ћедицина > Ћ≥карськ≥ рослини. ∆ивок≥ст, п≥дб≥л, валер≥ана

Ћ≥карськ≥ рослини. ∆ивок≥ст, п≥дб≥л, валер≥ана

ѕлан

¬ступ.

∆ивок≥ст л≥карський.

ѕ≥дб≥л звичайний.

¬алер≥ана.

¬ступ.

Ќезважаючи на бурхливий розвиток х≥м≥њ ≥ зростанн¤ к≥лькост≥ нових, дедал≥ ефективн≥ших синтетичних л≥карських препарат≥в Уантиб≥отик≥вФ л≥карськ≥ рослини продовжують займати значне м≥сце в арсенал≥ л≥кувальних засоб≥в.

¬икористанн¤ л≥карських рослин у народн≥й та оф≥ц≥йн≥й медицин≥ маЇ багатов≥кову традиц≥ю. ¬они здавна користуютьс¤ великою попул¤рн≥стю серед населенн¤.

ќднак, хоча ц≥лющ≥ властивост≥ л≥карських рослин загальновизнан≥, вивченн¤ перспектив рац≥онального використанн¤ та застосуванн¤ њх у медицин≥ нер≥дко ведетьс¤ однобоко. “ак, у науково-досл≥дних закладах досл≥дженн¤ фармакотерапевтичноњ ц≥нност≥ л≥карських рослин спр¤моване головним чином на вивченн¤ окремих д≥ючих речовин, сировини, призначеноњ дл¤ х≥м≥ко-фармацевтичноњ промисловост≥. Ѕезпосередньому ж комплексному досл≥дженню рослин прид≥л¤Їтьс¤ ще недостатньо уваги. ¬насл≥док цього не використовуютьс¤ природн≥ л≥карськ≥ засоби, надзвичайно корисн≥ при багатьох хворобах.

ѕрепарати рослинного походженн¤ характеризуютьс¤ малою токсичн≥стю ≥ незначним алерг≥чним впливом, пор≥вн¤но з синтетичними сполуками.

Symphytum officinale L. Ч живок≥ст л≥кар≠ський.

–ос. назва: окопник лекарственный.

–одина: Boraginaceae Ч шорстколист≥.

Ѕагатор≥чна трав'¤ниста рослина, заввишки 30-100 см. —тебло крилате, особливо вгор≥, в≥д глибоко зб≥гаючих вниз листк≥в, товсте, пр¤ме. Ћистки нижн≥ велик≥, звужен≥ в крилатий черешок, довгасто-ланцетн≥, верхн≥ Ч сид¤ч≥. ¬с¤ рослина шорстка.  в≥тки з≥бран≥ в поникл≥, вкрит≥ листочками зав≥йки. ¬≥ночки кв≥ток брудно-пурпуров≥ або л≥лов≥ з в≥дверненими назовн≥ зуб≠ц¤ми.  орен≥ товст≥, галузист≥, зовн≥ майже чорн≥, всере≠дин≥ б≥л≥, крихк≥, на злам≥ нер≥вн≥, терпко-липк≥ на смак. ÷в≥те з V до к≥нц¤ VII. –осте на вологих луках, б≥л¤ канав, струмк≥в, на пухких торфом≥неральних грунтах, на низинних торфовищах. ѕоширений повсюдно.

 орен≥ живокосту вважаютьс¤ отруйними, особливо ¤кщо приймаютьс¤ внутр≥шньо у завищених дозах. ѕро отруйн≥сть њх св≥дчить ≥ х≥м≥чний склад.

«а р≥зними науковими джерелами, у корен¤х м≥ст¤ть≠с¤ алкалоњди лаз≥окарп≥н, циноглосин, гл≥коалкалоњд консол≥дин, алантоњн, аспараг≥н, сл≥ди еф≥рноњ ол≥њ, ду≠бильн≥ речовини, галова ≥ д≥галова кислоти, крохмаль, смоли, багато слизу, хол≥н, за болгарськими джере≠лами Ч ще й ≥нул≥н. ” св≥ж≥й надземн≥й частин≥ також Ї алкалоњд циноглосин, гл≥коалкалоњд консол≥дин ≥ про≠дукти його розщепленн¤ Ч консол≥дин ≥ глюкоза.

