Ћ≥тература св≥това > ¬≥ктор √юго Ц французький романтик

¬≥ктор √юго Ц французький романтик

¬≥ктор √юіо Ц найавторитетн≥ший з французьких романтик≥в, вождь французького романтизму ≥ його теоретик. ¬≥н народивс¤ у досить дивн≥й родин≥: батько, сел¤нин за походженн¤м, п≥д час революц≥йних под≥й став наполеон≥вським генералом, мати походили з давнього аристократичного роду. Ѕатьки розлучилис¤, коли ¬≥ктор був дитиною. ћати виховала сина у дус≥ католицизму ≥ ро¤л≥зму. ¬ своњх перших поез≥¤х юнак проклинав Ќаполеона ≥ осп≥вував династ≥ю Ѕурбон≥в. ¬ 14 рок≥в в≥н записав у щоденнику: У’очу бути Ўатобр≥аном або н≥кимФ. “ворчий шл¤х √юіо умовно розд≥л¤Їтьс¤ на три пер≥оди: перший ( 1820 Ц 1850 ) Ц реформа французькоњ поез≥њ, створенн¤ нац≥ональноњ теор≥њ романтизму, ствердженн¤ романтичного театру, ствердженн¤ французького ≥сторичного роману;

другий ( 1851 Ц 1870 ) Ц створенн¤ соц≥ально-романтичного роману, граничне загостренн¤ пол≥тичних мотив≥в у л≥риц≥;

трет≥й ( 1870 Ц 1885 ) Ц осмисленн¤ революц≥йного шл¤ху ‘ранц≥њ, загостренн¤ траг≥чного забарвленн¤ творчост≥.

√юіо прийшов на позиц≥њ романтизму п≥д впливом поез≥њ Ўатобр≥ана ≥ Ћамартина. јле його власний поетичний дар був набагато м≥цн≥ший, н≥ж дар його вчител≥в. —аме йому судилос¤ провести реформу французькоњ поез≥њ, створити умови дл¤ њњ подальшого розвитку. «б≥рка Уќр≥Їнтал≥њФ ( 1828 ) з цього приводу набула символ≥чного значенн¤. ѕорушуючи класичн≥ вимоги Їдност≥ в≥рша, √юіо чередуЇ розм≥р ≥ довжину р¤дка, створюючи вигадлив≥ картини зустр≥ч≥ подорожник≥в ≥з джинами в пустел≥ ( УƒжиниФ ), шаленоњ скачки гетьмана ћазепи, ¤кий програв битву, але не скоривс¤ ( УћазепаФ ). √юіо зам≥нив рац≥онал≥стичний в≥рш класицизму на мову людських почутт≥в, в≥дмовивс¤ в≥д прикрас, запозичених з античноњ м≥фолог≥њ, в≥дмовивс¤ в≥д вимоги суворого розд≥ленн¤ лексики на УвисокуФ ≥ УнизькуФ.  ласицистична поез≥¤ визнавала т≥льки цезуру ( паузу ), розташовану посередин≥ р¤дка, а також думку, ¤ка ум≥щаЇтьс¤ в один поетичний р¤док. ÷е сковувало художник≥в, не давало можливост≥ в≥льно просп≥вати про власне баченн¤ св≥ту. √юіо ув≥в УсмисловуФ цезуру, а також Уперен≥сФ, ≥ таким чином розкр≥пачив поетичну думку. ¬ галуз≥ ритму поет в≥дмовивс¤ в≥д застиглого олександр≥йського в≥рша ≥ здивував сучасник≥в р≥зноман≥тн≥стю ритм≥в, ¤к≥ передавали то в≥чний спок≥й пустел≥, то жах людини перед незнаним, то рок≥т бур≥, то тр≥ск дерев п≥д час урагану. ” 1830 р. в статт≥ Уѕро пана ƒовал¤Ф √юіо визначав романтизм ¤к Ул≥берал≥зм в л≥тератур≥Ф, ≥ п≥дкреслював, що Ул≥тературна свобода Ї дитиною свободи пол≥тичноњФ.

