ультура > —оц≥ально-економ≥чн≥ перетворенн¤ доби ѕросв≥тництва

—оц≥ально-економ≥чн≥ перетворенн¤ доби ѕросв≥тництва

—оц≥ально-економ≥чн≥ перетворенн¤ доби ѕросв≥тництва вплинули на духовний св≥т людей, зм≥нили њхн≥ духовн≥ запити та ≥деали. ¬елике значенн¤ мало вт≥ленн¤ нових сусп≥льних ≥дей у л≥тератур≥.

–азом з ф≥лософами-просв≥тител¤ми прогресивн≥ письменники закликали до розвитку сусп≥льства, заснованого на приватн≥й ≥дењ р≥вност≥ людей у правах, сто¤ли вище соц≥ально-верствовоњ обмеженост≥ та нер≥дко висловлювали ≥деали, попул¤рн≥ серед широких народних мас.

ѕросв≥тител≥ п≥дпор¤дковували свою художню творч≥сть завданню перебудови сусп≥льства, њхн≥ втори носили глибокий ф≥лософський характер. ” р¤д≥ випадк≥в Ц це своЇр≥дн≥ белетризован≥ ф≥лософськ≥ трактати. «в≥дси ≥ де¤ка рац≥ональн≥сть художньоњ творчост≥ просв≥тител≥в. Ѕорючись за перебудову сусп≥льства, утверджуючи принцип активного впливу художника на громадську думку, вони створили нов≥ жанри ф≥лософсько-пол≥тичного роману, морально-пол≥тичноњ драми ≥ гротескно-комед≥йного памфлету. ѕри цьому широко використовували л≥тературну форми старих майстр≥в: памфлети Ћук≥¤на, ф≥лософську поему Ћукрец≥¤, сатиричну л≥тературу ренесансу, твори ≈разма –оттердамського, ‘рансуа –абле, “омаса ћора, ¤ких вважали своњми ≥дейними попередниками. ¬≥дстоюючи демократичн≥ напр¤ми мистецтва, просв≥тител≥ ввели в л≥тературу нового геро¤ Ц простолюдина. ¬ ¤кост≥ позитивного образу митц≥ осп≥вали ≥ прославили його працю, його мораль, сп≥вчутливо ≥ проникливо показали його стражданн¤. ¬икриваючи сваволю пан≥вних стан≥в, вони см≥ливо вводили в л≥тературу критичний елемент. ¬они дали св≥ту твори високого пол≥тичного ≥ художнього значенн¤.

” своњй творчост≥ просв≥тител≥-л≥тератори використовували три основн≥ типи художнього мисленн¤: класичний, романтичний ≥ реал≥стичний.

 ласицизм ’V≤≤≤ ст., незважаючи на безперечну свою схож≥сть ≥з класицизмом ’V≤≤ ст., все ж не був пр¤мим нащадком останнього, а ¤вл¤в собою принципово нове ≥сторико-художнЇ ¤вище. якщо класицизм ’V≤≤ ст. формувавс¤ в умовах консол≥дац≥њ нац≥й, коли абсолютна монарх≥¤ в≥д≥гравала значною м≥рою позитивну роль у сусп≥льному житт≥, ≥ не п≥дн≥мавс¤ до запереченн¤ на¤вних сусп≥льних в≥дносин, то класицизм ’V≤≤≤ ст. в≥дзначавс¤ антифеодальною спр¤мован≥стю, оск≥льки в≥н розвивавс¤ в умовах, коли буржуаз≥њ готувалас¤ до вир≥шального штурму феодальних баст≥он≥в.

—ентиментал≥зм (в≥д фр. sentiment Ц чутт¤) був своЇр≥дною реакц≥Їю на надм≥рний рац≥онал≥зм класицизму з його нехтуванн¤м почутт¤ простоњ людини. ≤деалам просв≥тницького класицизму, котрий вир≥с на грунт≥ УсамозадоволеногоФ розуму, сентиментал≥зм протиставив ≥деал Уприродньоњ людиниФ, складений з елемент≥в утоп≥њ. ѕроте саме цей мотив-≥деал захистив культуру ѕросв≥тництва в≥д всевладд¤ лог≥чного холодного розуму, став запорукою розвитку њњ майбутнього.

–озум≥нн¤ людини ¤к такоњ, що живе за законами природи, стало в≥дправним моментом рац≥онал≥зму в його пом≥рковано критичному вар≥ант≥. ¬изначаЇтьс¤ нова культурна ц≥нн≥сть Ц художн¤ правда, ¤ка в≥дкрила шл¤х реал≥стичному мистецтв≥.

Ќайб≥льшого свого розвитку просв≥тницький реал≥зм (в≥д лат. realis Ц речовий, д≥йсний) дос¤г в јнгл≥њ, ¤ка в середин≥ ’V≤≤ ст. стала на шл¤х кап≥тал≥зму. —аме в јнгл≥њ зТ¤вл¤Їтьс¤ принципово в≥дм≥нна в≥д традиц≥йноњ придворно-аристократичноњ аудитор≥њ аудитор≥¤ масова, з новими вимогами та естетичними смаками. —кладаЇтьс¤ вона переважно з представник≥в так званого третього стану, ¤к≥ жадали бачити в мистецьких творах реал≥њ житт¤. ÷е зумовило той факт, що саме в јнгл≥њ просв≥тницький реал≥зм став пров≥дним напр¤мком художньоњ творчост≥.