” народн≥й практиц≥ застосовують кор≥нь живокосту ¤к обвол≥каючий зас≥б при вс≥х видах запаленн¤ слизо≠воњ оболонки, а особливо при грудних захворюванн¤х.

” народ≥ вживають також кор≥нь живокосту ≥ ¤к в'¤жу≠чий, ≥ ¤к проносний зас≥б, а також ¤к зас≥б, що видал¤Ї змертв≥л≥ тканини ≥ спри¤Ї регенерац≥њ. ¬важають також, що живок≥ст л≥куЇ нирки, допомагаЇ при поносах, нав≥ть з кров'ю, а також при кровотечах у шлунку ≥ кишеч≠нику, приймають його також при чир¤ках, виразках ≥ наривах ¤к внутр≥шньо, так ≥ зовн≥шньо.

¬казують≠с¤ в≥дом≥ вже дан≥ про стимулюючу д≥ю речовин корен¤ на р≥ст кл≥тин ≥ в≥дновленн¤ тканин людини. ¬≥двар з корен≥в застосовують ≥ при парадонтоз≥ (в тому числ≥ гн≥йному), дл¤ полосканн¤ ротовоњ порожнини, при пере≠ломах к≥сток та пораненн¤х, при гн≥йному запаленн≥ њх, при запаленн≥ вен, гн≥йному запаленн≥ тканин, при бол¤х в ампутованих к≥нц≥вках, на забит≥ м≥сц¤, вивихи, при невралг≥¤х внасл≥док пораненн¤, старих глибоких ранах, що важко ≥ довго го¤тьс¤, при фурункульоз≥ тощо.

Ќарод в≥дзначаЇ кращу д≥ю не сушеного корен¤ живо≠косту, а саме св≥жого, сирого. ¬≥домо (вченим), що у корен¤х живокосту знаходитьс¤ алантоњн ≥ алантоњнова кислота. ÷е пох≥дн≥ пурину. ’оч доведено значенн¤ њх, але наука ще в боргу перед людьми щодо виробленн¤ методики консервац≥њ д≥ючих начал св≥жого корен¤ живокосту.

 райн≥й терм≥н збер≥ганн¤ сухих корен≥в живокосту, до чотирьох рок≥в макси≠мально (в сухому середовищ≥).

Tussilago farfara L. Ч п≥дб≥л звичайний, мати-й-мачуха.

–ос. назва: мать-и-мачеха, подбел, камчужна¤ трава.

–одина: Asteraceae (Compositae) Ч айстров≥ (складноцв≥т≥).

–ано навесн≥ на глинистих ≥ глинисто-крей≠д¤них грунтах, схилах горб≥в, ¤р≥в, а також на межах, у дещо сух≥ших ровах, на кра¤х лук, що переход¤ть у р≥ллю, з'¤вл¤ютьс¤ жовт≥ кв≥ти, схож≥ на кв≥ти кульбаби. ѕ≥сл¤ цв≥т≥нн¤ починають розвиватис¤ листки. ÷е ≥ Ї мати-й-мачуха. –ослина багатор≥чна, трав'¤ниста, з пов≠зучим п≥дземним галузистим кореневищем. Ћистки округло-серцевидн≥, кутасто-нер≥внозубчаст≥, щ≥льн≥, формою нагадують нижню поверхню к≥нського копита, з≥споду б≥лоповстист≥ (Ђтепл≥ Ч матиї), зверху гладк≥ (Ђхолодн≥ Ч мачухаї). Ћисточки кв≥тучого стебла лус≠куват≥, ¤йцевидно-ланцетн≥, пр¤мосто¤ч≥, загострен≥, часто буруват≥.  ошики (суцв≥тт¤) до ≥ п≥сл¤ цв≥т≥нн¤ поникл≥. ѕоширена повсюдно.

