ћакроеконом≥ка > ƒержава в систем≥ макроеконом≥чного регулюванн¤

¬≥дсоткова ставка не Ї Їдиним чинником ≥ при вир≥≠шенн≥ питанн¤ про необх≥дн≥сть ≥нвестуванн¤. Ќа думку кейнс≥анц≥в, важливим фактором, ¤кий визначаЇ величину ≥нвестиц≥й, Ї також норма чистого прибутку, оч≥куваного в≥д ≥нвестуванн¤. ¬ процес≥ економ≥чних коливань опти≠м≥зм ≥нвестор≥в стосовно отримуванн¤ чистого прибутку може бути р≥зним.

 ейнс≥анц≥ вважають у¤вленн¤ класик≥в про роль поточних заощаджень ¤к джерела ≥нвестиц≥й надм≥рно спрощеними, оск≥льки вони не враховують ≥нш≥ джерела. Ќа њхню думку, кр≥м поточних заощаджень на грошовому ринку ≥снують два ≥нш≥ джерела ≥нвестиц≥й: 1) гот≥вков≥ заощадженн¤, тобто населенн¤ збер≥гаЇ грош≥ не лише в банк≥вськ≥й систем≥, а й у гот≥вков≥й форм≥ на руках;

2) кредитн≥ установи, ¤к≥ здатн≥ мультипл≥кативно при≠множувати заощаджен≥ грош≥, внасл≥док чого величина ≥нвестиц≥й може перевищити заощадженн¤.

ƒругий аргумент Ч кейнс≥анц≥ ставл¤ть п≥д сумн≥в класичне положенн¤ про високу еластичн≥сть ц≥н ≥ зароб≥тноњ плати, особливо в б≥к зниженн¤ останньоњ при зменшенн≥ сукупного попиту. ÷е по¤снюЇтьс¤ двома обставинами. ѕо-перше, на¤вн≥сть монопол≥й, ¤к≥ стри≠мують зниженн¤ ц≥н, ≥ профсп≥лок, ¤к≥ стримують змен≠шенн¤ зароб≥тноњ плати, що перешкоджаЇ адекватному зниженню ц≥н ≥ зароб≥тноњ плати в короткостроковому пер≥од≥ ≥ протид≥Ї в≥дновленню сукупноњ пропозиц≥њ на р≥вн≥ потенц≥йного ¬¬ѕ. ѕо-друге, ¤кщо нав≥ть припу≠стити можлив≥сть зниженн¤ зароб≥тноњ плати внасл≥док пад≥нн¤ сукупного попиту ≥ попиту на ринку прац≥, то це не викличе зростанн¤ сукупного доходу працюючих ≥ тому не забезпечить в≥дновленн¤ њхнього попиту на р≥вн≥ потенц≥йного ¬¬ѕ.

—пираючись на перел≥чен≥ аргументи, кейнс≥анц≥ дохо≠д¤ть висновку, що ринковий механ≥зм не здатний само≠ст≥йно в≥дновлювати повну зайн¤т≥сть ≥ тому повинен до≠повнюватис¤ державним регулюванн¤м економ≥ки. ѕри визначенн≥ об'Їкт≥в державного впливу на економ≥ку кейнс≥анц≥ виход¤ть ≥з того, що головною причиною пад≥нн¤ виробництва Ї недостатн≥сть сукупного попиту. Ќа њхню думку, в≥дставанн¤ сукупного попиту в≥д сукупноњ пропозиц≥њ породжують два головних фактори.

ѕерший Ч психолог≥¤ споживач≥в, тобто домогосподарств. «≥ зб≥льшенн¤м њхнього доходу зменшуЇтьс¤ та його частка, ¤ка йде на споживанн¤, ≥ зб≥льшуЇтьс¤ та, ¤ка спр¤мовуЇтьс¤ на заощадженн¤. “ака тенденц≥¤ в розпо≠д≥л≥ зростаючого доходу д≥стала назву Ђосновний психо≠лог≥чний законї  ейнса, зг≥дно з ¤ким з≥ зб≥льшенн¤м доходу домогосподарств њхн¤ гранична схильн≥сть до споживанн¤ зменшуЇтьс¤, а гранична схильн≥сть до за≠ощаджень зб≥льшуЇтьс¤. ¬насл≥док цього споживанн¤ в≥д≠стаЇ в≥д виробництва, що викликаЇ пад≥нн¤ виробництва.

