Ћ≥тература св≥това > Уѕ≥сн¤ над п≥сн¤миФ Ц невичерпне творче джерело

Уѕ≥сн¤ над п≥сн¤миФ Ц невичерпне творче джерело

ѕоклади ти мене, ¤к печатку на серце своЇ,

¤к печать на рамено своЇ, то сильне коханн¤,

¤к смерть, заздрощ≥ непереможн≥, немов той огонь, -

його жар Ц жар огню, воно полумТ¤ √оспода!

ѕ≥сн¤ над п≥сн¤ми

” Ѕ≥бл≥њ чудов≥ стор≥нки присв¤чено не лише ф≥лософствуванню чи повчанню, а й коханню. „и не кращ≥ з них Ц опов≥дь про почутт¤ мудрого цар¤ —оломона та юноњ д≥вчини з виноградника —улам≥ф≥.

÷е коханн¤, ¤к ≥ ≤зольди та “р≥стана, ќд≥ссе¤ та ѕенелопи, здавна хвилювало багатьох письменник≥в. «окрема й ќ. упр≥на та Ўолом-јлейхема.

ќпис зовн≥шност≥ в пов≥ст≥ ќ. упр≥на У—улам≥фФ:

Ђ...был прекрасен царь, как лили¤ —аронской долины!

Ѕледно было его лицо, губы Ц точно ¤рка¤ ала¤ лента; волнистые волосы черны иссин¤, и в них Ц украшение мудрости Ц блестела седина, подобно серебр¤ным нит¤м горных ручьев, падающих с высоты темных скал јэрмона; седина сверкала и в его черной бороде, завитой, по обычаю царей ассирийских, правильными мелкими р¤дами.

√лаза же у цар¤ были темны, как самый темный агат, как небо в безлунную летнюю ночь, а ресницы, разверзшиес¤ стрелами вверх и вниз, походили на черные лучи вокруг черных звезд. » не было человека во вселенной, который мог бы выдержать взгл¤д —оломона, не потупив своих глаз. » молнии гнева в очах цар¤ повергали людей на землюї (ќ. упр≥н).

ќпис стил≥зований п≥д б≥бл≥йний, але кожне пор≥вн¤нн¤ розгорнуто, використано сучасну лексику.

ѕ≥сл¤ розк≥шноњ учти —оломон повел≥в в≥днести себе в розк≥шн≥ г≥рськ≥ виноградники. “ам вони ≥ стр≥лис¤.

(—першу в≥н чуЇ сп≥в —улам≥ф≥: Ђћилый женский голос, ¤сный и чистый, как это росистое утро, поет где-то невдалеке, за деревь¤ми. ѕростой и нежный мотив льетс¤, льетс¤ себе, как звонкий ручей в горахЕї ѕот≥м цар пом≥чаЇ серед грон ≥ саму д≥вчину: ЂЕвидит всю ее под одеждой, как нагую, высокую и стройную, в сильном расцвете тринадцати летЕ

Ќевыразимо прекрасно ее смуглое и ¤ркое лицо. “¤желые, густые темно-рыжие волосы, в которые она воткнула два цветка алого мака, упругими бесчисленными кудр¤ми покрывают ее плечи, и разбегаютс¤ по спине, и пламенеют, пронзенные лучами солнца, как золотой пурпур. —амодельное ожерелье из каких-то красных сухих ¤год трогательно и невинно обвиваетс¤ в два раза ее темную, высокую тонкую шеюї.

—улам≥ф була такою гарною, такою чистою, такою св≥тлою цього чудового ранку, що њњ неможливо було не полюбити! ¬она природна, готова в≥дгукнутис¤ на коханн¤, бо чекаЇ його, сп≥ваючи свою нехитру п≥сеньку:

¬озвращайс¤ скорее, мой милый,

Ѕудь легок, как серна,

 ак молодой олень

—реди горных ущелийЕ

ќсь чому слова —оломона Ув коханн≥ допомагаЇ лише коханн¤Ф сприймаютьс¤ —улам≥фТю ¤к закон житт¤).