” 1827 р. √юіо звертаЇтьс¤ до жанру романтичноњ ≥сторичноњ драми. ƒрама У ромвельФ в≥дображаЇ под≥њ ¬еликого јнгл≥йського Ѕунту ’”≤≤ ст., ¤к≥ √юіо зрозум≥в у романтичному дус≥. јле передмова до драми Ї набагато б≥льш в≥дом≥шою, н≥ж сам тв≥р. Уѕередмова до У ромвел¤Ф давно вже розум≥Їтьс¤ ¤к окрема теоретична прац¤ ≥ вважаЇтьс¤ ман≥фестом французького романтизму. Ќамагаючись довести р≥вноправн≥сть авторитету Удавн≥хФ ≥ авторитету УновихФ, √юіо розпод≥л¤Ї розвиток св≥товоњ л≥тератури на три пер≥оди: перший Ц перв≥сний ( вершина УЅ≥бл≥¤Ф ), другий Ц античний (вершина поеми √омера ) ≥ трет≥й Ц христи¤нський ( вершина Ўексп≥р ). “аким чином √юіо руйнуЇ основу класицизму Ц ствердженн¤ незм≥нност≥ античного ≥деалу краси. Ѕ≥льш того, √юіо висловлюЇ думку про в≥д≥рван≥сть мистецтва класицизму в≥д реальних потреб людства. јнтичн≥сть давно минула, наступила нова ера, ¤ка вже зовс≥м по ≥ншому дивитьс¤ на людину, розум≥ючи њњ не ¤к ≥стоту, абсолютно п≥дкорену косм≥чн≥й необх≥дност≥, а ¤к поЇднанн¤ ангела ≥ зв≥ра, небесного ≥ земного. ≤ хоча рок завжди пануЇ над людством, все ж христи¤нська епоха надаЇ людин≥ свободу вибору м≥ж в≥чним ≥ смертним. “ому мистецтво ‘ранц≥њ повинно в≥дмовитис¤ в≥д застар≥лоњ ор≥Їнтац≥њ ≥ п≥ти новим шл¤хом, шл¤хом Ўексп≥ра, ¤кий в≥дображав житт¤ УприродноФ, у сум≥ш≥ високого ≥ низького, ком≥чного ≥ траг≥чного. јле заклик до насл≥дуванн¤ природ≥ не прив≥в √юіо до реал≥зму. ¬≥н по-своЇму ≥нтерпретував шексп≥р≥вське положенн¤ про дзеркало ≥ природу ( Уmirror up to natureФ ), висунувши вимогу Уконцентрованого дзеркалаФ. Уѕрекрасне маЇ лише одне обличч¤, потворне маЇ њх тис¤чуФ, - стверджував √юіо ≥ розробл¤в теор≥ю гротеску. √ротеск ( в≥д ≥тал≥йського УпечернийФ ), Ї ¤вищем досить молодим. …ого не знала античн≥сть. Ќа початку ’≤’ ст. археологи в≥дкрили неподал≥к в≥д –иму грот Ќерона, розписаний такими чудернацькими ≥ примхливими зображенн¤ми, що один ≥з вчених збожевол≥в п≥д впливом побаченого. ѕотворн≥ ≥ одночасно вишукан≥ кв≥ти ≥ тварини переплелис¤ у неймов≥рних вигл¤дах. ¬они захоплювали людей майстерн≥стю художник≥в, що њх створили, ≥ одночасно л¤кали своЇю потворн≥стю. УЅожев≥льний гротФ закрито дл¤ в≥дв≥дувач≥в ≥ зараз, але коп≥њ зображень роз≥йшлис¤ по ™вроп≥. “ак виникло у мистецтв≥ ¤вище гротеску, до ¤кого часто зверталос¤ романтичне мистецтво ( √офман, √юіо, ѕо ). √ротеск завжди переб≥льшуЇ потворн≥ або ком≥чн≥ риси, це не реал≥стичне, а загострене, чудернацьке зображенн¤. Ќ≥бито ми бачимо певний образ не у денному, а у печерному або н≥чному осв≥тленн≥, ≥ в≥н л¤каЇ ≥ одночасно за≥нтриговуЇ нас. √ротескними образами Ї образи ÷ахеса, Ћускунчика у √офмана,  ваз≥модо, √у≥нплена у √юіо. √ротеск ≥снуЇ ≥ в сучасному мистецтв≥, але в≥дкрили його романтики, ≥ заслуга ¬≥ктора √юіо тут Ї незаперечною.

