Ѕ≥олог≥¤ > Ѕ≥олог≥чн≥ основи адаптац≥њ людини до зм≥н ≥нтенсивност≥ д≥њ еколог≥чних фактор≥в

Ѕ≥олог≥чн≥ основи адаптац≥њ людини до зм≥н ≥нтенсивност≥ д≥њ еколог≥чних фактор≥в

јдаптац≥¤ Ч здатн≥сть живого орган≥зму пристосовуватис¤ до м≥н≠ливих умов навколишнього середовища, що виробилась у процес≥ еволюц≥йного розвитку. Ѕез адаптац≥њ неможливо було б п≥дтримувати нормальну життЇд≥¤≠льн≥сть орган≥зму, його пристосовуванн¤ до р≥зноман≥тних зм≥н на≠вколишнього середовища Ч кл≥матичних, погодних тощо. јдаптац≥¤ маЇ велике значенн¤ дл¤ орган≥зму людини ≥ вс≥х живих ≥стот, дозвол¤Ї не т≥льки переносити значн≥ зм≥ни в навколишньому середовищ≥, а й активно перебудовувати своњ ф≥з≥олог≥чн≥ функц≥њ, повед≥нку в≥дпов≥дно до цих зм≥н, школи випереджаючи њх. «авд¤ки адаптац≥њ п≥дтримуЇтьс¤ стал≥сть внутр≥шнього середовища орган≥зму ≥ в тому випадку, ¤кщо параметри де¤ких чинник≥в навколишнього середовища виход¤ть за меж≥ оптимальних. ѕроблема адаптац≥њ маЇ велике практичне значенн¤ зараз, коли людина освоюЇ нов≥ простори, працюЇ в шахтах, п≥д водою, в умовах космосу, коли в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтенсивна денатурац≥¤ навколишнього середовища, його забрудненн¤ продуктами д≥¤льност≥ людини, що вимагаЇ на≠пруженн¤ адаптац≥йних сил орган≥зму

¬≥дсутн≥сть подразник≥в або њх низький р≥вень може призводити до зниженн¤ резистентност≥ й адаптац≥йних можливостей орган≥зму. ¬≥дсутн≥сть св≥тлового подразника може призвести до атроф≥њ зоро≠вого анал≥затора, звукового Ч до атроф≥њ слухового анал≥затора. ¬≥дсутн≥сть мовного впливу (при вроджен≥й глухот≥) робить людину н≥мою.

Ћюдина, ¤ка пост≥йно знаходитьс¤ в оптимальних м≥крокл≥матичних умовах, забезпечена теплим житлом, од¤гом, ≥ншими благами цив≥≠л≥зац≥њ, в≥д≥рвана в≥д природи, захищена в≥д њњ подразних ≥ ушкоджу≠вальних чинник≥в, попадаючи в ц≥ умови, важче переносить вплив холоду та ≥нших подразник≥в навколишнього середовища. ” зв'¤зку з урбан≥зац≥Їю, автоматизац≥Їю виробничих процес≥в зараз значна ча≠стина населенн¤ знаходитьс¤ у стан≥ г≥подинам≥њ, мускульного голо≠ду, що призводить до детренованост≥ орган≥зму, негативно впливаЇ на стан серцево - судинноњ системи тощо.

Ќеспри¤тлив≥ зм≥ни в здоров'њ людини можуть виникати значно швидше, коли на орган≥зм д≥ють шк≥длив≥ чинники середовища (≥о≠н≥зуюче випром≥нюванн¤, перевантаженн¤, невагом≥сть, х≥м≥чн≥ ре≠човини), до ¤ких у процес≥ еволюц≥њ не виробились захисно-пристосувальн≥ механ≥зми. —оц≥ально обумовлен≥ елементи навколишнього середовища ( важка, напружена прац¤, њњ нерац≥ональний режим, умови робочоњ зони, житла, харчуванн¤, матер≥альна забезпечен≥сть, р≥вень осв≥ти та культури, соц≥ально Ц правове положенн¤), так само ¤к ≥ природн≥ чинники, впливаючи на руш≥йн≥ сили здоровТ¤, можуть п≥двищувати чи знижувати його р≥вень.

