ћакроеконом≥ка > —утн≥сть макроеконом≥чного регулюванн¤ ринку

розробленн¤ та реал≥зац≥¤ науково-технолог≥чноњ, ≥нвестиц≥йноњ та соц≥альноњ пол≥тики;

ф≥нансуванн¤ фундаментальних досл≥джень у галуз≥ сусп≥льних, природничих ≥ техн≥чних наук за рахунок бюджетних кошт≥в ≥ кредит≥в;

економ≥чний захист власних пр≥оритетних виробництв;

розробленн¤ рег≥ональноњ пол≥тики; ф≥нансуванн¤ заход≥в соц≥альне та культурноњ пол≥тики;

пом'¤кшенн¤ впливу кризових ¤вищ; соц≥альний захист населенн¤;

виробленн¤ вимог з охорони навколишнього середовища та його в≥дтворенн¤;

захист особи, п≥дприЇмництва, ≥нтерес≥в держави, майнових та ≥нших прав громад¤н; орган≥зац≥¤ ≥нвестиц≥йноњ д≥¤льност≥.

Ќа перех≥дний пер≥од до ринку до цих функц≥й додаЇтьс¤: фор≠муванн¤ ≥нститут≥в державного регулюванн¤, створенн¤ ≥нфраструктури й умов функц≥онуванн¤ ринку.

‘ункц≥њ та завданн¤ державного регулюванн¤ економ≥ки суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ на перех≥дний пер≥од до ринку ≥ на пер≥од сформованих ринкових в≥дносин.

Ќа сучасному етап≥ основними завданн¤ми державних орган≥в управл≥нн¤ в ”крањн≥ Ї:

створенн¤ умов дл¤ зайн¤тост≥ працездатного населенн¤ ≥ забез≠печенн¤ соц≥ального захисту громад¤н;

охорона навколишнього середовища та забезпеченн¤ рац≥онального природокористуванн¤;

формуванн¤ ф≥нансово-бюджетноњ пол≥тики та њњ реал≥зац≥¤;

кредитно-грошове регулюванн¤, контроль за грошовим об≥гом; проведенн¤ ц≥новоњ пол≥тики;

зд≥йсненн¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ та орган≥зац≥¤ м≥жур¤дових в≥дносин, створенн¤ державного валютного фонду; Ђрозвиток м≥сцевого самовр¤дуванн¤;

розм≥щенн¤ державних замовлень на виробництво продовольства, товар≥в та послуг, що ф≥нансуютьс¤ з держбюджету;

управл≥нн¤ виробництвом електроенерг≥њ, розвитком енергетичноњ бази ”крањни та забезпеченн¤ нею народногосподарських потреб;

орган≥зац≥¤ внутр≥шньодержавних комун≥кац≥йних мереж ≥ шл¤х≥в сполучень (зал≥зничний, автомоб≥льний, морський, р≥чковий, пов≥тр¤ний транспорт), ≥нженерних комун≥кац≥й (трубопроводи, л≥н≥њ електромереж, кабельн≥ мереж≥) та њх комутац≥¤ у м≥жнародну систему;

зд≥йсненн¤ заход≥в щодо конверс≥њ;

реал≥зац≥¤ програм роздержавленн¤, приватизац≥њ власност≥;

державна п≥дтримка п≥дприЇмництва, стимулюванн¤ конкуренц≥њ; виробленн¤механ≥зм≥в та ефективно д≥ючих структур захисту державного ринку;

стимулюванн¤ модерн≥зац≥њ технолог≥њ, ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ ;

забезпеченн¤ найрац≥ональн≥шого використанн¤ земельних ре≠сурс≥в;

забезпеченн¤ належного р≥вн¤ проф≥лактики та охорони здоров'¤, безкоштовного л≥кувацн¤ хворих у державних медичних закладах;

безкоштовне забезпеченн¤ дос¤гненн¤ достатнього м≥н≥муму за≠гальноњ та спец≥альноњ осв≥ти в державних школах ≥ спец≥альних на≠вчальних закладах;

