ћаркетинг > ’арактеристика базових категор≥й кер≥вництва, впливу влади ≥ л≥дерства

’арактеристика базових категор≥й кер≥вництва, впливу влади ≥ л≥дерства

ѕлан

1. ѕќЌя““я ѕ–ќ ¬Ћјƒ” “ј  ≈–≤¬Ќ»÷“¬ќ, ѓ’ ¬ѕЋ»¬ Ќј ƒ≤яЋ№Ќ≤—“№

2. ’ј–ј “≈–»—“» ј √ќЋќ¬Ќ»’ —“»Ћ≤¬ ¬ѕЋ»¬”

3. —’ќ∆ќ—“≤ “ј –ќ«Ѕ≤∆Ќќ—“≤ ¬ѕЋ»¬≤¬ ¬Ћјƒ», Ћ≤ƒ≈–—“¬ј “ј  ≈–≤¬Ќ»÷“¬ј

ѕон¤тт¤ про владу та кер≥вництво,

њх вплив на д≥¤льн≥сть

ƒо базових категор≥й кер≥вництва звичайно в≥днос¤ть так≥ ¤к л≥дерство та владу.

Ћ≥дерство Ч це процес впливу на групу людей, щоб спричинити њх за собою дл¤ сп≥льноњ реал≥зац≥њ управл≥нських р≥шень по дос¤гненню визначених ц≥лей.

—учасний л≥дер обов'¤зково стратег.

Ћ≥дерство зв'¤зане з т≥Їю частиною керуванн¤ орган≥зац≥Їю, що в≥дбуваЇтьс¤ в област≥ керуванн¤ персоналом, формуванн¤ вол≥ менеджер≥в, стратег≥њ, реал≥зац≥њ нам≥ченого ≥ збереженн¤ дос¤гнутого.

–озр≥зн¤ють наступн≥ види л≥дерства:

Ч Ћ≥дерство на основ≥ влади, сили (посади). ѕрисутн≥: в≥дносини нер≥вност≥, тиск на п≥длеглих, ор≥Їнтац≥¤ на дос¤гненн¤ ц≥лей л≥дерства.

ѕеревага примусовоњ влади над владою авторитету. ѕроблема на¤вност≥ посл≥довник≥в.

Ч ѕовед≥нкова концепц≥¤ л≥дерства. Ћ≥дерське поводженн¤ Ч це д≥њ по координац≥њ роботи групи (розпод≥л обов'¤зк≥в, мотивац≥¤, критика).

Ч Ћ≥дерство на основ≥ техн≥ки груповоњ роботи. Ћ≥дером визнаЇтьс¤ той, у кого Ї програма дл¤ вс≥Їњ групи, хто знаЇ ¤к ≥ дос¤гти результату при м≥н≥мальних витратах ресурс≥в. Ќайб≥льше ефективно д≥ючий член групи стаЇ л≥дером.

Ч Ћ≥дерство ¤к вплив. Ћ≥дер Ч той, хто робить найб≥льше важливий вплив на ≥нш≥. ÷е л≥дерство завд¤ки м≥жособист≥сному чи впливу комун≥кац≥¤м.

Ч Ћ≥дерство через переконанн¤. Ћ≥дерство за рахунок впливу на людей переконанн¤м.

Ч Ћ≥дерство ¤к дос¤гненн¤ згоди. Ћ≥дер дос¤гаЇ повиновени¤, поваги ≥ ло¤льност≥ сп≥вроб≥тник≥в шл¤хом дос¤гненн¤ м≥ж ними згоди; максимальне сп≥вроб≥тництво при м≥н≥мальних протир≥чч¤х.

Ч Ћ≥дерство ¤к центр ус≥Їњ д≥¤льност≥ групи. Ћ≥дер завжди Ї ¤дром групи. Ќеформальне л≥дерство не визнаЇтьс¤.