Ѕ≥олог≥чн≥ адаптивн≥ ритми людини ( зовн≥шн≥ та внутр≥шн≥), њх роль у забезпеченн≥ здатност≥ орган≥зму до п≥дтриманн¤ сталост≥ внутр≥шнього середовища ≥ пристосуванн¤ до зм≥н довк≥лл¤.

Ѕ≥олог≥чн≥ ритми, або б≥оритми, - це регул¤рн≥ к≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥ зм≥ни життЇвих процес≥в що в≥дбуваютьс¤ на вс≥х р≥вн¤х житт¤ Ц молекул¤рному, кл≥тинному, тканинному органному, орган≥змовому, попул¤ц≥йному ≥ б≥осферному. ¬ивченн¤ б≥оритм≥чних процес≥в спри¤ло створенню новоњ науковоњ дисципл≥ни - хроноб≥олог≥њ (в≥д грец. хронос - час), ¤ка вивчаЇ процеси життЇд≥¤льност≥ й повед≥нку орган≥зм≥в, а також њхн≥й взаЇмозв'¤зок ≥з впливами довк≥лл¤.

–озр≥зн¤ють зовн≥шн≥ та внутр≥шн≥ б≥оритми ƒо внутр≥шн≥х б≥оритм≥в в≥днос¤ть, наприклад, ритм диханн¤, серцебитт¤, травленн¤, вид≥ленн¤. «овн≥шн≥ б≥оритми пов'¤зан≥ з розташуванн¤м «емл≥ в косм≥чному простор≥, њњ обертанн¤м навколо своЇњ ос≥ та навколо —онц¤. Ѕ≥оритми мають р≥зну пер≥одичн≥сть: частки секунди, секунди, хвилини, добу, м≥с¤ць, р≥к, певну к≥льк≥сть рок≥в.

“епер б≥оритм≥чн≥сть визнано одн≥Їю з основних властивостей ус≥х живих ≥стот. ¬она Ї важливим ме≠хан≥змом регул¤ц≥њ функц≥й, що забезпечуЇ здатн≥сть орган≥зм≥в до п≥дтриманн¤ сталост≥ внутр≥шнього се≠редовища ≥ пристосуванн¤ до зм≥н довк≥лл¤. ѕрот¤≠гом сотень м≥льйон≥в рок≥в еволюц≥њ тривав процес пристосуванн¤ до них, виробл¤лис¤ ритм≥чн≥ процеси життЇд≥¤льност≥.

Ќайб≥льше вивчен≥ добов≥ б≥оритми, пов'¤зан≥ з обертанн¤м «емл≥ навколо своЇњ ос≥. як ≥ вс≥ адап≠тац≥йн≥ системи орган≥зму, вони склалис¤ в процес≥ еволюц≥њ. Ђћетрономомї цього б≥оритму Ї г≥потала≠мус. Ќайпрост≥ший приклад б≥оритм≥в характеризуЇ коливанн¤ р≥вн≥в процес≥в життЇд≥¤льност≥: максимальна активн≥сть ≥ працездатн≥сть уранц≥ (8-ма - 12-та год.), м≥н≥мальн≥ - у середин≥ дн¤ (12-та - 16-та год.); другий максимум - увечер≥ (16-та -22-га год.), а найвиражен≥ша м≥н≥мальна активн≥сть - уноч≥ й на початку ранку (22-га - 8-ма год.) “ож будь-¤к≥ штучн≥ порушенн¤ звичних ритм≥в призвод¤ть до перевтоми орган≥зму.

