Ћ≥тература св≥това > —ерг≥й ќлександрович ™сен≥н

—ерг≥й ќлександрович ™сен≥н

—ерг≥й ™сен≥н прожив коротке, але бурхливе житт¤. —ин сел¤нина, в≥н став одним з найв≥дом≥ших рос≥йських поет≥в ≥ вв≥йшов в ≥стор≥ю л≥тератури ¤к тонкий л≥рик, ¤кий у своњх творах майстерно передавав внутр≥шн≥ переживанн¤ людини. ѕоез≥¤ ™сен≥на надзвичайно автоб≥ограф≥чна, у н≥й в≥дчуваЇтьс¤, ¤к поет щиро, в≥дкрито ≥ емоц≥йно сприймаЇ оточуючий св≥т, прагне знайти своЇ м≥сце у ньому. —ам в≥н казав: Ђћен≥ здаЇтьс¤, що ¤ пишу в≥рш≥ дл¤ найближчих своњх друз≥вї.

—ерг≥й ™сен≥н народивс¤ в сел≥  онстантиново –¤занськоњ губерн≥њ –¤зансько≠го ж пов≥ту.  оли —ерг≥ю виповнилос¤ 3 роки, його мати, розлучившись ≥з чолов≥ком, повернулас¤ жити до своњх батьк≥в. ўоб не обт¤жувати њх матер≥ально, вона п≥шла на зароб≥тки в м≥сто, тому хлопц¤ виховували д≥дусь ≥ бабус¤. ћати прињжджала додому лише час в≥д часу ≥ дуже засмучувалас¤, коли бачила, що —ерг≥й њњ не вп≥знаЇ.

ƒ≥дусь —ерг≥¤ був дуже побожною людиною, ≥ в дом≥ завжди суворо дотриму≠валис¤ рел≥г≥йних правил. ¬≥н любив розпов≥дати онуков≥ опов≥д≥ з Ѕ≥бл≥њ ≥ знав ве≠личезну к≥льк≥сть народних п≥сень, легенд та переказ≥в'. ќднак поштовх до пер≠шоњ Ч зовс≥м дит¤чоњ Ч творчост≥ —ерг≥Їв≥ дала бабус¤. ¬она часто розпов≥дала йому казки. ƒе¤к≥ казки з поганим ф≥налом хлопцев≥ не подобалис¤, ≥ в≥н Ђперероб≠л¤в њх на св≥й ладї. ƒ≥дусь ≥з бабусею любили онука ≥ не обт¤жували його обов'¤з≠ками Ч —ерг≥й жив в≥льно ≥ безтурботно. ƒома бував мало, особливо навесн≥ та вл≥тку, б≥льше гасав ≥з друз¤ми околиц¤ми села. « дитинства в≥н вин≥с ≥ щиру любов до всього живого. Ђѕтах≥в ≥ цуцен¤т, ≥ будь-¤ку живу ≥стоту любив годувати з рук та пес≠титиї,Ч згадувала мати поета. ÷¤ любов до тварин залишилас¤ в нього на все житт¤.

” вересн≥ 1904 року —ерг≥й вступив до  онст¤нтин≥вськоњ початковоњ чотири≠р≥чноњ школи. ѕ≥д час навчанн¤ в першому клас≥ трапилас¤ под≥¤, ¤ка зм≥нила без≠турботний плин дитинства Ч мати —ерг≥¤ повернулас¤ жити до чолов≥ка ≥ забрала сина в≥д своњх батьк≥в. «м≥на обстановки прикро вразила хлопц¤, ≥ в≥н довго не м≥г звикнути до нового дому Ч Ђсуворого та похмурогої. ѕопри все, початкову школу —ерг≥й зак≥нчив з в≥дзнакою, ≥, ¤к кращий випускник, отримав право вступу до Їпарх≥≠альноњ трир≥чноњ учительськоњ школи, ¤ка готувала вчител≥в дл¤ початкових шк≥л. Ѕатьки ™сен≥на пишалис¤ сином ≥ мр≥¤ли, що з часом в≥н вступить до ћосковського учительського ≥нституту.

”чительська школа була розташована у великому сел≥ —пас- лепикове, за 60 к≥лометр≥в в≥д  ост¤нтинова. ƒ≥ти жили при школ≥ ¤к в ≥нтернат≥, вони прибира≠ли, чергували на кухн≥ й не мали права без дозволу ходити по селу. 14-р≥чний —ер≠г≥й, потрапивши до школи, в≥дразу вт≥к ≥ п≥шки прийшов додому Ч так йому не сподобалос¤ обмеженн¤ його свободи. ќднак з часом в≥н звик ≥ дуже здруживс¤ з хлопц¤ми, з ¤кими вчивс¤. ƒруз≥ любили —ерг≥¤ за в≥дкритий та доброзичливий ха≠рактер, але в≥дзначали його велике самолюбство. „асто повед≥нка хлопц¤ залежала в≥д його настрою, оск≥льки в≥н був дуже емоц≥йним та вразливим.

