Ћ≥тература св≥това > ƒжордж Ѕернард Ўоу

ƒжордж Ѕернард Ўоу

ƒжордж Ѕернард Ўоу Ц видатний англ≥йський драматург, критик, роман≥ст ≥ громад¤нський д≥¤ч, був ще одним представником Уновоњ драмиФ наприк≥нц≥ XIX Ц першоњ половини XX стол≥тт¤. Ќатхнений новаторством √. ≤бсена, в≥н створив власну, ц≥лком ориг≥нальну театральну естетику Ц ≥нтелектуальний проблемний реал≥стичний театр. ќдним з улюблених засоб≥в впливу Ўоу на св≥дом≥сть своњх читач≥в та гл¤дач≥в був парадокс. ” такий спос≥б в≥н аж н≥¤к не намагавс¤ заробити дешеву попул¤рн≥сть. ѕисьменник мав на мет≥ зовс≥м ≥накше Ц змусити людину по-новому неупереджено погл¤нути на традиц≥йн≥ ц≥нност≥, зв≥льнити њњ в≥д влади застар≥лих стереотип≥в. —аме з цих причин Ўоу в≥ддавав перевагу Ув≥дкритимФ, незавершеним зак≥нченн¤м, ¤к≥ не усували проблем, що розгл¤дались у пТЇсах, а навпаки, ставили нов≥. ƒраматург закликав сучасник≥в п≥ти важким ≥ небезпечним шл¤хом —вободи, не т≥льки пол≥тичноњ чи економ≥чноњ, а насамперед духовноњ.

 орен≥ такого ориг≥нального св≥тогл¤ду письменника сл≥д шукати в його дитинств≥ та юност≥. ƒжордж Ѕернард Ўоу народивс¤ у 1856 роц≥ в ƒубл≥н≥, столиц≥ ≤рланд≥њ, ¤ка тод≥ була одн≥Їю з британських колон≥й. Ѕатько Ўоу був комерсантом-невдахою, ¤кий, до того ж, дуже пив. ћати була обдарованою ж≥нкою, мала непоганий голос, але в≥дчувала себе нещасливою за таким чолов≥ком. ∆итт¤ родини супроводжували матер≥альн≥ нестатки, неспри¤тливий моральний кл≥мат (його шоу пот≥м в≥дтворив у своњй траг≥комед≥њ У ƒ≥м, де розбиваютьс¤ серц¤Ф): батьки часто сварилис¤ ≥ не прид≥л¤ли належноњ уваги своњм д≥т¤м (окр≥м Ѕернарда, вони мали ще дв≥ дочки). ћайбутн≥й драматург в≥дчував себе покинутим ≥ самотн≥м. Ўколи, де в≥н навчавс¤, були поганими, ≥ хлопчик здеб≥льшого добував знанн¤ самотужки. ¬≥н багато читав, захоплювавс¤ музикою. ѕоступово мати знайшла вих≥д ≥з с≥мейноњ драми Ц вона почала вивчати музику, що пот≥м дала њй змогу оселитис¤ у Ћондон≥, де вона заробл¤ла на житт¤ приватними уроками сп≥в≥в. ј Ѕернард Ўоу ¤кому тод≥ виповнилось лише 15 рок≥в, залишивс¤ в≥ч-на-в≥ч ≥з хворим батьком ≥ змушений був дбати про шматок хл≥ба. ¬≥н покинув школу ≥ почав працювати, спочатку клерком, а пот≥м головним касиром у земельн≥й контор≥. Ѕезумовно, така УкарТЇраФ зовс≥м не влаштовувала талановитого юнака, ¤кий мр≥¤в про музику ≥ письменництво. ќдначе т≥ перш≥ роки самост≥йного житт¤ виховали незалежн≥сть його духу, вм≥нн¤ витримувати удари дол≥. ўе одна риса св≥тогл¤ду Ўоу бере початок у дитинств≥ Ц рел≥г≥йне в≥льнодумство. ¬≥н виховувавс¤ в родин≥, байдуж≥й до рел≥г≥њ. …ого мати н≥коли не забувала демонструвати св≥й атењзм, атењстами були й ≥нш≥ родич≥. Ўоу та його сестри нав≥ть не в≥дбували конф≥рмац≥њ.