ќсновн≥ ¤кост≥ л≥дера:

Ч волод≥нн¤ ≥нтелектом ≥ знанн¤ми;

Ч вражаюча зовн≥шн≥сть;

Ч чесн≥сть;

Ч волод≥нн¤ здоровим глуздом (л≥дер не повинний бути догматиком);

Ч ≥н≥ц≥ативн≥сть найвищою м≥рою;

Ч високий ступ≥нь впевненост≥ в соб≥;

Ч висока працездатн≥сть.

якост≥ л≥дера повинн≥ в≥дпов≥дати наступним характеристикам:

Ч повинн≥ сполучатис¤ з характером д≥¤льност≥;

Ч повинн≥ сполучатис¤ з конкретними задачами, що реал≥зують п≥длегл≥

Ч повинн≥ сполучатис¤ ≥з середовищем, зовн≥шн≥ми умовами, у ¤ких працюЇ кер≥вник;

Ч повинн≥ сполучатис¤ з внутр≥шн≥м середовищем орган≥зац≥њ, з персоналом.

2. ’арактеристика головних стил≥в впливу

—тиль л≥дера Ч манера поводженн¤ кер≥вника до п≥длеглих. –озр≥зн¤ють к≥лька манер:

Ч јвтократичний стиль (особистоњ влади). «аснований на примус≥, погроз≥, страху, тверд≥й регламентац≥њ правил повед≥нки сп≥вроб≥тник≥в, персоналу. «аснований на т≥м, що людина ледачий, його треба поган¤ти (концепц≥¤ ’).

Ч ƒемократичний стиль. —пираЇтьс¤ на концепц≥ю ¬, тобто людина Ч ≥стота

св≥доме, любить працювати. ’арактерна децентрал≥зац≥¤ повноважень, активна участь

ус≥х у прийн¤тт≥ управл≥нських р≥шень, широка вол¤ д≥й при виконанн≥ завдань,

в≥дкрит≥сть ≥ дов≥ра.

Ч Ћ≥беральний стиль. ћаксимальна вол¤ виконавц≥в, њхн≥й самоконтроль, м≥н≥мальна участь кер≥вника в д≥¤льност≥ виконавц¤.

–озр≥зн¤ють ще також наступн≥ види стил≥в:

Ч експлуататорсько-експлуатац≥йний стиль (спр¤мований на роботу);

Ч прихильний-автократичний;

Ч консультац≥йно-демократичний (повна дов≥ра до п≥длеглих) ≥ ≥н.

ѕрот¤гом ус≥Їњ ≥стор≥њ розвитку сусп≥льства точатьс¤ суперечки навколо визначенн¤ сут≥ ≥ природи кер≥вництва. ѕри цьому сл≥д врахо≠вувати ≥ ту обставину, що б≥льш≥сть людей п≥дсв≥домо переконана - ке≠рувати вони вм≥ють ¤кнайкраще (нав≥ть не волод≥ючи теоретичними знанн¤ми чи практичним досв≥дом) на в≥дм≥ну в≥д будь-¤коњ ≥ншоњ га≠луз≥ чи виду д≥¤льност≥.

„и кер≥вником треба народитис¤, чи кер≥вн≥ зд≥бност≥ та ¤кост≥ можна культивувати або набути з досв≥дом, чи можна зарадити у ви≠бор≥ кер≥вного стилю? ÷≥ питанн¤ - одн≥ з найб≥льш дискус≥йних в досл≥дженн≥ управл≥нн¤. –озгл¤немо погл¤ди на ц≥ та ≥нш≥ проблеми в ≥сторичному аспект≥ та наведемо к≥лька сучасних теор≥й ≥ п≥дход≥в.

 ер≥вництво можна визначити "¤к процес викори≠станн¤ влади задл¤ дос¤гненн¤ впливу на людей".

