Ћ≥тература св≥това > ∆итт¤ ≥ творч≥сть јнатол¤ ‘ранса

∆итт¤ ≥ творч≥сть јнатол¤ ‘ранса

¬ 70-80 роках пор¤д з творами «ол¤ ≥ ћопасана, французьк≥ читач≥ познайомились з першими книгами јнатол¤ ‘ранса (1844-1924). Ќа початку творчого шл¤ху ‘ранс приЇднавс¤ до поет≥в-Упарнаст≥вФ, розд≥л¤ючи њх захопленн¤ ≥стор≥Їю, њх п≥двищений ≥нтерес до л≥тературноњ форми. ќднак незабаром письменнику судилос¤ було з≥грати особливу роль у розвитку французькоњ л≥тератури. ¬иступаючи ¤к автор ф≥лософських роман≥в, јнатоль ‘ранс визначив м≥сце багатьох сучасник≥в в розум≥нн≥ соц≥альних законом≥рностей житт¤ сучасного сусп≥льства. ¬же на початку нашого стол≥тт¤ письменник виступаЇ ¤к приб≥чник соц≥ал≥стичних ≥дей, що тепло в≥таЇ першу рос≥йську революц≥ю.

јнатоль ‘ранс (справжнЇ пр≥звище Ц “≥бо ) народивс¤ в ѕариж≥. ƒитинство ≥ юн≥сть письменника пройшли на побережж≥ —ени в книжков≥й крамниц≥ батька. ‘рансуа “≥бо залучав сина до участ≥ в р≥зноман≥тних б≥бл≥ограф≥чних видавництвах. ќтримавши середню осв≥ту јнатоль ‘ранс з 1876 до 1890 працював у б≥бл≥отец≥ —енату.

„ерез всю свою творч≥сть ‘ранс прон≥с пристрасну любов до книг та знань. ¬≥н створив ц≥лу галерею образ≥в б≥бл≥оф≥л≥в, людей науки, знавц≥в культури минулого, таких, ¤к академ≥к —≥львестер Ѕонар, професор Ѕержере, або двор¤нин Ѕрото, що втратив п≥д час буржуазноњ революц≥њ 1789 року своњ волод≥нн¤ не розлучившись з том≥ком Ћукрец≥¤.

√ерой јнатол≥¤ ‘ранса суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д героњв «ол¤ ≥ ћопассана. ÷е людина, ¤ка живе переважно ≥нтелектуальним житт¤м. ¬≥н б≥льше роздумуЇ, н≥ж д≥Ї, в≥ддаючи перевагу спогл¤дальним в≥дношенн¤м до житт¤.

ќднак поступово ≥ герой-гуман≥ст вт¤гуЇтьс¤ в пол≥тичну боротьбу, виходить з робочого каб≥нета з нерозум≥нн¤м огл¤даючись навкруги, ви¤вл¤ючи свою самотн≥сть у св≥т≥ буржуазноњ корист≥ ≥ марнославства. якщо академ≥к —≥львестер Ѕонар лише не ч≥тко у¤вл¤Ї соб≥ ≥стинн≥ взаЇмов≥дносини людей в буржуазному сусп≥льств≥ то Ѕержере вин≥с про сучасн≥сть ц≥лком визначене твердженн¤. ¬≥н став на сторону «ол¤, приЇднавших до захисник≥в ƒрейфоса.

ƒемократизм творчост≥ јнатол≥¤ ‘ранса ¤рко про¤вивс¤ в опов≥данн≥ Д ренкебильФ (1901). ÷е сумна ≥стор≥¤ шестидес¤тил≥тнього парижського продавц¤ зеленню, ¤кий став жертвою буржуазноњ Дзаконност≥Ф.

Ќа прот¤з≥ всього твору  ренкеб≥ль промовл¤Ї лише дек≥лька коротких репл≥к. ћова його наск≥льки б≥дна, що в≥н не може осмислити своЇ становище.

‘ранс дав характеристику буржуазноњ юстиц≥њ, ¤ка маЇ класовий характер, повна в≥дсутн≥сть ≥нтересу представник≥в власт≥ до обТЇктивного розгл¤ду факт≥в, ¤кщо мова ≥де про звинуваченн¤ вуличного продавц¤ пол≥цейським.

