ультура > —ередньов≥чна культура «ах≥дноњ ™вропи

—ередньов≥чна культура «ах≥дноњ ™вропи

≤сторичн≥ передумови формуванн¤ середньов≥чноњ культури.

’арактерн≥ риси культури раннього —ередньов≥чч¤.

≤сторичн≥ передумови формуванн¤ середньов≥чноњ культури.

 ультура сучасноњ «ах≥дноњ ™вропи спираЇтьс¤ на п≥дірунт¤, що утворилос¤ за тис¤чол≥тт¤ в≥д к≥нц¤ V до початку ’≤V стол≥тт¤ (на п≥вноч≥ ™вропи Ц до середини ’V≤≤ ст.). ¬ ≥сторичн≥й науц≥ за цим пер≥одом закр≥пилас¤ назва Усередн≥ в≥киФ.

ќц≥нки культури середньов≥чч¤ ¤к своЇр≥дного етапу в розвитку людства традиц≥йно суперечлив≥. √либинн≥ процеси становленн¤ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ в зах≥дн≥й ™вроп≥ к≥нц¤ ’VIII Ц початку ’≤’ стол≥тт¤ в≥дкривали народам цього рег≥ону њхнЇ величне минуле, пробуджували ц≥кав≥сть до середньов≥чч¤ та його культури. Ќайвидатн≥ш≥ представники л≥тературноњ ≥нтел≥генц≥њ в цей час докладали великих зусиль, аби заохотити Ївропейське сусп≥льство до знайомства з культурою середн≥х в≥к≥в.

«верненн¤ до джерел не надто давнього минулого великою м≥рою стало поштовхом до формуванн¤ й розвитку Ївропейського романтизму. «а романтичною концепц≥Їю основний художн≥й стиль середньов≥чч¤ Ц готика Ц мав змогу пост≥йно розвиватис¤ завд¤ки своњй принципов≥й внутр≥шн≥й незавершеност≥. ‘ранцузький письменник Ўатобр≥ан у своњй книз≥ У√ен≥й христи¤нстваФ (1802 р.) показав взаЇмозвТ¤зок середньов≥чноњ арх≥тектури й христи¤нськоњ св≥домост≥, надавши цьому союзов≥ романтичного забарвленн¤.

Ќайважлив≥шим насл≥дком уваги до проблем культури середньов≥чч¤ стало те, що л≥тературно-ф≥лософська думка к≥нц¤ ’V≤≤≤ Ц початку ’≤’ стол≥тт¤ вперше осмислила цю культуру ¤к ц≥л≥сне ≥сторичне ¤вище, ¤ке й дал≥ впливало на культурн≥ процеси тогочасноњ ™вропи.

ѕроте ≥снуЇ також ≥нший погл¤д, що довго не давав змоги оц≥нити культуру середньов≥чч¤ обТЇктивно. «г≥дно з цим погл¤дом вона Ї вт≥ленн¤ догматизму, рел≥г≥йного фанатизму, придушенн¤ свободи особистост≥ Ц всього, проти чого виступали ≥ з чим боролис¤ не лише словом прогресивн≥ сили наступних епох. “ому, можливо, так довго панувала в науц≥ та сусп≥льн≥й св≥домост≥ своЇр≥дна характеристика готичного стилю, що њњ дав теоретик ¬≥дродженн¤ ƒжорджо ¬азар≥. ÷¤ вочевидь упереджена оц≥нка легко переноситьс¤ й на культуру середньов≥чч¤ загалом. Ућанеру цю, - писав ¬азар≥ про готику, - винайшли готи, бо п≥сл¤ того, ¤к були зруйнован≥ давн≥ буд≥вл≥ й в≥йни згубили й арх≥тектор≥в, т≥, що залишилис¤ живими, стали будувати в ц≥й манер≥, звод¤чи склеп≥нн¤ на стр≥льчастих арках ≥ заповнюючи всю ≤тал≥ю казна-¤кими спорудами... «бав боже вс¤ку крањну в≥д одн≥Їњ думки про роботи такого штибу, наст≥льки безформних пор≥вн¤но з красою наших буд≥вель, що й не вартих того, аби говорити про них б≥льше, н≥ж сказано.

