ћакроеконом≥ка > ѕон¤тт¤ та особливост≥ формуванн¤ ринку прац≥

ѕон¤тт¤ та особливост≥ формуванн¤ ринку прац≥

–инкова система ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть взаЇмозв'¤заних ринк≥в, ¤к≥ охоплюють р≥зноман≥тн≥ сфери людськоњ д≥¤льност≥. ÷≥ ринки взаЇмод≥ють м≥ж собою на основ≥ ц≥н, що формуютьс¤ на них п≥д впливом попиту ≥ пропозиц≥њ, конкуренц≥њ тощо. –инков≥ ц≥ни Ї т≥Їю ≥нформац≥Їю, що даЇ змогу постачальникам ≥ споживачам ресурс≥в приймати необх≥дн≥ економ≥чн≥ р≥шенн¤ та погоджувати њх.

—кладовими ринковоњ системи Ї: ринок товар≥в (сировини, матер≥ал≥в, палива, готових вироб≥в, проектних роб≥т, наукових досл≥джень, послуг, житла), ринок кап≥талу (≥нвестиц≥й, ц≥нних папер≥в, ≥ грошей (кредит≥в)) ≥ ринок прац≥.

–инок прац≥ Ч це передус≥м система сусп≥льних в≥дносин, повТ¤заних ≥з куп≥влею ≥ продажем товару Уробоча силаФ.  р≥м того, ринок прац≥ Ї сферою працевлаштуванн¤, формуванн¤ попиту й пропозиц≥њ на робочу силу. …ого можна трактувати ≥ ¤к механ≥зм, що забезпечуЇ узгодженн¤ ц≥ни та умов прац≥ м≥ж роботодавц¤ми ≥ найманими прац≥вниками.

ќсоблив≥сть ринку прац≥ пол¤гаЇ в тому, що в≥н охоплюЇ не т≥льки сферу об≥гу товару Уробоча силаФ, а й сферу виробництва, де найманий прац≥вник працюЇ. ¬≥дносини, що тут виникають, зач≥пають важлив≥ соц≥ально-економ≥чн≥ проблеми, а тому потребують особливоњ уваги з боку держави.

” ринков≥й економ≥ц≥ ринок прац≥ охоплюЇ вс≥х здатних працювати: ¤к зайн¤тих, так ≥ не зайн¤тих найманою працею. —еред незайн¤тих розр≥зн¤ють так≥ групи працездатних людей:

Х особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безроб≥тн≥, ¤к≥ мають в≥дпов≥дний статус; особи, ¤к≥ мають вперше приступити до трудовоњ д≥¤льност≥; особи, ¤к≥ шукають зайн¤тт¤ п≥сл¤ перерви в робот≥);

Х особи, котр≥ хоча ≥ мають роботу, проте не задоволен≥ нею ≥ шукають друге м≥сце основноњ або додатковоњ роботи;

Х особи, ¤к≥ зайн¤т≥, проте ¤вно ризикують утратити роботу ≥ тому шукають друге м≥сце роботи.

”казан≥ категор≥њ людей ≥ визначають пропозиц≥ю прац≥ на ринку прац≥.

ќтже, ринок прац≥ Ч це ринок найманоњ прац≥. ¬≥н охоплюЇ в≥дносини в≥д моменту найманн¤ прац≥вник≥в на роботу до њхнього зв≥льненн¤.

ƒл¤ виникненн¤, формуванн¤ й функц≥онуванн¤ ринку прац≥ необх≥дн≥ певн≥ умови. Ќасамперед мають бути забезпечен≥ правов≥ умови функц≥онуванн¤ цього ринку, зокрема можлив≥сть в≥льного пересуванн¤ на ньому громад¤н, в≥льного вибору роботи, тобто юридична свобода прац≥вника, можлив≥сть самост≥йно розпор¤джатис¤ своЇю здатн≥стю працювати. ѕроте цього недостатньо, оск≥льки, з економ≥чного погл¤ду, власник робочоњ сили змушений продавати њњ тод≥, коли у нього немаЇ всього необх≥дного дл¤ веденн¤ свого господарства ¤к джерела дл¤ одержанн¤ засоб≥в ≥снуванн¤, або коли дох≥д з ≥нших джерел Ї недостатн≥м.

ѕокупцем товару Уробоча силаФ на ринку виступаЇ п≥дприЇмець, ¤кий маЇ все необх≥дне дл¤ веденн¤ власного господарства.  р≥м своЇњ прац≥, п≥дприЇмець залучаЇ ≥нших прац≥вник≥в за певну грошову винагороду. ¬≥дбуваЇтьс¤ обм≥н ≥ндив≥дуальноњ здатност≥ до прац≥ на засоби ≥снуванн¤, необх≥дн≥ дл¤ в≥дтворенн¤ робочоњ сили, а також зд≥йснюЇтьс¤ розм≥щенн¤ прац≥вник≥в у систем≥ сусп≥льного под≥лу прац≥ крањни.

