ћедицина > ≈тика у медицин≥

≈тика у медицин≥

ћораль (в≥д лат. moralis Ч моральний, moris Ч звичай) Ч це сукупн≥сть ≥сторично зумовлених правил, норм, звичањв, принцип≥в сп≥вжитт¤ ≥ повед≥нки людей њхн≥ в≥дносини в процес≥ виробництва матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей, що визначають њхн≥ обов'¤зки один до одного, до соц≥альних груп, верств клас≥в, до сусп≥льства, ≥ виконанн¤ ¤ких базуЇтьс¤ на громадськ≥й думц≥.

≈тика, мораль, людина Ч це орган≥чне триЇдинство Ї чи не найвагом≥шим соц≥альним ор≥Їнтиром у становищ≥ сусп≥льства й особистост≥. —правд≥, ¤к ми вже вказували, грецьке слово ethos Ч тобто звичай, характер, система норм повед≥нки Ч визначаЇ пров≥дн≥ моральн≥ спр¤муванн¤ ≥ндив≥да у вим≥р≥ м≥ж людських взаЇмин, а отже, до певноњ м≥ри ≥ психолог≥чний портрет державних стосунк≥в.

≈тичн≥ закони ≥ позиц≥њ у медицин≥ Ч це погл¤ди ≥ знанн¤, ¤к≥ наочно ≥нтегрують моральн≥ основи особистост≥ л≥кар¤ й загалом л≥карюванн¤, теор≥ю й практику стосунк≥в з хворими, сусп≥льством та колегами. ћедична етика включаЇ постулати про л≥карський обов'¤зок, слово л≥кар¤, л≥карську таЇмницю, добро й зло, ≥нш≥ моральн≥ та ф≥лософськ≥ категор≥њ ≤ пр≥оритети в охорон≥ здоров'¤. ј л≥карська деонтолог≥¤ Ч це догми профес≥йних обов'¤зк≥в у медицин≥, вона с прикладною частиною концептуального вченн¤ про медичну етику.

«розум≥ла р≥ч, не ≥снуЇ окремих етичних категор≥й щодо повед≥нки л≥кар¤, фельдшера, медичноњ сестри чи сан≥тарки. ≈тичн≥ принципи у медицин≥ Ч непод≥льне ц≥ле, хоча кожний окремий медичний фах мас своњ профес≥йн≥, а отже, й етичн≥ в≥дм≥нност≥. ѕроте переважають всеос¤жн≥ моральн≥ правила й загальн≥ етичн≥ настанови: слово, чесноти, намаганн¤ й знанн¤ медичного прац≥вника, його нев≥д'Їмн≥ моральн≥ гасла в практичн≥й повед≥нц≥ в≥д≥грають ≥стотну роль у зц≥ленн≥ хворого й допомоз≥ йому.

” кожн≥й профес≥њ ≥снують певн≥ етичн≥ протир≥чч¤ ≥ своЇр≥дн≥ способи њх вир≥шенн¤, до чого залучаЇтьс¤ людина з≥ своњм суб'Їктивним св≥том почутт≥в, прагнень, моральних оц≥нок.

—еред р≥зноман≥тних ситуац≥й у профес≥йних стосунках необх≥дно вид≥лити найтипов≥ш≥ риси й особливост≥, котр≥ характеризують специф≥ку профес≥йних стосунк≥в або в≥дносну самост≥йн≥сть профес≥њ.

—уть профес≥йноњ морал≥ пол¤гаЇ у в≥дображенн≥ особливостей профес≥йних стосунк≥в. ќск≥льки мораль в≥дображаЇ сусп≥льне бутт¤ в ц≥лому, то виникаЇ питанн¤ про характер в≥дображенн¤ профес≥йного розпод≥лу в морал≥. ѕрофес≥онал≥зац≥¤ Ч сусп≥льно-економ≥чне ¤вище, ¤кому властивий законом≥рний, об'Їктивний характер розвитку. ¬≥дтак, воно обов'¤зково знаходить в≥дпов≥дне в≥ддзеркаленн¤ в сусп≥льн≥й св≥домост≥ взагал≥ ≥ в ≥ндив≥дуальн≥й св≥домост≥ зокрема.