¬ своњй автоб≥ограф≥њ (1904) ‘ранс писав: Уя завжди любив б≥дних ≥ поважав працю. « живим ≥нтересом ¤ спостер≥гаю за зусилл¤ми, ¤к≥ намагаЇтьс¤ розпочати пролетар≥ат вс≥х крањн дл¤ свого зв≥льненн¤. я знаю, що њх визволенн¤ буде справою самих пролетар≥в.Ф

¬ книз≥ УЌа б≥лому камен≥Ф, що складаЇтьс¤ з двох ф≥лософських пов≥стей, ‘ранс спробував описати загальну картину переважанн¤ соц≥ал≥стичних в≥дносин у сусп≥льств≥ майбутнього. ’оча далеко не вс≥ припущенн¤ ‘ранса були правильними, мудрими ви¤вилис¤ основн≥ положенн¤ письменника в≥н засуджував експлуататорський сусп≥льний лад ≥ запевн¤в, що в≥рить у перемогу соц≥ал≥стичноњ революц≥њ, в к≥нцеву перемогу пролетар≥ата в його справедлив≥й боротьб≥.

 оли до революц≥њ ‘ранц≥њ д≥йшла зв≥стка про под≥њ першоњ рос≥йськоњ революц≥њ 1905-1907 рр., ‘ранс з натхненн¤м п≥дтримував боротьбу рос≥йського пролетар≥ата см≥ливо виступаючи на захист революц≥њ.

” кв≥тн≥ 1905 року ‘ранс публ≥куЇ У«аклик в захист ћаксима √орькогоФ, протистуючи проти суда над увТ¤зненим в ѕетропавловську фортецю письменником.

ќсоблив≥ слова, сказан≥ ‘рансом в 1906 роц≥: У –ос≥йська революц≥¤ - це всесв≥тн¤ революц≥¤. Ц ¬она показала всесв≥тньому пролетар≥ату його можливост≥ ≥ ц≥л≥. Ќа берегах Ќеви, ¬≥сли, ¬олги Ц ось де вир≥шуЇтьс¤ в цей момент дол¤ новоњ ™вропи ≥ майбутнЇ людстваЕФ

ѕерша рос≥йська революц≥¤ не т≥льки знайшла у ‘ранса гар¤чого пропагандиста, але ≥ в значн≥й м≥р≥ спри¤ла формуванню його соц≥ал≥стичних погл¤д≥в. —воЇю пол≥тичною позиц≥Їю јнатоль ‘ранс в роки першоњ рос≥йськоњ революц≥њ показав багатьом письменникам ™вропи приклад принциповост≥, демократизму. ѕершим ≥з письменник≥в своЇњ крањни јнатоль ‘ранс за¤вив, що захист принцип≥в гуман≥зму неможливий без правильного розум≥нн¤ значенн¤ пролетарського руху.

ƒо кращих твор≥в ‘ранса в≥дноситьс¤ його сатира Д ќстр≥в п≥нгв≥н≥вФ (1908). ÷е ф≥лософсько-алегоричний роман, в ¤кому письменник досл≥джуЇ основн≥ етапи розвитку буржуазноњ цив≥л≥зац≥њ. ≤стор≥¤ п≥нгв≥н≥в (в зображен≥ јнатол¤ ‘ранса вони стають уособленн¤м людського нерозум≥нн¤) просл≥джуЇтьс¤ з епохи раннього христи¤нства однак самим великим злом буржуазноњ цив≥л≥зац≥њ ¤вилось встановленн¤ принципу приватноњ власност≥.

ѕоступово в своњй книз≥ ‘ранс п≥дходить до характеристики нового часу. ¬ частин≥ Д“≥нкоФ в≥н р≥зко критикуЇ Ќаполеона Ѕанопарта. ¬ наступних розд≥лах ‘ранс висм≥юЇ беспринципн≥сть республ≥канського устрою в ‘ранц≥њ.

ќкрема частина присв¤чена зображенню справи ƒрейфуса. “ут в≥н виступаЇ п≥д ≥менем ѕ≥ро, «ол¤ - п≥д ≥менем  оломбана.

ѕовна глибина значенн¤ розд≥лу Уѕодорож л≥кар¤ ќбнюб≥л¤Ф, ¤ка викриваЇ ≥мперал≥стичний характер зовн≥шньоњ пол≥тики такоњ держави, ¤к —Ўј.