Ќов≥ можливост≥ дл¤ розвитку незалежного духу постали перед Ўоу з 1876 року, п≥сл¤ перењзду до Ћондона, ¤кий назавжди став м≥сцем проживанн¤ великого драматурга. “ут в≥н продовжив самоосв≥ту його душа ≥ розум в≥дкриваютьс¤ вс≥м ≥нтелектуальним та естетичним впливом Ук≥нц¤ в≥куФ. …ого друг ≥ меценат ”. јрчер згадуЇ, ¤к в≥н у перше побачив Ўоу в б≥бл≥отец≥ Ѕританського музею. ѕеред ним лежали У ап≥талФ  . ћаркса ≥ партитура опери У«олота –ейнаФ –. ¬агнера. ¬≥н по черз≥ читав обидва твори. ÷ей еп≥зод дуже типовий дл¤ Ўоу, ¤кий завжди збагачувавс¤ найр≥зноман≥тн≥шими здобутками в науц≥, ф≥лософ≥њ, мистецтв≥. ѕриваблювала його й пол≥тична та громадська д≥¤льн≥сть. ўе в дитинств≥, а також за час≥в роботи клерком у ƒубл≥н≥ Ўоу з≥ткнувс¤ з несправедливост¤ми сучасного св≥ту. Ћондон т≥льки значно поглибив його почутт¤ обуренн¤ недосконалим сусп≥льним ладом. ” нього сформувалас¤ в≥дверто анти буржуазна позиц≥¤, ¤к≥й в≥н був в≥рний до к≥нц¤. …ому здавалос¤, що в≥н в≥дшукав шл¤хи пол≥пшенн¤ ситуац≥њ. —воњ над≥њ в≥н покладав на модний тод≥ соц≥ал≥зм, але не революц≥йний, а реформаторський. ” 1884 роц≥ Ўоу став членом ‘аб≥анського товариства, метою ¤кого було спри¤нн¤ нереволюц≥йному перетворенню кап≥тал≥стичного сусп≥льства на соц≥ал≥стичне. ¬ступивши до ‘аб≥анського товариства, Ўоу ви¤вив неперес≥чн≥ зд≥бност≥ м≥тингового оратора ≥ пропагандиста. ” словесних батал≥¤х ≥з опонентами в≥н вигострював свою гр≥зну зброю Ц вТњдлив≥ жарти. ¬иховував в≥н у соб≥ ≥ вм≥нн¤ погл¤нути на звичайне п≥д нетрадиц≥йним парадоксальним кутом зору Ц ¤к≥сть, без ¤коњ його ≥нтелектуального проблемного театру просто не ≥снувало б.

ўе один чинник мав велике значенн¤ дл¤ формуванн¤ його св≥тогл¤ду ≥ естетики: Ўоу був ≥рландцем за нац≥ональн≥стю, а не англ≥йцем. ¬≥н належить до групи так званих англо-≥рландських письменник≥в (представники л≥тератури ¬еликобритан≥њ, ¤к≥ народилис¤ в ≤рланд≥њ ≥ вважали себе ≥рландц¤ми). ћайже вс≥ вони були см≥ливими новаторами в царин≥ мистецтва слова. “ут варто згадати хоча б так≥ ≥мена, ¤к ќ. ”айльд, ”. Ѕ. ѓтс, ƒ. ƒжойс, без ¤ких просто неможливо у¤вити ≥стор≥ю св≥тового модерн≥зму XX ст. «даЇтьс¤, що складне становище цих митц≥в всередин≥ британськоњ культури зумовлювало њхнЇ своЇр≥дне художнЇ св≥тобаченн¤. ѓм було т≥сно в пров≥нц≥йному ƒубл≥н≥ ≥ не дуже затишно в Ћондон≥, де вони завжди залишалис¤ чужинц¤ми та мали своЇр≥дний комплекс Увигнанц≥вФ. ÷е в≥дчуженн¤ ≥рландських д≥¤ч≥в культури в Ћондон≥ в≥дчувалось особливо гостро на тл≥ т≥Їњ запеклоњ боротьби, що розгорнулас¤ наприк≥нц≥ XIX Ц початку XX ст. навколо У≥рландського питанн¤Ф Ц боротьби ≤рланд≥њ за свою незалежн≥сть, ¤ка була нев≥дривна в≥д рел≥г≥йних розб≥жностей м≥ж цими частинами ¬еликоњ Ѕритан≥њ. « цих причин саме англо-≥рландськ≥ письменники одними ≥з перших в XX ст. на власн≥й дол≥ в≥дчули т≥ кол≥з≥њ, що визначають самопочутт¤ сучасноњ людини, та зум≥ли знайти адекватну художню мову, щоб розкрити в своњх творах всю маштабн≥сть ц≥Їњ трагед≥њ.