Ќезважаючи на те, що у школ≥ вивчали багато дисципл≥н, особлива увага при≠д≥л¤лас¤ Ђ«акону Ѕожомуї та церковнослов'¤нськ≥й мов≥. ¬чивс¤ —ерг≥й дуже доб≠ре, але найб≥льше полюбилис¤ йому уроки рос≥йськоњ л≥тератури чудового вчител¤ ™вген≥¤ ’итрова, ¤кому вдалос¤ зац≥кавити учн≥в своњм предметом Ч хлопц≥ з захо≠пленн¤м читали твори рос≥йських письменник≥в та поет≥в. ™сен≥н також був у за≠хват≥ в≥д класик≥в рос≥йськоњ л≥тератури, в≥н багато читав ≥, в≥дзначаючись феноме≠нальною пам'¤ттю, знав напам'¤ть величезну к≥льк≥сть њхн≥х твор≥в (зокрема в пов≠ному обс¤з≥ поему Ђћцир≥ї ћ. ЋЇрмонтова та роман у в≥ршах Ђ™вген≥й ќнЇг≥нї ќ. ѕушк≥на).

’итров прихильно ставивс¤ до творчост≥ своњх учн≥в Ч серед них багато хто писав в≥рш≥. ¬≥н читав твори своњх вихованц≥в та радив, ¤к њх покращити. ƒо на≠вчанн¤ в учительськ≥й школ≥ —ерг≥й вже писав в≥рш≥, та вс≥ вони були рел≥г≥йного зм≥сту. Ўк≥льн≥ друз≥ переконали майбутнього поета спробувати писати на ≥нш≥ те≠ми. ѕерш≥ спроби ™сен≥на, ¤к згадував п≥зн≥ше вчитель л≥тератури, не дуже в≥др≥з≠н¤лис¤ в≥д твор≥в ≥нших шк≥льних Ђпоет≥вї. ќднак на останньому роц≥ навчанн¤ вчитель прочитав в≥рш —ерг≥¤ Ђ«ор≥ї ≥ Ђ¤кось збентеживс¤, н≥би чогось зл¤кавс¤ї. ¬≥н зрозум≥в, що мало уваги прид≥л¤в ™сен≥ну, а саме цей хлопець ви¤вивс¤ справ≠жн≥м поетом.

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ учительськоњ школи у травн≥ 1912 року юнак вирушив до ћоскви. Ѕатьки спод≥валис¤, що —ерг≥й вступатиме до учительського ≥нституту, проте в≥н категорично в≥дмовивс¤. ёнак п≥дготував рукописний зб≥рник ≥з 16 кра≠щих своњх в≥рш≥в ≥ хот≥в добиватис¤ визнанн¤ ¤к поет. –одич≥ не в≥рили в його по≠етичн≥ зд≥бност≥ й радили обрати б≥льш практичну профес≥ю. ќднак —ерг≥й напол≥г на своЇму Ч прињхавши з пров≥нц≥њ до ћоскви, в≥н бере участь у л≥тературних вечо≠рах, знайомитьс¤ з московськими поетами та письменниками. Ќа нього звертають увагу. ” цей час ™сен≥н працюЇ у книжков≥й крамниц≥, пот≥м коректором у друкар≠н≥, а вечорами в≥дв≥дуЇ в народному ун≥верситет≥ лекц≥њ з л≥тератури. ¬≥н багато пи≠ше ≥ пост≥йно розсилаЇ своњ в≥рш≥ до редакц≥й газет ≥ журнал≥в, проте безусп≥шно.

Ћише в с≥чн≥ 1914 року дит¤чий журнал Ђћирокї опубл≥кував в≥рш ™сен≥на ЂЅерезаї. ѕ≥сл¤ цього й ≥нш≥ дит¤ч≥ журнали почали друкувати твори молодого ав≠тора, адже його в≥рш≥, присв¤чен≥ крас≥ рос≥йськоњ природи, були дуже милозвуч≠ними ≥ зрозум≥лими д≥т¤м. « одного боку, сп≥впрац¤ з дит¤чими журналами була ве≠ликим усп≥хом дл¤ простого с≥льського хлопц¤, з ≥ншого Ч —ерг≥й усв≥домлював, що пише чудов≥ в≥рш≥ й може стати в≥домим поетом, але дл¤ цього потр≥бно публ≥≠куватис¤ в серйозних столичних виданн¤х. ¬≥н вир≥шуЇ њхати до столиц≥ Ч ѕетро≠града (у 1914 роц≥ —анкт-ѕетербург перейменували в ѕетроград), де було зосере≠джене л≥тературне житт¤ крањни. Ђѕ≥д лежачий кам≥нь вода не тече. —лаву треба брати за рогиї,Ч сказав 19-р≥чний юнак друз¤м ≥, з≥бравши реч≥, поњхав до ѕетро≠града, де в нього не було нав≥ть знайомих.