«бирають кв≥ти ц≥Їњ рослини рано навесн≥, а лист¤ Ч через 2-3 (≥ п≥зн≥ше) тижн≥ п≥сл¤ того, ¤к обс≥м'¤н¤тьс¤ кошики, в перш≥й половин≥ л≥та.

” народному л≥куванн≥ застосовуютьс¤ листки мати-й-мачухи, р≥дше кв≥ти або сум≥ш кв≥т≥в ≥ листк≥в (подр≥б≠нених) у вигл¤д≥ напару (настою) при р≥зних видах груд≠них Ч легеневих хвороб ¤к в≥дхаркувальний зас≥б, легке потог≥нне.  р≥м того, напар ≥з сум≥ш≥ лист¤ ≥ кв≥ток (2:1) п≥дб≥лу (в доз≥ 4-6-ти столових ложок на 1 л окро≠пу) приймають ≥ в ≥нших випадках запалень слизовоњ оболонки, при катарах шлунка ≥ кишок, при ниркових захворюванн¤х, катар≥ сечового м≥хура.

ѕри нежит≥ вт¤гують у н≥здр≥ с≥к, вичавлений ≥з св≥≠жих листк≥в. “акий же с≥к приймають внутр≥шньо при туберкульоз≥ леген≥в та золотус≥ по 4-6 столових ложок у день.

«ам≥сть напару в згаданих вища потребах вживають порошок ≥з листк≥в по третин≥ чайноњ ложки трич≥ на день (повну чайну ложечку порошку з листк≥в д≥л¤ть на три р≥вн≥ порц≥њ).

ѕри запаленн≥ леген≥в, тривалому кашл≥, бронх≥тах, хрипот≥ та ≥нших захворюванн¤х дихальних шл¤х≥в п'ють напар з сум≥ш≥ таких л≥карських рослин, вз¤тих у р≥вних за об'Їмом частинах: листк≥в ≥ кв≥ток п≥дб≥лу, подр≥бнених сухих корен≥в живокосту, липового цв≥ту, кв≥ток бузини чорноњ, кореневищ пир≥ю, кв≥ток (пелюсток) коров'¤ку Ч 1 столова ложка з верхом на 1 скл¤нку окропу. ѕ'ють до п≥втори скл¤нки на день, краще невеличкими част≠ками Ч ковтками, теплим. јбо ж по п≥вскл¤нки трич≥ на день п≥сл¤ њж≥.

«овн≥шньо. —≥к ≥з св≥жого листка п≥дб≥лу на шматочц≥ (або сам листок) прикладають до гн≥йних ран, вира≠зок, нарив≥в; закапують у н≥здр≥ при нежит≥. ¬важаЇтьс¤ в народ≥ засобом, ¤кий загоюЇ рани. ¬икористовують його дл¤ змазуванн¤ ≥ промиванн¤ т≥ла при гн≥йничко≠вих ураженн¤х шк≥ри (п≥одерм≥т).

ѕри випаданн≥ волосс¤ ≥ при сильн≥й луп≥ з≥ сверб≥н≠н¤м шк≥ри на голов≥ Ч трич≥ на тиждень миють (а в≥р≠н≥ше, випол≥скують) голову в м≥цному в≥двар≥ з сум≥ш≥ листк≥в кропиви ≥ п≥дб≥лу, вз¤тих пор≥вну.

Ћистки ≥ кв≥тки (краще окремо) збер≥гають у ¤щиках, вистелених папером. —трок збер≥ганн¤ Ч до 3-х рок≥в.

Valeriana officinaiis L. Ч валер≥ана л≥карська маун, одол¤н, козлик.

–ос. назви: валериана лекарственна¤, маун.

