Ћ≥тература св≥това > ѕритча про старого i море

ѕритча про старого i море

Ќа перший погл¤д, сюжет пов≥ст≥-притч≥ ≈рнеста ’ем≥нгуе¤ Ђ—тарий ≥ мореї не складний. —тарий рибалка —анть¤го вирушаЇ далеко у в≥дкрите море. …ому поталанило: в≥н уп≥ймав рибу, але вона наст≥льки велика ≥ дужа, що старому доводитьс¤ довго ≥ т¤жко змагатис¤, щоб перемогти њњ. ј на зворотному шл¤ху акули обгризли рибу, ≥ старий приплив до берега лише з њњ скелетом. ѕо≠Їдинок завершено. јле чи Ї в ньому переможець? ≤ ¤кщо Ї, то хто саме? ≤ взагал≥, про що ц¤ пов≥сть? ѕро двоб≥й людини ≥ риби? „и про гармон≥ю людини ≥ природи? ѕро силу чи безсилл¤ людини? ѕро люд≠ську мудр≥сть чи про людське безумство? ј можливо, про трагед≥ю самотност≥ у св≥т≥, в ¤кому роз'Їднан≥сть людей, в≥дчужен≥сть людини в≥д сусп≥льства ≥ нав≠колишньоњ природи сприймаЇтьс¤ ¤к норма? ≤ в чому, врешт≥, пафос пов≥ст≥? ¬ утвердженн≥ сили людини чи, навпаки, њњ безсилл¤? ” палкому письменницькому заклику до Їднанн¤ людей чи у констатац≥њ њхньоњ роз'Їднаност≥?

ўе багато ≥нших питань викликаЇ тв≥р ’ем≥нгуе¤, ¤кий за глибиною поставлених проблем ≥ пристрасн≥стю њх висв≥тленн¤, за ун≥версальн≥стю висновк≥в ≥ вселюд≠ськ≥стю њх звучанн¤ нагадуЇ притчу, щоправда, дещо незвичну, хоч певною м≥рою ≥ традиц≥йну за формою подач≥ художнього матер≥алу. јдже притча ірунтуЇтьс¤ на побутовому сюжет≥, ¤кий набув символ≥чного, уза≠гальнюючого значенн¤, що надаЇ њй дидактичного ха≠рактеру. ѕритча завжди повчаЇ. ≤ це повчанн¤, ¤к ≥ сюжет, маЇ позачасовий, наднац≥ональний, вселюд≠ський, всеохоплюючий сенс. ћожна згадати б≥бл≥йн≥ притч≥, наприклад притчу про с≥¤ча (™вангел≥Ї в≥д ћат≠в≥¤: 13, 4Ч23). јлегоричний зм≥ст притч≥, ¤к правило, д≥стаЇ однозначне ≥ канон≥чне тлумаченн¤ безпосередньо в Ѕ≥бл≥њ.

’ем≥нгуей бере в≥д б≥бл≥йноњ притч≥ ≥ пов≥льний розвиток сюжету, ≥ побутову основу опов≥д≥, ≥ њњ уза≠гальнюючий смисл, ≥ алегоричн≥сть, ≥ конкрет≠н≥сть, ≥ поЇднанн¤ сьогоденного та в≥чного, особи≠стого та всесв≥тнього. ќднак письменник не тлумачить зм≥сту притч≥. ” нього багато залишаЇтьс¤ у п≥дтекст≥ (потаЇмний смисл твору). ’ем≥нгуей не про все, що знаЇ, говорить читачев≥, щось в≥н вол≥Ї не сказати, щось утаЇмничити, а читач завд¤ки асоц≥ативност≥ ми≠сленн¤ немовби в≥дновлюЇ те, чого автор не висловив уголос. “акий художн≥й прийом називаЇтьс¤ Ђефектом айсбергаї. як в≥домо, одна третина айсберга знаходить≠с¤ над водою, а дв≥ його третини Ч п≥д водою. —аме ц≥ дв≥ третини ≥ маЇ домислити читач. –озкритт¤ цього п≥дтексту означаЇ наближенн¤ до розум≥нн¤ пов≥ст≥. ¬≥дсутн≥сть пр¤мого авторського тлумаченн¤ под≥й по≠збавл¤Ї пов≥сть дидактизму. „итач сам усв≥домлюЇ суть авторськоњ позиц≥њ, тому повчанн¤ маЇ опосередкований характер, не такий в≥двертий, ¤к у б≥бл≥йних притчах. ≤ то не дивно: Ђ—тарий ≥ мореї Ч тв≥р художньоњ л≥≠тератури, ¤ка в≥дкриваЇ можливост≥ дл¤ суб'Їктивного й неоднозначного трактуванн¤ смислу зображуваного.

