ультура > ћистецтво Ц ¤к ун≥кальний механ≥зм культурноњ еволюц≥њ

ћистецтво Ц ¤к ун≥кальний механ≥зм культурноњ еволюц≥њ

≈волюц≥¤ людини нерозривно повТ¤зана з еволюц≥Їю культури людства, зокрема такого напр¤мку ¤к мистецтва.

¬ епоху п≥знього палеол≥ту зТ¤вл¤ютьс¤ зародки п≥ктограф≥њ ( малюнкове письмо), виникаЇ ≥ розвиваЇтьс¤ мистецтво, повТ¤зане з трудовою д≥¤льн≥стю людини (зразки перв≥сноњ граф≥ки, скульптури, фольклору, музики, танцю). ¬≥д ц≥Їњ епохи лишилис¤ малюнки на ст≥нах ≥ стел¤х печер, у глибинах галерей ≥ гротах. ÷е контурн≥ зображенн¤ гол≥в зв≥р≥в на вапн¤кових плитах (печера Ћа-‘еррас≥ у ‘ранц≥њ); людськоњ руки обведеноњ фарбою. «годом виникли зображенн¤ вс≥х тварин, на ¤ких полювала людина ( мамонти, б≥зони, бики, зубри, дик≥ кон≥, корови, лан≥, г≥лл¤ст≥ олен≥, ведмед≥). ¬ добу мезол≥ту в малюнках все част≥ше зТ¤вл¤Їтьс¤ людина (мисливськ≥ ≥ в≥йськов≥ сцени, танц≥ та рел≥г≥йн≥ церемон≥њ). ƒо п≥знього палеол≥ту в≥днос¤тьс¤ прим≥тивн≥ ж≥ноч≥ скульптури позбавлен≥ конкретних ≥ндив≥дуальних рис, вони передають у г≥пертрофованому вигл¤д≥ специф≥чн≥ ж≥ноч≥ ознаки, риси матер≥, що народжуЇ нове житт¤, вт≥люючи в н≥й у¤вленн¤ про Їдн≥сть родового колективу.

¬ажливо п≥дкреслити, що мистецтво не було в≥дособленою частиною перв≥сноњ культури, воно було ун≥версальним засобом бутт¤ вс≥х њњ елемент≥в, њхнього пр¤мого впливу на людей. «в≥дси Ц особлива багатозначн≥сть ≥ духовна напружен≥сть твор≥в цього мистецтва, њх здатн≥сть привертати увагу, програмувати емоц≥њ, викликаючи екстаз, ейфор≥ю, транс.

¬ епоху неол≥ту Ц пор¤д з рел≥г≥йними у¤вленн¤ми Ц люди вже волод≥ли достатньо широкими знанн¤ми про св≥т. ¬они чудово ор≥Їнтувались на м≥сцевост≥, де жили, добре знали оточуючий тваринний ≥ рослинний св≥т. ¬они ор≥Їнтувались по небу, вид≥л¤ючи в ньому з≥рки ≥ суз≥рТ¤. јстроном≥чн≥ знанн¤ дозвол¤ли њм складати перш≥ календар≥, вести в≥дл≥к часу. ћали вони також медичн≥ знанн¤ ≥ ум≥нн¤: знали ц≥лющ≥ властивост≥ рослин, вм≥ли л≥кувати рани, виправл¤ти вивихи ≥ л≥кувати переломи. ¬они використовували п≥ктограф≥чне письмо, могли рахувати.

√либок≥ зм≥ни в≥дбуваютьс¤ ≥ в мистецтв≥.  р≥м тварин в ньому зображуЇтьс¤ небо, земл¤, вогонь, сонце. ¬ мистецтв≥ виникаЇ узагальнен≥сть ≥ нав≥ть схематизм, що св≥дчить про те, що людина набула зд≥бн≥сть мислити б≥льш абстрактними категор≥¤ми, в≥дображати б≥льш широк≥ ≥ складн≥ ¤вища. ƒл¤ ц≥Їњ доби характерно ≥ поширенн¤ др≥бноњ пластики, художн≥х ремесел орнаменту, що поклало початок декоративному мистецтву.