—пециф≥ка профес≥йноњ морал≥ Ч проекц≥¤ залежност≥ морал≥ в≥д ¤к≥сного р≥зноман≥тт¤ взаЇмов≥дносин людей. «г≥дно з працею конкретноњ категор≥њ у моральн≥й св≥домост≥ особистост≥ формуютьс¤ у¤вленн¤, ¤к≥ з≥ставлен≥ з типом профес≥йних стосунк≥в. як т≥льки вони набувають ¤к≥сноњ ст≥йкост≥, то ведуть до формуванн¤ певних моральних стереотип≥в в≥дпов≥дно до характеру прац≥.

—тавленн¤ людини до природи також мас сусп≥льний характер, тобто воно опосередковане людськими взаЇмостосунками. «нанн¤ про будову навколишнього св≥ту перебуваЇ у в≥дпов≥дному сп≥вв≥дношенн≥ з реальним ≥ бажаним

ћоральна св≥дом≥сть характеризуЇтьс¤ в≥дпов≥дним ставленн¤м до сусп≥льства класу, профес≥йних завдань, до д≥¤льност≥ тощо ¬се це д≥алектично взаЇмозв'¤зано. «агальн≥ моральн≥ у¤вленн¤ формуютьс¤ залежно в≥д конкретних ситуац≥й у р≥зних сферах д≥¤льност≥ ќсобливост≥ профес≥йних стосунк≥в формують у св≥домост≥ особистост≥ в≥дпов≥дн≥ моральн≥ у¤вленн¤, звички ≥ переконанн¤.

ћоральна оц≥нка Ч особливий акт ¤кий ор≥ЇнтуЇ перевагу певноњ норми повед≥нки ≥ наказуЇ, пропонуЇ д≥¤ти в≥дпов≥дно до нењ. ÷е твердженн¤ ч≥тко ви¤вл¤Їтьс¤ в особливост¤х профес≥йноњ морал≥, ¤к≥ вход¤ть у моральну св≥дом≥сть кожноњ людини ¤к спонуканн¤ до д≥њ ≥ доречност≥ в≥дпов≥дних моральних оц≥нок у т≥й чи ≥нш≥й форм≥ д≥¤льност≥.

ƒ≥њ, ¤к≥ належать до сфери морал≥, вираховуютьс¤ ≥з загальноњ сукупност≥ людських д≥й у тому випадку, коли люди замислюютьс¤ над њх сусп≥льним значенн¤м або беззастережно виправдовують свою повед≥нку. ” профес≥йн≥й д≥¤льност≥ позитивну моральну оц≥нку отримують т≥льки так≥ форми повед≥нки ≥ т≥льки так≥ ¤кост≥ особистост≥ котр≥ спри¤ють висок≥й ефективност≥ прац≥ в дан≥й сфер≥ ≥ хоча моральна оц≥нка завжди випливаЇ ≥з сусп≥льного ≥нтересу, вона бере до уваги в≥дпов≥дн≥ людськ≥ взаЇмостосунки.

ћоральна оц≥нка профес≥йноњ д≥¤льност≥ визначаЇтьс¤ двома основними критер≥¤ми а) що об'Їктивно даЇ профес≥¤ дл¤ сусп≥льного розвитку ≥ б) що суб'Їктивно даЇ профес≥¤ ≥ндив≥ду в розум≥нн≥ етичного впливу на нього, оск≥льки р≥зн≥ профес≥њ мають неоднаковий моральний вплив на людей котр≥ присв¤тили себе цим профес≥¤м.

™дн≥сть згаданих момент≥в ви¤вл¤Їтьс¤ у моральному ≥деал≥ ¤к вищ≥й форм≥ моральноњ св≥домост≥. ћоральний ≥деал, ¤кий виражаЇ прагненн¤ до нового р≥вн¤ розвитку сусп≥льства й особистост≥, вбираЇ в себе також у¤вленн¤ про досконал≥ профес≥йн≥ ¤кост≥. ” тих профес≥¤х, де об'Їктом впливу Ї сама людина, моральн≥сть виступаЇ не лише одним ≥з найважлив≥ших чинник≥в ефективност≥ профес≥йноњ д≥¤льност≥, а й також Ї формою њњ самовираженн¤.