 оли навесн≥ 1915 року ™сен≥н прињхав до ѕетрограда, йшов перший р≥к св≥≠товоњ в≥йни (Ќ≥меччина оголосила в≥йну –ос≥њ 1 серпн¤ 1914 року). ÷¤ под≥¤ викли≠кала вибух патр≥отизму, л≥тературне житт¤ нуртувало, пост≥йно проводилис¤ творч≥ вечори Ч це був Ђвнесок д≥¤ч≥в мистецтв у оборонуї. ” день прињзду молодий поет ≥де в редакц≥ю в≥домого журналу ≥ добиваЇтьс¤, щоб йому дали адресу знаменитого рос≥йського поета ќлександра Ѕлока. Ѕез вагань в≥н прийшов до Ѕлока додому ≥ ска≠зав, що хоче почитати йому своњ в≥рш≥. ќлександр Ѕлок був суворим критиком ≥ ду≠же об'Їктивно оц≥нював поетичну творч≥сть колегЧ це знали вс≥, однак в≥н одразу пом≥тив неаби¤кий талант юнака. Ѕлок написав записки в редакц≥њ в≥домих журнал≥в з рекомендац≥Їю розгл¤нути в≥рш≥ ™сен≥на.

Ќеспод≥вано дл¤ —ерг≥¤ вс≥ його в≥рш≥ були ≥з захватом прийн¤т≥ в редакц≥¤х ≥ надрукован≥. ™сен≥н за два тижн≥ став знаменитим. Ђћо¤ л≥рика жила одн≥Їю вели≠кою любов'юЧ любов'ю до батьк≥вщиниї,Ч так оц≥нював свою творч≥сть сам по≠ет. …ого надзвичайно л≥ричн≥ в≥рш≥ про –ос≥ю, про красу њњ природи, про р≥дне село в≥дразу стали попул¤рними на хвил≥ патр≥отичного п≥днесенн¤. ”с≥ хот≥ли бачити в молодому поет≥ самородка Ч вих≥дц¤ з народних глибин, що прийшов п≥шки з –¤≠занськоњ губерн≥њ до столиц≥ з торбою в≥рш≥в.

” ѕетроград≥ ™сен≥н потрапив до кола Ђмужицьких поет≥вї, вих≥дц≥в ≥з сел¤н, ¤к≥ писали Ђнародною мовоюї про самобутн≥сть рос≥йського народу та про його на≠ц≥ональн≥ традиц≥њ. √оловним у своњх в≥ршах Ђмужицьк≥ поетиї вважали Ђсел¤нсь≠кий духї. ¬они не були так≥ талановит≥, ¤к —ерг≥й, але добре розум≥ли, чого хоче публ≥ка. ≤ ось молодий поет, од¤гнений Ђпо-народномуї в сорочку навипуск та чо≠б≥тки, разом з новими друз¤ми стаЇ пост≥йним в≥дв≥дувачем салон≥в багат≥њв та арис≠тократ≥в. —импатичний та завжди усм≥хнений Ђзолотоголовий ангелї, Ђрос≥йський Ћельї своњм зовн≥шн≥м вигл¤дом та в≥ршами викликав замилуванн¤ великосв≥тських пан≥й, ¤к≥ чекали в≥д нього простоњ с≥льськоњ повед≥нки та р¤занськоњ вимови. —ерг≥й розум≥Ї, що це п≥дробка п≥д вульгарн≥ смаки, але вважаЇ таку повед≥нку необх≥дною дл¤ п≥дтриманн¤ попул¤рност≥.

Ќезважаючи на салонний спос≥б житт¤, —ерг≥й ™сен≥н ≥нтенсивно працював, оск≥льки не мав пост≥йного м≥сц¤ роботи, а жив з гонорар≥в за в≥рш≥. ¬≥льний граф≥к роботи поета мав ≥ своњ позитивн≥ сторони Ч ™сен≥н, ¤кий завжди багато читав, те≠пер зм≥г втамувати цю спрагу. ¬≥н не лише студ≥ював класик≥в л≥тератури, а й ц≥ка≠вивс¤ ус≥ма сучасними йому письменниками та поетами, ¤к рос≥йськими, так ≥ зару≠б≥жними. «окрема —ерг≥й дуже любив твори ƒжека Ћондона, ¤к≥ в той час регул¤рно видавалис¤,Ч в≥н купував ус≥ книги цього автора, ¤к т≥льки вони виходили з друку.

” с≥чн≥ 1916 року вийшла перша зб≥рка поета Ђ–адуниц¤ї, в ¤ку ™сен≥н вм≥стив кращ≥ з написаних в≥рш≥в, а вже в березн≥ його призвали на в≥йськову службу. Ќа фронт в≥н не потрапив Ч долею талановитого поета вже почали оп≥куватис¤ впливов≥ особи, ¤к≥ домоглис¤ його призначенн¤ в госп≥таль сан≥таром. —лужба не обт¤жувала —ерг≥¤: оск≥льки в≥н був грамотним, йому доручили вести п≥драхунок поранених, ¤к≥ поступали в госп≥таль.

1

Ќазва: —ерг≥й ќлександрович ™сен≥н
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (1589 прочитано)