ћакроеконом≥ка > ћонопол≥¤ ≥ досконала конкуренц≥¤

ћонопол≥њ спричин¤ють зниженн¤ продуктивност≥, пог≥ршенн¤ ¤кост≥, р≥ст ц≥н, перебоњ в постачанн≥, недобросов≥сн≥сть у виконанн≥ догов≥рних зобовТ¤зань, Ув≥дкачкуФ з економ≥ки ≥ без того недостатн≥х кошт≥в; вони поглиблюють проблему неплатеж≥в, утруднюють залу≠ченн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й, зд≥йснюють основний тиск на ур¤д, чи≠н¤чи перешкоди проведенню економ≥чних реформ, закр≥плюють чи≠новницьку владу.

Ућонопол≥змФ Ч пон¤тт¤ зм≥нне, д≥алектичне. “ак, в м≥ру набли≠женн¤ до ринкових в≥дносин в≥дбуваЇтьс¤ модиф≥кац≥¤ звичних струк≠тур ≥ на зм≥ну традиц≥йним монопол≥¤м приход¤ть нов≥. ƒл¤ прикладу: за рахунок обвальноњ приватизац≥њ в ”крањн≥ таких елемент≥в ≥нфраструктури ринку, ¤к складське господарство та транспортуванн¤ вантаж≥в виникла нова монопол≥¤ Ч монопол≥¤ посередник≥в у сфер≥ вантажооб≥гу.

ќсобливе м≥сце у вищенаведеному списку належить природним монопол≥¤м, до сфери ≥снуванн¤ ¤ких в≥днос¤тьс¤ транспортуванн¤ нафти, нафтопродукт≥в та газу по маг≥стральних трубопроводах, ви≠робництво електричноњ та тепловоњ енерг≥њ ≥ наданн¤ послуг з њх пере≠дач≥, зал≥зничн≥ перевезенн¤, послуги транспортних терм≥нал≥в, мор≠ських та р≥чкових порт≥в, аеропорт≥в.

ќтже, головною ознакою монопольного утворенн¤ (монопол≥њ) Ї зан¤тт¤ монопольного положенн¤. ќстаннЇ визначаЇтьс¤ ¤к дом≥нуюче положенн¤ п≥дприЇмц¤, що даЇ йому можлив≥сть самост≥йно або разом з ≥ншими п≥дприЇмц¤ми обмежувати конкуренц≥ю на ринку визначеного товару.

ћонопольне положенн¤ Ї бажаним дл¤ кожного п≥дприЇмц¤ або п≥дприЇмства. ¬оно дозвол¤Ї њм уникнути ц≥лий р¤д проблем ≥ ризик≥в, пов'¤заних ≥з конкуренц≥Їю, зайн¤ти прив≥лейовану позиц≥ю на ринку, концентруючи у своњх руках визначену господарську владу, вони мають можлив≥сть ≥з позиц≥й сили впливати на ≥нших учасник≥в ринку, нав'¤зувати њм своњ умови. ћожна вважати, що вони нав'¤зують своњ контрагентам, а ≥нод≥ ≥ товариству своњ особист≥ ≥нтереси.

„ому ж монопол≥њ взагал≥ почали своЇ ≥снуванн¤? ¬ чому пол¤га≠ють причини њх виникненн¤? ѕеред розгл¤дом цих причин необх≥дно зазначити, що ≥снують р≥зн≥ види монопол≥й, ¤к≥ можна звести до трьох основних: природноњ, адм≥н≥стративноњ та економ≥чноњ.

ѕриродна монопол≥¤ виникла внасл≥док обТЇктивних причин. ¬она в≥дбиваЇ ситуац≥ю, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольн¤Їтьс¤ одн≥Їю або дек≥лькома ф≥рмами. ¬ њњ основ≥ пол¤га≠ють особливост≥ технолог≥њ виробництва та обслуговуванн¤ спожи≠вач≥в. “ут конкуренц≥¤ неможлива, та вона й небажана. ѕрикладом можуть слугувати енергозабезпеченн¤, телефонн≥ послуги, звТ¤зок, трубопров≥дний транспорт ≥ т.д.

