Ћ≥тература св≥това > ѕроза поза межами зах≥дного св≥ту (япон≥¤, –ос≥¤, латинська јмерика ’’ ст.)

ѕроза поза межами зах≥дного св≥ту (япон≥¤, –ос≥¤, латинська јмерика ’’ ст.)

”рок-огл¤д ставить за мету ознайомити учн≥в ≥з найб≥льш резонансними ≥ вагомими здобутками ху≠дожньоњ л≥тератури поза межами зах≥дного св≥ту. ƒоц≥льно цей урок побудувати у форм≥ лекц≥њ з елемен≠тами бес≥ди за таким планом; 1) художн≥ здобутки ¤понськоњ прози XX ст.; 2) Ђл≥тература в≥длигиї в –ос≥њ; 3) латиноамериканська проза XX ст.

1. ’удожн≥ здобутки ¤понськоњ прози

≤зольована в≥д крањн «ах≥дноњ ™вропи, ор≥Їнтована на збереженн¤ нац≥онально-культурноњ традиц≥њ япон≥¤, починаючи з другоњ половини XIX ст., все ак≠тивн≥ше контактуЇ з≥ св≥том ≥дей зах≥дноњ ≥ слов'¤нськоњ культур. Ўл¤х, ¤кий проходить ¤понська л≥тература к≥нц¤ XIX - XX ст., багато в чому нагадуЇ зах≥дний шл¤х л≥тературного розвитку. ¬ ¤понськ≥й проз≥ також сп≥в≥снують ≥ зм≥нюють один одного напр¤ми, що Ї б≥льш або менш близькими аналогами зах≥дного нату≠рал≥зму, ≥мпрес≥он≥зму, сюрреал≥зму, екзистенц≥ал≥зму.

ясунар≥  авабата (1899-1972) був першим з ¤понських письменник≥в, хто отримав у 1968 р. Ќо≠бел≥вську прем≥ю за майстерн≥сть, ¤ка пристрасно ви≠ражаЇ суть ¤понського способу мисленн¤ї, вт≥люЇ дух нац≥ональноњ культури.

Ќа початку своЇњ письменницькоњ б≥ограф≥њ  аваба≠та захоплюЇтьс¤ ≥де¤ми зах≥дного модерн≥зму ≥ разом з ≥ншими письменниками засновуЇ в ¤понськ≥й л≥тератур≥ напр¤м, що отримав назву неосенсуал≥зм (нагадуЇ зах≥дний ≥нтуњтив≥зм). ¬одночас не менш активно  ава≠бата намагаЇтьс¤ дотримуватись у своњх творах нац≥ональноњ л≥тературноњ та культурноњ традиц≥њ, ≥дењ ¤коњ у подальш≥й його творчост≥ стануть дом≥нуючими, найзначн≥шим твором  авабати вважаЇтьс¤ пов≥сть Ђ—н≥гова крањнаї (1934-1947), в ¤к≥й у дус≥ дзен-будди-стськоњ естетики на тл≥ р≥зних п≥р року, в чергуванн≥ св≥ту реальност≥ та у¤влень, зображен≥ стосунки ток≥йц¤ се≠редн≥х рок≥в —≥мамури та с≥льськоњ гейш≥  омако. “ра≠диц≥йна дл¤  авабати тематика - стосунки м≥ж людьми, в≥чн≥ ц≥нност≥ бутт¤, ¤к≥ розкриваютьс¤ ≥ в багатьох ≥нших його творах 30-х рок≥в.  р≥м зазначеного вже твору Ђ—н≥гова крањнаї, це так≥ пов≥ст≥, ¤к Ђ“ис¤ча журавл≥вї (1951), Ђ√олос г≥рї (1954), Ђƒавн¤ столиц¤ї (1962). ¬ ос≠нову сюжету пов≥ст≥ Ђ“ис¤ча журавл≥вї покладений опис чайноњ церемон≥њ - Ђт¤дої, ¤ка Ї давньою нац≥ональною традиц≥Їю ¤понц≥в, що поЇднуЇ в соб≥ елементи мисте≠цтва ≥ ф≥лософ≥њ, символ≥зуЇ взаЇмоповагу ≥ щир≥сть взаЇмин учасник≥в цього церемон≥алу (Ђзустр≥ч за чаЇм - це та ж зустр≥ч почутт≥вї, за висловом  авабати). њњ учасниками в пов≥ст≥ стають двадц¤тир≥чний службо≠вець  ≥кудз≥ ≥ вродлива д≥вчина ёк≥ко, дол≥ ¤ких нама≠гаЇтьс¤ поЇднати вчителька чайноњ церемон≥њ пан≥ “≥ка-ко. «а словами  авабати, зверненн¤ до одного з найб≥льш шанованих на його батьк≥вщин≥ нац≥ональних ритуал≥в у його пов≥ст≥ мало стати Ђпересторогою про≠ти т≥Їњ вульгарност≥, в ¤ку впадають сучасн≥ чайн≥ цере≠мон≥њї. “аким чином, письменник хот≥в висловити своЇ занепокоЇнн¤ з приводу того, ¤к його сучасники став≠л¤тьс¤ до традиц≥й минулого, ¤к≥, на думку письменни≠ка, Ї основою духовност≥ нац≥њ ≥ запорукою њњ збережен≠н¤ та процв≥танн¤. ÷ю ж думку п≥дкреслюЇ ≥ винесений у назву пов≥ст≥ символ≥чний образ крилатих журавл≥в, ¤к≥ зображен≥ на к≥моно ёк≥ко. «а у¤вленн¤ми ¤понц≥в, вони уособлюють над≥ю, добробут ≥ щаст¤, а в пов≥ст≥, ¤к пишуть критики, ц¤ символ≥чна деталь св≥дчить про авторське Ђзвеличенн¤ нац≥ональних традиц≥йї.

