Ѕ≥олог≥¤ > Ѕудова рослини.  ор≥нь, паг≥н, стебло

Ѕудова рослини.  ор≥нь, паг≥н, стебло

 ор≥нь Ч вегетативний орган з необмеженим ростом, ¤кий забезпечуЇ закр≥пленн¤ рослин у субстрат≥, погли≠нанн¤ ≥ транспорт води та розчинених у н≥й м≥неральних речовин та продукт≥в життЇд≥¤льност≥ ірунтових м≥кро≠орган≥зм≥в ≥ корен≥в ≥нших рослин, первинний синтез орга≠н≥чних речовин, вид≥ленн¤ в грунт продукт≥в обм≥ну речо≠вин ≥ вегетативне розмноженн¤.

ѕо¤ва корен¤ в процес≥ еволюц≥њ рослин Ч важливий ароморфоз, одне з пристосувань до житт¤ на суходол≥. ¬пер≠ше справжн≥ корен≥ з'¤вл¤ютьс¤ у папоротепод≥бних. ѕот≥м у кв≥ткових рослин завд¤ки ≥д≥оадаптац≥¤м фор≠муютьс¤ р≥зн≥ типи корен≥в, здатних виконувати додат≠ков≥ функц≥њ. “ак, у де¤ких рослин у корен¤х в≥дкладаЇтьс¤ запас поживних речовин, що зумовлюЇ њх потовщенн¤, ут≠воренн¤ коренеплод≥в (морква, редиска, бур¤ки) або коре≠невих бульб (жоржини, пш≥нка).  орен≥ еп≥ф≥тних рослин (використовують ≥нш≥ рослини ¤к субстрат, але не парази≠тують на них: орх≥дењ, мохи, лишайники) можуть нагро≠маджувати воду. ” троп≥чних дерев, що живуть на грун≠тах, б≥дних на кисень, або на болотах, утворюютьс¤ дихальн≥ корен≥ Ч пневматофори (мангров≥), що ростуть угору; вони п≥д≥ймаютьс¤ над поверхнею субстрату ≥ забезпечують диханн¤. ’одульн≥ корен≥ утворюютьс¤ на надземних па≠гонах, закр≥плюютьс¤ в грунт≥ ≥ м≥цно утримують рослину (ф≥кус-бань¤н, кукурудза). ƒе¤к≥ рослини-паразити (пови≠тиц¤) або нап≥впаразити (омела) утворюють корен≥-присоски. ” витких ≥ лаз¤чих рослин формуютьс¤ ч≥пк≥ пов≥тр¤н≥ корен≥ (плющ). ” багатьох (близько 90 %) кв≥ткових рос≠лин корен≥ вступають у симб≥оз з грибами, утворюючи м≥ко≠ризу, або з бактер≥¤ми, утворюючи бактер≥оризу. ћ≥кро-орган≥зми-симб≥онти вход¤ть до складу ризосфери Ч ірун≠тового шару завтовшки 2Ч3 мм, що прил¤гаЇ до корен≥в рослин. —купченн¤ великоњ к≥лькост≥ гриб≥в ≥ бактер≥й у ризосфер≥ пов'¤зане з вид≥ленн¤м корен¤ми речовин, ¤ки≠ми живл¤тьс¤ ц≥ м≥кроорган≥зми.

«ародок корен¤ закладаЇтьс¤ одночасно з брунькою в за≠родку нас≥нини ≥ називаЇтьс¤ зародковим коренем. ѕ≥д час проростанн¤ нас≥нини цей кор≥нь перетворюЇтьс¤ на голов≠ний, або первинний, кор≥нь, здатний до галуженн¤. ѕаралельно з ростом на ньому з'¤вл¤ютьс¤ б≥чн≥ корен≥ першого пор¤д≠ку, ¤к≥, в свою чергу, дають корен≥ другого пор¤дку, на них виникають корен≥ третього пор¤дку ≥ т. д.  р≥м головного ≥ б≥чних корен≥в у рослин утворюютьс¤ й додатков≥ корен≥, ¤к≥ формуютьс¤ на стеблах, листках, але не на корен≥.