Ђ—ветел и радостен был —оломон в этот день, когда сидел он на троне в зале дома Ћиванского и творил суд над людьми, приходившими к немуї.

÷ар почувавс¤ щасливим. …ого серце знову п≥знало коханн¤. ј щаслива людина не може бути жорстокою. Ќавпаки, в≥н хоче, щоб кожний ц≥Їњ мит≥ отримав зар¤д чистоњ енерг≥њ добра, любов≥ та св≥тла.

—улам≥ф продала вс≥ своњ прикраси, аби купити пахощ≥в. ¬она водночас ≥ боњтьс¤ неминучого, ≥ прагне його. —аме ц¤ роздвоЇн≥сть почутт≥в не дала змоги д≥вчин≥ в≥дчинити двер≥ —оломонов≥, коли в≥н зТ¤вивс¤ у призначений час. Ћише опанувавши себе, зрозум≥вши небезпеку, що загрожувала коханому, вона кидаЇтьс¤ навздог≥н тому, кому в≥ддала серце.

ј —оломон, забувши, що в≥н цар, ¤кому вс≥ скор¤ютьс¤, молить про любов юнку, бо¤чись њњ образити чи принизити.

≤ щасливими були обоЇ, бо чистим було њхнЇ почутт¤.

—оломона справедливо вважали одним ≥з наймудр≥ших людей на земл≥. “а в≥н не врахував, що жодна ж≥нка не визнаЇ переваги ≥ншоњ в крас≥, в здатност≥ любити.  оли цар каже —улам≥ф≥: Ђ”вид¤т теб¤ царицы, и превознесут, и поклон¤тс¤ тебе наложницы, и восхвал¤т теб¤ все женщины на землеї, - в≥н помил¤Їтьс¤, бо забуваЇ, що у коханн¤ Ї страшн≥ший ≥ в≥чний супутник Ц ревнощ≥.

ƒл¤ б≥дноњ д≥вчинки з г≥рського селища цариц¤ Ц вт≥ленн¤ ≥ншого житт¤, таЇмничого, прекрасного. ѓњ най¤скрав≥ший спогад Ц ¤к б≥гла вона за ношами цариц≥, намагаючись хоч на мить долучитис¤ до ≥ншого, дивовижного св≥ту.

Ќавколо —оломона було багато розк≥шних, доступних, але легковажних ж≥нок. Ѕули, певно, й мудр≥. јле лише —улам≥ф змогла дати йому неоц≥ненне: справжнЇ коханн¤. —аме з нею —оломон зазнав усю повноту земного щаст¤ ≥ саме њй хот≥в дати все, чим волод≥в: знанн¤ та владу. ¬≥н побачив у —улам≥ф≥ не лише р≥дк≥сноњ душ≥ та краси ж≥нку, а й допитливий розум, вд¤чного слухача та учн¤. ѓм було добре вдвох, адже кожен ≥з них прагнув не вз¤ти, а в≥ддати.

јст≥с Ц зраджена дружина —оломона. ¬≥н розум≥Ї њњ душевний стан ≥ вибачаЇ страшн≥ орг≥њ, гадаючи, що так њй легше впоратис¤ з власними почутт¤ми, забутис¤. ¬≥н не схвалював њњ вчинк≥в, але й не заважав. ¬ласне —оломон байдужий до того, що в≥дбуваЇтьс¤ з колишньою дружиною, людиною, за ¤ку в≥н добров≥льно вз¤в в≥дпов≥дальн≥сть перед Ѕогом. ћожливо, саме за цю в≥дпов≥дальну байдуж≥сть до того, Укого ти приручивФ, ≥ було покарано —оломона?

јст≥с не здатна вибачити: њњ коханн¤ стало так само невмолимою ненавистю. ѕокинута цариц¤, нав≥ть в оточенн≥ щиро закоханих у нењ людей, прагне смерт≥ —оломона ≥ —улам≥ф≥. ≤ знар¤дд¤м њњ помсти стаЇ юнак, почутт¤ ¤кого, над≥¤ на взаЇмн≥сть, штовхають до непоправного.