«акр≥пити оц≥нку культури середньов≥чч¤ ¤к побудованоњ на старих традиц≥¤х, на повторенн≥, дублюванн≥ ран≥ше дос¤гнутого, нездатноњ до новац≥й, допом≥г ≥ Ћеонардо да ¬≥нч≥.  ритикуючи творчий метод тогочасних художник≥в, в≥н писав, що п≥сл¤ римл¤н живописц≥ Унасл≥дували один одного в≥к у в≥к, увесь час штовхали це мистецтво до занепадуФ. ѕетрарка теж характеризував середньов≥чч¤ ¤к епоху потворност≥ на в≥дм≥ну в≥д прекрасноњ античност≥. Ќарешт≥, й √егель у своњх лекц≥¤х з естетики пор≥внюЇ середньов≥чну культуру з торжеством чорноњ ноч≥, протиставл¤ючи њй ранкову зору ¬≥дродженн¤.

ѕопри вс≥ складност≥ ф≥лософського осмисленн¤ феномена середньов≥чч¤ сучасна наука розгл¤даЇ культуру середн≥х в≥к≥в ¤к ≥сторично законом≥рну складову частину розвитку людства.  ультурна спадщина середньов≥чч¤ пос≥ла значне м≥сце в ≥стор≥њ культури людства й позначилас¤ на розвитку ф≥лософ≥њ, рел≥г≥њ, права, природничих наук. ќсобливо вагомими були дос¤гненн¤ л≥тератури та мистецтва. “ворч≥сть митц≥в середньов≥чч¤ залишила людству невмирущ≥ художн≥ ц≥нност≥.

™вропейське середньов≥чч¤ охоплюЇ великий пром≥жок часу, тому вивченн¤ його культури потребуЇ вид≥ленн¤ окремих етап≥в, у межах ¤ких формувалис¤ най≥стотн≥ш≥ њњ риси. ќтже, коли йдетьс¤ про культуру середньов≥чноњ ™вропи, то п≥д цим розум≥Їмо культуру раннього (5-8 ст.), зр≥лого (9-13 ст.) й п≥знього (14-16 ст.) феодал≥зму. Ќа думку одного з пров≥дних представник≥в Ўколи Ујннал≥вФ ∆ана Ће √оффа, середньов≥чч¤ тривало до ’V≤≤≤ стол≥тт¤.

ѕочаток доб≥ середньов≥чч¤ поклала криза, що њњ переживав римський св≥т у ≤≤≤ стол≥тт≥. ѕередус≥м далас¤ взнаки боротьба, ¤ку в≥в –им з пров≥нц≥¤ми ≥ в ¤к≥ так ≥ не зм≥г перемогти. —ередньов≥чч¤ успадкувало цю боротьбу, на його культуру впливали процеси ¤к обТЇднанн¤, так ≥ уособленн¤ р≥зних частин «аходу, в н≥й в≥дбилис¤, з одного боку, ц≥лком щире бажанн¤ обТЇднатись у христи¤нськ≥й в≥р≥, з ≥ншого Ц не менш пристрасний пот¤г до нац≥ональноњ самост≥йност≥.

–имський св≥т фактично розколовс¤ п≥сл¤ заснуванн¤ ≥мператором  онстантаном у 324 роц≥ нового –има Ц  онстантинопол¤, проте остаточний под≥л ≥мпер≥њ ставс¤ п≥сл¤ смерт≥ ‘еодос≥¤ ≤ в 395 роц≥. ¬же у 330 роц≥  онстантинополь стаЇ резиденц≥Їю ≥мператора, й в≥дтод≥ «ах≥д ≥ —х≥д (¬≥зант≥¤) йшли у своЇму розвитков≥ р≥зними шл¤хами. Ќадал≥ ц≥ в≥дм≥нност≥ т≥льки глибшали, а суперечност≥, що ≥снували м≥ж частинами колишньоњ ≥мпер≥њ, загострювалис¤, зрештою призв≥вши до розриву, ¤кий теж наклав св≥й в≥дбиток на розвиток середньов≥чноњ культури.

