ультура > ≤дейн≥ та художньо-естетичн≥ засади модерн≥зму

—аме у цьому смисл≥ авангард одночасно Ї конкретно-≥сторичним ≥ мета≥сторичним (транс≥сторичним), бо може бути ви¤вленим у тих пер≥одах розвитку мистецтва, ¤к≥ характеризувалис¤ зм≥ною естетичних парадигм ≥ художн≥х канон≥в творчост≥ (у музиц≥, наприклад, - зм≥на ладо-тональних, гармон≥йних ≥ темпоритмових систем в≥д давньогрецьких лад≥в ≥ ритм≥в через новоЇвропейську пол≥фон≥ю ≥ контрапункт до сучасноњ додекафон≥њ та панк-музики).

—утн≥сть авангарду ¤к "передового" напр¤му мистецтва, спр¤мованого у майбутнЇ, залишаЇтьс¤ принципово незм≥нною, незважаючи на будь-¤к≥ культурно-≥сторичн≥ модиф≥кац≥њ. ÷е "у принцип≥", з погл¤ду ≥стор≥њ мистецтва в ц≥лому.

јле авангард ’’ стол≥тт¤ все ж таки суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ус≥х попередн≥х авангардних теч≥й. …ого специф≥чна риса - ¤скраво виражена антиакадем≥чна, "антисалонна" спр¤мован≥сть, котра дос¤гаЇтьс¤ завд¤ки повному розриву з традиц≥йними, передовс≥м реал≥стичними методами художньоњ творчост≥. Ќа перший план виходить безпредметн≥сть ≥ концептуальн≥сть, символ≥зм та ≥ррац≥ональн≥сть, матер≥альн≥сть та абсурдн≥сть зображенн¤. ¬ авангардизм≥ ’’ стол≥тт¤ багатьма досл≥дниками вид≥л¤ютьс¤ так≥ сп≥льн≥ й суттЇв≥ риси, ¤к-от: войовнич≥сть, безкомпром≥сн≥сть, ел≥таризм, дистанц≥¤ щодо сучасност≥, переоц≥нка традиц≥й, пол≥центризм (на¤вн≥сть численних напр¤мк≥в), ≥нтердисципл≥наризм (т≥сн≥ зв'¤зки м≥ж окремими видами мистецтва), синестетизм, програмн≥сть, "революц≥йн≥сть", утоп≥зм. јвангарду властивий "блюзн≥рськи бешкетний" характер ¤к творчост≥, так ≥ стил¤ житт¤ (в≥д “улуз-Ћотрека до ƒал≥, в≥д  ручених до "митьк≥в").

¬се це дозвол¤Ї розгл¤дати авангард ’’ стол≥тт¤ ¤к ц≥л≥сне художнЇ ¤вище, що протистоњть не лише академ≥чному, але й усьому традиц≥йному мистецтву в ≥стор≥њ людства. јвангардизм з цього погл¤ду визначають ¤к "ун≥версальний код" ц≥лого пер≥оду в розвитку св≥товоњ культури. ¬ цьому смисл≥ в≥н м≥стить в соб≥ вс≥ теч≥њ "сучасного" мистецтва (хоча в будь-¤кий "авангардний пер≥од" поруч з ним ≥снують ≥ нав≥ть антитезисно п≥дживлюють його р≥зноман≥тн≥ теч≥њ неореал≥зму, прим≥тив≥зму, неокласицизму, рел≥г≥йного мистецтва тощо).

≈кспл≥кац≥¤ пон¤тт¤ "авангард" зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою категор≥альних позиц≥й: мистецтво й антимистецтво, в≥дчуженн¤ й контрв≥дчуженн¤, утоп≥¤ та ≥деолог≥¤, субкультура ≥ культурна криза (див.: Wyboоry i ruzuka awangardy: Studia z teorii awangardy. - Warszawa - Lуd, 1985. - S. 24.). Ŕâангард виступаЇ тут на боц≥ "антимистецтва", "контрв≥дчуженн¤", "утоп≥њ", "субкультури" (саме так≥ його риси в≥дзначаЇ в≥домий польський спец≥ал≥ст з естетики авангарду —тефан ћоравськи).

