Ћ≥тература св≥това > ƒжордж ≈л≥от Ц видатна роман≥стка

ƒжордж ≈л≥от Ц видатна роман≥стка

ƒжордж ≈л≥от (1819-1880) належить до ≥ншого покол≥нн¤ роман≥ст≥в, н≥ж письменники Ублискучоњ пле¤диФ ѕо ≥ншому складалась њњ письменницька дол¤, складн≥ш≥ були њњ взаЇмов≥дносини з сучасним л≥тературним процесом, в ¤кому виразно ви¤вл¤вс¤ вплив ≥дей позитив≥зму ≥ еволюц≥йного розвитку. ≈поха ≈л≥ота хоч ≥ продовженн¤ в≥ктор≥анськоњ, але в н≥й уже видно ознаки нового, прийдешнього стол≥тт¤.

¬себ≥чно осв≥чена ж≥нка, ¤ка чудово знала ф≥лософ≥ю, математику, перекладала н≥мецькою теолога ƒ.‘. Ўтрауса, ‘ейЇрбаха, —п≥нозу, вона ще й була прекрасною музиканткою ≥ познайомила англ≥йського читача Ц перекладом статей Ћ≥ста про ћейЇрбера.

ƒо середини ’≤’ стол≥тт¤ роман уже вт¤гнув у себе ф≥лософ≥ю позитив≥зму ≥ натурал≥зму. ѕсихолог≥¤ геро¤ збагатилась зображенн¤м спадкових фактор≥в, ¤к≥ впливають на характер людини, на його темперамент, на повед≥нку.

ƒ.≈л≥от, була ознайомлена з нов≥тн≥ми в≥дкритт¤ми в природознавств≥ завд¤ки чому ≥ використовувала фактор спадковост≥ при зображенн≥ характеру. «м≥ни в структур≥ ромену були зм≥цнен≥ новац≥¤ми ≈л≥от. —южет перестаЇ ≥снувати ¤к такий.

…ого функц≥ю почав виконувати характер персонажу. —цени пров≥нц≥йного житт¤, ¤к≥ ≈л≥от списувала з натури, так само ¤к ≥ портрети њњ близьких родич≥в, що стали прототипами героњв њ твор≥в, були створен≥ рукою майстра прози другоњ половини ’≤’ стол≥тт¤. ¬она вводить в художн≥ твори виробнич≥ процеси, вона однаково скрупульозно вивчаЇ протоколи судових зас≥дань ≥ ф≥ксуЇ слухи пров≥нц≥йноњ ћ≥нерви, добросов≥сно описуЇ сквайра або с≥льського св¤щеника, члена парламенту або простого стол¤ра. ѕредставники р≥зноман≥тн≥ших профес≥й заповн¤ють стор≥нки њњ твор≥в Ц мор¤ки, годинникар≥, стол¤р≥, св¤щеники, гувернантки ≥ представники богеми. ¬≥ддаючи дань творчост≥ ¬. —котта ≥ ∆. —анд, вона створюЇ ≥сторичн≥ романи, використовуЇ уже в≥дом≥ сюжетн≥ мотиви та ≥дењ. —в≥т роман≥в ≈л≥от складаЇтьс¤ ¤к би з двох концентричних к≥л. ќдне, внутр≥шнЇ, утворюЇ невелика група д≥ючих ос≥б, ¤ка безпосередньо причетна до вир≥шенн¤ моральних проблем, а ≥нша Ц це зовн≥шн≥й св≥т, ¤кий зазвичай пров≥нц≥йним середовищем.

¬ творчост≥ ≈л≥от можна вид≥лити два пер≥оди.

ѕерший Ц 1858-186 рр., коли були створен≥ романи: У—цени пров≥нц≥йного житт¤Ф (1858), Ујдале Ѕ≥дФ (1859), Ућлин на ‘локс≥Ф (1860), У—аймс ћарнерФ (1861).

Ќа два пер≥оди њњ творчу д≥¤льн≥сть розд≥л¤Ї ≥сторичний роман У–оманаФ (1863), д≥¤ ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ в часи —авонероли.

ƒругий етап творчост≥ ƒ. ≈л≥от в≥дкриваЇтьс¤ романом У‘ел≥кс ’алт, родикалФ (1866). ƒо цього пер≥оду в≥днос¤тьс¤ романи Ућ≥д¤морч (1871-1872), Удан≥ель ƒерндаФ (1876).