¬ цей саме час починаЇтьс¤ й оте характерне дл¤ середн≥й в≥к≥в зм≥шанн¤ народ≥в, що надало культур≥ середньов≥чч¤ особливого колориту. ” ≤≤≤ стол≥тт≥ римськ≥ ≥мператори мусили визнати варвар≥в, приймаючи њх до в≥йська або дозвол¤ючи њм ¤к конфедератам чи союзникам селитис¤ на окрањнах ≥мпер≥њ.

Ќе можна оминути також ≥ще одн≥Їњ обставини, ¤ка великою м≥рою вплинула на формуванн¤ середньов≥чноњ культури. Ѕ≥льш≥сть варварських народ≥в на довгому шл¤ху м≥грац≥њ (Увелике переселенн¤Ф), що призв≥в у «ах≥дну ™вропу, в результат≥ контакт≥в з р≥зними цив≥л≥зац≥¤ми, збагатили своњ ремесла, мистецтво, звичањ. „имало з них прийн¤ли христи¤нство. јле сталос¤ так, що варвари-неоф≥ти Ц остготи, вестготи, бургунди, вандали та лангобарди Ц почали спов≥дувати ар≥анство. ÷¤ христи¤нська теч≥¤ названа за ≥мТ¤м олександр≥йського пресв≥тера јр≥¤, що дав своЇ тлумаченн¤ догмату “р≥йц≥ (в≥н стверджував, що ’ристос не в≥чний, а створений Їдиним Ѕогом). 325 року скликаний з ≥н≥ц≥ативи ≥мператора  онстантина Ќ≥кейський собор засудив ар≥анство ¤к Їресь. ѕроте так можна було вгамувати теолог≥чн≥ пристраст≥ серед Їпископ≥в, але не уникнути сутичок ≥ розбрату, що виникали м≥ж римл¤нами-католиками й варварами-ар≥анами.

” V≤≤≤ стол≥тт≥ пров≥дну роль у Ївропейських пол≥тичних ≥ культурних справах перебрало франкське корол≥вство. ÷е сталос¤ завд¤ки зусилл¤м династ≥њ ћеров≥нг≥в, що д≥стала ≥мТ¤ в≥д нап≥влегендарного засновника роду ћеров≥¤. ” н≥й найпом≥тн≥шою постаттю був ’лодв≥г, ¤кий почав ≥з того, що охрестивс¤ з≥ своњм в≥йськом не за ар≥анським, а за католицьким обр¤дом, здобувши в союзники всю ≥Їрарх≥ю католицькоњ церкви на чол≥ з папою, а також досить впливове чернецтво.

’арактерн≥ риси культури раннього —ередньов≥чч¤.

“ерм≥н Усередн≥ в≥киФ зТ¤вивс¤ в ™вроп≥ в ’V ст. ≥ набув широкого вжитку, охоплюючи своњм зм≥стом пер≥од в≥д античност≥ до Ќов≥тн≥х час≥в. ÷е була епоха з≥ своЇю, не схожою н≥ на ¤ку ≥ншу систему культурних ц≥нностей, епоха, ¤ка виникла в хаос≥ великого переселенн¤ народ≥в ≥ залишила значний сл≥д у культурному розвитку людства. —истемоутворюючим чинником культури Ївропейського середньов≥чч¤ стало христи¤нство у форм≥ кап≥тал≥зму. ≤де¤ Ѕога займаЇ центральне м≥сце. ќсновним принципом упор¤дкуванн¤ св≥тобудови стала ≥Їрарх≥¤ р≥зних њњ р≥вн≥в. ¬ерхн≥й р≥вень Ц це св≥т небесний, нетл≥нний, в≥чний. ѕот≥м ≥де св≥т земний Ц м≥нливий, недосконалий, п≥дпор¤дкований занепаду ≥ зникненню. «г≥дно з ц≥Їю у¤вою, час земного житт¤ людини ≥ всього людства постаЇ лише в≥дблиском безконечного Унебесного св≥туФ та в≥чност≥ Умайбутнього в≥куФ, а тому Ї замкненим у соб≥ ≥ конечним. ¬идатний досл≥дник Ѕахт≥н виразив ≥Їрарх≥ю ¤к вертикаль, на ¤к≥й житт¤ людини ≥ людства лише мить. ¬≥дведений людин≥ час њњ земного ≥снуванн¤ Ц омана. Ћюдина не здатна ос¤гнути н≥ сут≥ своЇњ дол≥, н≥ дол≥ навколишнього св≥ту, адже все це продукт божоњ вол≥, зрозум≥ти ¤ку людина не спроможна.

