јрх≥тектура > Ћюбецьк≥ укр≥пленн¤ XI-XIII стол≥ть

Ћюбецьк≥ укр≥пленн¤ XI-XIII стол≥ть

Ћюбеч уперше згадано в Дѕов≥ст≥ врем≥нних л≥т" п≥д 882 ро-ком, коли кињвський кн¤зь ќлег захопив його й настановив там свого посадника. ” договор≥ ќлега з греками п≥д 907 роком Ћюбеч значитьс¤ серед ≥нших м≥ст ”крањни-–ус≥. ј 949 року називаЇ це велике торгове м≥сто в≥зант≥йський ≥мператор  онстантан Ѕагр¤нородний у трактат≥ Дѕро управл≥нн¤ державою".

Ћюбеч виник у м≥сцевост≥ з дуже складним рельЇфом, под≥бним до кињвського, на краю високого л≥вобережного плато ƒн≥пра. “опограф≥чне розм≥щенн¤ давало можлив≥сть контролювати великий водний шл¤х Дз вар¤г у греки". Ћюбеч н≥би замикав ¬ерхн≥й ƒн≥про, р≥чки —ож ≥ Ѕерезину, захищаючи п≥вн≥чн≥ п≥дступи до  иЇва. “ож тут не раз в≥дбувалис¤ в≥йськов≥ сутички, що вир≥шували долю великокн¤з≥вського столу ≥ вс≥Їњ  ињвськоњ держави. “ак, 1016 року, перем≥гши в Ћюбецьк≥й битв≥ —в¤тополка ќка¤нного, ярослав ћудрий опанував  ињв; битва 1024 року п≥д Ћиственом, недалеко в≥д Ћюбеча, започаткувала формуванн¤ незалежного в≥д  иЇва „ерн≥г≥вського кн¤з≥вства. ” ’≤-’≤≤ стол≥≥т¤х Ћюбеч став одним з найзначн≥ших м≥ст „ерн≥гово-—≥верськоњ земл≥. Ќаступн≥ два стол≥тт¤ в≥н був центром уд≥льного кн¤з≥вства. 1097 року в≥дбувс¤ в≥домий Ћюбецький з'њзд кн¤з≥в  ињвськоњ –ус≥, ¤кий остаточно закр≥пив феодальний принцип Дкаждо да держить отчину свою".

—труктура укр≥плень Ћюбеча давньоруськоњ доби була двод≥льною. ¬исокий останець л≥вого берега ƒн≥пра площею 0,35 гектара зайн¤в дитинець, а з п≥вдн¤ ≥ заходу його оточував п≥вколом укр≥плений посад.

Ќа думку академ≥ка Ѕ.–ибакова, ¤кий вважав дитинець замком, його заснував наприк≥нц≥ XI стол≥тт¤ черн≥г≥вський кн¤зь ¬олодимир ћономах на м≥сц≥ давнього роменського городища. ¬≥йськово-топограф≥чн≥ умови дл¤ спорудженн¤ укр≥плень були спри¤тлив≥: городище з дуже крутими схилами з трьох бок≥в було оточене глибокими ¤рами, п≥дносилос¤ над заплавою на 40 метр≥в. ƒал≥ на сх≥д прот≥кала р≥чка √ончар≥вка - л≥ва притока ƒн≥пра.

ƒитинець вр¤дигоди зазнавав руйнувань: 1147 року його спалив смоленський кн¤зь –остислав, 1157 року понищили половц≥, але щоразу укр≥пленн¤ в≥дбудовували.