¬лада - це можлив≥сть реально вплинути на повед≥нку ≥нших людей, тобто влада - це знар¤дд¤ впливу. ¬ свою чергу, вплив - це будь-¤ка повед≥нка одн≥Їњ людини чи групи ос≥б, що активно д≥Ї на по≠вед≥нку, в≥дчутт¤, стосунки ≥нших людей.

ѕроте влада не Їдина основа кер≥вництва ≥ такий п≥дх≥д притаманний лише авторитаризму ≥ застосо≠вуЇтьс¤ по в≥дношенню до формальноњ орган≥зац≥йноњ структури.

≤нше визначенн¤ розгл¤даЇ адм≥н≥стративне кер≥вництво ¤к "процес управл≥нн¤ та впливу на сп≥льну д≥¤льн≥сть член≥в групи".

як бачимо, тут вже запроваджуютьс¤ елементи кер≥вництва:

1) кер≥вництво передбачаЇ на¤вн≥сть п≥длеглих;

2) ≥снуЇ певний розпод≥л влади, впливу чи управл≥нн¤ кер≥вника п≥длеглими;

3) кер≥вники вказують, що ≥ ¤к сл≥д робити.

ѕроте це визначенн¤ стосуЇтьс¤ лише адм≥н≥стративного кер≥вництва. “ому постаЇ питанн¤: менеджери ≥ кер≥вники - це люди, що виконують аналог≥чн≥ д≥њ або однаков≥ функц≥њ чи м≥ж ними ≥снуЇ певна розб≥жн≥сть? «г≥дно з ћургедом ≥ √р≥фф≥ном "управл≥нн¤ спи≠раЇтьс¤ на формальну можлив≥сть впади впливати на людей, тим часом ¤к кер≥вництво Ї використанн¤м непримусового впливу з тим, щоб координувати й узгоджувати д≥¤льн≥сть член≥в групи дл¤ дос¤г≠ненн¤ мети".

” стосунках м≥ж кер≥вником та п≥длеглими в процес≥ викори≠станн¤ влади ≥снуЇ пр¤ма пропорц≥йна залежн≥сть (так званий баланс влади): влада кер≥вника над п≥длеглими тим б≥льша, н≥ж вища за≠лежн≥сть п≥длеглих в≥д кер≥вника, ≥ навпаки. ÷¤ залежн≥сть може набу≠вати р≥зних форм про¤ву - пр¤мо чи опосередковано п≥длегл≥ залежать в≥д управл≥нських р≥шень кер≥вника (у питанн¤х ресурсного забезпе≠ченн¤, розпод≥лу та отриманн¤ винагород, послуг, ≥нформац≥њ тощо). ¬ свою чергу, п≥длегл≥ впливають на кер≥вника, адже це вони реал≥зують на практиц≥ вс≥ його р≥шенн¤, вказ≥вки, накази та розпор¤дженн¤, ≥ са≠ме виконанн¤ дорученоњ роботи залежить в≥д них.

ўоб керувати, необх≥дно мати дл¤ цього досить п≥дстав, тобто волод≥ти ≥нструментами впливу, а щоб впливати - сл≥д мати основу влади (аби змусити п≥длеглих п≥дкор¤тись розпор¤дженн¤м). «доровий глузд п≥дказуЇ, що дл¤ реал≥зац≥њ влади необх≥дно дещо мати п≥д своњм контролем. ÷е "дещо" повинно бути суттЇвим дл¤ виконавц¤ ≥ на його основ≥ створюЇтьс¤ залежн≥сть в≥д кер≥вника. «алежн≥сть - це ситуа≠ц≥¤, при ¤к≥й виконавець змушений д≥¤ти саме так, ¤к того бажаЇ кер≥вник.

≤нструментом впливу на д≥¤льн≥сть п≥длеглих виступаЇ мож≠лив≥сть кер≥вника вплинути на р≥вень задоволенн¤ њх активних потреб (згадаЇмо класиф≥кац≥ю потреб ћаслоу). ¬с≥ форми впливу та влади спонукають людей виконувати бажанн¤ ≥ншоњ людини, задовольн¤ючи тим самим активн≥ потреби. Ћюди оч≥кують та передбачають насл≥дки т≥Їњ чи ≥ншоњ повед≥нки.