Ќа в≥дм≥ну в≥д попереднього мистецтва, авангард, за словами “.ўербини, "займаЇтьс¤ ви¤вленн¤м усього можливого, а не чогось потр≥бного або важливого". ” цьому, найширшому значенн≥ авангард охоплюЇ вс≥ новаторськ≥, модерн≥ теч≥њ ≥ напр¤мки художньоњ практики нашого стол≥тт¤ ≥ в цьому семантичному обс¤з≥ буде розбиратис¤ надал≥.

” пон¤тт≥ авангарду ¤ об'Їдную його "першу" ≥ "другу" хвилю, сучасний "неоавангард". јдже мета лекц≥й - входженн¤ в ментальну, ф≥лософсько-естетичну лаборатор≥ю авангардизму, ос¤гненн¤ його основних соц≥окультурних ≥ художньо-творчих проблем. Ќаголос робитьс¤ на загальноестетичн≥й, методолог≥чн≥й проблематиц≥ авангардизму, що залишаЇ в сторон≥ його конкретно-≥сторичн≥ специф≥кац≥њ.

ј вт≥м, ¤к би не в≥др≥зн¤вс¤ неоавангард в≥д "класичного" авангарду, њхн¤ суть Їдина - новаторський, бунтарський, "антикультурний" дух стосовно стереотип≥в творчост≥. «м≥нюютьс¤ лише зовн≥шн≥ форми та умовн≥ прийоми вираженн¤ цього духу. ¬они стають все б≥льш витонченими та ексцентричними. “ак, характеризуючи стильову концепц≥ю сучасного авангарду (неоавангарду), один з досл≥дник≥в вбачаЇ њњ в геометричн≥й абстракц≥њ, переказан≥й мовою промислових товар≥в. ¬ид≥л¤ютьс¤ "два ключових елементи естетичного перевороту: геометризм та "готовий об'Їкт". ‘ункц≥њ нового авангарду вбачаютьс¤ у в≥дшаруванн≥ метаф≥зичних ц≥нностей в≥д культурних, у викритт≥ сакрал≥зованих стереотип≥в сприйн¤тт¤.

як бачимо, сутн≥сний смисл авангардизму ≥ модерн≥зму - епатаж публ≥ки новими, нетрадиц≥йними формами в ≥м'¤ руйнуванн¤ старих, догматизованих ц≥нностей - збер≥гаЇтьс¤ у будь-¤к≥ пер≥оди. Ќеоавангардизм, що виник п≥сл¤ перех≥дних форм "театру абсурду" Ѕеккета ≥ "нового роману" –об-√рийЇ (к≥нець 50-х рок≥в), збер≥гаЇ свою значим≥сть донин≥. «аруб≥жн≥ досл≥дники розр≥знюють чотири типи неоавангарду: поп-арт, "технолог≥чний", "акц≥он≥стський", "метахудожн≥й".  ожний з них, будучи новим словом у культур≥ та художн≥й мов≥, претендуЇ на справд≥ авангардне значенн¤ в ≥стор≥њ модерного мистецтва.  ожному з них належить законне м≥сце в "музењ" сучасного св≥тов≥дношенн¤, що розкриваЇ св≥т людини в мистецтв≥ другоњ половини ’’ стол≥тт¤.

¬икористана л≥тература:

Ќов≥тн¤ культура. Ц ’арк≥в, 2001.

≤.÷иб≥й. ƒек≥лька сл≥в про модерн≥зм. Ц  ., 1999.

”крањнська та заруб≥жна культура. ѕ≥дручник. Ц  ., 2000.

1	2

Ќазва: ≤дейн≥ та художньо-естетичн≥ засади модерн≥зму
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2196 прочитано)