јдм≥н≥стративна монопол≥¤ виникаЇ внасл≥док д≥њ державних ор≠ган≥в. « одного боку, це наданн¤ одн≥й або дек≥льком ф≥рмам виключ≠ного права на виконанн¤ певного роду д≥¤льност≥. “ак, англ≥йськ≥й ќст-≤ндськ≥й та голландськ≥й ¬ест-≤ндськ≥й компан≥¤м на початку XVII ст. держава надала вин¤ткове (монопольне) право на торг≥влю з ≤нд≥Їю.

« ≥ншого боку, це орган≥зац≥йн≥ структури дл¤ державних п≥дпри≠Їмств, коли вони обТЇднуютьс¤ ≥ п≥дпор¤дковуютьс¤ р≥зним главкам, м≥н≥стерствам, асоц≥ац≥¤м. ¬ цьому випадку, ¤к правило, групуютьс¤ п≥дприЇмства одн≥Їњ галуз≥. ¬они виступають на ринку ¤к Їдиний гос≠подарський субТЇкт ≥ м≥ж ними немаЇ конкуренц≥њ. “ак, економ≥ка ко≠лишнього —–—– була одн≥Їю з найб≥льш монопол≥зованих у св≥т≥. ѕров≥дну роль в≥д≥гравала саме адм≥н≥стративна монопол≥¤, де ос≠новна влада знаходилас¤ у руках всесильних м≥н≥стерств ≥ в≥домств. ” —–—– взагал≥ ≥снувала абсолютна монопол≥¤ держави на ор≠ган≥зац≥ю та управл≥нн¤ економ≥кою, що базувалас¤ на державн≥й власност≥ на засоби виробництва. ≤стотною ознакою ц≥Їњ системи Ї пр¤мий розпод≥л вс≥х основних ресурс≥в, що також Ї потужним пом≥чником адм≥н≥стративн≥й монопол≥њ.

“аким чином, адм≥н≥стративна монопол≥¤, що виникаЇ в неринко≠вому середовищ≥, маЇ набагато б≥льше монопольноњ влади, ан≥ж еко≠ном≥чна, про ¤ку буде вестис¤ дал≥.

≈коном≥чна монопол≥¤ Ї найпоширен≥шою. —аме њњ при розгл¤д≥ проблеми монопол≥зму найб≥льше торкаютьс¤ в економ≥чн≥й л≥терату≠р≥. ѓњ по¤ва зумовлена економ≥чними причинами, вона виростаЇ на баз≥ зако≠но≠м≥р≠ностей господарського розвитку. ÷≥ причини повТ¤зан≥ передус≥м з≥ зм≥нами в технолог≥чному способ≥ виробництва. ѕередумовою цих зм≥н була промислова революц≥¤ к≥нц¤ XVIII - початку ’≤’ ст., по¤ва ц≥лоњ низки винаход≥в, виникненн¤ нових галузей промисловост≥ та швидкий розвиток виробництва в багатьох ≥з них, насамперед у легк≥й промисловост≥. “ак , обс¤г промислового виробництва в јнгл≥њ у перш≥й половин≥ ’≤’ ст. зр≥с у чотири рази.