ўе одним визначним представником новоњ ¤понськоњ л≥тератури був талановитий прозањк, драма≠тург, ф≥лософ ≥ к≥носценарист  обо јбе (1924-1993). ѕредставник модерн≥зму (його творч≥сть сп≥вв≥днос¤ть з екзистенц≥ал≥змом) јбе ув≥йшов у л≥тературу на≠прик≥нц≥ 40-х рок≥в. —правжн≥й усп≥х письменников≥ за≠безпечили його пов≥ст≥ та романи, ¤к≥ починають з'¤в≠л¤тис¤ з початку 50-х рок≥в: Ђ—т≥на. «лочин  арумаї (1951), Ђ∆≥нка в п≥скахї (1962), Ђ—палена картаї (1967) та ≥нш≥.  обо јбе насамперед в≥домий ¤к неперевершений майстер ф≥лософського роману-притч≥, в ¤кому т≥сно перепл≥таютьс¤ реальн≥сть ≥ фантастика, пробле≠ми усього сусп≥льства ≥ окремо вз¤тоњ людини. ” своњх творах јбе намагаЇтьс¤ звертатис¤ до найгостр≥ших проблем людського бутт¤, вз¤тих у форм≥ њх найгостр≥шого ви¤ву, п≥дкресленого у романах за допомогою фантастики та гротеску. ¬ центр≥ ф≥лософськоњ те≠матики твор≥в јбе - проблеми в≥дчуженост≥, духовноњ, а часто й ф≥зичноњ самотност≥ людини в сучасному њй сусп≥льств≥. —усп≥льство постаЇ у романах јбе ¤к гн≥тю≠ча ≥ бездушна сила, байдужа або й ворожа до духовних прагнень людини. ¬одночас ≥ сама людина, намагаю≠чись знайти вих≥д ≥з в'¤зниц≥ бездуховного бутт¤, по≠трапл¤Ї не в оч≥куване царство свободи, а в пастку власних ≥люз≥й, ¤к≥, по сут≥, Ї продовженн¤м т≥Їњ аб≠сурдност≥ бутт¤, в≥д ¤коњ вона т≥каЇ.