ћистецтво давн≥х Їгипт¤н також було т≥сно повТ¤зане з рел≥г≥йною м≥фолог≥Їю. ’арактерними його рисами були: велична монументальн≥сть форми, суворий та ч≥ткий, майже геометричний конструктив≥зм ≥ типова фронтальн≥сть. —л≥д в≥дзначити ≥ реал≥стичн≥ тенденц≥њ, ¤к≥ особливо ви¤вились у портретних зображенн¤х.

¬исокого розвитку та техн≥чноњ досконалост≥ дос¤гла арх≥тектура, що характеризувалас¤ величною монументальн≥стю, образотворче мистецтво. √ранд≥озн≥ будови мали висловлювати ≥дею могутност≥ царськоњ влади, ¤ку охорон¤ла рел≥г≥¤. Ќай¤скрав≥ше це ви¤вилось в буд≥вництв≥ таких велетенських гробниць фараон≥в, ¤к п≥рам≥ди ’еопса, ’ефрена, ƒжосера, ’уфу ≥ т.д., у створенн≥ сф≥нкс≥в фараона ’ефрена, јменемхета ≤≤≤ тощо. ѕ≥д час пер≥оду Ќового царства особливо розкв≥тала арх≥тектура храм≥в, найв≥дом≥шими з них Ї храми у Ћуксор≥ та  арнац≥. ¬ершиною художньоњ творчост≥ цього пер≥оду Ї образ цариц≥ Ќ≥ферт≥т≥ й золота маска фараона “ут анхамона, а також розписи гробниць в ƒолин≥ цар≥в поблизу ‘≥в.

Ќайдавн≥ш≥ памТ¤тки мистецтва  итаю датуютьс¤ Ў тис. до н.е. Ц часом неол≥ту. ÷е р≥зного роду керам≥чн≥ вироби, зроблен≥ вручну або на гончарному круз≥. ѕосуд часто розписаний, орнаментований в≥зерунками.

¬ синтез≥ образотворчих мистецтв дом≥нуюче значенн¤ мала арх≥тектура. ѕ≥рам≥ди ™гипту, з≥ккурати ƒвор≥чч¤, храми та палаци не лише возвеличували небожител≥в ≥ земних владик, а й св≥дчили про високу майстерн≥сть народ≥в —тародавнього —ходу.

ћистецтво численних народ≥в —тародавнього —ходу дуже р≥зне за своњми вих≥дними формами, художн≥ми дос¤гненн¤ми, шл¤хами розвитку, однак маЇ багато схожих принципових рис.

“радиц≥њ культури —тародавнього —ходу збереглис¤ впродовж в≥к≥в ≥ справили велике значенн¤ на розвиток багатьох народ≥в јз≥њ ≥ ™вропи в подальш≥ пер≥оди.

ќдним ≥з найважлив≥ших чинник≥в культурного житт¤ ус≥х без вин¤тку народ≥в Ї, безперечно, л≥тература Ц мистецтво слова. —ам терм≥н Ул≥тератураФ походить в≥д фр. litterature, ¤ке, у свою чергу, веде до походженн¤ в≥д латинського littera Ц л≥тера. ¬иникненн¤ цього терм≥на вчен≥ в≥днос¤ть до початку ’V≤≤≤ ст. ѕроте й дотепер терм≥н Ул≥тератураФ вживаЇтьс¤ в двох значенн¤х.

” широкому розум≥нн≥ Ц це вс¤ писемн≥сть; у вузькому Ц це скорочене позначенн¤ художньоњ л≥тератури (вона ¤к≥сно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших вид≥в л≥тератури Ц науковоњ, ф≥лософськоњ ≥ т.д.).