—укупн≥сть ус≥х цих корен≥в (головного, б≥чних р≥зних пор¤дк≥в та додаткових) утворюЇ кореневу систему. «а формою розр≥зн¤ють два типи кореневих систем: стриж≠неву ≥ мичкувату. —трижнева маЇ добре вираже≠ний головний кор≥нь, ¤кий займаЇ в грунт≥ вертикальне положенн¤; в≥д нього в≥дход¤ть б≥чн≥ корен≥, що розм≥щу≠ютьс¤ в грунт≥ рад≥ально. ¬она трапл¤Їтьс¤ у б≥льшоњ час≠тини дводольних рослин.

” мичкуватоњ системи вс≥ корен≥ майже однаков≥ за розм≥рами, за походженн¤м це додатков≥ корен≥, ¤к≥ пуч≠ком ростуть в≥д основи стебла. ћичкувата коренева сис≠тема формуЇтьс¤ п≥д час кущ≥нн¤. ѕри цьому на п≥дземн≥й частин≥ стебла утворюЇтьс¤ вузол кущ≥нн¤, з ¤кого розви≠ваютьс¤ додатков≥ корен≥, що й веде до утворенн¤ мичку≠ватоњ кореневоњ системи. “ака система характерна дл¤ б≥льшост≥ однодольних рослин.

¬≥дм≥нност≥ м≥ж цими двома основними кореневими системами ви¤вл¤ютьс¤ вже п≥д час проростанн¤ нас≥нн¤. ” дводольних рослин ≥з зародка нас≥нини проростаЇ один кор≥нець, ¤кий пот≥м стаЇ головним коренем. ” однодоль≠них рослин найчаст≥ше проростаЇ к≥лька кор≥нц≥в. ѕот≥м њхн≥й р≥ст припин¤Їтьс¤ ≥ на п≥дземн≥й частин≥ стебла формуЇтьс¤ мичка додаткових корен≥в.

™ рослини (багато серед трав'¤нистих дводольних), ¤к≥ мають зм≥шану кореневу систему (у них одночасно функ≠ц≥онують головний, б≥чн≥ ≥ додатков≥ корен≥).

 ор≥нь росте своЇю верх≥вкою, заглиблюючись у нижн≥ шари грунту. ” раз≥ пошкодженн¤ к≥нчика головного ко≠рен¤ починаЇтьс¤ посилений р≥ст його б≥чних в≥дгалужень. ÷ю властив≥сть корен¤ використовують при вирощуванн≥ розсади культурних рослин ≥з стрижневим коренем. ” молодих рослин в≥дщипують к≥нчик головного корен¤, що припин¤Ї його р≥ст у довжину ≥ спричинюЇ р≥ст б≥чних ≥ додаткових корен≥в у верхньому, найродюч≥шому шар≥ грунту. ѕ≥сл¤ в≥дщипуванн¤ частини головно≠го корен¤ розсаду висаджують на пост≥йне м≥сце зростан≠н¤ за допомогою загостреного к≥лочка Ч п≥нетки, зв≥дси цей процес д≥став назву п≥к≥руванн¤.

ћорфолог≥¤ корен≥в, глибина ≥ ширина њх проникненн¤ в грунт залежать в≥д виду рослин, умов њх ≥снуванн¤, ме≠тод≥в штучного впливу на р≥ст рослин. «а об'Їмом коре≠нев≥ системи рослин завжди б≥льш≥, н≥ж њхн≥ надземн≥ ча≠стини.

