Ћ≥тература св≥това > ∆итт¤ ≥ творч≥сть ’анса  р≥ст≥ан јндерсена

∆итт¤ ≥ творч≥сть ’анса  р≥ст≥ан јндерсена

—лаветний казкар ’анс  р≥ст≥ан јндерсен народивс¤ б≥льше ¤к 180 року тому (1805 р.) в ƒан≥њ, у маленькому м≥ст≥ ќднесе, на остров≥ ‘юн. Ѕ≥дна малесенька ком≥рка, заставлена верстатами та р≥зним ≥нструментом шевц¤-батька. ѕ≥д в≥кном горища, на ринв≥, ¤щик з землею, - там ростуть цибул¤ та петрушка, - оце й увесь город матер≥. Ѕ≥л¤ хатинки один кущик агрусу Ц садок дл¤ хлопчика ’анса, що дивитьс¤ то гостро спостережливими, жвавими, то задумливими, мр≥йними очима на навколишн≥й св≥т.

Ѕатьки дуже любили свого хлопчика-одинака. ¬есь в≥льний час тато в≥ддавав синов≥, гул¤в з ним, робив йому р≥зн≥ ≥грашки. Ѕули у ’анса ≥ рухлив≥ млинки, ≥ мальовнич≥ панорами, ≥ л¤льки, що кивали головами. ј вечорами, коли по кутках убогоњ ком≥рки згущувались химерн≥ т≥н≥, батько читав дружин≥ ≥ синов≥ ц≥кав≥ книжки Ц байки Ћафонтена, комед≥њ √ольберга, а найчаст≥ше товсту ≥ дуже ц≥каву зб≥рку казок У“ис¤ча ≥ одна н≥чФ. „и не найб≥льше в житт≥ любив маленький ’анс слухати ц≥ читанн¤ батька ≥ захоплююче мр≥¤ти при тьм¤ному св≥тл≥ домашнього гасничка. Ћюбив хлопчик ≥ спостер≥гати весел≥ гул¤нки м≥сцевих рем≥сник≥в та матрос≥в.

¬≥н р≥с мр≥йливим ласкавим хлопцем. …ому здавалос¤ Ц вс≥ його любл¤ть. “а поки що так ≥ було. ’анс часто б≥гав до стареньких бабусь, ¤к≥ доживали св≥й в≥к у притулку дл¤ б≥дних Ц Убогад≥льн≥Ф, ≥ вони розпов≥дали йому безл≥ч народних казок та р≥зних ≥стор≥й, а пот≥м в≥н ≥ сам починав њх розпов≥дати те сам≥с≥ньке, т≥льки додаючи багато свого.

” школ≥, куди його в≥ддали згодом батьки, ’анс був наймолодшим. Ќа перервах учитель гул¤в з ним за руку, щоб його не збили з н≥г старш≥ учн≥. …ого дивував цей незвичайний хлопчик. якось учитель покарав старшого хлопц¤, ¤кий не вивчив уроку. –аптом маленький јндерсен почав г≥рко плакати ≥ просити пробачити покараного. ¬≥н був зовс≥м невт≥шний ≥ не заспокоювавс¤, поки учитель не змилувавс¤ над винним.

ѕ≥сл¤ смерт≥ батька, мати вийшла вдруге зам≥ж, знову за шевц¤, ще зовс≥м молодого.

’лопець знову почав ходити в школу дл¤ б≥дних, де вчили так-с¤к, аби д≥ти вм≥ли читати та трохи рахувати. ј роки минали, треба було серйозно думати про долю ’анса, ≥ мати настоювала, щоб син ≥шов учитис¤ до кравц¤. “а хлопець з≥ сльозами на очах благав в≥дпустити його в  опенгаген. ¬≥н плекав мр≥ю про театр, про мистецтво ≥ в≥рив, що в столиц≥ дос¤гне свого.

Ќастав день в≥дТњзду. Ќа св≥танку мати провела ’анса за м≥ську браму. ѕеред хлопцем був далекий нев≥домий шл¤х...

¬се-таки було видно: хлопець мав ¤к≥сть зд≥бност≥, в≥н, безперечно, був талановитим. јле в чому саме? ÷е ще важко було в≥дгадати.

ѕершими його творами були нариси про мандр≥вки, роман У≤мпров≥заторФ. јле справжню славу письменник здобув своњми казками.  оли вийшли його перш≥ казки У ресалоФ, Уѕринцеса на горошин≥Ф У–усалочкаФ, про них заговорили скр≥зь. ј коли в≥н написав У√идке качен¤Ф, багато знайомих та й незнайомих зрозум≥ли, що в ц≥й казц≥ в≥дображено багато чого з його власного житт¤, ≥ де¤к≥ Уƒруз≥Ф ц≥лком легко п≥знавали себе в образ≥ курки, кота та ≥нших.

“вори јндерсена, особливо його прекрасн≥ казки, перекладались р≥зними мовами, про нього заговорили ≥ в ‘ранц≥њ, ≥ в јнгл≥њ, ≥ в Ќ≥меччин≥, а в ƒан≥њ ще довгий час не визнавали уже в≥домого казкар¤ ≥ продовжували його УповчатиФ.

ѕопул¤рн≥сть јндерсена росла з кожним роком в ус≥х шарах народу. ќсобливо любили свого казкар¤ д≥ти. „асто, побачивши його високу, худу, незграбну постать, д≥ти п≥дб≥гали ≥ в≥талис¤ з ним. якось одна ж≥нка зробила зауваженн¤ своЇму синов≥: Уяк ти насм≥ливс¤ заговорити з чужою людиною?Ф ј хлопчик в≥дпов≥в: У“а це ж не чужий, це јндерсен, його вс≥ хлопТ¤та знаютьФ.

ѕисьменник-казкар говорив, що житт¤ його схоже на казку. јле х≥ба це дивно, що його, доброго ≥ сердечного, любили люди, що в≥н дос¤г пошани ≥ слави, ≥ ц¤ пошана ≥ слава живуть ≥ житимуть ще довг≥-довг≥ роки!

1

Ќазва: ∆итт¤ ≥ творч≥сть ’анса  р≥ст≥ан јндерсена
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (364 прочитано)