–одина: Valerianaceae Ч валер≥анов≥.

÷ей вид Ї так званим зб≥рним. —истематики по≠д≥л¤ли його на к≥лька вид≥в ≥ р≥зновид≥в; серед них Ч Valeriana palustris Kr., що тепер називаЇтьс¤ V. exaltata Mikan.Ч валер≥ана болот¤на; V. poligama Bess. ex DC.Ч тепер V. simplicifolia (Reichenb) Kalath.Ч валер≥ана ц≥лолиста; V. stolonifera Czern.Ч валер≥ана пагононос≠на. ” нас, в ”крањн≥, ботан≥ки нараховують 13 вид≥в валер≥ани, з ¤ких у  арпатах, частково в ѕрикарпатт≥ Ч 6 вид≥в, ≥ в  риму та п≥вн≥чн≥й частин≥ Ћ≥состепу ≥ —те≠пу Ч 4 види.

¬≥с≥м вид≥в валер≥ани використовуютьс¤ медициною нар≥вн≥ з валер≥аною л≥карською.

” народ≥ перевагу ¤комусь ≥з зазначених вид≥в не в≥д≠дають, але вважають б≥льш ц≥лющими корен≥ з кореневищами рослин, що ростуть на сухих м≥сц¤х, пагорбках.

¬алер≥ана (групи V. officinalis L.) Ч багатор≥чна тра≠в'¤ниста рослина, заввишки до 150 см. ” перший р≥к зви≠чайно рослина формуЇ розетку прикореневих листк≥в, не виростаючи у кв≥тоносне стебло. “ак≥ ж розетки формуютьс¤ на в≥дростаючих пагонах у де¤ких окремих вид≥в. Ћистки супротивн≥, непарно-п≥рчаст≥, листочки ¤йцевидно-ланцетн≥, зазублен≥ або ц≥локрањ. —тебло пр¤ме, борозенчасте. —уцв≥тт¤ велике, галузисте, окре≠м≥ частини його у форм≥ складних щитк≥в.  в≥тки др≥бн≥ двостатев≥, рожев≥ або б≥л≥. ÷в≥те звичайно в VI, V≤≤ де¤к≥ екземпл¤ри Ч також у VIII. –осте част≥ше на вогких м≥сц¤х, у заплавах р≥чок, на трав'¤нисто-осокових болотах, ” вогких чагарниках, серед лозн¤к≥в, на л≥сових гал¤винках. ѕоширена, можна сказати, повсюдно. “епер њњ ареали зменшуютьс¤ через осушенн¤ грунт≥в.

«бирають корен≥ з кореневищами рано навесн≥, коли 0 перших листках можна вже њњ знайти, або п≥зно восени. ћиють у холодн≥й вод≥. ƒл¤ домашн≥х ц≥лей, п≥сл¤ вимитт¤ корен≥в, варто в≥дривати чи в≥др≥зати б≥чн≥ (в≥д сильних екземпл¤р≥в) кор≥нц≥, випол≥скувати њх у вод≥, а комель (окоренок) очистити легко к≥нцем ножа, грубш≥ дор≥зати на к≥лька частин. —ушать сировину у зат≥нку або ” сушарн≥ при температур≥ до 40 ∞—, бо ≥накше валер≥анова кислота та еф≥рн≥ фракц≥њ втрачаютьс¤.

 орен≥ й кореневища мають своЇр≥дний запах, на смак г≥рк≥, трохи пекуч≥.

¬алер≥ана - це давн¤ ≥ сучасна л≥карська рослина. Ќаш народ добре знаЇ валер≥ану ≥ ц≥лющими властивос≠т¤ми њњ корен≥в ≥ кореневищ користуЇтьс¤ дл¤ л≥куванн¤ в≥д багатьох хвороб.

1	2

Ќазва: Ћ≥карськ≥ рослини. ∆ивок≥ст, п≥дб≥л, валер≥ана
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (2347 прочитано)