«вичайно, Ўоу був далекий в≥д тих настроњв, ¤к≥ пот≥м назвали модерн≥стськими та ¤кими захоплювались ≥нш≥ представники англо-≥рландськоњ л≥тератури. ¬≥н швидше митець протилежного типу, н≥ж, наприклад, ƒжойс або ѓтс.  р≥зь усе житт¤ прон≥с Ўоу в≥ру в могутн≥сть людського розуму, пост≥йно наголошував на сусп≥льному призначенню мистецтва. јле попри все багато в чому в≥н був ≥рландцем. Ујнгл≥¤ завоювала ≤рланд≥ю. ўо мен≥ робити ? «авоювати јнгл≥юФ, - жартував в≥н. ј друг Ўоу, письменник ≥ публ≥цист „естертон, додав: УЅернард Ўоу в≥дкрив јнгл≥ю ¤к чужинець, ¤к загарбник, ¤к переможець. ќдне слово ¤к ≥рландецьФ. —уто ≥рландським Ї см≥х письменника Ц ≥рон≥чний, безжал≥сний, рац≥ональний. —воЇр≥дним викликом британський ≥мперський ≥деолог≥њ була ≥ його моральна п≥дтримка боротьби його сп≥вв≥тчизник≥в за незалежн≥сть. ќсь у чому Ўоу також був УчужинцемФ у Устар≥й добр≥й јнгл≥њФ. ј це означало, зокрема, ≥ те, що в≥н дививс¤ на њњ проблеми св≥жин оком, н≥би з в≥дстан≥, що давало йому змогу пом≥чати суперечност≥ та парадокси англ≥йськоњ д≥йсност≥ там, де звичайн≥ англ≥йц≥ њх просто не бачили.

Ѕернард Ўоу вв≥йшов в л≥тературу зр≥лою людиною. …ого першими творами були газетн≥ статт≥, критичн≥ прац≥ з питань музики, ¤к≥ в≥н п≥дписував псевдон≥мом Corno di Bassetto, а також театральн≥ резенц≥њ, що виходили п≥д ≥н≥ц≥алами G. B. S. Ц ƒжордж Ѕернард Ўоу. Ќа нив≥ красного письменства в≥н дебютував пТ¤тьма романами, ¤к≥, однак, не принесли йому усп≥ху. «начною под≥Їю в ≥стор≥њ театрального мистецтва јнгл≥њ ≥ вс≥Їњ ™вропи було виданн¤ критичного нарису У в≥нтесенц≥¤ ≥псен≥змуФ. ÷е означало, що Упорушник спокоюФ, Усоц≥ал≥стФ ≥ УмарксистФ Ўоу включивс¤ в боротьбу за Унову драмуФ.

як випливаЇ ≥з назви нарису, його центральна тема Ц суть театральноњ революц≥њ √.≤бсена. виб≥р такоњ теми не був випадковим. Ўоу св≥домо намагавс¤ привернути увагу до постат≥ норвезького митц¤, аби спри¤ти радикальному оновленню англ≥йського театру, де переважали водев≥л≥, дешев≥ мелодрами чи розважальн≥ Удобре зроблен≥Ф пТЇси ¬. —арду або ≈. —кр≥ба. Ўоу в≥рив, що настав час дл¤ новоњ проблемноњ драматург≥њ, основоположником ¤коњ був автор УЋ¤лькового домуФ ≥ УЅуд≥вничого —ольнесаФ. Ќе варто казати, що У в≥нтесец≥¤ ≥бсен≥змуФ Ц це не науковий трактат, ¤кий в≥дстворено розгл¤даЇ внесок ≤бсена в розвиток св≥товоњ драматург≥њ, а й виклад власного кредо Ўоу-драматурга. ѕ≥сл¤ цього в≥н ще неодноразово повертавс¤ до теор≥њ драми прот¤гом усього свого тривалого житт¤. —пробуЇмо узагальнити, в чому пол¤гаЇ його новаторство у царин≥ театру.