’ем≥нгуей побудував свою пов≥сть на систем≥ моти≠в≥в, ¤к≥ пост≥йно повторюютьс¤ в опов≥д≥, перепл≥та≠ютьс¤, взаЇмод≥ють.

ќдним ≥з пров≥дних Ї мотив незвичайноњ риби, ¤ку хот≥в уп≥ймати ≥ нарешт≥ вп≥ймав старий рибалка. јле цей мотив постаЇ у твор≥ не ¤к щось стале, незм≥нне.

—початку це просто велика риба. Ђя ц≥лий тиждень рибалив на глибокому й н≥чого не п≥ймав,Ч подумав старий.Ч —пробую сьогодн≥ там, де ход¤ть кос¤ки ма≠терел! й тунц¤,Ч може, серед них попадетьс¤ й велика рибаї. ј пот≥м наступають траг≥чн≥ зм≥ни. Ђ«вертатис¤ до рибини в≥н б≥льше не м≥г: надто вже вона була пон≥вечена. “а раптом у нього с¤йнула думка: Ч ѕ≥в-рибини,Ч сказав в≥н.Ч  олишн¤ рибина... ¤ занапа≠стив нас обохї.

„и не св≥дчить такий розвиток лейтмотиву про ц≥л≠ковиту поразку —анть¤го: адже старий виходив у море в пошуках незвичайноњ риби багато дн≥в, ≥ ось в≥н вп≥ймав велику рибу, а повернувс¤ з голим риб'¤чим скелетом. јвтор говорить: Ђ—тарий знав, що тепер в≥н переможений остаточно ≥ безнад≥йної. —анть¤го запитуЇ себе: Ђј хто ж тебе перем≥г, старий?ї

ѕоЇдинок м≥ж старим та акулами Ч то лише видима частина Ђайсбергаї. ” п≥дтекст≥ Ч роздуми про найва≠жлив≥ш≥ проблеми: людина ≥ сусп≥льство, людина ≥ природа, людина ≥ ¬сесв≥т. ѕисьменник прагне гармон≥њ, але дос¤гти њњ у звичайному житт≥ майже неможливо. ј може, ≥ взагал≥ неможливо?

јдже —анть¤го не лише милуЇтьс¤ гармон≥йно пре≠красною рибою, а й дивитьс¤ на нењ ¤к на товар дл¤ продажу. ≤ не задл¤ спогл¤данн¤ чудовоњ риби вийшов —анть¤го в море, а задл¤ того, щоб зловити ≥ продати њњ. —анть¤го б'Їтьс¤ з акулами насамперед тому, що ц≥ хижаки забирають в нього здобич, а отже, ≥ можливост≥ дл¤ ≥снуванн¤. —тарий —анть¤го Ђуже знов в≥дбивавс¤ ≥ цього разу знав, що боротьба марна. јкули наскочили ц≥лою зграЇю, ≥ старий бачив лише стр≥мк≥ л≥н≥њ на вод≥, прокреслен≥ њхн≥ми плавц¤ми, та фосфоричне св≥т≥нн¤ њхн≥х т≥л, коли вони накинулись на рибину. ¬≥н молотив кийком по акул¤чих головах ≥ чув, ¤к клацають њхн≥ щелепи ≥ ¤к струшуЇтьс¤ човен в≥д шар≠панини п≥д дном. ћолотив одчайдушне...ї

ѕовед≥нка старого ц≥лком психолог≥чно й соц≥альне вмотивована. –иба Ч його. ¬≥н зловив њњ. ¬≥н в≥ддав боротьб≥ з нею мало не вс≥ своњ сили. ¬она стала його власн≥стю. ¬≥н любить цю свою рибу, сп≥вчуваЇ њй, нав≥ть благаЇ њњ допомогти йому. ¬≥дчувши, що сили залишають його, в≥н звертаЇтьс¤ до нењ: Ђ–ибино, тоб≥ ж однаково помирати. “о невже ти хочеш убити й мене?ї

ƒл¤ —анть¤го битис¤ за рибу Ч це значить битис¤ за житт¤, причому не просто за њжу, а за своЇ м≥сце в жорстокому св≥т≥, ¤кий не визнаЇ невдах.

