Математика > Діяльність українських вчених 20-30 рр. М.Кравчука, А.Кримського

Діяльність українських вчених 20-30 рр. М.Кравчука, А.Кримського

“Моя любов — Україна і математика”,— це слова всесвітньо відомого математика Михайла Кравчука. На жаль, на батьківщині мало хто знає, що цей наш співвітчизник першим у світі спроектував комп’ютер (його науковим доробком, щоправда, скористався американець Атанасов), написав перший підручник з математики українською мовою, організував першу в нашій державі шкільну математичну олімпіаду. Завдяки його наставницькій діяльності Сергій Корольов став генеральним конструктором космічних ракетоносіїв, а Архип Люлька — конструктором першого турбореактивного двигуна в СРСР. Любов до рідної мови та України далася взнаки — тоталітарна влада сфабрикувала обвинувачення в буржуазному націоналізмі. Вирок — 20 років таборів суворого режиму на Колимі. Хворе серце вченого не витримало, і 9 березня 1942 року він помер. Місце поховання невідоме, останні координати — Магадан, Хабаровський край, 72-й кілометр...

“Моя любов — Україна і математика” викарбувано і на гранітному постаменті пам’ятника науковцеві. Монумент відкрили позавчора перед корпусом музею Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”. На урочистості завітали ректор Михайло Згуровський, заступники голови Київської міськдержадміністрації Михайло Поживанов та Іван Салій, голова Солом’янської райдержадміністрації Іван Сидоров, викладачі, студенти та родичі вченого.

— Нещодавно ми відзначали День науки, а сьогодні вшановуємо великого вченого Михайла Кравчука,— сказав Михайло Згуровський.— У Політехніці Михайло Пилипович залишив частинку свого серця. На фізико-математичному факультеті, де працював визначний алгебраїст, є аудиторія на його честь. У 25 років Михайло Кравчук став приват-доцентом кафедри математики, в 33 — доктором наук, у 37 — дійсним членом Всеукраїнської академії наук.

— Більше 35 років я вивчаю життя і творчість Михайла Кравчука,— поділилася професор математики Ніна Вірченко.— Формули, моменти, многочлени Кравчука відомі у всьому світі, і лише в нас його теорія погано розвивалася. До речі, жодна суспільно значима подія в період становлення нашої державності — відкриття українських шкіл, державних чи народних університетів — не відбувалася без його участі. Зробив він дуже багато, проте багато чого і не встиг, адже прожив неповних п’ятдесят років.

— Образ Михайла Кравчука припав мені до душі. Я кілька разів перечитував його листи: інших матеріалів про нього в архівах надто мало. Він був чоловіком з чутливою душею і правильними рисами обличчя. Над створенням пам’ятника я працював чотири місяці,— сказав скульптор Олександр Скобліков — автор 36 меморіальних дощок та 13-ти пам’ятників таким видатним ученим, як Сергій Лебедєв, Євген Патон, Володимир Вернадський.

На відкриття меморіалу Михайлу Кравчуку приїхали і його земляки. Заступник голови Ківерцівської районної ради Волинської області Богдан Семенович розповів, що на батьківщині математика в селі Човниця 1979 року відкрито музей та погруддя Михайла Кравчука. Нині живі його невістка (син помер в 1991-му), онук і правнук.

— Михайло Кравчук народився в сім’ї інженера-землеміра,— додав директор музею Михайла Кравчука в Човниці Степан Лукашук.— Мати вченого — полячка, володіла українською, французькою, німецькою і російською мовами, вона і займалася вихованням чотирьох дітей. Сім’я жила в селі, та в них не було господарки, зате було фортепіано, і дітей навчали музики та мистецтва. Коли Михайлику виповнилося вісім років, батьки вирішили відправити його в Луцьку гімназію, яку він закінчив з золотою медаллю. Після цього вступив до Київського університету Святого Володимира. Блискуче закінчив його і залишився навчатися у відомого професора-математика Букреєва. Ще будучи студентом останніх курсів, Михайло почав самостійно писати наукові праці. В селі Саварці, що на Київщині, відкрив першу українську школу і розробив для неї підручник. Там він і побачив сироту Архипа Люльку. Михайло Кравчук був поліглотом: коли виступав на симпозіумах в Італії, говорив італійською, у Франції — французькою, Німеччині — німецькою, в Росії — російською. Але в політехніці лекції читав лише рідною мовою.

1992 року ЮНЕСКО занесла ім’я українського алгебраїста до Міжнародного календаря найвизначніших діячів науки й культури.