ѕаг≥н. ” процес≥ еволюц≥њ паг≥н сформувавс¤ ¤к ком≠плексний орган, пристосований дл¤ ефективного фотосин≠тетичного процесу, трансп≥рац≥њ, утворенн¤ репродуктив≠них орган≥в (споранг≥њв, шишок, кв≥ток), опорноњ та транс≠портноњ функц≥й. ѕри цьому в≥дбувалос¤ в≥докремленн¤ осьовоњ стебловоњ структури з в≥дгалуженн¤ми ≥ форму≠ванн¤м плоских б≥чних вирост≥в з обмеженим ростом Ч листк≥в, ¤к≥ забезпечили зб≥льшенн¤ контакт≥в рослин з пов≥тр¤ним середовищем ≥ поглинанн¤ св≥тловоњ енерг≥њ. ’арактерною структурною особлив≥стю типового пагона вищих рослин Ї на¤вн≥сть на ньому бруньок Ч зачатко≠вих пагон≥в, ¤к≥ здатн≥ тривалий час збер≥гати життЇ≠здатн≥сть меристем ≥ забезпечувати захист њх в≥д неспри≠¤тливих зовн≥шн≥х вплив≥в. ќтже, кор≥нь ≥ паг≥н р≥вноц≥нн≥ за рангом органи рослини. ¬насл≥док галуженн¤ вони утворюють надземн≥ ≥ п≥дземн≥ системи, ¤к≥ захоплюють життЇвий прост≥р. —тебла, листки ≥ бруньки е залежними частинами складного органа Ч пагона.

¬раховуючи все сказане вище, при подальшому виклад≥ анатом≥чного матер≥алу ми вживатимемо терм≥н "стебло" лише у розум≥нн≥ його ¤к осьовоњ частини пагона.

—тебло ¤к осьова частина пагона зд≥йснюЇ зв'¤зок ус≥х частин рослини, зб≥льшуЇ њњ поверхню за рахунок галу≠женн¤, утворюЇ ≥ несе на соб≥ бруньки ≥ листки, забезпечуЇ транспорт води, м≥неральних та орган≥чних речовин, веге≠тативне розмноженн¤ ≥ фотосинтез, запасаЇ поживн≥ речо≠вини. ѕор≥вн¤но з коренем паг≥н рослини маЇ складн≥шу будову, оск≥льки в≥н на ранн≥х етапах розвитку розчлено≠вуЇтьс¤ на спец≥ал≥зован≥ частини ≥ складаЇтьс¤ з ос≥ та листк≥в, що розташован≥ на ньому. —тебла без листк≥в, хоча б зародкових або рудиментарних, ¤к ≥ листки без стебла, хоча б укороченого, утворюватис¤ не можуть. —тебло за оптимальних умов росте пост≥йно, даючи б≥чн≥ в≥дгалужен≠н¤ ≥ зб≥льшуючи листкову поверхню.

ѕерший (головний) паг≥н розвиваЇтьс¤ ≥з бруньки за≠родка нас≥нини. Ќа пагон≥ вид≥л¤ютьс¤ вузли ≥ м≥жвузл¤. ¬узол Ч це м≥сце прикр≥пленн¤ листк≥в до стебла. ћ≥жвуз≠л¤ Ч в≥дстань м≥ж сус≥дн≥ми вузлами. «азвичай на пагон≥ к≥лька, ≥нод≥ багато вузл≥в ≥ м≥жвузл≥в, вони повторюютьс¤ вздовж ос≥ пагона. ћ≥жвузл¤ можуть бути довгими, тод≥ паг≥н називають видовженим (ростовим); вкорочений паг≥н маЇ коротк≥ м≥жвузл¤. Ќа стеблах де¤ких рослин з дуже короткими м≥жвузл¤ми зближен≥ листки утворюють при≠кореневу розетку (кульбаба, морква). ѕлодов≥ дерева ≥ кущ≥ утворюють обидва типи пагон≥в: вкорочен≥ з малим приростом Ч "плодушки", на ¤ких формуютьс¤ кв≥тки, зго≠дом плоди, ≥ видовжен≥, ¤к правило, безпл≥дн≥. Ќайдовш≥ м≥жвузл¤ бувають у л≥ан.