ќсь уже в≥с≥мдес¤т чотири дн≥ в≥н виходив у море й не п≥ймав жодноњ рибини. ѕерш≥ сорок дн≥в з ним був хлопець. “а по тих сорока нещасливих дн¤х хлопцев≥ батьки сказали, що старий тепер справжн≥й невдаха, цебто геть безталанний, ≥ звел≥ли синов≥ перейти до ≥ншого рибалки, з ¤ким той першого ж тижн¤ п≥ймав три добренн≥ рибини.

—тарий стаЇ самотн≥м серед людей, в≥н самотн≥й у своЇму т¤жкому двобоњ з морем, рибою, акулами Ч з долею. ћотив риби перепл≥таЇтьс¤ з мотивом бейсболу: ЂЅагат≥њ, т≥ мають у човнах рад≥о Ч воно говорить до них, розпов≥даЇ про бейсбол...ї Ч г≥рко думаЇ старий у в≥дкритому мор≥, мр≥ючи про будь-¤ке, нав≥ть ≥лю≠зорне сп≥лкуванн¤. Ќехай це буде транзистор чи без≠словесний птах Ч аби не самотн≥сть: Ђ¬≥н пошукав очима пташину, бо радий був хоч њњ товариству. ќдначе пташина зниклаї.

–озм≥рковуючи про щаст¤, старий пост≥йно пов'¤зуЇ його з пон¤тт¤м Ђкупитиї. ÷е соц≥альний, напрацьо≠ваний упродовж дес¤тир≥ч (а то й стор≥ч) стереотип мисленн¤, це усв≥домленн¤ того, що за все треба пла≠тити: Ђя б охоче купив соб≥ хоч трохи талану, ¤кби знав, де його продаютьї,Ч сказав старий. Ђј за що ж би ¤ його купив? Ч тут-таки спитав в≥н себе.Ч ћоже, за загублений гарпун, чи за зламаний н≥ж, чи за дв≥ негод¤щ≥ руки?ї

≤стор≥¤ рибалки переростаЇ в ≥стор≥ю траг≥чноњ дол≥ старого, приреченого житт¤м ≥ сусп≥льством на самот≠н≥сть ≥ жорстоку боротьбу за виживанн¤.

ѕроте в мотив самотност≥ ’ем≥нгуей не вкладаЇ песим≥стичного звучанн¤, ¤ким би це парадоксальним не здавалос¤. ѕисьменник показуЇ, що самотн≥сть, в≥д≠сутн≥сть допомоги, необх≥дн≥сть розраховувати лише на себе Ч саме це змушуЇ старого бути мужн≥м ≥ терпе≠ливим, знаходити в соб≥ резерви сил, ¤к≥ дають йому змогу вийти переможцем: Ђ“и, старий, краще сам будь безстрашний ≥ впевненийї, Ч мовив в≥н.

’ем≥нгуей Ч прихильник активноњ позиц≥њ людини, позиц≥њ д≥њ: людина маЇ в≥рити у власн≥ сили ≥ спиратис¤ у скрутну годину на них. “аке розв'¤занн¤ мотиву самотност≥ позбавл¤Ї пов≥сть похмурост≥, надаЇ њй жит≠тЇствердного звучанн¤. Ђј нагор≥, в своњй хатин≥ при дороз≥, старий знову спав. ¬≥н спав так само дол≥лиць, ≥ б≥л¤ нього, пильнуючи його сон, сид≥в хлопець. —та≠рому снилис¤ левиї. “ак у ф≥нал≥ пов≥ст≥ перепл≥та≠ютьс¤ ≥ взаЇмод≥ють два мотиви Ч хлопчика ≥ лев≥в.

’лопчик б≥л¤ —анть¤го Ч то врешт≥-решт визнанн¤ його, старого, перемоги, то подоланн¤ його траг≥чноњ самотност≥, його над≥¤ на те, що в нього ще Ї майбутнЇ. ј леви ув≥ сн≥ Ч це ≥ пам'¤ть про пережиту боротьбу, й готовн≥сть знову ставати до бою за житт¤.

” такому ф≥нал≥ заф≥ксовано справд≥ оптим≥стичний, сповнений гуман≥зму погл¤д митц¤ на житт¤. ” цьо≠му Ч пафос пов≥ст≥. ≤ чи не в цьому суть роздум≥в ≈рнеста ’ем≥нгуе¤ над дол¤ми св≥ту ≥ людини?

1

Ќазва: ѕритча про старого i море
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1078 прочитано)