Ћ≥тература св≥това > ƒатський романтизм 19 стол≥тт¤ в л≥тератур≥

ƒатський романтизм 19 стол≥тт¤ в л≥тератур≥

ƒатський романтизм складавс¤ на основ≥ н≥мецьких теоретичних шк≥л (особливо гейдельбержськоњ), але датчани мали власну нац≥ональну фольклорну традиц≥ю. —аги, казки, п≥сн≥ стали живильним ірунтом розвитку датського романтизму. “ам черпали натхненн¤ ≤нгеман, ’аух, ’ерц ( зм≥ст драми ¤кого Уƒочка корол¤ –енеФ пол≥г в основу л≥брето до опери „айковського У≤олантаФ). ‘≥лософ  ≥ркегор, ¤кий у ’≤’ ст. сприймавс¤ у романтичному ключ≥, п≥зн≥ше почав усв≥домлюватис¤ ¤к один ≥з фундатор≥в Ївропейського екзистенц≥ал≥зму. …ого роздуми про самотн≥сть людини у св≥т≥ були, безумовно, продиктован≥ в≥дчутт¤м самотност≥ художника у св≥т≥ ф≥л≥стер≥в, ¤ким Ї пронизане мистецтво романтизму.

1810 Ц 1820 називають у датськ≥й л≥тератур≥ пер≥одом казок. —початку зТ¤вл¤ютьс¤ Уƒатськ≥ народн≥ сказанн¤Ф (1818). ѓхн≥й видавець, “≥ле, був посл≥довником брат≥в √р≥мм ≥ намагавс¤ донести до читача стих≥ю справжньоњ народноњ казки. У—таровинн≥ датськ≥ сказанн¤ ≥ сп≥виФ (чотири випуски, 1854 Ц 1861), видан≥ √рунтв≥гом, були спор¤джен≥ науковим апаратом. ” 1816 р. ≈лЇншлегер видав У азки р≥зних народ≥вФ, першу зб≥рку л≥тературних казок, що вийшла у ƒан≥њ, до нењ над≥йшли казки  лейста, ‘уке, “≥ка. ¬ цю л≥тературну епоху виступив найкрупн≥ший датський казкар ’. .јндерсен.

’анс  р≥ст≥ан јндерсен народивс¤ у с≥мТњ чоботар¤ у невеличкому пров≥нц≥йному м≥стечку ќденс≥. ѕрагненн¤ до творчост≥ привело його до столиц≥, де в≥н, ведуч≥ нап≥вголодне ≥снуванн¤, зм≥г зак≥нчити школу й ун≥верситет. јндерсеном було написано ш≥сть роман≥в (У≤мпров≥заторФ, Уќ.“.Ф, У“≥льки скрипальФ та ≥н.), але св≥тове визнанн¤ йому принесли казки. ” 1835 р. јндерсен починаЇ пер≥одично видавати казки, ¤к≥ у 1841 р. ув≥йдуть у книгу У азки, що були розказан≥ д≥т¤мФ. –анн≥ казки јндерсена часто у¤вл¤ють собою л≥тературну переробку народних казок, ¤к≥ в≥н сам чув у дитинств≥ (УќгнивоФ, Ућаленький  лаус ≥ ¬еликий  лаусФ, Уѕринцеса на горошин≥Ф, Уƒик≥ лебед≥Ф, У—винопасФ). —южет УЌового вбранн¤ корол¤Ф було запозичено ≥з ≥спанського джерела. ј от УƒюймовочкаФ, У–усалочкаФ, У алош≥ щаст¤Ф, У–омашкаФ, У—т≥йкий оловТ¤ний солдатикФ, УќлЇ ЋукойЇФ, хоча ≥ мають де¤кий звТ¤зок ≥з фольклором, все ж таки Ї авторськими творами. Ќа фон≥ численних казкар≥в, ¤ких романтизм породив у р≥зних крањнах, казки јндерсена вид≥л¤ютьс¤ в≥дсутн≥стю дидактичного начала ≥, ¤к здавалось критикам ’≤’ ст., в≥дсутн≥стю належноњ шани до корол≥вських ос≥б, ¤к≥ в казках јндерсена ход¤ть палацом у пантофл¤хах (адже палац Ї њхн≥м домом), стелють постел≥ ≥ вар¤ть гречану кашу.  азки јндерсена, з одного боку, Ї ц≥лком антисоц≥альними, а з ≥ншого Ц мегасоц≥альними. ¬они вийшли за меж≥ свого стол≥тт¤, стали пост≥йними супутниками людства через баченн¤ датським казкарем в≥чного зм≥сту будь ¤коњ людини, нехай то буде король, королева, принцеса або сел¤нин. —имволом творчост≥ јндерсена вважаЇтьс¤ –усалочка, героњн¤ однойменноњ казки (њй нав≥ть встановлено памТ¤тник у ƒан≥њ). Ќародн≥ сюжети, повТ¤зан≥ ≥з любовТю м≥ж людиною ≥ антропоморфною природною ≥стотою, ≥снують в р≥зних народ≥в (згадаймо поетичну драму Ћес≥ ”крањнки УЋ≥сова п≥сн¤Ф, ¤ку теж було створено за фольклорними мотивами).