¬еличезна скорбота ≥ незнищенна вина перед юнкою, ¤ка дов≥рилас¤ йому, ненароджене житт¤ (—улам≥ф могла стати мат≥рТю) волали до закривавленого болем серц¤ —оломона. ≤ тому так природно звучать його слова: ЂЕкрепка, как смерть, любовь, и жестока, как ад, ревность; стрелы ее Ц стрелы огненные. ѕламень Ѕожийї.  упр≥н наголошуЇ на т≥й частин≥ висловлюванн¤, де йдетьс¤ про коханн¤. ќсь чому до б≥бл≥йних сл≥в в≥н додаЇ: Ђкажда¤ женщина, котора¤ любит, - царица, потому что любовь прекраснаї.

ћинули в≥ки, та ≥стор≥¤ коханн¤ —оломона ≥ —улам≥ф≥ збереглас¤ ≥ з≥гр≥ваЇ серц¤ вс≥х, хто любить. јдже й дос≥ кожен закоханий чолов≥к в≥дкриваЇ в кохан≥й свою —улам≥ф, свою цар≥вну.

Ќа перстен≥ цар¤ —оломона було вир≥зьблено: У≤ це минетьс¤...Ф ¬ житт≥ лише одному не дано п≥ти в небутт¤. ÷е коханню, любов≥ земн≥й ≥ небесн≥й. Ќа н≥й ≥ тримаЇтьс¤ наш неспок≥йний св≥т.

Уѕ≥сн¤ п≥сеньФ Ц

видатний л≥ро-еп≥чний тв≥р —тарого «апов≥ту

Уѕ≥сн¤ п≥сеньФ Ц калька з гебрайського словосполученн¤ Унайкраща з п≥сеньФ. јвторство цього твору приписують царев≥ —оломону (970-931 рр. до –.’р.), що довол≥ сумн≥вно, адже текст створено десь у середин≥ V ст. до –.’р., а його остаточна редакц≥¤ (¤к св≥дчить анал≥з мови твору) припадаЇ на ≤≤≤ ст. до –.’р. ƒо ≥удейського канону св¤щенних текст≥в Уѕ≥сню ѕ≥сеньФ було введено у ≤≤ ст., але й по тому були сумн≥ви, адже поема своњм зм≥стом ≥ художньою формою дуже в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших б≥бл≥йних книг.

¬она склалас¤ з окремих любовних ≥ вес≥льних п≥сень давн≥х ≥удењв (досл≥дники нал≥чують њх близько 25-28 у б≥льших чи менших фрагментах). Ћ≥тературно оброблен≥ та введен≥ до Їдиного тексту, вони становл¤ть самобутню л≥ро-еп≥чну Їдн≥сть з драматичними елементами, надзвичайно поетичну за формою та зм≥стом л≥ро-драматичну поему, справжн≥й г≥мн коханню та крас≥ людини. ” поем≥ 117 в≥рш≥в, канон≥чно под≥лених на 8 розд≥л≥в, кожен з ¤ких м≥стить к≥лька фрагмент≥в. 1. У“уга молодоњ за своњм молодимФ; У¬заЇмне осп≥вуванн¤ красиФ; 2. У√либоке взаЇмне коханн¤Ф; 3. Уѕориванн¤ до свого молодогоФ, У—оломон ≥ його лицар≥Ф; 4. У раса молодоњФ, У¬заЇмне прагненн¤Ф; 5. Ућолода з томл≥нн¤м шукаЇ свого молодогоФ; 6. Ућолодий знову осп≥вуЇ красу своЇњ молодоњФ; 7. У≤ще про красу молодоњФ, Ућолода кличе молодогоФ; 8. У¬≥чна взаЇмна любов молодого й молодоњФ.