ƒо завоюванн¤ п≥дприЇмц¤ми монопольного становища на ринку ведуть два основн≥ шл¤хи. ѕерший з них пол¤гаЇ в концентрац≥њ ви≠робництва, тобто зосередженн≥ засоб≥в виробництва, прац≥вник≥в та обс¤г≥в виробництва на крупних п≥дприЇмствах. якщо процес концен≠трац≥њ виробництва в≥дбуваЇтьс¤ безперервно прот¤гом тривалого часу, Ї сталим ≥ внутр≥шньо необх≥дним дл¤ розвитку економ≥ки, то в≥н вже набуваЇ рис закону концентрац≥њ виробництва, д≥¤ ¤кого з р≥зною ≥нтенсивн≥стю спостер≥галас¤ на вс≥х етапах розвитку кап≥тал≥зму, тобто починаючи з XVI ст. ўоб вижити у конкурентн≥й боротьб≥, ¤ка була неминучою дл¤ процесу концентрац≥њ, п≥дприЇмц≥ були змушен≥ впроваджувати нову техн≥ку, розширювати дал≥ масштаби виробниц≠тва. ѕри цьому в≥дбувалос¤ розшаруванн¤ п≥дприЇмц≥в на др≥бних, середн≥х та крупних. ≤ саме перед найкрупн≥шими з них нарешт≥ по≠стала проблема вибору: або продовжувати м≥ж собою виснажливу боротьбу, ¤ку однозначно б УпережилиФ не вс≥, або д≥йти згоди щодо масштаб≥в виробництва, ц≥н, ринк≥в збуту тощо. «вичайно, далеко≠гл¤дн≥ виробники в≥ддавали перевагу другому шл¤ху ≥ укладали м≥ж собою угоди (гласн≥ ≥ негласн≥, таЇмн≥), ¤к≥ й зараз Ї одн≥Їю з найха≠рактерн≥ших рис монопол≥зац≥њ економ≥ки. ќтже, ¤к можна бачити, ви≠никненн¤ п≥дприЇмств-монопол≥ст≥в Ч законом≥рний етап розвитку продуктивних сил, еволюц≥њ ринку.

≤снуЇ також ≥нший шл¤х, внасл≥док ¤кого монопол≥њ виникають набагато швидше, н≥ж внасл≥док концентрац≥њ. ћаЇтьс¤ на уваз≥ цен≠трал≥зац≥¤ виробництва ≥ кап≥талу, тобто добров≥льне обТЇднанн¤ компан≥й або поглинанн¤ ф≥рмами-переможц¤ми банкрут≥в. ÷ен≠трал≥зац≥¤ кап≥талу Ч це зб≥льшенн¤ розм≥р≥в кап≥талу внасл≥док обТЇднанн¤ або злитт¤ ран≥ше самост≥йних кап≥тал≥в. “иповим при≠кладом такого обТЇднанн¤ можуть слугувати акц≥онерн≥ компан≥њ.

«а останн≥ 15-20 рок≥в у ведучих кап≥тал≥стичних крањнах виникли потужн≥ стимули до централ≥зац≥њ кап≥талу, до злитт¤ та поглиненн¤ одних ф≥рм ≥ншими, особливо в рамках великого б≥знесу. ≈коном≥чн≥ труднощ≥ 70-80-х рок≥в, зумовлен≥ ними пад≥нн¤ норми прибутку та посиленн¤ ≥нвестиц≥йного ризику змусили багато великих компан≥й поглинати суперник≥в.

’вил¤ зливань та поглинень кап≥тал≥в буквально захопила гос≠подарство вс≥х розвинутих кап≥тал≥стичних крањн.

—учасна хвил¤ зливань та поглинень вихлюпнулас¤ на м≥жнарод≠ну арену. ¬ стратег≥њ транснац≥ональних корпорац≥й придбанн¤ д≥ючих компан≥й розгл¤даЇтьс¤ ¤к найб≥льш ефективний спос≥б закр≥пленн¤ на заруб≥жних ринках. ≤ тут перевага надаЇтьс¤ великим нац≥ональ≠ним ф≥рмам та њхн≥м ф≥л≥алам. ¬ останн≥ роки в≥дбуваЇтьс¤ швидке ≥ глибоке перепл≥танн¤ актив≥в компан≥й р≥зноњ нац≥ональноњ приналеж≠ност≥. јмериканська ф≥рма У райслерФ придбала частину актив≥в УPeugeotФ; УFordФ волод≥Ї частиною актив≥в У“ойо когьоФ; компан≥¤ УGeneral motorsФ Ч ф≥рм УIsuzuФ ≥ УSuzukiФ. «ах≥днон≥мецьк≥, фран≠цузьк≥ ≥ ¤понськ≥ ф≥рми, в свою чергу, купл¤ють п≥дприЇмства амери≠канськоњ х≥м≥чноњ, металург≥йноњ, автомоб≥льноњ та ≥нших галузей.