¬ажливою умовою формуванн¤ й функц≥онуванн¤ ринку прац≥ Ї в≥дпов≥дн≥сть прац≥вника вимогам робочого м≥сц¤, а запропонованого м≥сц¤ Ч ≥нтересам прац≥вника.

–инок робочих м≥сць ¤к складова ринку прац≥, що в≥дбиваЇ потребу у робоч≥й сил≥, передус≥м характеризуЇтьс¤ к≥льк≥стю ваканс≥й на п≥дприЇмствах ≥ в орган≥зац≥¤х. ѕри цьому беруть до уваги ваканс≥њ ¤к тих п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, ¤к≥ вже функц≥онують, так ≥ тих, що т≥льки ввод¤тьс¤ в д≥ю.  р≥м того, враховуютьс¤ ≥ т≥ робоч≥ м≥сц¤, на ¤ких прац≥вники не задовольн¤ють роботодавц¤, ≥ тому в≥н шукаЇ њм зам≥ну.

Ќеобх≥дними умовами функц≥онуванн¤ ринку прац≥ Ї також орган≥зац≥¤ Їдиноњ, замкненоњ по територ≥њ крањни й ефективно д≥ючоњ системи б≥рж прац≥; широкомасштабна система профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ, профес≥йного навчанн¤, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ ≥ переп≥дготовки; на¤вн≥сть у територ≥альних орган≥в виконавчоњ влади необх≥дних ф≥нансових ≥ матер≥альних кошт≥в, достатн≥х дл¤ орган≥зац≥њ ефективноњ роботи системи працевлаштуванн¤, орган≥зац≥њ громадських роб≥т, стимулюванн¤ зайн¤тост≥; соц≥альна п≥дтримка громад¤н, включаючи безроб≥тних ≥ член≥в с≥мей, ¤к≥ перебувають на њхньому утриманн≥, та ≥н.

≈лементами ринку прац≥ Ї: товар, ¤кий в≥н пропонуЇ, попит, пропозиц≥¤ та ц≥на. ” сучасн≥й економ≥чн≥й л≥тератур≥ в≥дсутн¤ однозначна в≥дпов≥дь на запитанн¤, що вважати товаром на ринку прац≥:

роботу силу, працю чи послуги прац≥? ѕроте б≥льш≥сть автор≥в схильн≥ до думки, що товаром на ринку прац≥ Ї ≥ндив≥дуальна робоча сила.

≤ндив≥дуальна робоча сила ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть ф≥зичних та духовних ¤костей людини, ¤к≥ використовуютьс¤ у процес≥ виробництва товар≥в ≥ послуг.

–обоча сила, ¤к зазначалос¤, Ї об'Їктом куп≥вл≥-продажу.  уп≥вл¤ товару Уробоча силаФ називаЇтьс¤ найманн¤м на роботу. ѕри цьому робоча сила називаЇтьс¤ найманою робочою силою, а прац≥вник Ч найманим прац≥вником. ѕрац≥вник продаЇ свою робочу силу п≥дприЇмцю на певний пер≥од, залишаючись власником цього товару.

Ќайманий прац≥вник ≥ п≥дприЇмець юридичне р≥вноправн≥ ≥ користуютьс¤ правами людини й громад¤нина однаковою м≥рою. ¬≥дносини м≥ж найманим прац≥вником та роботодавцем оформлюютьс¤ трудовим договором (контрактом). ” цьому документ≥ вказуютьс¤ взаЇмн≥ права й обов'¤зки обох стор≥н щодо виконанн¤ умов куп≥вл≥-продажу робочоњ сили. «г≥дно з трудовим договором найманий прац≥вник повинен працювати в орган≥зац≥њ п≥дприЇмц¤ за певною профес≥Їю, квал≥ф≥кац≥Їю, мати певне робоче м≥сце й дотримуватис¤ режиму прац≥ ц≥Їњ орган≥зац≥њ. ѕ≥дприЇмець зобов'¤заний виплачувати найманому прац≥вников≥ зароб≥тну плату в≥дпов≥дно до його квал≥ф≥кац≥њ ≥ виконаноњ роботи, забезпечувати умови прац≥, ¤к≥ передбачен≥ законодавством про працю та зайн¤т≥сть, колективним договором ≥ трудовим договором (контрактом).

≈лементами ринку прац≥ Ї також попит на робочу силу та ѓѓ пропозиц≥¤. ѕопит може бути ≥ндив≥дуальним ≥ сукупним.

—укупний попит на робочу силу Ч це ринковий попит з боку вс≥х ф≥рм, орган≥зац≥й, представлених на ринку.

