Ћ≥тература св≥това > √енр≥к ≤бсен (1828-1906)

¬≥с≥м рок≥в минуло в≥дтод≥, ¤к Ќора п≥дробила п≥дпис сво≠го померлого батька, щоб позичити грошей у людини неви≠сокоњ морал≥  рогстада, аби мати можлив≥сть вил≥кувати сво≠го чолов≥ка в≥д т¤жкоњ хвороби. ∆≥нка н≥чого не сказала про це дома, бо грош≥ вже було в≥ддано, а за самопожертву вона не потребувала вд¤чност≥, њњ таЇмниц¤ - це њњ рад≥сть, доказ в≥рного коханн¤. јле у двер≥ ’ельмер≥в постукала б≥да.  рогстад шантажуЇ б≥дну ж≥нку, спод≥ваючись отримати видну посаду в банку њњ чолов≥ка. Ћист  рогстада до чоло≠в≥ка Ќори не т≥льки розкриваЇ таЇмницю дружини, але й з'¤совуЇ, хто Ї хто. ƒ≥знавшись про ж≥нчин≥ борги, “орвальд починаЇ непокоњтис¤ про те, щоб його добропор¤дна с≥м'¤ не стала приводом до пл≥ток ≥ скандал≥в.

«л¤кавшись за власне майбутнЇ, в≥н заговорив з дружи≠ною ¤к ≥з злочинницею: Ђќ, ¤ке страшне пробудженн¤! ¬с≥ оц≥ в≥с≥м рок≥в... вона, мо¤ рад≥сть, мо¤ горд≥сть... була ли≠цем≥рка, брехлива... г≥рше... - злочинниц¤. ќ, ¤ка бездон≠на пр≥рва бруду, потворност≥!ї “орвальд переживаЇ не за Ќору, вона дл¤ нього вже наче перестала ≥снувати, його непокоњть те, ¤к зберегти ≥м≥дж родини. ¬≥н нав≥ть хоче в≥дсторонити Ќору в≥д вихованн¤ д≥тей.

 рогстад, усв≥домивши, що в≥н зробив непор¤дно, ≥де в д≥м ’ельмер≥в ≥ забираЇ листа, кажучи, що вже н≥хто ≥ н≥що не загрожуЇ њхн≥й родин≥. “орвальд, зрад≥вши тако≠му ф≥налу, стискаЇ дружину в об≥ймах. јле Ќора вже не та. ¬она збагнула, що, прагнучи с≥мейного щаст¤, пожерт≠вувала найдорожчим: правдою, своЇю г≥дн≥стю. ЂЋ¤лечкаї в руках “орвальда, вона не пом≥тила, ¤к втратила себе у соб≥ сам≥й.

¬она забула про те, що д≥м, ¤кий вибудовують на брехн≥, не Ї справжн≥м домом. ≤, мов Ђл¤льковийї буди≠нок, в≥н упаде перед натиском дол≥. —итуац≥¤, в ¤к≥й опи≠нилась молода ж≥нка, траг≥чна, але справжньою трагед≥Їю Ї њњ житт¤. Ќа питанн¤ заспокоЇного “орвальда, чи по≠вернетьс¤ вона до нього, Ќора р≥шуче в≥дпов≥ла: Ђƒл¤ цього повинно статис¤ чудо ≥з чудес, щоб сп≥вжитт¤ на≠справд≥ стало шлюбомї.

ќднак ’ельмер намагаЇтьс¤ утримати дружину, нага≠дуючи њй про Ђобов'¤зок перед чолов≥ком ≥ д≥тьмиї, але у в≥дпов≥дь чуЇ, що вона не т≥льки дружина ≥ мати, а Ђпе≠редус≥м людина, так само, ¤к ≥ ти,- або, принаймн≥, повинна стати людиною. я повинна сама подумати про ц≥ реч≥ ≥ спро≠бувати роз≥братис¤ в нихї.

—п≥вчуваючи своњй героњн≥, √енр≥к ≤бсен п≥дкреслюЇ, що люди повинн≥ бути щир≥шими, добр≥шими, ≥ т≥льки тод≥ буде в≥днайдено втрачений секрет с≥мейного щаст¤. ≤з п'Їси видно, що цей секрет треба шукати не окремо кожному, а т≥льки разом.

—аме цю важливу соц≥ально-психолог≥чну проблему нашо≠го в≥ку - втрачений секрет с≥мейного щаст¤ - ставить видат≠ний норвезький драматург у своњй п'Їс≥ ЂЋ¤льковий д≥мї.

√енр≥к ≤бсен Ч норвезький поет ≥ драматург, фундатор соц≥ально-психолог≥чного напр¤му у св≥≠тов≥й драматург≥њ. …ого творч≥сть не т≥льки пос≥ла ч≥льне м≥сце у л≥тератур≥ своЇњ епохи, але визна≠чила напр¤мки розвитку л≥тератури XX ст. ўе за житт¤ драматурга його називали творцем анал≥≠тичноњ п'Їси XIX стол≥тт¤, ¤ка в≥дроджувала тради≠ц≥њ античноњ драматург≥њ. ¬ античн≥й анал≥тичн≥й драм≥ вс¤ увага зосереджува≠лась на розкритт≥ таЇмниц≥, з'¤суванн≥ под≥й, що в≥дбувались задовго до початку д≥њ п'Їси. “ака будова створюЇ сильну сюжетну напругу. јнал≥зуючи ситуац≥ю, в≥дтворену на сцен≥, гл¤дач ставить соб≥ не т≥льки типове дл¤ дра≠матичних твор≥в питанн¤ Ђщо буде?ї, але й питанн¤ Ђщо було?ї. √л¤дача ц≥ка≠вить те, ¤к розвиватимутьс¤ под≥њ, але не менше й те, що њх спричинило. ѕ'Ї≠сою, в ¤к≥й найб≥льш посл≥довно ви¤вились нов≥ принципи драматурга, стала драма ЂЋ¤льковий д≥мї. Ќа перший погл¤д, головну увагу письменник зосе≠редив на проблем≥ прав ж≥нки, але будова драма, система образ≥в перекон≠ливо довод¤ть, що дол¤ головноњ героњн≥ в≥дбиваЇ глибинн≥ протир≥чч¤ сучас≠ного драматургу сусп≥льства.

1	2

Ќазва: √енр≥к ≤бсен (1828-1906)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (3267 прочитано)