ƒругий Ч зниженн¤ ефективност≥ кап≥талу. «≥ зб≥ль≠шенн¤м обс¤г≥в нагромадженн¤ кап≥талу норма прибутку падаЇ в≥дпов≥дно до закону спадноњ продуктивност≥ кап≥≠талу. ÷¤ тенденц≥¤ обумовлюЇтьс¤ зниженн¤м можливос≠тей реал≥зувати вироблен≥ продукти за достатньо високими ц≥нами внасл≥док зменшенн¤ граничноњ схильност≥ до споживанн¤. ќтже, зменшенн¤ граничноњ схильност≥ до споживанн¤ знижуЇ ≥нвестиц≥йний попит ¤к компонент сукупного попиту.

“аким чином, зг≥дно з кейнс≥анською теор≥Їю, не про≠позиц≥¤ створюЇ попит, а навпаки, попит створюЇ власну пропозиц≥ю. “ому головним об'Їктом державного втру≠чанн¤ в економ≥ку повинен бути сукупний попит, ¤кий в кейнс≥анськ≥й теор≥њ д≥став назву Ђефективний попитї. ÷е означаЇ, що зб≥льшуючи сукупний попит, держава може ефективно впливати на р≥вень виробництва. —пираючись на концепц≥ю Ђефективного попитуї, кейнс≥анц≥ пропону≠ють два методи актив≥зац≥њ ≥ стимулюванн¤ сукупного попиту:

перший Ч за рахунок зб≥льшенн¤ державних закупок або зниженн¤ податк≥в;

другий Ч за рахунок зниженн¤ в≥дсоткових ставок за кредит, що п≥дн≥ме Ђграничну ефективн≥сть кап≥талуї ≥ зб≥льшить ≥нвестиц≥њ приватного сектора економ≥ки.

–озгл¤даючи роль ф≥скальних ≥ грошово-кредитних ≥нструмент≥в в стимулюванн≥ сукупного попиту, кейнс≥анц≥ в≥ддають перевагу першим. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що п≥д час спаду виробництва ≥нвестиц≥њ слабо реагують на зниженн¤ в≥дсотковоњ ставки. ќтже, за цих умов грошово-кредитна пол≥тика Ї неефективною. “ому головну увагу сл≥д прид≥л¤ти не зниженню в≥дсотковоњ ставки, а ф≥скаль≠н≥й пол≥тиц≥ на основ≥ зб≥льшенн¤ державних ≥нвестиц≥й, наданн¤ п≥льгових кредит≥в тощо.

«вичайно, використанн¤ державного бюджету дл¤ стимулюванн¤ сукупного попиту може породжувати бюд≠жетний деф≥цит. «а цих умов кейнс≥анц≥ пропонують використовувати державн≥ займи, податки ≥ в певних ме≠жах грошову ем≥с≥ю.

¬ажливу роль в кейнс≥анськ≥й теор≥њ в≥д≥граЇ мультипл≥≠катор ≥нвестиц≥й. јле ефект мультипл≥катора за р≥зних умов може бути р≥зним. Ќайб≥льшу величину в≥н маЇ за умов на¤вност≥ в економ≥ц≥ невикористаних потужностей ≥ в≥льноњ робочоњ сили. ѕри на¤вност≥ резервних потуж≠ностей дос¤гаЇтьс¤ Ђдешевеї нарощуванн¤ випуску про≠дукц≥њ за рахунок незначних додаткових ≥нвестиц≥й. “ому в умовах недостатност≥ сукупного попиту держава може за рахунок бюджетних витрат забезпечувати значний мультипл≥кативний ефект.

