодо першоњ тенденц≥њ можна зазначити, що духовна криза р≥зко загострилас¤ п≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни. ¬ духовному в≥дношенн≥ насл≥дки ц≥Їњ в≥йни були, мабуть, б≥льш руйн≥вними, н≥ж в матер≥альному. ’ристи¤нськ≥ ц≥нност≥, ¤к≥ прот¤гом тис¤чол≥тт¤ були духовною п≥двалиною Ївропейськоњ культури, зазнали серйозного тиску з боку прим≥тивних нац≥онал-шов≥н≥стичних ≥дей та емоц≥й. –уйн≥вниками духовних засад культури були й революц≥њ, зокрема в рос≥йськ≥й ≥мпер≥њ. « одного боку, революц≥њ переборювали занепал≥ форми житт¤, з ≥ншого - вони були повТ¤зан≥ з пробудженн¤м й посиленн¤м культу тотального руйнуванн¤ старого.

 ульм≥нац≥¤ Уздичав≥нн¤Ф людства - це друга св≥това в≥йна, винайденн¤ та використанн¤ ¤дерноњ зброњ та ≥нших засоб≥в масового знищенн¤ людей, м≥жетн≥чн≥ в≥йни к≥нц¤ ’’ ст. јнтикультурн≥ насл≥дки другоњ св≥товоњ в≥йни та ¤дерного протисто¤нн¤ великих держав були посилен≥ новою ситуац≥Їю в галуз≥ економ≥ки та засоб≥в виробництва. ¬ повоЇнну добу поглиблюЇтьс¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ виробництва, швидкими темпами руйнуЇтьс¤ традиц≥йний с≥льський устр≥й житт¤. ћаси людей в≥дчуджуютьс¤ в≥д звичного природного середовища, перем≥щуютьс¤ в м≥сто, що призвело до зростанн¤ марг≥нальних к≥л населенн¤ та поширенн¤ урбан≥зованоњ космопол≥тичноњ культури.

ƒосл≥дники зазначають, що людина втрачаЇ свою ≥ндив≥дуальн≥сть, а разом з нею ≥ потребу в духовному самовдосконаленн≥ за допомогою культури. ¬насл≥док досконалоњ системи розпод≥лу прац≥, коли в≥дточуЇтьс¤ лише ¤кась одна виробничо-профес≥йна функц≥¤, ≥ндив≥д стаЇ деталлю машини, а культура - ≥ндустр≥Їю розваг.

≤ндустр≥ал≥зац≥¤ культури стала одн≥Їю з законом≥рностей нашого стол≥тт¤. Ќасл≥дки цього процесу Ї суперечливими в духовному в≥дношенн≥: з одного боку, розвинута техн≥ка репродукуванн¤ та тиражуванн¤ робить мистецтво доступним дл¤ широкоњ аудитор≥њ, з ≥ншого - загальнодоступн≥сть твор≥в мистецтва перетворюЇ њх на предмет побуту, знец≥нюЇ. ѕолегшен≥сть та спрощен≥сть сприйн¤тт¤ робить непотр≥бною внутр≥шню п≥дготовку до сп≥лкуванн¤ з мистецтвом, а це р≥зко знижуЇ його позитивний вплив на розвиток особистост≥.

¬ сусп≥льств≥ поширюЇтьс¤ УмасоваФ культура, синон≥ми ¤коњ: Упопул¤рна культураФ, У≥ндустр≥¤ розвагФ, Укомерц≥йна культураФ тощо. Ќа в≥дм≥ну в≥д високоњ, ел≥тарноњ культури, ¤ка завжди була ор≥Їнтована на ≥нтелектуальну, думаючу публ≥ку, масова культура св≥домо ор≥ЇнтуЇтьс¤ на Усередн≥йФ р≥вень масових споживач≥в. √оловним каналом поширенн¤ масовоњ культури Ї сучасн≥ засоби комун≥кативноњ техн≥ки (книгодрукуванн¤, преса, рад≥о, телебаченн¤, к≥но, в≥део- та звукозаписи). ћаскульт створюють спец≥ал≥сти (менеджери, письменники, режисери, сценаристи, композитори, сп≥ваки, актори та ≥н.) не завжди на профес≥йному р≥вн≥, часто ¤к≥сть њх твор≥в визначаЇтьс¤ лише одним критер≥Їм - комерц≥йним усп≥хом. ” друг≥й половин≥ ’’ ст. Узаконодавцем модиФ в масов≥й культур≥ стали —получен≥ Ўтати јмерики, ¤к≥ зосередили потужн≥ ф≥нансов≥ та техн≥чн≥ ресурси в галуз≥ поп-культури. Ѕагато хто з сучасних культуролог≥в нав≥ть застосовуЇ щодо процесу поширенн¤ масовоњ культури терм≥н Уамерикан≥зац≥¤ культуриФ. ѕро небезпеку принад американськоњ масовоњ культури, ¤ка маЇ мало сп≥льного ≥з творч≥стю таких видатних д≥¤ч≥в св≥товоњ культури, ¤к письменники ”њль¤м ‘олкнер (1897-1962 рр.), ≈рнест ’ем≥нгуей (1899-1961 рр.) або актор, к≥норежисер та сценарист „арльз —пенсер „аппл≥н ( 1889-1977 рр.), говор¤ть англ≥йц≥ та французи, н≥мц≥ та ¤понц≥, представники ≥нших Ївропейських ≥ неЇвропейських культур. «агострюЇтьс¤ ц¤ проблема ≥ в нас, адже не може бути н≥чого страшн≥шого дл¤ культури, н≥ж втрата њњ нац≥ональноњ самобутност≥.