1. ѕерсонаж. Ћюдей за межами л≥тератури, а також персонаж≥в своњх пТЇс Ўоу под≥л¤в на ф≥л≥стер≥в, тобто раб≥в загальновизнаних ц≥нностей, ≥ бунт≥вник≥в, ¤к≥ в≥дмовл¤ютьс¤ прийн¤ти на в≥ру те, що бездумно повторюЇ б≥льш≥сть. ¬≥н запропонував й ≥ншу класиф≥кац≥ю людей та персонаж≥в : ≥деал≥ст≥в Ц тих, ¤к≥ живуть неперев≥реними, фальшивими ≥деалами, ≥ Уреал≥ст≥вФ, ¤к≥ скептично спогл¤дають на навколишн≥й св≥т, скор¤ютьс¤ критичному розумов≥, нешабнно мисл¤ть, добре розум≥ють хвороби ≥ вади св≥ту, але ц≥ знанн¤ не вбивають њхнього прагненн¤ до кращого облаштуванн¤ того св≥ту. «авданн¤ драматурга, на думку Ўоу, пол¤гаЇ в тому, щоб викривати ф≥л≥стерську та У≥деал≥стичнуФ мораль, критикувати й знищувати фальшив≥ ц≥нност≥. —аме в тому насамперед, на його переконанн¤, пол¤гло значенн¤ творчост≥ √. ≤бсена, саме Ўоу бравс¤ продовжити його справу. јле в≥н не т≥льки захоплювавс¤ норвезьким драматургом, а й критикував його, зокрема, за те, що той нав≥ть не вдававс¤ до спроби створити того позитивного персонажа, ¤кий м≥г би протисто¤ти св≥тов≥ брехн≥.

2. «авданн¤ театру. Уƒискус≥¤Ф. “еатр дл¤ Ўоу Ц зас≥б вихованн¤ св≥домост≥ людей, але зд≥йснюЇтьс¤ це вихованн¤ не розтлуматченн¤ готових ≥стин, а постановкою проблем. ѕТЇса повинна мати Ув≥дкритуФ к≥нц≥вку, спонукати читача до в≥дпов≥дна поставленн≥ запитанн¤. ѕершим драматургом, хто використав цей прийом, був знову-таки ≤бсен, саме таку Ук≥нц≥вкуФ маЇ УЋ¤льковий д≥мФ. —учасна драма, продовжуЇ Ўоу, обовТ¤зково повинна бути з дискус≥Їю, а не будуватись на емоц≥йн≥й ситуац≥њ. ѕ≥д Удискус≥ЇюФ в≥н розум≥в насамперед ≥дейний конфл≥кт, на¤вн≥сть у пТЇс≥ нос≥њв протилежних, але однаково добре обірунтованих погл¤д≥в. ¬з≥рцем такоњ Удискус≥њФ Ї ф≥нал УЋ¤лькового домуФ ≤бсена, коли Ќора каже ’ельмеру:Фћи повинн≥ с≥сти ≥ обговорити усе, що трапилос¤ з нами. ѕри такому п≥дход≥ Ўоу називав традиц≥йн≥ способи побудови ≥нтриги Ц Улюбовн≥ трикутникиФ, а також так≥- розвТ¤зки, ¤к убивство або самогубство, позбавленими драматизму ситуац≥¤ми. ѕТЇса мусить бути Ффабрикою думкиФ ,Фпробудженн¤м сумл≥нн¤Ф, сутичкою ≥дей, а не сценами житт¤ чи картинами переживань. “ому Ўоу надавав перевагу створенню не тип≥в, а образ≥в, п≥дпор¤дкованих сутичц≥ ≥дей. —аме в цьому конфл≥кт≥ протилежних думок ≥ сл≥д шукати джерело драматичного. Ўоу фактично в≥дмовивс¤ в≥д традиц≥йноњ структури пТЇси: завТ¤зка Ц розвиток д≥њ Ц розвТ¤зка. Ќа-≠≠ том≥сть в≥н запропонував ≥нший вар≥ант: завТ¤зка Ц розвиток д≥њ - дискус≥¤, тобто весь переб≥г под≥й повинен готувати ф≥нальну розмову-суперечку, упродовж ¤коњ головна проблема пТЇси не розвТ¤зуЇтьс¤, а, навпаки, ще б≥льше загострюЇтьс¤.  онфл≥кт ≥дењ формуЇ сюжет не т≥льки пТЇси-дискус≥њ, а й пТЇси-притч≥ ≥ траг≥комед≥њ.

1	2

Ќазва: ƒжордж Ѕернард Ўоу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (2034 прочитано)