Ќайважлив≥ший добовий ритм людини - це чергу≠ванн¤ сну ≥ неспанн¤. —ередн¤ тривал≥сть сну - не менше семи годин. ”т≥м, сп≥вв≥дношенн¤ сну ≥ не≠спанн¤ дуже ≥ндив≥дуальне. ” народ≥ людей розпод≥л¤ють на Ђжайворонк≥вї та Ђсовї. Ђ∆айворонкиї - це т≥, хто рано прокидаютьс¤ ≥ рано л¤гають спати. Ђ—овиї, навпаки, спати л¤гають п≥зно ≥ просинаютьс¤ теж п≥зн≥ше. Ђ∆айворонкиї - бадьор≥, життЇрад≥сн≥, енерг≥йн≥ в перш≥й половин≥ дн¤, Ђсовиї - у друг≥й Ћюдей, активн≥сть ¤ких не маЇ ч≥тко вираженоњ залежност≥ в≥д пер≥оду доби, ≥нод≥ називають Ђголубамиї.

—тан орган≥зму людини залежить в≥д њњ внутр≥ш≠нього б≥оритму. ѕрот¤гом доби б≥льш≥сть ф≥з≥олог≥ч≠них процес≥в пер≥одично коливаЇтьс¤. ¬≥домо близько 300 функц≥й ≥з добовою пер≥одичн≥стю. –≥зн≥ функц≥њ орган≥зму мають неоднаковий ритм ≥нтенсивност≥. ¬становлено, що ритм≥чно зм≥нюЇтьс¤ температура т≥ла людини. ” денн≥ години вона п≥двищена (њњ мак≠симальне значенн¤ припадаЇ на 18 годину), а вноч≥ знижуЇтьс¤ (њњ м≥н≥мальне значенн¤ припадаЇ на час м≥ж першою годиною ноч≥ й п'¤тою годиною ранку. ’оча сучасна людина ≥ створила навколо себе штучне температурне середовище, температура њњ т≥ла прот¤гом доби коливаЇтьс¤, ¤к ≥ багато рок≥в тому. ÷е повТ¤зано з тим, що вдень обм≥н речовин ≥нтенсивн≥ший, що зумовлюЇ п≥двищенн¤ активност≥ орган≥зму. ƒобовий ритм температури т≥ла досить сталий.

ѕри патолог≥чних станах орган≥зму ба≠гато його ритм≥в порушуЇтьс¤.

≤нтенсивн≥сть б≥льшост≥ ф≥з≥олог≥чних процес≥в п≥двищуЇтьс¤ вранц≥ й знижуЇтьс¤ вноч≥. ÷≥ дан≥ сл≥д враховувати, плануючи режим дн¤. ¬ивченн¤ б≥олог≥чних ритм≥в даЇ змогу людин≥ виробити найспри¤тлив≥ший режим прац≥ й в≥дпочинку.

ƒобов≥ б≥оритми контролюютьс¤ Ђб≥олог≥чним го≠динникомї - це пристосувальний механ≥зм, що забезпечуЇ здатн≥сть живих орган≥зм≥в ор≥Їнтуватис¤ в час≥. ¬≥н ірунтуЇтьс¤ на строго пер≥одичних ф≥зико-х≥м≥чних процесах, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в орган≥зм≥. «авд¤ки Ђб≥олог≥чному годинников≥ї орган≥зми ор≥Їн≠туютьс¤ щодо пер≥оду доби (спок≥й або активн≥сть тва≠рин вдень, вноч≥, в темр¤в≥, добов≥ ритми руху рослин, ритм≥чн≥сть под≥лу кл≥тин у людини тощо), зм≥ни пори року (лин¤нн¤ тварин, листопад у рослин).

«асоби п≥двищенн¤ адаптац≥йних можливостей орган≥зму.

 ожна людина повинна спри¤ти п≥двищенню витривалост≥ свого орган≥зму. ќдн≥Їю з необх≥дних умов дл¤ цього Ї вчасне ≥ рац≥ональне харчуванн¤. Ќестача або надлишок њж≥, порушенн¤ сп≥вв≥дношенн¤ поживних речовин у рац≥он≥ знижують оп≥рн≥сть орган≥зму та його здатн≥сть до адаптац≥њ.

≤ншою, не менш важливою умовою нормального функц≥онуванн¤ орган≥зму Ї чергуванн¤ режиму сну та активност≥, прац≥ ≥ в≥дпочинку.