—южету, строго п≥дпор¤дкованого композиц≥њ, у твор≥ немаЇ, та в сукупност≥ п≥сень в≥н постаЇ досить виразно. Ћ≥ричн≥ героњ поеми Ц —оломон ≥ юна —улам≥ф Ц сповнен≥ пристраст≥. “а мати й брати д≥вчини не дозвол¤ють њй увести коханого до свого дому, про що вона скаржитьс¤ подругам Ц Їрусалимським д≥вчатам. ѕочутт¤ любов≥ боретьс¤ в душ≥ юнки з≥ страхом, образ коханого повс¤кчас перед њњ очима, прит¤гуЇ, тривожить, не даЇ спокою. —улам≥ф хвор≥Ї, слабне, њй здаЇтьс¤, що коханий стоњть на пороз≥, ≥ юнка посп≥шаЇ в≥дчинити йому: Ућ≥й коханий прост¤г свою руку кр≥зь отв≥р, - ≥ нутро моЇ схвилювалос¤ в≥д нього!.. ¬стала ¤ в≥дчинити своЇму коханому, - а з рук моњх капала мирра, ≥ мирра текла на засувки замка з моњх пальц≥в... ¬≥дчинила своЇму коханому, - а коханий м≥й зник, в≥д≥йшов!..Ф ≤ тод≥ —ула м≥ф ≥де в н≥ч на пошуки —оломона. —торожа м≥ських вор≥т побила њњ... ƒ≥вчина просить подруг розпов≥сти принаг≥дно њњ коханому, що вона знемагаЇ в≥д любов≥. ≤ на њхнЇ запитанн¤, чим в≥н кращий в≥д ≥нших, ≥з захопленн¤м описуЇ красу —оломона: У оханий м≥й б≥лий ≥ румТ¤ний, визначн≥ший в≥д дес¤ти тис¤ч ≥нших. √олова його Ц щиреЇ золото, його кучер≥ Ц пальмове в≥тт¤, чорн≥, ¤к ворон... …ого оч≥ Ц немов голубки над джерелами водними, у молоц≥ повимивано, що над повним струмком пос≥дали! …ого личко Ц ¤к гр¤дка бальзаму, немов кв≥тники запашн≥! …ого губи Ц л≥лењ, з ¤ких капаЇ мирра текуча! …ого руки Ц стовпц≥ золот≥, повисаджуван≥ хризол≥том, а лоно його Ц тв≥р мистецький з слоновоњ кост≥, укритий сапф≥рами! …ого стегна Ц стовпи мармуров≥, поставлен≥ на золот≥њ п≥дстави! …ого вигл¤д Ц немов той Ћиван, в≥н юнак Ц ¤к т≥ кедри! ”ста його Ц солодощ≥, ≥ в≥н увесь Ц жаданн¤...Ф

ќпис краси —оломона Ц типова народна вес≥льна п≥сн¤, Увеличанн¤ женихов≥Ф. ” Уѕ≥сн≥ п≥сеньФ —оломона називають (за зразком фольклорного словославТ¤) царем ≥ пастухом, а —улам≥ф - пастушкою ≥ царицею. ѓњ красу також змальовано в дус≥ народноп≥сенноњ традиц≥њ: У“и прекрасна, мо¤ ти по друженько, мов та “≥рца, ти хороша, ¤к ™русалим, ти гр≥зна, ¤к в≥йська з прапорами! ¬≥дверни ти своњ очен¤та в≥д мене, бо вони непоко¤ть мене! “воњ коси Ц немов стадо к≥з, що хвил¤ми сход¤ть з того √≥леаду! “воњ зуби Ц немов та отара овець, що з купелю вийшли, що кот¤ть близн¤та, ≥ м≥ж ними немаЇ непл≥дноњ! ћов частина гранатового ¤блука Ц скрон¤ тво¤ за серпанком твоњм! Ў≥стдес¤т Ї цариць, ≥ в≥с≥мдес¤т наложниць, а д≥вчатам немаЇ числа, - та Їдина вона Ц ц¤ голубка мо¤, мо¤ чиста!Ф

1	2

Ќазва: Уѕ≥сн¤ над п≥сн¤миФ Ц невичерпне творче джерело
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (845 прочитано)