 ут м≥ж листком ≥ стеблом називають листковою па≠зухою. ¬ пазус≥ листка розм≥щуютьс¤ бруньки Ч харак≠терний утв≥р стебла Ч зачатки нових пагон≥в, ¤к≥ виника≠ють у певному пор¤дку на ос≥. ¬они забезпечують тривале наростанн¤ пагона та його галуженн¤. –озр≥зн¤ють брунь≠ки за м≥сцем њх розташуванн¤ (пазушн≥, верх≥вков≥) та за функц≥ональним призначенн¤м (вегетативн≥, кв≥тков≥, спл¤ч≥, додатков≥). ¬ерх≥вков≥ бруньки розм≥щен≥ на вер≠х≥вках стебла та його б≥чних в≥дгалужень. «овн≥ бруньки захищен≥ лусками (видозм≥нен≥ листки). ” зимуючих бру≠ньок зовн≥шн≥ луски щ≥льн≥, шк≥р¤ст≥, можуть вкриватис¤ кутикулою або клейкими смол¤нистими речовинами. ѕ≥д лусками знаходитьс¤ вкорочений зародковий паг≥н з т≥сно зближеними зачатковими листками, ¤к≥ вкривають тв≥рну тканину конуса наростанн¤. ” пазухах зачатк≥в нижн≥х листк≥в Ї зачатки пазушних бруньок, з ¤ких розвивають≠с¤ б≥чн≥ пагони.

” дерев ≥ кущ≥в пазушн≥ бруньки бувають ростовими (вегетативними), ≥з зачатками листк≥в ≥ стебла, ≥ кв≥ткови≠ми ≥з зачатками кв≥ток або суцв≥ть, њх можна розр≥знити за формою: ростов≥ Ч видовжен≥, ≥з загостреною верх≥в≠кою, а кв≥тков≥ Ч округл≥ й б≥льш≥.

ƒе¤к≥ пазушн≥ бруньки можуть залишатис¤ у стан≥ спо≠кою невизначено довго. ÷е спл¤ч≥ бруньки. ¬они розвива≠ютьс¤ ≥ дають пагони в раз≥ пошкодженн¤ верх≥вкових бруньок, зламуванн¤ стебла над ними.

¬ажливим е формуванн¤ додаткових бруньок, ¤к≥ за≠кладаютьс¤ на стеблах, листках, корен¤х ≥ забезпечують вегетативне розмноженн¤ кв≥ткових рослин.

–≥ст стебла у висоту забезпечуЇ верх≥вкова брунька, або брунька зародка нас≥нини.  л≥тини тв≥рноњ тканини кону≠са наростанн¤ пост≥йно д≥л¤тьс¤. ” процес≥ под≥лу утворю≠ютьс¤ нов≥ зачатки листк≥в ≥ бруньок. ѕ≥сл¤ под≥лу кл≥ти≠ни ростуть, внасл≥док чого видовжуютьс¤ м≥жвузл¤ ≥ все стебло. ” м≥ру в≥ддаленн¤ в≥д конуса наростанн¤ здатн≥сть кл≥тин до под≥лу зменшуЇтьс¤ ≥ починаЇтьс¤ диференц≥а≠ц≥¤ њх, що супроводжуЇтьс¤ утворенн¤м основних тканин.

ћожливий також ≥нший шл¤х росту стебла: вставний, або ≥нтеркал¤рний. ” цьому раз≥ тв≥рна тканина розд≥ле≠на д≥л¤нками кл≥тин, здатних до под≥лу. ƒ≥л¤нка под≥лу розм≥щена зазвичай в основ≥ м≥жвузл≥в. “акий р≥ст ха≠рактерний дл¤ злакових.

¬идозм≥ни пагон≥в.  р≥м основноњ функц≥њ, про ¤ку вже йшлос¤, пагони виконують низку додаткових функц≥й, пов'¤заних з њх видозм≥нами (метаморфозами), ¤к≥ виникли в процес≥ пристосувальноњ еволюц≥њ. ÷е ву≠сики Ч довг≥ тонк≥ пагони з редукованими листками. ¬усиками (виноград, ог≥рок та ≥нш≥ рослини з лаз¤чими або повзучими стеблами) рослини прикр≥плюютьс¤ до р≥зних предмет≥в.  олючки Ч вкорочен≥ пагони без листк≥в, ўо захищають рослину в≥д поњданн¤ тваринами (гл≥д, дика ¤блун¤). ¬усики ≥ колючки Ч це видозм≥ни надземного пагона. ¬они розм≥щуютьс¤ в пазухах листк≥в або на лист≠ковому вузл≥ навпроти листка, що св≥дчить про стеблове походженн¤ њх.

1	2

Ќазва: Ѕудова рослини.  ор≥нь, паг≥н, стебло
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-07 (2178 прочитано)