 ультура —ередньов≥чч¤ охоплюЇ так≥ етапи: раннього (5-8 ст.), зр≥лого (9-13 ст.) та п≥знього (14-16 ст.) феодал≥зму. ѕочаток доб≥ —ередньов≥чч¤ поклала криза, що њњ пережив рим у ≤≤≤ ст. –имський св≥т фактично розколовс¤ п≥сл¤ заснуванн¤ ≥мператором  онстантином у 324 роц≥ Ќового –иму Ц  онстантинопол¤. ” 330 р. в≥н стаЇ резиденц≥Їю ≥мператора ≥ в≥дтод≥ «ах≥дна ≥ —х≥дна ¬≥зант≥¤ йшли у своЇму розвитку р≥зними шл¤хами. ¬≥дтод≥ почалос¤ характерне дл¤ середн≥х в≥к≥в зм≥шанн¤ народ≥в.

—воЇњ довершеност≥ Усередньов≥чна картина св≥туФ дос¤гла в ’-’≤≤ ст.. ”¤ва про св≥т носила описовий ≥ багато в чому фантастичний характер. ” ц≥лому св≥т дл¤ середньов≥чноњ людини обмежувавс¤ видноколом њњ ≥снуванн¤, в центр≥ ¤кого була р≥дна дом≥вка. ¬се, що було за њњ межами, сприймалос¤ ¤к УчужеФ ≥ УворожеФ. —тал≥сть у простор≥ стаЇ своЇр≥дною нормою людського житт¤. Ћюдина повинна була жити там, де вона народилас¤. ¬се, що порушувало або не вписувалос¤ в цей ≥деал, сприймалос¤ ¤к антисоц≥альне. “ак≥ життЇв≥ норми спри¤ли укор≥ненню у св≥домост≥ середньов≥чноњ людини недов≥ри до всього чужого ≥ незрозум≥лого.

≤снують 2 пер≥оди п≥днесенн¤ культури раннього середньов≥чч¤:

ќстготське та вест готське в≥дродженн¤ (VI-VII ст. ).

 орол≥вське та оттонове в≥дродженн¤ (≤’-’ ст. ).

¬насл≥док варварських навал занепала система торг≥вл≥, м≥ста. ≈коном≥ка згасала, бо не було товарообм≥ну, ≥снували зг≥дно закон≥в –имськоњ ≥мпер≥њ стаб≥льн≥ спадков≥ профес≥њ. ≤снував юридичний партикул¤ризм Ц уособленн¤ права. ƒл¤ кожноњ етн≥чноњ групи ≥снували р≥зн≥ закони. ¬с¤ культура «ах≥дноњ ™вропи перебувала п≥д впливом католицькоњ церкви Ц зверхн≥сть над св≥тською владою у рел≥г≥йному, пол≥тичному, соц≥альному аспект≥. ѕрограми до шк≥л затверджувались католицькою церквою. ѕ≥сл¤ школи зд≥бн≥ учн≥ поповнювали р¤ди церковноњ ≥Їрарх≥њ. ” школах почала вивчатис¤ ф≥лософ≥¤. ѕроте ц≥ науки за церквою не повинн≥ були в≥двол≥кати в≥д вивченн¤ —в¤того письма. Ѕлаженний у своЇму твор≥ У—пов≥дьФ в≥дтворив любов до Ѕога, а також Устрах ЅожийФ, в≥н боровс¤ проти ¤зичництва. УЅог маЇ ≥стинне бутт¤Ф Ц стверджуЇ ѕлатон, за ¤кого зароджуЇтьс¤ неоплатон≥зм. «а цих ф≥лософ≥в —ередньов≥чч¤ мало моральну досконал≥сть. Ѕог, св≥т, людина повТ¤зан≥ м≥ж собою.

1	2

Ќазва: —ередньов≥чна культура «ах≥дноњ ™вропи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4444 прочитано)