” 1957-1960 роках тут провадила розкопи „ерн≥г≥вська експедиц≥¤ ≤нституту археолог≥њ јЌ —–—– п≥д кер≥вництвом Ѕ.–ибакова. ƒосл≥джено всю територ≥ю городища, де знайдено численн≥ залишки дерев'¤них споруд, що добре збереглис¤, њх ≥нтерпретовано ¤к рештки кн¤з≥вського замку XII стол≥тт¤. «а результатами розкоп≥в Ѕ.–ибаков виконав граф≥чну реконструкц≥ю замку, ¤кий, на гадку досл≥дника, мав оборонну огорожу - земл¤ний вал з дерев'¤ними городн¤ми, заповненими глиною в основ≥. Ќа валу сто¤ли дубов≥ ст≥ни ≥з заборолами. ¬≥д замкового двору до ст≥н прил¤гали зруби житлово-господарського призначенн¤, що мали пласк≥ покритт¤ - бойов≥ майданчики. ”здовж ст≥ни було вкопано м≥дн≥ казани дл¤ Двару", ¤ким поливали нападник≥в п≥д час штурму. √оловний ≥, певно, Їдиний в'њзд до замку м≥стивс¤ з п≥вденного заходу. ƒ≥статис¤ до нього можна було лише через р≥в ≥з зв≥дним дерев'¤ним мостом на ланцюгах. ¬≥д передньоњ надбрамноњ веж≥ дорога круто йшла вгору м≥ж двома дерев'¤ними ст≥нами й вела до головноњ замковоњ брами, що фланкувалас¤ чотиригранними вежами. ¬≥дразу ж за брамою, на територ≥њ замкового двору сто¤ла висока чотири¤русна вежа, що виконувала функц≥њ донжона, њњ не було сполучено ≥з загальним периметром укр≥плень. ќкр≥м згаданих, замок мав ще не менш н≥ж чотири чотиригранн≥ веж≥. ƒо п≥вденноњ л≥н≥њ замкових укр≥плень прил¤гала велика споруда, ≥нтерпретована Ѕ.–ибаковим ¤к триповерховий кн¤з≥вський палац. Ќа п≥вн≥ч в≥д нього була невелика дерев'¤на церква. —х≥дну частину замкового двору займав цвинтар. «амок мав три п≥дземн≥ х≥дники.

«емл¤ний вал заввишки до 12 метр≥в ≥ р≥в п≥вм≥с¤цем охоплювали посад давньоруського Ћюбеча. ѕри трасуванн≥ њх найповн≥ше враховано спри¤тлив≥ в≥йськово-топограф≥чн≥ умови: п≥вн≥чна й сх≥дна д≥л¤нки проход¤ть уздовж крутих схил≥в ƒн≥прового берега й долини √ончар≥вки. ќборонна огорожа посаду прил¤гала до п≥вденно-сх≥дноњ та п≥вн≥чно-зах≥дноњ замкових веж. ”кр≥пленн¤ посаду мали дв≥ брами: одну з п≥вденно-зах≥дного боку, зв≥дки йшла пр¤ма вулиц¤ до замкового мосту, другу - на сх≥д в≥д замку в долин≥.

ѕ≥д час археолог≥чних досл≥джень у Ћюбецькому замку не ви¤влено сл≥д≥в монголо-татарського погрому. 1356 року Ћюбеч разом з ус≥Їю „ерн≥гово-—≥верщиною зайн¤в литовський кн¤зь ќльгерд. 1484 року  азимир ягеллончик в≥ддав м≥сто кн¤зев≥ ¬асилю ¬ерейському. 1503 року Ћюбеч захопила ћосква, а через п'¤ть рок≥в в≥н знову в≥д≥йшов до Ћитовськоњ держави, д≥ставшись кињвському воЇвод≥ ёр≥Їв≥ ћонтовтовичев≥. 1516 року м≥сто перейшло у власн≥сть кн¤зевого з¤т¤ јльбрехта √аштольда. ѕ≥сл¤ Ћюбл≥нськоњ ун≥њ 1569 року м≥сто стало центром Ћюбецького староства. ” XVI стол≥тт≥ замок ремонтували й в≥дбудовували. «бер≥гс¤ ≥нвентар замку 1606 року. « нього видно, що структура м≥ських укр≥плень лишилас¤ двод≥льною. ќборонна огорожа колишнього посаду, ¤кий називали тепер м≥стечком, складалас¤ з рову й валу, де сто¤в дубовий острог (часток≥л). « ≥нвентар¤ в≥дом≥ назви двох згадуваних ран≥ше брам: верхньоњ п≥вденно-зах≥дноњ -  ињвська (зв≥дси йшов шл¤х на  ињв) ≥ нижньоњ в долин≥ √ончар≥вки - Ѕрагинська (тут починалас¤ дорога до переправи через ƒн≥про ≥ дал≥ до м≥ста Ѕрагина).

¬ ≥нвентар≥ докладно описано замков≥ споруди.  оли пор≥внювати цей опис з реконструкц≥Їю Ѕ.–ибакова, впадаЇ в око неправдопод≥бна ≥дентичн≥сть замкових споруд XII ≥ XVII стол≥ть: дорога до замку йшла через м≥ст, на ¤кому Дзв≥д з двома ланцюгами". «г≥дно з ≥нвентарем, Ду замку брама й немала вежа на два поверхи, збудована в дв≥ ст≥ни: праворуч в≥д веж≥ дв≥ городн≥ з пал≥садами в дв≥ ст≥ни, на низу зруб ≥ друга вежа". “ут терм≥н Ддв≥ городн≥" вжито дл¤ означенн¤ двох пр¤сел, в≥д веж≥ до веж≥, дерев'¤ноњ оборонноњ ст≥ни у вигл¤д≥ тарас. ѕал≥сади при городн¤х або ж тарасах зам≥н¤ли земл¤ний насип. як подаЇ ≥нвентар, л≥воруч також були дв≥ городн≥, а при них - житлов≥ споруди. ƒал≥ - дв≥ новозбудован≥ городн≥ з пал≥садами до наступноњ двоповерховоњ веж≥. ќт-же, 1606 року замок мав, окр≥м надбрамних, ще не менш н≥ж ш≥сть дерев'¤них веж.