“ака ситуац≥¤ змальована в роман≥ јбе ЂЋюдина-коробкаї (1973). ¬теча в≥д сусп≥льства тут в≥дбуваЇтьс¤ в екзотичний ≥, на перший погл¤д, нав≥ть см≥ховинний спос≥б: людина од¤гаЇ на себе картонну коробку, ¤ка доходить њй до по¤са. «давалос¤ б, звичайне дивацтво, але у ф≥лософськ≥й площин≥ воно призводить до кар≠динальноњ перебудови вс≥Їњ психолог≥њ, всього способу мисленн¤ людини-коробки, ¤ка по-новому починаЇ дивитис¤ на св≥т, новими, в≥льними в≥д нього, в≥д його абсурду ≥ жорстокост≥ очима. « часом людей-коробок на вулиц¤х м≥ста стаЇ все б≥льше, але ≥нш≥, Ђзвичайн≥ї люди, њх просто не пом≥чають, вони дл¤ них - пусте м≥сце, ¤ким, за великим рахунком, Ї дл¤ них й усе ≥нше њхнЇ оточенн¤, ус≥ люди, з ¤кими вони сп≥лкуютьс¤, п≥дтримують зв'¤зки, але насправд≥ дол≥ ¤ких њм бай≠дуж≥. “аким чином, метафоричний образ коробки, ¤ку на себе од¤гаЇ герой, стаЇ тут духовним символом в≥дчуженост≥ людини взагал≥. “аким е невт≥шний висно≠вок письменника щодо концепц≥њ людського бутт¤. ¬одночас у роман≥ Ї й оптим≥стичний символ. ÷е ого≠лена ж≥нка, що символ≥зуЇ житт¤ в його природн≥й чис≠тот≥, не спотворен≥й складними соц≥альними супереч≠ност¤ми. ÷¤ ж≥нка-житт¤ в роман≥ виступаЇ ¤к нат¤к на ту символ≥чну силу, що здатна вр¤тувати людину в≥д абсурдност≥ њњ бутт¤ за умови, що сама людина знайде в соб≥ сили звернутис¤ до нењ за допомогою, вирвати≠с¤ з полону власних життЇвих ≥люз≥й.

2. ЂЋ≥тература в≥длигиї в –ос≥њ

«начним ¤вищем л≥тературного процесу середини XX ст. стала також ≥ так звана Ђл≥тература в≥длигиї в –ос≥њЧ це неп≥дцензурн≥ л≥тературн≥ твори, ¤к≥ виходи≠ли за меж≥ канон≥в оф≥ц≥йноњ л≥тератури, насл≥дували кращ≥ традиц≥њ рос≥йськоњ л≥тератури XIX - початку XX ст. (це був немовби м≥сток, перекинутий в≥д Ђср≥бного стол≥тт¤ї рос≥йськоњ л≥тератури), в≥др≥зн¤лись воле≠любним духом ≥ п≥ддавали безкомпром≥сн≥й критиц≥ не≠гативн≥ ¤вища епохи стал≥н≥зму. —лово Ђв≥длигаї щодо культурних ≥ л≥тературних процес≥в, ¤к≥ в≥дбувались у цей пер≥од у —–—–, уперше вжив у 1954 р. письменник ≤лл¤ ≈ренбург, характеризуючи зм≥ни, що наступили по смерт≥ —тал≥на в 1953 р. Ђ¬≥длигаї торкнулась б≥льшою або меншою м≥рою вс≥х аспект≥в культурного житт¤ крањни, але найб≥льш ¤скраво засв≥дчила себе в поез≥њ к≥нц¤ 50-60-х рок≥в, у ¤ку в цей час приходить ц≥ле суз≥р'¤ талановитих поет≥в, њх називали Ђд≥тьми XX «'њздуї, покол≥нн¤м 60-х або просто шестидес¤тника≠ми. ƒо цього покол≥нн¤ належать так≥ поети, ¤к –оберт –ождественський, Ѕорис —луцький, ¬олодимир —око≠лов, ќлег „ухонцев, Ѕелла јхмадул≥на, ёр≥й  азаков, ённа ћор≥ц, ќлександр √ородницький, ќлександр  ушнер та ≥нш≥, з числа ¤ких найб≥льш резонансними ≥ ¤скравими особистост¤ми Ї јндр≥й ¬ознесенський та ™вген≥й ™втушенко.