«нав под≥бн≥ легенди ≥ датський фольклор. јле казка, ¤ку було створено јндерсеном, набула особливого поетичного зм≥сту. –усалочка вт≥люЇ стих≥йн≥ сили, в≥д ¤ких вже давно траг≥чно в≥докремилось людство. –усалочка, ƒюймовочка, √идке  ачен¤ в≥дображають протир≥чч¤ м≥ж траг≥чно-утил≥тарним св≥том людей ≥ таЇмничими силами природи ≥ творчост≥. ¬с≥ романтичн≥ героњ јндерсена не в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д свого справжньоњ поетичноњ природи, ¤к би важко њм не приходилос¤. —лово Усправжн≥йФ, взагал≥, Ї ключовим в јндерсена. У—правжн≥йФ означаЇ природний, ≥стинний, правдивий. ¬ У алошах щаст¤Ф письменник об≥граваЇ в≥чну проблему незадоволенн¤ людей тим, що вони мають, в≥чне прагненн¤ кращоњ дол≥. Ќерозумний чиновник, ¤кий живе у ’≤’ ст., мр≥Ї про середньов≥чч¤. “ам н≥бито все було гарно: лицар≥ р¤тували Уѕрекрасних ƒамФ, а дракони й чаклуни завжди зазнавали поразки. ƒв≥ мудр≥ фењ, втомлен≥ нитт¤м чиновника, та й ≥нших людей, ¤к≥ з≥бралис¤ у в≥тальн≥ одного будинку у  опенгаген≥, п≥дкладають п≥д в≥шалку у передпокоњ чарод≥йн≥ калош≥. ÷е калош≥ щаст¤. ’то над≥не њх, той буде мати виконаними вс≥ своњ бажанн¤. Ќезабаром чиновник, ¤кий мр≥¤в про середньов≥чч¤, над≥вши калош≥, виходить ≥з будинку, ≥ зам≥сть звичного  опенгагена, бачить  опенгаген середньов≥чний, ¤кий л¤каЇ його смородом, брудом, темр¤вою. —т≥чн≥ канави, сповнен≥ щурами, стають непреоборимою перешкодою на шл¤ху б≥дного чиновника. ¬ добавок, його ще й було побито пТ¤ними гул¤ками, ≥ в≥н зазнав на власному т≥л≥ особливост≥ середньов≥чноњ грубост≥. «азнавши великого страху в≥д зд≥йсненн¤ власноњ мр≥њ, чиновник повертаЇтьс¤ до свого в≥ка ≥ д¤куЇ Ѕогов≥ за те, що в≥н не живе у середньов≥чч≥. ≤ншим володарем калош щаст¤ стаЇ простий солдат, ¤кий мр≥Ї зайн¤ти командний пост, але, отримавши його, дуже хоче знову стати простим солдатом. У алош≥ щаст¤Ф, з одного боку, вир≥шують ф≥лософську проблему щаст¤ у дус≥ рел≥г≥йного фатал≥зму (що Ї характерною рисою романтизму), з ≥ншого Ц ≥рон≥зують з приводу ≥деал≥зац≥њ середньов≥чч¤, ¤ка була вельми поширеною у колах романтик≥в (романтична ≥рон≥¤).