÷е лише де¤к≥ негативн≥ процеси, ¤к≥ характеризують стан культури ’’ ст. јле на тл≥ кризових ¤вищ вже вимальовуЇтьс¤ ≥нша тенденц≥¤, ¤ка, на думку багатьох ф≥лософ≥в та культуролог≥в, повинна стати пров≥дною в ’’≤ ст., - це поверненн¤ людства до УлонаФ культури, його духовне оздоровленн¤. ”св≥домленн¤ того, що людство може вр¤туватис¤ в≥д самознищенн¤ лише шл¤хом зверненн¤ до культури, њњ тис¤чол≥тньоњ мудрост≥ та краси, охоплюЇ вже широк≥ кола громадськост≥. ÷е, безперечно, в≥добразилос¤ на художн≥й культур≥. —еред рис художньоњ культури ’’ стол≥тт¤ можна вид≥лити так≥:

- в≥дсутн≥сть дом≥нуючого стилю ≥ в≥дпов≥дно на¤вн≥сть багатьох теч≥й, особливо в живопису й музиц≥;

- ≥нтерпретац≥¤ д≥йсност≥ з позиц≥й певних ф≥лософських ≥дей (марксизму, фрейдизму, екзистенц≥ал≥зму);

- безпосередн≥й звТ¤зок художньоњ творчост≥ з глобальними проблемами св≥товоњ пол≥тики, активне протисто¤нн¤ художньоњ ≥нтел≥генц≥њ м≥л≥таризму, фашизму, тотал≥таризму, дегуман≥зац≥њ житт¤ та ≥н.;

- розкол м≥ж попул¤рним ≥ ел≥тарним мистецтвом;

- ≥нтенсивне оновленн¤ виражальних засоб≥в, художньоњ мови в л≥тератур≥, живопису, музиц≥, театр≥;

- величезн≥ ≥нтенсивн≥сть ≥ динам≥зм сусп≥льного житт¤, унасл≥док чого мало не кожне дес¤тир≥чч¤ маЇ своЇ Уобличч¤Ф, у тому числ≥ ≥ в художн≥й культур≥ ≥ т.д.

јктуальними проблемами, ¤к≥ знайшли в≥дображенн¤ в художн≥й культур≥ Ї проблеми Укультура ≥ владаФ, Укультура ≥ ринокФ, захист культури. Ќайболюч≥шою проблемою Ї криза духовност≥.

≤ все-таки XX ст. - це ц≥л≥сна художн¤ епоха, в ¤к≥й простежуЇтьс¤ сво¤ культуроформуюча ≥де¤. ÷е ≥де¤ гуман≥зму, котра, у мистецтв≥ ≥ в л≥те≠ратур≥ про¤вл¤Їтьс¤ не т≥льки у глобальному ≥нтерес≥ до людськоњ особисто≠ст≥, що розгл¤даЇтьс¤ у найр≥зноман≥тн≥ших ракурсах, а й, хоч ¤к це не па≠радоксально на перший погл¤д, у зникненн≥ людини з пол¤ зору митц¤. « одного боку, прагненн¤ гуман≥зац≥њ людського бутт¤ ≥ творчост≥, з ≥ншого - г≥пертроф≥¤ форм, зростанн¤ рол≥ прийому у таких масштабах, коли прийом ≥з засобу перетворюЇтьс¤ на самоц≥ль. Ќа зм≥ну орган≥чному образу при≠йшов в≥двертий конструктив≥зм, геометр≥¤ стилю, ¤ка вит≥снила ≥з зм≥сту людину.

—писок використаноњ л≥тератури:

”крањнська та заруб≥жна культура / «а ред.  озира. Ц  ., 2000.

≤стор≥¤ св≥товоњ культури. Ц  ., 1998.

1

Ќазва: «агальний огл¤д напр¤мк≥в розвитку культури у друг≥й половин≥ ’’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1623 прочитано)