≤ндив≥дуальний попит на робочу силуЧ це попит окремого роботодавц¤ (п≥дприЇмц¤, ф≥рми). ¬≥н залежить в≥д:

Х попиту на продукц≥ю ф≥рми, тому що робоча сила необх≥дна ¤к виробничий ресурс дл¤ виробництва ≥нших товар≥в ≥ послуг, тобто попит на робочу силу залежить в≥д попиту на продукт ф≥рми, орган≥зац≥њ;

Х стану виробництва, зокрема, особливостей технолог≥чного процесу, розм≥р≥в ≥ ефективност≥ кап≥талу, ¤кий використовуЇтьс¤, метод≥в орган≥зац≥њ виробництва й прац≥ тощо;

Х ¤кост≥ прац≥, що визначаЇтьс¤ р≥внем осв≥ти, профес≥йн≥стю, продуктивн≥стю прац≥вника;

Х фонду зароб≥тноњ плати, ¤кий може роботодавець запропонувати дл¤ найманн¤ певноњ к≥лькост≥ прац≥вник≥в, оск≥льки чим б≥льший загальний розм≥р цього фонду, тим б≥льше найманих прац≥вник≥в може найн¤ти роботодавець, ≥ навпаки, чим вища зароб≥тна плата кожного прац≥вника, тим менша к≥льк≥сть њх за допомогою фонду зарплати буде найн¤та.

–егулюванн¤ попиту на робочу силу потребуЇ анал≥зу фактор≥в, ¤к≥ впливають на нього. «б≥льшенн¤ попиту можна дос¤гти шл¤хом його стимулюванн¤ через створенн¤ нових пост≥йних або тимчасових робочих м≥сць, розвиток нестандартних форм зайн¤тост≥, пр¤мих ≥нвестиц≥й у створенн¤ ≥ реконструкц≥ю робочих м≥сць. «ростанню попиту спри¤Ї також: упровадженн¤ п≥льгового оподаткуванн¤ й кредитуванн¤ дл¤ тих галузей ≥ рег≥он≥в, в ¤ких доц≥льно зб≥льшити к≥льк≥сть робочих м≥сць; застосуванн¤ пр¤мих виплат п≥дприЇмствам за кожного найн¤того прац≥вника, в≥дшкодуванн¤ п≥дприЇмству витрат, пов'¤заних ≥з пошуком, навчанн¤м та найманн¤м на роботу прац≥вник≥в.

¬одночас мають бути установлен≥ певн≥ юридичн≥ обмеженн¤ щодо зростанн¤ зайн¤тост≥, зокрема через наданн¤ можливост≥ ≥ндив≥дуального регулюванн¤ робочого часу, зн¤тт¤ обмежень щодо скороченн¤ к≥лькост≥ прац≥вник≥в, можливост≥ зв≥льненн¤ њх у раз≥ зменшенн¤ обс¤гу роб≥т.

ƒержава повинна економ≥чно за≥нтересовувати п≥дприЇмства брати участь у забезпеченн≥ зайн¤тост≥ менш конкурентоспроможних верств населенн¤, таких ¤к молодь, ≥нвал≥ди, ж≥нки з малими д≥тьми. ƒл¤ цього доц≥льно встановлювати п≥льги за плату до бюджету за використанн¤ робочоњ сили цих груп населенн¤, дотац≥њ дл¤ створенн¤ спец≥ал≥зованих робочих м≥сць, орган≥зац≥њ профнавчанн¤ тощо.

” раз≥ скороченн¤ попиту на робочу силу доц≥льна жорстк≥ша кредитна пол≥тика, встановленн¤ додаткового податку за використанн¤ прац≥ труд≥вник≥в, зменшенн¤ ≥нвестиц≥й тощо.

‘ормуванн¤ попиту на робочу силу зд≥йснюЇтьс¤ п≥д впливом таких фактор≥в: приросту величини трудових ресурс≥в, сп≥вв≥дношенн¤ зайн¤того ≥ Ќезайн¤того населенн¤, використанн¤ мало конкурентних груп населенн¤, особливостей пенс≥йного законодавства, а також кадровоњ пол≥тики на кожному п≥дприЇмств≥.

ѕропозиц≥¤ робочоњ сили характеризуЇ чисельн≥сть працездатних людей з урахуванн¤м њх стат≥, в≥ку, осв≥ти, профес≥њ, квал≥ф≥кац≥њ та ≥н.

—п≥вв≥дношенн¤ м≥ж попитом на робочу силу та њњ пропозиц≥Їю в ”крањн≥ св≥дчить про загостренн¤ ситуац≥њ на ринку прац≥. “риваЇ ст≥йка тенденц≥¤ до зростанн¤ пропозиц≥њ робочоњ сили та скороченн¤ попиту на нењ. Ќа початок 1998 р. на кожне в≥льне робоче м≥сце претендувало майже 20 ос≥б, або в 1,8 рази б≥льше н≥ж на початку 1997р.

 он'юнктура ринку Ч це сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ прац≥ на даний пер≥од, ¤ке визначаЇ ставки зароб≥тноњ плати на конкретн≥ види прац≥ та р≥вень зайн¤тост≥ населенн¤.

¬ид≥л¤ють три типи кон'юнктури:

Х трудодеф≥цитна, коли на ринку прац≥ спостер≥гаЇтьс¤ нестача пропозиц≥њ прац≥;

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤ та особливост≥ формуванн¤ ринку прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (1646 прочитано)