√оловним жанром у л≥тератур≥ ’V≤≤≤ ст. стаЇ соц≥ально-побутовий роман.

ќдним з найб≥льш в≥домих англ≥йських письменник≥в ѕросв≥тництва був ƒ.ƒефо (1660-1731), автор памфлет≥в, у ¤ких засуджувалис¤ пересл≥дуванн¤ передових людей, висм≥ювалис¤ пересуди та пихат≥сть англ≥йськоњ аристократ≥њ. Ќебачену славу прин≥с йому роман У–об≥нзон  рузоФ. Ќеперех≥дна ц≥нн≥сть цього твору пол¤гаЇ у прославленн≥ см≥ливого пошуку ≥ в≥дкритт¤ нових земель, возвеличенн≥ мужност≥, наполегливост≥, людськоњ прац≥ та винах≥дливост≥, в≥дчайдушноњ боротьби з небезпекою.

„имало передових, близьких народов≥ ≥дей, висловив у своњх творах великий англ≥йський письменник-сатирик ƒж. —в≥фт (1667-1745). ¬ широко в≥домому роман≥ Ућандри √ул≥вераФ п≥д вигл¤дом казкових подорожей свого геро¤ в≥н висм≥¤в вади сучасного йому сусп≥льства: чванлив≥сть, жад≥бн≥сть, п≥дозр≥л≥сть, свав≥лл¤, несправедлив≥сть, ≥нтриги. ƒж. —в≥фт висловив свою думку про н≥кчемн≥сть тогочасного житт¤, алегорично перен≥с вт≥ленн¤ людського благородства на коней. …ого роман Ц глибокий ≥ складний ф≥лософсько-сатиричний тв≥р.

–озгл¤даючи ≥стор≥ю англ≥йськоњ л≥тератури ’V≤≤≤ ст., не можна не згадати шотландського поета –.Ѕернса (1749-1796). ” своњх поез≥¤х в≥н змальовував образи сел¤н (УЅув б≥дний фермер батько м≥йФ), виступав проти соц≥ального й нац≥онального гнобленн¤ (У¬есел≥ жебракиФ). –еволюц≥йними настро¤ми пройн¤т≥ його твори пер≥оду ‘ранцузькоњ буржуазноњ революц≥њ 1789 р. Ц Уƒерево свободиФ, У„есна б≥дн≥стьФ.

¬ажливий крок у напр¤мку реал≥стичного в≥дображенн¤ д≥йсност≥ зд≥йснила французька художн¤ л≥тература епохи ѕросв≥тництва. «начний вплив на нењ справили реал≥стичн≥ традиц≥њ ≥спанського роману ≥ творч≥сть таких англ≥йських письменник≥в, ¤к ƒефо ≥ —в≥фт. јле л≥тература ѕросв≥тництва у ‘ранц≥њ мала також найближчих попередник≥в у своњй крањн≥, насамперед в особ≥ видатного письменника јлена –ене Ћесажа (1668-1747). …ого сатиричний роман У ривий б≥сФ ≥ особливо Уѕригоди ∆≥ль Ѕлаза ≥з —ант≥ль¤ниФ дають панорамну картину сусп≥льних в≥дносин, висувають на перше м≥сце км≥тливого ≥ спостережливого простолюдина, викривають звичањ аристократ≥њ, чиновник≥в, духовенства; п≥дн≥мають зав≥су над справжн≥ми мотивами њхн≥х вчинк≥в.

” твор≥нн¤х ¬ольтера ≥ –уссо французька художн¤ л≥тература безпосередньо зливаЇтьс¤ з передовою громадською думкою епохи ѕросв≥тництва. Ѕоротьба за нов≥ естетичн≥ ≥деали дос¤гаЇ кульм≥нац≥њ в пер≥од розкв≥ту д≥¤льност≥ ƒ. ƒ≥дро.

ƒен≥ ƒ≥дро (1713-1784) був видатним французьким прозањком ≥ драматургом. ¬≥н залишив пом≥тний сл≥д в естетичн≥й теор≥њ ≥ художн≥й критиц≥ свого часу. ¬ пов≥ст≥ Ућонахин¤Ф ƒ≥дро викриваЇ злочини церкви. –озпов≥даючи про долю д≥вчини, насильно постриженоњ в черниц≥, в≥н розкриваЇ звичањ монастир≥в, ≥снуюч≥ в них пор¤дки. ¬ пов≥ст¤х Уѕлем≥нник –аноФ ≥ У∆ак-фатал≥стФ у форм≥ живого д≥алогу розкриваютьс¤ соц≥альн≥ проблеми того часу.