«Т¤суЇмо, що Ї причинами виникненн¤ та по≠дальшого розвитку монопол≥стичних тенденц≥й. ƒумки з цього при≠воду в економ≥чн≥й л≥тератур≥ розд≥лилис¤. ѕерша точка зору звину≠вачуЇ державу, ¤ка, з одного боку, сама орган≥зовуЇ монопол≥њ (адм≥н≥стративн≥) ≥ провокуЇ до цього п≥дприЇмц≥в, а з другого Ч своЇю безд≥¤льн≥стю дозвол¤Ї њм створити ≥ використовувати моно≠польне становище. Ѕачимо, що монопол≥зм тут розум≥Їтьс¤ не ¤к притаманний ринковому господарству, а ¤к випадковий процес.

Ѕ≥льш реал≥стичною вигл¤даЇ ≥нша точка зору, ¤ка стверджуЇ, що монопол≥стичн≥ утворенн¤ Ї законом≥рними. јнгл≥йський еко≠ном≥ст ѕ≥гу, ¤кий Ї одним з прихильник≥в таких погл¤д≥в, наголошуЇ на тому, що Умонопол≥стична влада не виникаЇ випадковоФ. ¬она Ї лог≥чним завершенн¤м ринковоњ стратег≥њ п≥дприЇмц≥в. ўе јдам —м≥т колись сформулював принцип економ≥чноњ вигоди, ¤кий не даЇ спо≠кою п≥дприЇмц¤м, а змушуЇ њх пост≥йно шукати нових ≥ нових можли≠востей до зб≥льшенн¤ своњх прибутк≥в. ј ¤краз одн≥Їю з найб≥льш ба≠жаних таких можливостей Ї дос¤гненн¤ монопольного становища.

ўе одн≥Їю важливою причиною монопол≥стичних тенденц≥й в економ≥ц≥ Ї перетворенн¤ ≥ндив≥дуальноњ кап≥тал≥стичноњ власност≥ на гальмо розвитку продуктивних сил. ÷е означаЇ, зокрема, що в ос≠танн≥й третин≥ ’≤’ ст. п≥д впливом р¤ду нових прогресивних винахо≠д≥в (нов≥ методи виплавки стал≥, нов≥ види двигун≥в ≥ т.≥н.) потр≥бно було будувати нов≥ велик≥ заводи, буд≥вництво ¤ких було не п≥д силу окре≠мим кап≥тал≥стам.  р≥м того, в той же час починаЇтьс¤ масове буд≥вництво зал≥зниць та ≥нших крупних обТЇкт≥в, ¤к≥ потребували значних кап≥таловкладень. ўоб з≥брати потр≥бну суму, кап≥тал≥ст мав чекати, зат¤гнувши пасок, не один дес¤ток рок≥в. “а не кожен з них був згодний на це. ѕотр≥бна була кардинально нова форма власност≥, ¤ка змогла б швидко розвТ¤зати ц≥ проблеми. Ќею стала акц≥онерна кап≥тал≥стична власн≥сть, ¤ка виникала в результат≥ злитт¤, обТЇднанн¤ дек≥лькох кап≥тал≥ст≥в. “ому не дивно, що масово так≥ то≠вариства утворюютьс¤ в останн≥й третин≥ ’≤’ ст.

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: ћонопол≥¤ ≥ досконала конкуренц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (4207 прочитано)