јле особливу роль у п≥двищенн≥ адаптац≥йних можливостей орган≥зму в≥д≥грають ф≥зичне тренуванн¤ ≥ загартовуванн¤. –егул¤рн≥ ф≥зичн≥ вправи Ї найефективн≥шим засобом п≥двищенн¤ оп≥рност≥ орган≥зму хворобам та неспри¤тливим впливам довк≥лл¤. Ћюдина, ¤ка займаЇтьс¤ спортом ( не зловживаючи ф≥зичними навантаженн¤ми, не перевтомлюючись, гармон≥йно п≥двищуючи активн≥сть ус≥х систем орган≥зму) набуваЇ високого р≥вн¤ витривалост≥. –ухова активн≥сть позитивно впливаЇ на життЇд≥¤льн≥сть орган≥зму, зокрема на збалансован≥сть метабол≥зму, активац≥ю

вегетативних систем ( кровооб≥гу, диханн¤), формуванн¤ нервових механ≥зм≥в керуванн¤ процесами, розвиток орган≥зму в ц≥лому. «авд¤ки тренованост≥ полегшуЇтьс¤ становленн¤ адаптац≥йних реакц≥й орган≥зму до екстремальних умов.

«агартовуванн¤ Ц це комплекс метод≥в ц≥леспр¤мованого п≥двищенн¤ функц≥ональних резерв≥в орган≥зму та його оп≥рност≥ до неспри¤тливоњ д≥њ фактор≥в довк≥лл¤.  ласичним прикладом загартовуванн¤ Ї поступове звиканн¤ до низькоњ температури ( водн≥ процедури, зар¤дка на св≥жому пов≥тр≥). ‘≥з≥олог≥чною основою загартуванн¤ Ї тренуванн¤ адаптац≥йних систем в орган≥зм≥, а саме блокуванн¤ ФподразникаФ. “ерморецептори, ¤к≥ пост≥йно п≥ддаютьс¤ д≥њ низькоњ температури, наст≥льки знижують свою чутлив≥сть до холоду, що, наприклад, дл¤ людини, ¤ка купаЇтьс¤ в ополонц≥, вже не страшн≥ н≥ прот¤ги, н≥ перебуванн¤ п≥д дощем. ” процес≥ загартуванн¤ низькими температурами в≥дбуваЇтьс¤ збалансован≥сть теплоутворенн¤ ≥ теплов≥ддач≥. ќсобливо ефективне загартовуванн¤ при чергуванн≥ д≥њ низьких ≥ високих температур, хоча саме низьк≥ температури Ї пров≥дними у формуванн≥ п≥двищенн¤ оп≥рност≥ орган≥зму.

ƒ≥¤льн≥сть людини, особливий еколог≥чний фактор та њњ вплив на навколишнЇ середовище.

≈волюц≥¤ привела до виникненн¤ людського сусп≥льства, ¤ке з наро≠стаючою силою почало впливати на навколишнЇ середовище ≥ на «емлю в ц≥лому. —початку цей вплив част≥ше всього носив негатив≠ний характер. Ѕездумне вирубуванн¤ л≥с≥в по берегах водойм, роз≠орюванн¤ р≥чкових заплав приводило до обм≥л≥нн¤ њх, замулюванн¤, пересиханн¤, утворенн¤ ¤р≥в, в≥тровоњ ероз≥њ. ѕроте, прот¤гом велико≠го пром≥жку людськоњ ≥стор≥њ ц≥ впливи людей носили м≥сцевий, ло≠кальний характер. Ћише за останн≥ 100 рок≥в вплив людей на навколишнЇ середовище зр≥с у тис¤чу раз≥в ≥ прийн¤в глобальний характер ÷е пов'¤зано ¤к з р≥зким зростанн¤м чисельност≥ людей (Ђдемограф≥чний вибухї), так ≥ з науково-техн≥чною революц≥Їю.

1	2

Ќазва: Ѕ≥олог≥чн≥ основи адаптац≥њ людини до зм≥н ≥нтенсивност≥ д≥њ еколог≥чних фактор≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (2110 прочитано)