“вори першого пер≥оду присв¤чен≥ в основному життю пров≥нц≥њ, в них в≥добразились дит¤ч≥ ≥ юнацьк≥ враженн¤ ≈л≥от, ¤ка провела 1819-1835 рр. у ¬арв≥кшир≥.

ѕерший тв≥р ≈л≥от У—цени пров≥нц≥йного житт¤Ф був високо оц≥нений ƒ≥ккенсом, ¤кий писав автору: Уя н≥коли не зустр≥чав такоњ правди ≥ такоњ визначеност≥, ¤кими дихають гумористичн≥ ≥ патетичн≥ сцени цих пов≥стейФ ¬ У—цени пров≥нц≥йного житт¤Ф входили три повст≥: Ујмос Ѕартон, УЋюбовна ≥стор≥¤ √≥ф≥лаФ ≥ У а¤тт¤ ƒженетФ. ≈л≥от за в≥домо вибираЇ зар¤дних персонаж≥в. јле основних героњв ≈л≥от виражено саме в њх простот≥, нав≥ть в заур¤дност≥, що Ї св≥дченн¤м њх моральноњ чистоти ≥ пор¤дност≥. ≤рон≥чн≥ ≥ сатиричн≥ стор≥нки ц≥Їњ пов≥ст≥ звТ¤зан≥ з головним њњ персонажем Ц графинею „арлацькою. Ќевипадково ≈л≥от знайомить нас спочатку не з самою графинею, а з њњ собакою. “уалети, особливо модн≥, - слабк≥сть графин≥, а у кого не маЇ слабкостей, в≥дм≥чаЇ автор. „итач в≥рить в це, так ¤к ≥ сприймаЇ в≥дм≥нн≥сть в≥д скромним житт¤м с≥мТњ св¤щеника Ѕартона ≥ св≥тською левицею.

¬ пов≥ст≥ досконало ≥ любовно виписаний побут пров≥нц≥њ, њњ пом≥ркований спос≥б житт¤, несп≥шн≥ розмови жител≥в. „асто використовуЇ автор прийом не особисто пр¤моњ мови, ≥ цим чудово хааркт5ризуЇ персонаж, збагачуЇ наше у¤вленн¤ про його характер ≥ м≥сц≥ в сусп≥льств≥. “ак, графин¤ „арлацька пост≥йно вихвал¤Їтьс¤ своЇю перевагою над вс≥ма ≥ншими, але разом з тим, вона лицем≥рно виправдовуЇ вс≥ своњ вчинки, турбуючись про потр≥бне житт¤.

–оман Ујдам Ѕ≥дФ за правом можна рахувати програмним твором письменниц≥, оск≥льки тут реал≥зуютьс¤ основн≥ художн≥ принципи, висок оц≥нен≥ сучасниками письменниц≥. ≈л≥от показуЇ звичайне ≥ прозањчне ¤к г≥дне найвшукан≥шого художнього вт≥ленн¤. ¬она з великою майстерн≥стю описуЇ стол¤рну майстерню јдама ≥ змушуЇ читача ф≥зично в≥дчути ритм роботи, запах соснових опилок. “ут використовуютьс¤ також протокольн≥ записки судового зас≥данн¤, що св≥дчить про увагу автора до документу, факту, ¤кий стаЇ обТЇктом художнього витвору. ¬ основ≥ сюжету роману Ујдам Ѕ≥дФ Ц суперництво стол¤ра Ѕ≥да ≥ двор¤нина јртура ƒонн≥торна ≥з-за роб≥тниц≥ з ферми ’етт≥ —орел. јле письменницю б≥льше ц≥кавл¤ть моральн≥ проблеми, ¤к≥ вони ≥ ставить в цьому роман≥, з≥ткуючи дв≥ морал≥ Ц мораль рем≥сника ≥ мораль двор¤нина.

ƒе¤к≥ сучасники ≈л≥от бачили в цьому њњ роман≥ нал≥т вульгарност≥ ≥ натурал≥зму. ¬≥дпов≥даючи своњм опонентам, ≈л≥от писала, що треба любити ту красу, ¤ка м≥ститьс¤ не у зовн≥шн≥й гармон≥њ, а в гармон≥њ внутр≥шнього св≥ту людини, в спрацьованих долон¤х людей прац≥. ¬ цьому ≥ Ї джерело своЇр≥дного демократизму ≈л≥от, ¤ка ¤к ≥ романтики бачила красу там, де вона незам≥нна ≥ невидимa.

1

Ќазва: ƒжордж ≈л≥от Ц видатна роман≥стка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (415 прочитано)