Агатангел Кримський

В літературному і культурному житті України Агатангел Кримський – особлива постать, а його життєва й наукова діяльність – рідкісна, гідна подиву і викликає глибоку пошану до його особи. Ім’я А. Кримського – поета, філолога, одного з найвидатніших лінгвістів світу, визначного знавця санскриту, арабських й інших східніх, як і західніх, мов широко відоме не лише в Україні, але й поза її межами. Знаний він як майстерний перекладач, активний громадський діяч і патріот, який за словом поета Павла Тичини, „всім своїм єством, своєю надзвичайною і невтомною працею вченого трудівника – належить народові”. Це при тому, що А. Кримський не мав у собі ні краплі української крови....

Агатангел Кримський народився в січні 1871 року у Володимирі-Волинському на Волині. Батько походив з Бахчисараю в Криму, звідки його предки в кінці XVIII ст. переселилися до Литви, а мати – з убогої родини литовських поляків. Незабаром батьки переїхали до м. Звенигородки на Київщині.

Юний Агатангел учився у прогімназії в Острозі. Колегіюм закінчив у Києві, а Лазаревський інститут східніх мов у Москві, де був у 1898 році доцентом, а від 1910-го до 1918 року – професором арабської і турецької філології та історії Сходу. Перебуваючи в Москві, був активним членом української громади. Для поглиблення знання з орієнталістики перебував два роки (1896–98) у Сирії і Ливані.

А. Кримський став поліглотом світового маштабу, володіючи 60-ма мовами. Після революції, в 1918 році переїздить до Києва, де бере участь в організації Української академії наук. І тут розвинув титанічну науково-педагогічну діяльність. Протягом 10 років очолює найвищі українські установи, завідуючи катедрою сходознавства Київського державного університету. Пише наукові праці з історії літератури арабів, персів, турків та багатьох інших народів Близького і Середнього Сходу. Був редактором капітального і, через заборону Москви, незакінченого величезного академічного словника української мови. Заборона виникла на ідеологічній підставі: мовляв, словник спрямований на відрив української мови від „братньої” російської. Тут треба згадати також, що А. Кримський опрацював „Найголовніші правила українського правопису”, а в історію української філології увійшов як організатор цілої її епохи. Свою цінну бібліотеку, яка начислювала 30,000 томів, подарував Всеукраїнській Академії Наук. За свої кольосальні заслуги в науці отримав звання Академіка.

Якщо йдеться про його політичні погляди, вони кристалізувалися під впливами Івана Франка, Михайла Драгоманова, Лесі Українки, Бориса Грінченка. У політичних і наукових дискусіях із носіями інших поглядів він завжди обороняв самостійність української мови.

А. Кримський відомий теж як поет-лірик, автор екзотичних поезій, які увійшли в збірку „Пальмове гілля”, та белетристики у збірках „Повістки й екскізи з українського життя” і „Бейрутські оповідання”, які помітні своєю оригінальністю та новими мистецькими засобами.

У 1930 році через свої твори вчений потрапив на довгі роки у неласку совєтської влади, а в зв’язку з процесом „Спілки Визволення України” втратив посаду довголітньої і незмінного Вченого секретаря Академії Наук. Щойно з початком Другої світової війни, коли Москва звернула бульше уваги на Схід, згадала про видатного науковця з ділянки сходознавства і покликала його знову до наукової праці. Він навіть отримав нагороду – орден Леніна.

У зв’язку з наступом німців на Україну, Москва дала наказ Кримському виїхати на схід, до Уфи, однак А. Кримський наказу не виконав, а переїхав до своєї Звенигородки. Туди й приїхали за ним представники НКВД. У в’язниці закинули йому антирадянську діяльність, спрямовану на утворення „буржуазної Української держави”. Що сталося з ним далі, невідомо. Наукові кола в Парижі отримали коротку офіційну вістку про смерть академіка в січні 1942 року.

Пребагата наукова спадщина Агатангела Кримського, автора майже 1000 наукових праць, видатного літературознавця, етнографа, фольклориста та історика, людини надзвичайної ерудиції є цінним надбанням не лиш української, але й світової літератури. Іван Франко висловився про нього: „Це незвичайна поява серед українців, незвична своєю енергією, пристрасною любов’ю до України та різнорідністю знання і силою талану. Він (себто А. Кримський), був філологом з фаху, орієнталістом із замилування та дуже оригінальним повістярем”.

Використана література:

1. Визначні українці. В 3-х книгах. – Книга 2. – К., 2001.

1

Назва: Діяльність українських вчених 20-30 рр. М.Кравчука, А.Кримського
Дата публікації: 2005-03-03 (947 прочитано)