Ќаступн≥ драми ¬≥ктора √юіо Ц Ућарьон ƒелормФ, У≈рнан≥Ф, У–ю≥ ЅлазФ стверджували права романтичного мистецтва на французьк≥й сцен≥, але найб≥льш в≥домим твором першого пер≥оду творчост≥ вважаЇтьс¤ роман У—обор ѕаризькоњ Ѕогоматер≥Ф( 1831 ). –оман створювавс¤ в пер≥од п≥дготовки ≥ п≥д час Ћипневоњ революц≥њ 1830 р., але √юіо звертаЇтьс¤ до под≥й ’” ст. „ому? Ѕезумовно, в≥н насл≥дуЇ принцип —котта: в≥д ≥стор≥њ до сучасност≥, ≥ обираЇ ’” ст. не випадково. ’” ст. у ‘ранц≥њ пройшло у боротьб≥ м≥ж старим ≥ новим, м≥ж середньов≥чч¤м ≥ –енесансом. ѕоказуючи зм≥ни у сусп≥льств≥ на приклад≥ дол≥ вигаданих особистостей, √юіо звертаЇтьс¤ до скотт≥вськоњ модел≥ ≥сторичного роману, але ≥нтерпретуЇ њњ по своЇму. …ого романтизм називають УживописнимФ, ≥ не випадково. √юіо Ц знавець середньов≥чч¤, знавець старого ѕарижу, його архетиктури, його побуту. ¬≥н показуЇ ѕариж з висоти польоту птах≥в, розпов≥даЇ про ≥стор≥ю м≥ста, ≥ особливо зосереджуЇ увагу на духовному центр≥ середньов≥чного ѕарижу, на —обор≥ ѕаризькоњ Ѕогоматер≥, ¤кий народ будував в≥ками, ≥ ¤кий колись, до по¤ви друкарства, висловлював його душу. “ому головним персонажем роману Ї —обор, в≥чний ≥ нерухомий. ÷е не просто величезна споруда на остров≥ —≥те, ¤ка обТЇднуЇ ѕариж ун≥верситетський ≥ ѕариж буржуазний, це Ц жива ≥стота, ¤ка спостер≥гаЇ житт¤  лода ‘ролло, ≈смеральди,  ваз≥модо, ≥ скор≥ш за все, ставитьс¤ до них байдуже. —обор вт≥люЇ в≥чний закон "ананке", в≥чний закон необх≥дност≥, смерт≥ одного ≥ народженн¤ ≥ншого. Ќе випадково грецьке слово Ї накресленим нев≥домою рукою не ст≥н≥ одн≥Їњ з його веж.