3. —хожост≥ та розб≥жност≥

вплив≥в влади, л≥дерства та кер≥вництва

ƒонедавна переважала думка, що м≥ж пон¤тт¤ми "кер≥в≠ництво", "л≥дерство" та "влада" немаЇ суттЇвоњ в≥дм≥нност≥, оск≥льки особа, ¤ка над≥лена повноваженн¤ми зд≥йснювати керуюч≥ функц≥њ, автоматично вважаЇтьс¤ л≥дером колективу ≥ маЇ владу над п≥длеглими. ќднак на практиц≥ ц≥ три складов≥ управл≥нського впливу не обов'¤зково зосереджен≥ в одних руках. якщо кер≥вництво пол¤гаЇ у прав≥ особи давати оф≥ц≥йн≥ дорученн¤ ≥ розпор¤дженн¤ п≥длеглим ≥ вимагати њх виконанн¤, то реальна влада залежить в≥д особистих ¤костей ≥ ситуац≥њ, у ¤к≥й перебуваЇ кер≥вник.

¬≥дм≥нност≥ м≥ж статусом л≥дера ≥ формального кер≥вника випливають з особливостей рол≥ та функц≥й, ¤к≥ ними виконуютьс¤.  ер≥вництво передбачаЇ монопол≥ю на прийн¤тт¤ р≥шень ≥ контроль за ходом њх виконанн¤. Ћ≥дер не узурпуЇ право приймати р≥шенн¤, а, навпаки, запрошуЇ до цього кожного сп≥вроб≥тника. ¬ результат≥ зм≥нюЇтьс¤ статус кожного прац≥вника. якщо кер≥вник протистоњть груп≥ п≥длеглих, виступаЇ ¤к зовн≥шн¤ сила, то л≥дер перетворюЇ колектив у Їдину команду.

‘еномен л≥дерства грунтуЇтьс¤ на авторитет≥ кер≥вника. –озр≥з≠н¤ють формальний, особистий ≥ повний авторитет.

‘ормальний авторитет кер≥вника випливаЇ з його прав ¤к посадовоњ особи розпор¤джатис¤ п≥длеглими, ц≥леспр¤мовувати, моти≠вувати ≥ контролювати њх працю та повед≥нку.

ќсобистий авторитет кер≥вника грунтуЇтьс¤ на його особис≠тих ¤кост¤х ¤к людини (наприклад, толерантн≥сть, товариськ≥сть, компетентн≥сть, здоровий глузд, лог≥чн≥сть д≥й та ≥н.).

ѕовний авторитет кер≥вника, або авторитет л≥дера, ви¤вл¤Їть≠с¤ при поЇднанн≥ формального та особистого авторитету особи, ¤ка об≥ймаЇ кер≥вну посаду.132

–озпод≥л влади в≥дбуваЇтьс¤ м≥ж членами групи за р≥шенн¤м њњ кер≥вника (л≥дера). ÷ей процес маЇ назву делегуванн¤ або децентрал≥зац≥њ.

¬лада - ≥нструмент соц≥ального управл≥нн¤, ¤кий зд≥йснюЇ ц≥леспр¤мований вплив на людську повед≥нку, призводить до виник≠ненн¤, зм≥ни чи припиненн¤ людських стосунк≥в та взаЇмозв'¤зк≥в м≥ж складовими соц≥оеконом≥чноњ системи. ¬лада - право наказувати, вимагати виконанн¤, приймати р≥шенн¤, розпод≥лювати ресурси, д≥¤ти | ¤к орган≥затор, кер≥вник та контролер водночас.

1	2

Ќазва: ’арактеристика базових категор≥й кер≥вництва, впливу влади ≥ л≥дерства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (1553 прочитано)