3.  ейнс≥анська теор≥¤ тривалий час дом≥ну≠вала в теор≥њ та практиц≥ макроеконом≥чного регулюванн¤. ¬она в≥дпов≥дала тим умовам, коли головна увага прид≥л¤≠лась проблемам подоланн¤ спаду виробництва та змен≠шенню безроб≥тт¤. јле наприк≥нц≥ 70-х рок≥в в економ≥ц≥ багатьох крањн з'¤вилис¤ ≥нш≥ негативн≥ ¤вища. √оловною стала проблема ≥нфл¤ц≥њ при одночасному пад≥нн≥ виробництва. “ака ситуац≥¤ отримала назву Ђстагфл¤ц≥¤ї.  ейнс≥анськ≥ рекомендац≥њ, в основ≥ ¤ких лежить зб≥ль≠шенн¤ бюджетних витрат ≥ застосуванн¤ при цьому деф≥≠цитного ф≥нансуванн¤, в нових умовах показали свою неефективн≥сть. ÷е викликало значну недов≥ру до кейнс≥анськоњ теор≥њ ≥ привело до виникненн¤ альтернативних теор≥й. —еред них можна вид≥лити монетариську теор≥ю, теор≥ю економ≥ки пропозиц≥њ, теор≥ю рац≥ональних оч≥ку≠вань.

ћонетариська теор≥¤ Ї найр≥шуч≥шим виступом проти кейнс≥анськоњ теор≥њ. «асновником ц≥Їњ теор≥њ став ћ≥лтон ‘р≥дман. ” л≥тератур≥ теор≥¤ д≥стала назву Ђконтрреволюц≥њ ‘р≥дманаї.

Ќа в≥дм≥ну в≥д кейнс≥анц≥в, ¤к≥ вважають, що дл¤ сучас≠ного кап≥тал≥зму характерним Ї внутр≥шн¤ нестаб≥льн≥сть, монетаристи дотримуютьс¤ думки, що ринкова система Ї достатньо ст≥йкою ≥ здатна самост≥йно в≥дновлювати економ≥чну стаб≥льн≥сть. “ому вони в≥дкидають кейнс≥анську ≥дею про необх≥дн≥сть державного втручанн¤ в економ≥ку ≥ в≥дстоюють принципи в≥льноњ конкуренц≥њ.

якщо кейнс≥анц≥ спираютьс¤ на р≥вн¤нн¤ сукупних витрат (¬¬ѕ = —¬ + ¬≤ + ƒ« + „≈), то в основ≥ монетариськоњ теор≥њ лежить р≥вн¤нн¤ обм≥ну, ¤ке можна в≥добразити такою формулою:

ћ*V=–*ќ, де ћ Ч грошова маса; V Ч швидк≥сть обертанн¤ грошей; – Ч р≥вень ц≥н; ќ Ч ф≥зичний обс¤г вироблених товар≥в та послуг.

«г≥дно з монетариською теор≥Їю, головну роль у регу≠люванн≥ економ≥ки виконуЇ грошово-кредитна, а не ф≥скальна пол≥тика. ѕри цьому основним ≥нструментом регулюванн¤ економ≥ки Ї грош≥. «б≥льшуючи або зменшу≠ючи грошову масу, держава може зд≥йснювати регулю≠ючий вплив на економ≥чну активн≥сть.

÷≥й концепц≥њ п≥дпор¤дкована формула р≥вн¤нн¤ обм≥ну. Ћ≥ва частина ц≥Їњ формули виконуЇ роль причини, а права Ї насл≥дком тих зм≥н, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у л≥в≥й частин≥. —пираючись на емп≥ричн≥ докази, монетаристи запевн¤ють, що швидк≥сть обертанн¤ грошей Ї стаб≥льною в тому розум≥нн≥, що чинники, ¤к≥ впливають на нењ, зм≥нюютьс¤ поступово й досить передбачливо. ќтже, зм≥ну швидкост≥ обертанн¤ грошей можна передбачити ≥ врахувати. «а цих умов роль активного елементу монетариськоњ формули в≥д≥граЇ грошова маса. ÷е означаЇ, що м≥ж грошовою масою ≥ ном≥нальним ¬¬ѕ (–*ќ) ≥снуЇ пр¤ма ≥ передбачувана залежн≥сть. «авд¤ки цьому держава, зд≥йснюючи ц≥леспр¤мовану грошову ем≥с≥ю, може впливати на грошову масу ≥ в такий спос≥б регулювати ном≥нальний ¬¬ѕ.