–омантичне мистецтво створюЇ не типов≥, буденн≥, а надзвичайн≥ образи. √юіо розум≥в Ўексп≥ра у романтичному дус≥ ≥ зосередив увагу на так≥й ¤кост≥ його образност≥, ¤к ун≥версальн≥сть. ”н≥версальн≥ образи поЇднують в соб≥ конкретику ≥ величезне узагальненн¤, за ними стоњть певна ф≥лософська проблема, ¤ка в≥ками не втрачаЇ своЇњ актуальност≥. “акими Ї образи ƒон  ≥хота, √амлета, ћакбета, корол¤ Ћ≥ра. “акими Ї образи роману √юіо. –омантики намагались творити образи, ¤к≥ б далеко виходили за кордони сучасного житт¤. ¬они творили ≥ндив≥дуальну м≥фолог≥ю на р≥вн≥ м≥фолог≥њ античноњ, або христи¤нськоњ, ≥ будь ¤ку м≥фолог≥ю сприймали ¤к абсолютну правду.  лод ‘ролло вт≥люЇ середньов≥чне нехтуванн¤ ус≥м земним. ÷е талановита людина, але людина викривлена. √юіо доводить: нехтуванн¤ людським, т≥лесним, природним породжуЇ зло. ѕристрасть ‘ролло до ≈смеральди немаЇ н≥чого загального ≥з любовТю, в тому числ≥ ≥з любовТю христи¤нською.  лод ‘ролло Ц злочинець, але ≥ нещасна людина, жертва траг≥чного ≥ жорстокого ставленн¤ до реального св≥ту, ¤ким гр≥шило середньов≥чч¤. ≈смеральда Ц циганка ( правда, т≥льки за вихованн¤м ) ≥ француженка ( за походженн¤м ). ѓњ ун≥кальна краса звела з розуму ‘ролло, ≥ в≥н знищив њњ, тому що не м≥г зрозум≥ти ≥ не м≥г привласнити. ≈смеральда вт≥люЇ ≥деал √юіо. ÷е його субТЇктивне, романтичне баченн¤ свободи ≥ краси, ¤к≥ завжди йдуть пор¤д. √ротесковий  ваз≥модо, потворний, розумово неповноц≥нний, неймов≥рно сильний ф≥зично, усе житт¤ знав т≥льки образи та жорсток≥сть. ≤ в≥н в≥дпов≥дав жорсток≥стю на жорсток≥сть. Ќав≥ть ‘ролло, ¤кий н≥бито виховав сироту, ≥накше, ¤к з огидою на нещасного дивитис¤ не може. Ћюбов  ваз≥модо до ≈смеральди Ї високою любовТю до ренесансноњ ћадонни. “ак ƒанте кохав Ѕеатр≥че, так ѕетрарка ставивс¤ до Ћаури. ƒо зустр≥ч≥ з ≈смеральдою  ваз≥модо не знав, що в св≥т≥ ≥снуЇ любов, краса ≥ добро. ƒобрий вчинок д≥вчина ≥з ƒвору „удес став дл¤  ваз≥модо Ущиросердною под≥ЇюФ, перевернув його житт¤.  ваз≥модо вт≥люЇ авторське осмисленн¤ природи ≥ дол≥ народу, забитого й безправного, нерозумного й рабськ≥ пок≥рного. јле не завжди. ƒо зустр≥ч≥ з ≈смеральдою житт¤  ваз≥модо проходило н≥бито у стан≥ сну. ¬≥н бачив перед собою т≥льки величезну споруду собору, служив њй, ≥ був њњ частиною. “епер в≥н побачив ≥нше, ≥ за це ≥нше готовий в≥ддати житт¤. ѕротест  ваз≥модо Ї протестом безсв≥домим, жорстоким, ≥ нав≥ть страшним. јле його важко звинувачувати, йому можна т≥льки сп≥вчувати. “ак √юіо засобами романтичного мистецтва висловлюЇ власне ставленн¤ до революц≥йних под≥й. ¬ У—обор≥ ѕаризькоњ Ѕогоматер≥Ф √юіо, сл≥дом за —коттом, перем≥щуЇ ≥сторичних особистостей на р≥вень фону ( Ћюдовик ’≤, √ренгуар ), а на авансцену виводить особистостей вигаданих ( ‘ролло, ≈смеральда,  ваз≥модо ), але, на в≥дм≥ну в≥д —котта, √юіо малюЇ не тьм¤н≥ почутт¤, а велик≥ пристраст≥, ≥ зг≥дно ≥з власною теор≥Їю Уконцентрованого дзеркалаФ, активно використовуЇ контраст ≥ гротеск. ≈смеральда Ц не просто красива д≥вчина, вона Ї ун≥кально вродливою,  ваз≥модо Ц не просто потвора, його вигл¤ду люди бо¤лис¤ нав≥ть тод≥, коли в≥н був немовл¤м.  онцентрац≥¤ протилежних рис, загостренн¤ пристрастей створюють могутн≥й живописний ефект ≥ робл¤ть тв≥р √юіо одним ≥з най¤скрав≥ших в ≥стор≥њ св≥товоњ л≥тератури.

1	2

Ќазва: ¬≥ктор √юго Ц французький романтик
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4779 прочитано)