јнал≥з економ≥чноњ ситуац≥њ в ”крањн≥ та практика державного регулюванн¤ у крањнах з розвинутою економ≥кою св≥дчить, що до складу основних елемент≥в державного регулюванн¤ ринку включають: правове ≥ адм≥н≥стративне регулюванн¤, ц≥льов≥ комплексн≥ програми, державне п≥дприЇмництво, ≥ндикативне плануванн¤, стратег≥чне плануванн¤, бюд≠жетно-ф≥нансове, грошово-кредитне та ц≥нове регулюванн¤, структур≠но-≥нвестиц≥йну, галузеву, науково-техн≥чну, соц≥альну пол≥тику

ƒержавне регулюванн¤ грунтуЇтьс¤ на певн≥й систем≥ засоб≥в впливу на ринок, њх можна розд≥лити на дв≥ велик≥ групи: засоби пр¤мого державного впливу (державне замовленн¤ ≥ л≥м≥ти, ф≥нансуванн¤ ц≥льових комплексних програм ≥ де¤ких галузей з де≠ржавного бюджету ≥ т.≥н.) та засоби опосередкованого впливу (подат≠ки, субсид≥њ, ц≥ни тощо).

ƒержавне регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ державними органами республ≥ки.(≥нспекц≥њ,ЌЅ”,м≥н≥стерства)

ќб'Їктами державного регулюванн¤, ринку Ї сфера п≥д≠приЇмництва, ≥нфраструктура ринку, некомерц≥йна сфера д≥¤льност≥. ¬заЇмод≥¤ суб'Їкту та об'Їкта в процес≥ державного регулюванн¤ залежить в≥д прийн¤тоњ в держав≥ м≥ри втручанн¤ њњ в економ≥ку, але будь-¤кому випадку маЇ грунтуватис¤ на вимогах об'Їктивних еко≠ном≥чних закон≥в, стимулювати (а не стримувати) розвиток п≥д≠приЇмництва.

ѕараметри регулюванн¤ ринку мають певн≥ меж≥, визначен≥ са≠мою його природою. –инок не Ї пасивним середовищем, ¤ке автоматично зм≥нюЇтьс¤ п≥д тиском зовн≥, в≥н сприймаЇ державн≥ заходи лише там ≥ тод≥, коли вони коригують (а не ≥гнорують) мотиви ринкових агент≥в. —в≥това практика про≥люструвала певн≥ недол≥ки надм≥рного втручанн¤ держави в економ≥ку. ѕосиленн¤ державного втручанн¤ в економ≥ку пригн≥чуЇ ≥н≥ц≥ативу ринку. ƒержава, ¤к ≥ ≥нш≥ господарськ≥ агенти, не застрахована в≥д помилок й прорахунк≥в.

” цьому зв'¤зку основними принципами створенн¤ системи дер≠жавного регулюванн¤ економ≥ки в ”крањн≥ Ї так≥:

розумноњ достатност≥ Ч держав≥ переп≥дпор¤дковуютьс¤ т≥льки т≥ економ≥чн≥ функц≥њ, ¤к≥ н≥ за ¤ких умов не можуть виконувати нижчесто¤щ≥ ланки господарськоњ системи (виробники та ≥нш≥ суб'Їкти рин≠кових в≥дносин) внасл≥док обмеженоњ компетентносг≥;

адекватност≥ Ч система державних регул¤тор≥в економ≥ки та си≠стеми њх застосуванн¤ мають в≥дбивати реально ≥снуючий стан соц≥ально-економ≥чного розвитку;

поступовост≥ Ч командно-адм≥н≥стративн≥ регул¤тори зам≥ню≠ютьс¤ економ≥чними у м≥ру того, ¤к дл¤ цього створюютьс¤ об'Їктивн≥ умови у вигл¤д≥ процес≥в роздержавленн¤, демонопол≥зац≥њ, привати≠зац≥њ, стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки, створенн¤ ринковоњ ≥нфраструктури.

ќсновна л≥тература: ј.‘.ћельник Уƒержавне регулюванн¤ економ≥киФ : 1994р ст 4-20.

“.√ ћорозова ј.¬. ѕикулькин Ђ√осударственное регулированиеэкономики и социальный

комплексї ћ: 1997 ст 3-25.

1	2

Ќазва: —утн≥сть макроеконом≥чного регулюванн¤ ринку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-01 (683 прочитано)