–озум≥нн¤ мистецтва слова ¤к≥сно зм≥нювалис¤ прот¤гом його багатов≥ковоњ ≥стор≥њ. —воњм кор≥нн¤м л≥тература с¤гаЇ в глибоку давнину, в од л≥тературний ≥ дописемний пер≥од. –озвиток мистецтва слова т≥сно повТ¤заний ≥з прогресом мисленн¤. јдже слово, мова Ї д≥йсн≥стю думки.

ќсновна ц≥нн≥сть слова в перв≥сних формах була у тих властивост¤х мови, ¤к≥ зближують њњ з музично-театральним д≥йством.

” подальшому на б≥льш вищому щабл≥ перв≥снообщинного ладу, мистецтво слова в≥дособлюЇтьс¤ ¤к м≥фолог≥чний усний епос Ц м≥фи, легенди, перекази, що в сукупност≥ утворювали епопењ.

–озвиваЇтьс¤ опов≥дна поез≥¤. —лово входить у своњ права ≥ стаЇ самост≥йним мистецтвом. ўоправда, ≥ тут воно ще зрощене музикою. ѕоет, розпов≥дач ≥ сп≥вець Ц одна особа. —казанн¤ У≤л≥адиФ, поез≥њ УћахабхаратиФ Ц все це сп≥валос¤ п≥д музику. ќтже, усна народна творч≥сть Ї тим джерелом, з ¤кого виникають майбутн≥ л≥тературн≥ жанри: драма, л≥рика, епос. ÷е основн≥ л≥тературн≥ роди, ¤к≥ про¤вилис¤ ще в дол≥тературному пер≥од≥ стали тими шл¤хами, котрими розвивалась вс¤ ≥стор≥¤ л≥тератури.

¬ основ≥ л≥тературного роду лежить певний спос≥б освоЇнн¤ ¤вищ д≥йсност≥ в основ≥ епосу Ц естетично освоЇна под≥¤, в основ≥ драми Ц д≥¤, в основ≥ л≥рики Ц безпосередн≥й поетичний ви¤в душевного стану самого поета.

“ож до епосу в≥днос¤тьс¤ так≥ види: л≥тературний м≥ф, казка, епопе¤, еп≥чна поема, роман, пов≥сть, опов≥данн¤, новела. ѕон¤тт¤ л≥рики охоплюЇ собою так≥ р≥зновиди: п≥сн¤, ода, романс, елег≥¤ та ≥н.

ƒраматичний р≥д Ц це трагед≥¤, комед≥¤ ≥ власне драма.

«азнаючи серйозних зм≥н л≥тературн≥ види, у свою чергу, породжують чимало жанр≥в.

√ероњчний епос м≥стить ц≥л≥сну картину народного житт¤ у форм≥ героњчноњ розпов≥д≥ про минуле. ¬ епос≥ завжди присутн≥й глибокий ≥нтерес до ≥сторичноњ дол≥ народу. ≤сторичний фон концентруЇтьс¤ завжди навколо певноњ ≥сторичноњ под≥њ (в≥йни), ¤ка маЇ всенародне значенн¤ (Уќд≥ссе¤Ф, Уѕ≥сн¤ про –оландаФ, Уѕ≥сн¤ про —≥даФ, Уƒума про ЅайдуФ, Уƒума про козака √олотуФ).

Ѕ≥льш високий р≥вень патр≥отизму притаманний дл¤ народ≥в. ¤к≥ зазнають нац≥онального гнобленн¤. “ак, в украњнських ≥сторичних п≥сн¤х та думах (згадувались вище) головн≥ героњ вт≥люють у соб≥ всенародне прагненн¤ до незалежност≥, уособлюють зростанн¤ нац≥ональноњ самосв≥домост≥.

«годом епос в≥дходить на другий план, поступаючись м≥сцем драм≥ та новим еп≥чним формам (ƒанте УЅожественна комед≥¤Ф).