—пециф≥ка профес≥йноњ д≥¤льност≥ зумовлюЇ також р≥зницю моральних оц≥нок.  ожна функц≥¤, д≥¤, сфера д≥¤льност≥ несе в соб≥ в≥дпов≥дне њй значенн¤ ≥ вим≥рюЇтьс¤ сусп≥льною шкалою ц≥нностей.

ѕрофес≥йна мораль та њњ особливост≥ визначають спр¤мован≥сть профес≥йноњ д≥¤льност≥.

«агальн≥ законом≥рност≥ по¤ви ≥ розвитку профес≥йних стосунк≥в з њх в≥дображенн¤м у морал≥ спри¤ють розум≥нню зм≥сту л≥карськоњ етики й морал≥. ’ворий, коли звертаЇтьс¤ до л≥кар¤, стаЇ об'Їктом профес≥йного впливу. “реба пам'¤тати, що у профес≥йному в≥дношенн≥ л≥кар маЇ справу з об'Їктом найвищого ступен¤ складност≥ Ч людиною. –озмањтт¤ чинник≥в, котр≥ визначають початок, переб≥г ≥ к≥нець будь-¤коњ хвороби, кожний раз ставить перед л≥карем виключно важку гносеолог≥чну (п≥знавальну) задачу, котру в≥н повинен розв'¤зати прот¤гом короткого часу.

ћедична наука, ¤ка розкриваЇ законом≥рност≥ патолог≥чних процес≥в, на њх основ≥ визначаЇ засоби та методи л≥куванн¤, Ч фундамент д≥¤льност≥ л≥кар¤. Ѕез об'Їктивно ≥стинних знань ц¤ д≥¤льн≥сть, нав≥ть за умови збереженн¤ моральних принцип≥в, Ї не профес≥йною. Ћ≥кар повинен волод≥ти такими ¤кост¤ми, ¤к спостережлив≥сть ≥ прониклив≥сть, розвинуте кл≥н≥чне мисленн¤, профес≥йна наполеглив≥сть ≥ пристрасн≥сть тощо.

Ћюдина Ч не т≥льки дуже складний, а й найц≥нн≥ший об'Їкт впливу, тому що вона Ї особист≥стю. „ерез це стосунки л≥кар¤ ≥ хворого передус≥м особист≥сн≥, суб'Їктивн≥, тобто соц≥альн≥. —оц≥альна функц≥¤ медицини позначаЇтьс¤ на суб'Їктивних в≥дносинах ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у моральн≥й св≥домост≥ ¤к норма, ¤ка вимагаЇ п≥дкоренн¤ ≥нтерес≥в л≥кар¤ ≥нтересам сусп≥льства через ставленн¤ до хворого.

ƒов≥р¤ючись л≥карю, хворий чекаЇ в≥д нього про¤ву вищих моральних ¤костей, хоче бачити в л≥карев≥ зосередженн¤ моральних чеснот ≥ насамперед сп≥вчутт¤, виключну сумл≥нн≥сть та самодисципл≥ну, чесн≥сть ≥ високу майстерн≥сть, вправн≥сть, серйозне ставленн¤ до своЇњ справи ≥ здатн≥сть до самозреченн¤. Ќа¤вн≥сть цих ¤костей Ї моральною гарант≥Їю, основою дл¤ дов≥ри й авторитету.

Ћ≥кар маЇ ставитис¤ до хворого не ¤к до людини взагал≥, а ¤к до особистост≥. ≤накше гуман≥зм Ї лише принципом, а не реальним вчинком. ќтже, л≥карський гуман≥зм Ч ц≥лком конкретний, реальний гуман≥зм. ўодо морал≥ ¤к сут≥, то маЇмо тут де¤ку однозначн≥сть, не залежну в≥д обставин. ¬она н≥бито забезпечуЇ "над≥йн≥сть" л≥кар¤ у його стосунках з людьми (здоровими ≥ хворими) безпосередньо на робочому м≥сц≥ й у побут≥, визначаЇ вс≥ етичн≥ принципи його. ѕочинаючи сп≥лкуванн¤ з хворим, л≥кар зобов'¤заний сконцентрувати на ньому свою увагу, н≥бито забувши про себе, ц≥лком п≥дкоривши розум, волю, знанн¤ й досв≥д справ≥ збереженн¤ житт¤, полегшенн¤ страждань, в≥дновленн¤ здоров'¤.

1

Ќазва: ≈тика у медицин≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (1129 прочитано)