Ћюбецьке староство, межуючи ≥з земл¤ми, що входили до складу ћосковськоњ держави, не раз було ареною бойових д≥й. « початком ¬извольноњ в≥йни 1648 року Ћюбеч став центром сотн≥ „ерн≥г≥вського козацького полку. «а –уњни м≥сто зазнало нищенн¤ ≥ 1669 року ун≥версалом гетьмана ƒем'¤на ћногогр≥шного було зв≥льнено в≥д де¤ких податк≥в. « к≥нц¤ XVII стол≥тт¤ Ћюбеч належав ≤ванов≥ ћазеп≥. «а його господарюванн¤ замок було в≥дремонтовано, там споруджено дерев'¤ний гетьманський палац. 1708 року Ћюбеч надано черн≥г≥вському полковников≥, згодом наказному гетьманов≥ ѕавлу ѕолуботков≥.

” середин≥ XVIII стол≥тт¤ укр≥пленн¤ Ћюбеча вже не в≥дпов≥дали статусов≥ прикордонного м≥стечка на меж≥ з –≥ччю ѕосполитою. “ому п≥д загальним кер≥вництвом ≥нженера-п≥дполковника ƒанила ƒебоске - та було розроблено в≥дпов≥дн≥ проектн≥ пропозиц≥њ. Дѕлан пограничного м≥стечка Ћюбич з далною цитуациею на три версты" докладно ф≥ксуЇ стан укр≥плень на 1749 р≥к: показано вал ≥ р≥в, дв≥ брами, причому  ињвську на той час уже називали ¬ерхньою, а Ѕрагинську - ѕод≥льською. ƒо замку, ¤к ≥ в XVII стол≥тт≥, був в'њзд з п≥вденного заходу: в≥д мосту через р≥в дорога йшла м≥ж двома паралельними ст≥нами до головноњ замковоњ брами на гор≥, фланкованоњ двома чотиригранними вежами. «а ними, посеред замкового двору, на план≥ зображено ще дв≥ чотиригранн≥ веж≥, а в сх≥дн≥й частин≥, на тому м≥сц≥, де археологи знайшли н≥бито рештки кн¤з≥вського палацу XII стол≥тт¤, показано Дв замку старий д≥м, збудований колишн≥м ћазепою". «ображен≥ залишки замку дивовижно под≥бн≥ до вже згадуваноњ реконструкц≥њ Ѕ.–ибакова, а це св≥дчить, що в≥н неправильно ≥нтерпретував рештки споруд, розкопаних у 1957-1960 роках.

ўоб посилити обороноздатн≥сть Дпограничного м≥стечка Ћюбича", на сх≥д в≥д нього на окрем≥й гор≥ було вибрано м≥сце дл¤ величезноњ новоњ земл¤ноњ фортец≥. «бер≥гс¤ проект 1749 року, складений за вс≥ма правилами тод≥шньоњ Ївропейськоњ фортиф≥кац≥њ, але його так ≥ не зд≥йснили через зм≥ну в друг≥й половин≥ XVIII стол≥тт¤ в≥йськово-пол≥тичноњ ситуац≥њ на Ќаддн≥пр¤нщин≥.

«алишки любецьких укр≥плень збереглис¤ до нашого часу. Ќа територ≥њ урочища «амкова √ора - пам'¤тки археолог≥њ загальнодержавного значенн¤ - 1982 року з нагоди 1100-р≥чч¤ Ћюбеча встановлено гран≥тний пам'¤тний знак. Ќапис на ньому ≥нформуЇ, що на цьому городищ≥ був замок та що його досл≥джував академ≥к Ѕ.–ибаков. «емл¤н≥ вали й рови посаду ще й тепер добре видно в п≥вн≥чн≥й частин≥ поселенн¤.

1

Ќазва: Ћюбецьк≥ укр≥пленн¤ XI-XIII стол≥ть
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (483 прочитано)