ўе в античн≥й л≥тератур≥ виникаЇ специф≥чна галузь словесноњ творчост≥, ¤ка, з одного боку, знаходитьс¤ на меж≥ л≥тератури ≥ повс¤кденного мовного сп≥лкуванн¤, а з ≥ншого Ц на меж≥ л≥тератури та ф≥лософ≥њ. ÷¤ жанрова л≥н≥¤ д≥стала особливий розвиток в епоху ¬≥дродженн¤ ≥ мала найб≥льше значенн¤ дл¤ народженн¤ роману (‘.–абе У√аргантюа ≥ ѕантагрюельФ).

” вс≥х великих крањнах «ах≥дноњ та ÷ентральноњ ™вропи в епоху ¬≥дродженн¤ виникають ≥ перш≥ нац≥ональн≥ л≥тератури Ц за мовою ≥ своњм значенн¤м. ¬ ≤тал≥њ фундаторами ≥тал. л≥тератури були ѕетрарка та Ѕоккаччо. ѕроте сл≥д зазначити, що цей процес не у вс≥х народ≥в в≥дбувавс¤ одночасно. “ак, в ”крањн≥ (к≥нець ’VIII Ц початок ’≤’ ст. ≤. отл¤ревський), в –ос≥њ (пол. ’≤’ ст. Ц ќ.—.ѕушк≥н).

ѕодальший розвиток л≥тератури був повТ¤заний з особливост¤ми, притаманними епос≥ класицизму (’V≤≤ Ц поч. ’≤’ ст. ). ƒл¤ класицизму характерний под≥л на Увисок≥Ф та Унизьк≥Ф жанри, поЇднанн¤ ¤ких вважалос¤ неприпустимим.

¬исок≥ жанри Ц епопе¤, трагед≥¤, ода Ц покликан≥ вт≥лити державн≥ або ≥сторичн≥ под≥њ, тобто житт¤ монарх≥в, полководц≥в, м≥ф≥чних героњв.

Ќизьк≥ Ц сатира, байка, комед≥¤ Ц мають зображати приватне, повс¤кденне житт¤ ос≥б середн≥х верств. —тиль ≥ мова повинн≥ були строго в≥дпов≥дати обраному жанру (–ас≥н, Ѕуало (ћольЇр)).

” к≥н. ’V≤≤≤ ст. в Ќ≥меччин≥ ≥ на початку ’≤’ ст. у ‘ранц≥њ, а також в ≥нших крањнах виникаЇ напр¤м, ¤кий протиставл¤Ї себе класицизму ≥ отримуЇ назву УромантизмФ. –омантики вперше в≥дкрили суперечлив≥сть людськоњ душ≥, њњ невичерпн≥сть.

–омантики поновили художн≥ форми: створили жанр ≥сторичного роману, фантастичн≥ пов≥ст≥ (√юго, ∆орж —анд)(ѕ.√улак-јртемовський, √. в≥тка-ќсновТ¤ненко).

” ≤≤ пол. ’≤’ ст. утверджуЇтьс¤ напр¤м, що прийшов на зм≥ну романтизму Ц реал≥зм.  ардинальна проблема реал≥зму Ц сп≥вв≥дношенн¤ правдопод≥бност≥ й правди, ≥стини („.ƒ≥ккенс, ќ.Ѕальзак).

Ќа початку ’’ ст. в Ївропейському мистецтв≥ виникають р≥зноман≥тн≥ ¤вища, ¤к≥ умовно можна назвати модерн≥змом. якщо у вс≥ в≥ки л≥тература була пройн¤та ≥деЇю людини, то в сучасну епоху актуал≥зуютьс¤ проблеми сп≥вв≥дношенн¤ особистост≥ з косм≥чним ≥ людським ун≥версамом.

Ф“еатрФ у переклад≥ з давньогрецькоњ Ц видовище. јктори показують ¤кусь ≥стор≥ю (пТЇсу), а гл¤дач≥ спостер≥гають за њхньою грою. ѕТЇса Ц актор Ц гл¤дач обТЇднан≥ грою; ось формула театру.

1	2

Ќазва: ћистецтво Ц ¤к ун≥кальний механ≥зм культурноњ еволюц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2259 прочитано)