 нига зак≥нчуЇтьс¤ роздумами ‘ранса про майбутнЇ. ‘ранс п≥ддавс¤ розгубленост≥, ¤ку переживала прогресивна ≥нтел≥генц≥¤ в роки пол≥тичноњ реакц≥њ . ¬≥н втратив в≥ру в розумне майбутнЇ.

≤ все ж, ¤к в≥дм≥чав ј. ћ. √орький, в своњй сатир≥ Ујнатоль ‘ранс не в≥дстоюЇ н≥ одноњ ≥з основних ≥дей буржуазноњ держави, не показав, ¤кий суперечливий, лицем≥рний ≥ нелюдський њх зм≥стФ.

ƒо шедевр≥в ‘ранса в≥дноситьс¤ також його ≥сторичний роман ДЅоги жадаютьФ (1912). ‘ранс змалював в ньому типи епохи, зосередивши свою увагу на останн≥х м≥с¤ц¤х ¤коб≥нськоњ диктатури.

ѕовна глибокого ≥сторизму ф≥гура такого геро¤ роману, ¤к јварист √амлен. ћолодий художник, учень ƒавида, в≥н пише своњ картини на античн≥ теми, розкриваючи героњку сучасност≥ через образи, повТ¤зан≥ з мофолог≥чними представниками величного минулого. ‘ранс показуЇ,що класицизм революц≥йного художника не Ї лише насл≥дуванн¤м. ¬ ‘ранц≥њ час≥в революц≥њ бурл¤ть не менш≥ пристраст≥, н≥ж в епоху античност≥. ћ≥фолог≥чний образ наближуЇтьс¤ ‘рансом до соц≥альноњ драми сучасност≥. ‘ранс св≥домо загострюЇ увагу читач≥в на драм≥ под≥й епохи революц≥њ. …ого тривожить думка про жорсток≥сть класовоњ боротьби в сусп≥льств≥. ¬ пер≥од створенн¤ роману багато соц≥альних конфл≥кт≥в здавались йому невир≥шальними.

ƒо к≥нц¤ п≥знати ≥сторичну ≥ ф≥лософську ≥стину епохи не дано н≥ одному з героњв ‘ранса. ѕереживаючи в пер≥од роману гостру ≥дейну кризу, розгублений перед обличч¤м протир≥ч епохи ≥мпер≥ал≥зму, розчарований французьким соц≥ал≥стичним рухом, ¤кий перед в≥йною зайшов в глухий кут. ‘ранс висловив думку про в≥дносно неповне ≥сторичне п≥знанн¤. √ероњ ‘ранса Ц люди Узагублен≥Ф в протир≥чч¤х своЇњ епохи, жертви соц≥альноњ стих≥њ. ¬иступаючи з протилежних ≥дейних позиц≥й, вони все ж не зд≥бн≥ вплинути на розвиток под≥й, п≥знань њх ≥сторичний зм≥ст. —мерть героњв безглузда, сам же ≥сторичний процес в в≥дображенн≥ ‘ранса хаотичний.

Ћише п≥д впливом першоњ св≥товоњ в≥йни ≥ соц≥ал≥стичноњ революц≥њ в –ос≥њ јнатоль ‘ранс прийшов до революц≥йних висновк≥в про перспективи розвитку сусп≥льного житт¤. ¬≥н в≥тав завоюванн¤ влади б≥льшовиками в наш≥й крањн≥, п≥дтримував боротьбу молодоњ комун≥стичноњ парт≥њ ‘ранц≥њ. ўе раз висловивс¤ ‘ранс про можлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть встановленн¤ миру на земл≥. Ќайб≥льш важливими думками ‘ранса ¤вл¤ютьс¤ в його У«вертан≥ до виборц≥вФ (1919) ≥ в прив≥танн≥ революц≥йноњ –ос≥њ (У–ос≥¤ Ц крањна де зд≥йснюЇтьс¤ неможливеФ,1921).

У«араз п≥сл¤ в≥йни Е - писав ј. ‘ранс в жовтн≥ 1919р., - ¤, б≥льше, н≥ж коли-небуть, в≥рю, що т≥льки соц≥ал≥зм може гарантувати людству ст≥йку систему управл≥нн¤ ≥ мирЕ б≥льше, н≥ж буть-коли, в≥рю ¤ в ≥сторичну м≥с≥ю св≥тового пролетар≥ату ≥ в≥таю майбутню перемогу соц≥ал≥змуФ.

1

Ќазва: ∆итт¤ ≥ творч≥сть јнатол¤ ‘ранса
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (539 прочитано)