” галуз≥ драматург≥њ друге покол≥нн¤ просв≥тител≥в в≥дмовилос¤ в≥д жанру класицистичноњ трагед≥њ ≥ повернулос¤ до м≥щанськоњ драми (УсерйозноњФ чи Усл≥зноњФ комед≥њ). √лашатаЇм цього повороту в драматург≥њ був ƒ≥дро. Ќе король чи знатна особа, а р¤дова людина, буржуа повинн≥ бути геро¤ми драми; не боротьба людини з долею, а боротьба людини проти сусп≥льних несправедливостей повинна складати њњ зм≥ст. ƒ≥дро ≥люструЇ свою теор≥ю власними пТЇсами Ц Уѕозашлюбний синФ (1757 р.) ≥ УЅатько с≥мействаФ (1758 р.).

√либоким соц≥альним зм≥стом сповнен≥ твори французького драматурга ≥ публ≥циста ѕ.ќ. . Ѕомарше (1732-1799). Ќайб≥льш в≥дом≥ серед них комед≥њ У—ев≥льський цирульникФ та У¬ес≥лл¤ ‘≥гароФ, де автор висм≥¤в н≥кчемн≥сть ≥ розпусту аристократ≥в, створив образ км≥тливого ≥ т¤мущого слуги ‘≥гаро. ѕеред гл¤дачем не лише безтурботний веселун, майстер хитроњ ≥нтриги, але й людина розумна та енерг≥йна. ѕ'Їси м≥стили чимало гострих випад≥в супроти зловживанн¤ владою, спадкових прив≥лењв, що ними так хизувались аристократи. —южети комед≥й Ѕомарше використали велик≥ композитори сучасност≥ ћоцарт ≥ –осс≥н≥ дл¤ створенн¤ своњх безсмертних опер.

ƒемократичн≥ настроњ знайшли в≥дображенн¤ ≥ в творчост≥ р¤ду н≥мецьких письменник≥в. ” 70-х роках ’V≤≤≤ ст. в Ќ≥меччин≥ виник л≥тературний та сусп≥льний рух Убур¤ ≥ натискФ. ѕредставники цього напр¤му ….¬.√ете, ….‘.Ў≥ллер, √.Ѕюргер, я.Ћенц та ≥нш≥ виступали проти деспотизму, в ≥м'¤ справедливост≥ та свободи, осп≥вували сильних, см≥ливих людей, ¤ким властив≥ ¤скрав≥, глибок≥ почутт¤. —аме такими рисами характеру над≥лен≥ героњ твор≥в великого поета ≥ драматурга ….‘. Ў≥ллера (1759-1805). ” драм≥ У¬≥льгельм “елльФ осп≥вано швейцарського народного геро¤, борц¤ за незалежн≥сть ≥ визволенн¤ крањни з-п≥д австр≥йського гн≥ту; драма Уќрлеанська д≥ваФ присв¤чена героњн≥ визвольноњ боротьби французького народу ∆анн≥ д'јрк.

Ќайвидатн≥шим представником н≥мецькоњ л≥тератури к≥нц¤ ’V≤≤≤ Ц початку ’≤’ ст. був поет ≥ мислитель ….¬.√ете (1749-1832), один ≥з найосв≥чен≥ших людей свого часу. √либоко зрозум≥вши значенн¤ французькоњ революц≥њ, в≥н, однак, негативно поставивс¤ до революц≥йного насильства, бо був переконаний, що б≥льше корист≥ дадуть вихованн¤ народу ≥ реформи зверху. √ете ¤к великий гуман≥ст в≥рив у ген≥альн≥ творч≥ можливост≥ людини, що ≥ в≥добразив ¤скраво у всесв≥тньо в≥дом≥й драматичн≥й поем≥ У‘аустФ. Ќад цим твором в≥н працював майже все житт¤. ” середньов≥чну легенду про доктора ‘ауста, ¤кий продав душу ди¤волу ≥ за це отримав можлив≥сть зд≥йснити вс≥ своњ бажанн¤, √ете вклав новий ф≥лософсько-моральний зм≥ст. …ого геро¤ мучать питанн¤: у чому пол¤гаЇ сенс житт¤? ўо таке щаст¤? ≤ т≥льки в к≥нц≥ трагед≥њ, вже гинучи, ‘ауст доходить висновку: сенс житт¤ пол¤гаЇ у прац≥, д≥¤льност≥ та боротьб≥. Ќа сюжет У‘аустаФ французький композитор Ў.√уно (1818-1893) створив однойменну оперу, ¤ка користуЇтьс¤ величезною попул¤рн≥стю ≥ сьогодн≥.

“аким чином, творч≥сть багатьох талановитих письменник≥в, драматург≥в, поет≥в, публ≥цист≥в доби ѕросв≥тництва залишаЇтьс¤ прикладом боротьби незалежноњ в≥льноњ думки за торжество загальнолюдських духовних ц≥нностей.

1	2

Ќазва: —оц≥ально-економ≥чн≥ перетворенн¤ доби ѕросв≥тництва
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2098 прочитано)