јндерсен Ї захисником простого ≥ ¤сного погл¤ду на св≥т, ¤кий, на його думку, ≥ Ї справжн≥м. “акий погл¤д мають д≥ти, ≥ художники. “ому саме малий хлопець стаЇ в≥дкривачем ≥стини У” новому вбранн≥ корол¤Ф, тому ≥ осм≥¤но дурненьку принцесу ≥з У—винопасаФ, ¤ка погналас¤ за дорогими ≥грашками ≥ в≥дмовилась в≥д справжн≥х, природних, ≥ тому чар≥вних тро¤нди й соловТ¤. ≤ справжн¤ принцеса завжди буде принцесою, нав≥ть в од¤з≥ жебрачки (Уѕринцеса на горошин≥Ф), тому що принцесою вона народилас¤ (знову рел≥г≥йний фатал≥зм). ¬ зб≥рку УЌов≥ казкиФ (1848) ув≥йшли У—н≥гова королеваФ, У√идке качен¤Ф, У—оловейФ, У“≥ньФ, Уƒ≥вчинка ≥з с≥рникамиФ. ѕ≥д час створенн¤ УЌових казокФ, у 1843 р., јндерсен пише ≤нгеману: У Е ¤ к≥нцево вир≥шив писати казки! “епер ¤ розпов≥даю з голови, хватаю ≥дею дл¤ дорослих Ц ≥ розпов≥даю њњ д≥т¤мФ. ≤ справд≥, казки јндерсена мають подв≥йного адресата: через захоплив≥сть фабули вони приваблюють д≥тей, а глибиною зм≥сту Ц дорослих. …ого казки написано простою, наближеною до народноњ мовою, ≥ цим вони Ї близькими до дит¤чого розум≥нн¤. јле за удаваною простотою криЇтьс¤ ф≥лософський п≥дтекст, ¤кий Ї незрозум≥лим д≥т¤м, але ц≥кавить дорослих. „имало мотив≥в творчост≥ јндерсена примикають до традиц≥йних романтичних мотив≥в. √идке качен¤ стаЇ в один р¤д з альбатросом  ольр≥джа й Ѕодлера, примушуЇ згадати У„айкуФ „ехова.

ѕроблема траг≥чного житт¤ обдарованоњ особистост≥ набула особливоњ актуальност≥ у епоху розвитку буржуазних настроњв. √идке качен¤ одночасно Ї прекрасним лебедем, але зажир≥л≥ мешканц≥ птичого двору цього не розум≥ють. ƒал≥ власноњ год≥вниц≥ вони не бачать, ≥ власну рабську психолог≥ю вважають Їдино правильною.  азка У“≥ньФ примикаЇ до двох традиц≥й, ¤к≥ ≥снували в романтизм≥.

« одного боку ≥стор≥¤ вченого, ¤кий спром≥гс¤ шл¤хом рац≥онального експерименту в≥длучити в≥д себе власну т≥нь, спор≥днюЇ казку ≥з творами √офмана (У рих≥тка ÷ахесФ, У≈л≥ксири —атаниФ), пов≥стю Ўам≥ссо УЌеймов≥рн≥ пригоди ѕетера Ўлем≥л¤Ф, а також ≥з знаменитим У‘ранкенштейномФ ћер≥ √одв≥н-Ўелл≥. ¬исокодуховна й талановита людина, ¤ка стала рабом т≥н≥, сама накликала на себе б≥ду. Ќе розум≥ючи справжньоњ сут≥ природи, вчений поставивс¤ до власного експерименту занадто легковажно, в≥дпустивши т≥нь в гост≥ до сус≥д≥в. ¬≥н думав, що т≥льки в≥н сам Ї самим собою, але людська псих≥ка Ц р≥ч таЇмнича, ≥ про це неодноразово говорили романтики, розкриваючи тему дв≥йництва. “≥нь ви¤вл¤Їтьс¤ досить самост≥йною ≥ зловредною ≥стотою, ¤ка руйнуЇ долю свого колишнього господар¤. “ак через Удит¤чийФ жанр казки јндерсен передаЇ глибок≥ ф≥лософськ≥ думки.

1

Ќазва: ƒатський романтизм 19 стол≥тт¤ в л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (490 прочитано)