ƒотримуючись положенн¤ про стаб≥льн≥сть швидкост≥ обертанн¤ грошей ≥ передбачуваний характер залежност≥ м≥ж грошовою масою ≥ ном≥нальним ¬¬ѕ, монетаристи робл¤ть висновок: стаб≥льний розвиток економ≥ки можна забезпечити за умов стаб≥льного зб≥льшенн¤ грошовоњ маси. « ц≥Їю метою ‘р≥дман запропонував на законо≠давч≥й основ≥ встановити спец≥альне монетарне правило зг≥дно з ¤ким грошова маса маЇ зб≥льшуватис¤ щор≥чно тими самими темпами, що й щор≥чний темп зростанн¤ реального ¬¬ѕ. Ќаприклад, ¤кщо прогнозом передба≠чаЇтьс¤, що в майбутньому роц≥ прир≥ст реального ¬¬ѕ становитиме 3 %, то на 3 % в прогнозованому роц≥ необ≠х≥дно зб≥льшити грошову масу.

¬ажливою особлив≥стю монетариськоњ теор≥њ Ї принци≠пово нове, пор≥вн¤но з кейнс≥анською теор≥Їю, баченн¤ механ≥зму, за допомогою ¤кого грошова маса впливаЇ на ном≥нальний ¬¬ѕ.

ѕрихильники монетаризму ≥стотно принижують, а ¤кщо враховувати крайн≥ позиц≥њ, то й зовс≥м в≥дкидають ф≥скальну пол≥тику ¤к метод стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки. Ќа њхню думку, неефективн≥сть ф≥скальноњ пол≥тики обумов≠лена ефектом вит≥сненн¤. …ого суть пол¤гаЇ в тому, що коли держава, виход¤чи ≥з необх≥дност≥ покритт¤ бюджет≠ного деф≥циту, позичаЇ грош≥ у населенн¤ ≥ комерц≥йних банк≥в, вона входить в конкуренц≥ю з приватним б≥знесом. ¬насл≥док цих позичок держава скорочуЇ грошову масу приватного сектора економ≥ки. ÷е п≥двищуЇ в≥дсоткову ставку на грошовому ринку ≥ тому вит≥сн¤Ї з ≥нвести≠ц≥йного ринку певну к≥льк≥сть приватних ≥нвестиц≥й, ¤к≥ за п≥двищеноњ в≥дсотковоњ ставки стають неприбутковими. ќтже, в результат≥ вплив бюджетного деф≥циту на су≠купний попит буде несуттЇвим.

Ќе вс≥ положенн¤ монетариськоњ теор≥њ мають достатнЇ обгрунтуванн¤. ѕо де¤ких ≥з них кейнс≥анц≥ навод¤ть серйозн≥ контраргументи. Ќасамперед це стосуЇтьс¤ монетариського положенн¤ про стаб≥льн≥сть швидкост≥ обер≠танн¤ грошей. ѕрихильники кейнс≥анськоњ теор≥њ вважа≠ють це положенн¤ непереконливим. ¬они стверджують, що швидк≥сть обертанн¤ грошей Ї м≥нливим ≥ непередбачуваним елементом. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що грош≥ використовуютьс¤ не т≥льки дл¤ обслуговуванн¤ поточних угод, а й дл¤ волод≥нн¤ ними ¤к активами.

1	2	3

Ќазва: ƒержава в систем≥ макроеконом≥чного регулюванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (2518 прочитано)