™втушенко писав про ј.¬ознесенського (нар. в 1933 р.), що той Ђув≥рвавс¤ в поез≥ю, на в≥дм≥ну в≥д багатьох з нас, в≥дразу - з блискавичн≥стю феЇрверкуї. « перших своњх поетичних зб≥рок Ђѕараболаї (1960) ≥ Ђћозањкаї (1960) ¬ознесенський намагаЇтьс¤ ствер≠дити активну громад¤нську позиц≥ю, пов'¤зану з без≠компром≥сною критикою моральних та ≥деолог≥чних вад сучасного йому сусп≥льства. ÷ими ж мотивами пронизан≥ ≥ його наступн≥ зб≥рки - Ђ—орок л≥ричних в≥дступ≥в з поеми Ђ“рикутна грушаї (1962) ≥ Ђјнтисв≥тиї (1964). ” творах 70-80-х рок≥в ¬ознесенський звер≠таЇтьс¤ до злободенних соц≥ально-пол≥тичних проб≠лем сучасност≥, тавруЇ аморальн≥сть ≥ бездуховн≥сть, закликаЇ до ч≥ткоњ ≥ войовничоњ громад¤нськоњ позиц≥њ (зб≥рки Ђјх≥ллесове серцеї, 1966; Ђ“≥нь звукаї, 1970; Ђ¬ипусти птахаї, 1974; Ђ¬≥тражних справ майстерї, 1976; Ђ—покусаї, 1978; поема Ђ–≥вї, 1986). ” творчому доробку поета Ї й в≥рш, присв¤чений “.Ўевченку (Ђ р≥зь стр≥йї). ѕоез≥¤ ¬ознесенського характери≠зуЇтьс¤ метафоричн≥стю та експресивн≥стю, словес≠ною новизною, п≥дкресленою увагою до ритм≥чного та звукового оформленн¤.

ƒосл≥дник творчост≥ ™. ™втушенка (нар. в 1933 р.) писав про нього: Ђяк поет, в≥н народжений сусп≥льною ситуац≥Їю середини 50-х рок≥в. ¬≥д цього часу ≥ назавж≠ди у його творч≥сть ув≥йдуть публ≥цистичн≥, сусп≥ль≠но-пол≥тичн≥ мотиви. ¬≥н буде пост≥йно претендувати на роль виразника справедливих народних у¤влень про демократ≥ю...ї (™.—идоров).

™втушенко вв≥йшов у поез≥ю численними зб≥рками: Ђ–озв≥дники прийдешньогої (1952), ЂЎосе ≈н≠туз≥аст≥вї (1956), Ђяблукої (1960), Ђ≤дуть б≥л≥ сн≥гиї (1969), Ђ—п≥ваюча дамбаї (1972), Ђ«варюванн¤ вибу≠хомї (1980), Ђћайже насамк≥нецьї (1985), поемами Ђ—танц≥¤ Ђ«имаї (1956), Ђ азанський ун≥верситетї (1970), Ђћама ≥ нейтронна бомбаї (1982), Ђ‘укуї (1985). ѕоез≥¤ ™втушенка, ¤к узагальнюЇ њњ зм≥стовну суть ™.—идоров, - Ђзаримована кард≥ограма серце≠битт¤ крањни, ≥нколи м≥стиф≥кована неточн≥стю поетич≠ного ≥нструмента, не завжди суб'Їктивно чесна, щира. …ого в≥рш≥, буваЇ, втрачають у гармон≥њ, ц≥л≥сност≥, ес≠тетичн≥й вишуканост≥, але часто виграють в актуаль≠ност≥, злободенност≥, атакуючи навально, з ходуї. —ам поет також п≥дкреслював, що одним з головних зав≠дань сучасноњ поез≥њ Ї њњ високе громад¤нське покли≠канн¤. ™втушенку належить знаменитий висл≥в: Ђѕоет в –ос≥њ б≥льше, н≥ж поетї.  ритики вид≥л¤ють так≥ харак≠терн≥ риси поетики ™втушенка, ¤к використанн¤ де≠тал≥, афористичн≥сть, дидактичн≥сть ≥ риторичн≥сть. ™втушенко - майстер асонансноњ рими (побудованоњ на сп≥взвучч≥ наголошених голосних звук≥в), ¤ку часто називають ЂЇвтушенк≥вськоюї. њх особливо багато у в≥рш≥ ЂЅузокї (1957): Ђза полночь - за плечиї; Ђнеистинно - из домуї; грусть - грубостьї ≥ т.д.

1	2

Ќазва: ѕроза поза межами зах≥дного св≥ту (япон≥¤, –ос≥¤, латинська јмерика ’’ ст.)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1583 прочитано)