Ћ≥тература св≥това >  онцепти-образи нещасливого коханн¤ в сюжет≥ У“р≥стана та ≤зольдиФ

 онцепти-образи нещасливого коханн¤ в сюжет≥ У“р≥стана та ≤зольдиФ

ƒосл≥дник культури французького середньов≥чч¤ ƒен≥ де –уж мон у своњй прац≥ УЋюбов ≥ зах≥дна культураФ стверджуЇ, що у зах≥дн≥й л≥тератур≥ немаЇ приклад≥в та ≥стор≥й щасливого коханн¤. Ќа мою думку причиню цього Ї те, що взаЇмна, благополучна любов, ¤к≥й н≥що не загрожуЇ, не Ї такого ц≥кавою, не викликаЇ ст≥льки переживань та емоц≥й, ¤к так, ¤ка змушена долати перешкоди, перемагати все ≥ вс≥х заради коротких миттЇвостей щаст¤.  р≥м того, зах≥дноЇвропейська людина нав≥ть прагнула страждань, зокрема любовних. —тражданн¤, муки ≥ терп≥нн¤, а нав≥ть ≥ смерть заради коханн¤ вважалис¤ вершиною почутт≥, притаманних лише витонченим ≥ духовно багатим особистост¤м.

яскравим прикладом такоњ любовноњ ≥стор≥њ ≥ найб≥льш в≥домим сюжетом середньов≥чч¤ Ї У“р≥стан та ≤зольдаФ, ¤кий маЇ дек≥лька верс≥й, що належать р≥зним авторам. ¬ основ≥ вс≥х вар≥ант≥в твору-легенда про траг≥чне коханн¤ королеви ≥ лицар¤, ¤ке запалало в≥д чар≥вного напою, випитого помилково ≥ тривало до смерт≥ головних героњв, незважаючи на пересл≥дуванн¤. ѕротир≥чч¤ з моральними та сусп≥льними принципами, розлуку ≥ загрозу смерт≥.

ѕротиваги прозову верс≥ю ∆озефа ЅедьЇ в переклад≥ ћаксима –ильського, ¤ зрозум≥ла, що шалена пристрасть “р≥стана та ≤зольди так хвилюЇ читача саме тому, що з самого початку приречена на нещаст¤. «акохан≥ не можуть бути разом все житт¤. але не можуть бути разом все житт¤. але не можуть ≥ одне без одного, хоча усв≥домлюють гр≥ховн≥сть свого почутт¤. ¬ основ≥ концепц≥њ њх любов≥ Ц стражданн¤ ≥ безвих≥дь. ѕерешкоди, небезпека ще б≥льша розпалюють пристрасть ≥ “р≥стан та ≤зольда знову ≥ знову св≥домо кидаютьс¤ у вир почутт≥в, ≥дуть на смерть заради коханн¤. —кладаЇтьс¤ враженн¤, що героњ не ст≥льки любл¤ть одне одного, к≥льки саме коханн¤; вони нав≥ть, на м≥й погл¤д, насолоджуютьс¤ своњми муками ≥ нещаст¤ми.

ƒен≥ де –ужмон зазначаЇ, що “р≥стан та ≤зольда, переживаючи сильну взаЇмну пристрасть, насправд≥ любл¤ть ≥ншого в соб≥, а не ≥ншого, ¤к такого. ” твор≥ не пом≥тно, щоб героњ бажали щаст¤ та безпеки один дл¤ одного; п≥клуванн¤ ≥ вбол≥ванн¤ за ≥ншого про¤вл¤ютьс¤ лише моментами,

«акохан≥ сам≥ штовхають на смерть ≥ небезпеку себе ≥ предмет своњ любов≥. ¬ розлуц≥ страждають, а коли п≥дозрюють, що ≥нший вже не мучитьс¤ ≥ не сумуЇ, то своњми д≥¤ми знову його до цього спонукуЇ. ѕрикладом цього Ї те, що “р≥стан, будучи вигнаний ≤зольда, вир≥шив померти: У“р≥стан бажаЇ ≥ прагне смерт≥, але не хай же хоч дов≥даЇтьс¤ королева, що в≥н умираЇ з любов≥ до нењ, ¤к вона це знатиме Ц в≥н умре спок≥йн≥шеФ.

÷им самим в≥н готовий нанести њй глибоку рану, але довести свою любов. ћабуть, це жорстоко ≥ тому, ¤ зг≥дна з думкою –ужмона, що кр≥зь шалену пристрасть героњв про¤вл¤Їтьс¤ начебто нав≥ть ненависть.

«аконом≥рне завершенн¤ такоњ бурхливоњ любов≥, ¤ке д≥йсно принесло спок≥й ≥ умиротворенн¤ њх душам Ц це те, чого вони прагнули впродовж всього роману Ц смерть майже одночасно ≥ одне б≥л¤ одного.

“р≥стан та ≤зольда з своњм в≥рним, шаленим, хоч ≥ суперечливим коханн¤ стали в≥чними образами св≥товоњ л≥тератури, ≥деальними коханц¤ми ус≥х час≥в.

1

Ќазва:  онцепти-образи нещасливого коханн¤ в сюжет≥ У“р≥стана та ≤зольдиФ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (453 прочитано)