ћедицина > ћедична етика

ћедична етика

Ћ≥карська мораль Ч це система норм ≥ вимог до повед≥нки ≥ морального обличч¤ л≥кар¤ ≥ всього ме≠дичного персоналу, а також моральн≥ почутт¤, ¤к≥ реал≥зуютьс¤ у безпосередн≥й д≥¤льност≥ в процес≥ прац≥. ћораль регулюЇ ставленн¤ л≥кар¤ до хворого, до здоровоњ людини, до колег л≥кар¤, до сусп≥льства ≥ держави.

Ќеобх≥дно також уточнити пон¤тт¤ л≥карськоњ ≥ медичноњ етики. « методолог≥чноњ точки зору пон¤тт¤ л≥карськоњ етики виражаЇ сутн≥сть, а пон¤тт¤ медич≠ноњ етики Ч зм≥ст аспекту профес≥йноњ етики. ” пропонован≥й робот≥ переважно вживаЇтьс¤ пон¤тт¤ л≥≠карськоњ етики, через ¤ке ви¤вл¤ютьс¤ суттЇв≥ риси медичноњ профес≥њ, тому що л≥кар Ї центральною ф≥≠гурою охорони здоров'¤ ≥ медицини. ÷е положенн¤ зовс≥м не означаЇ приниженн¤ рол≥ середнього ме≠дичного персоналу. јдже вих≥дними вимогами етики л≥кар¤ Ї одночасно ≥ вимоги медичноњ етики, тобто на них ор≥Їнтован≥ вс≥ медичн≥ профес≥њ, д≥¤льн≥сть усього медичного персоналу.

ћедична ети≠ка в≥дображаЇ моральн≥ норми у таких системах, ¤к "л≥кар Ч хворий", "л≥кар Ч медичний колектив", "л≥кар Ч науковий кер≥вник", "л≥кар Ч сусп≥льство" та ≥н.

” медичному колекти≠в≥ Ї одним ≥з нар≥жних принцип≥в, ¤к≥ регулюють вза≠Їмостосунки м≥ж сп≥вроб≥тниками.  олег≥альн≥сть Ч це сп≥вроб≥тництво ≥ Їдн≥сть, дов≥ра й взаЇмоповага у вир≥шенн≥ складних питань д≥агностики, патолог≥њ та л≥куванн¤ хворих.

Ќа жаль, у кл≥н≥чн≥й практиц≥ зустр≥чаютьс¤ непо≠одинок≥ випадки прикрого нехтуванн¤ даним профе≠с≥йним принципом з боку ¤к л≥кар≥в, так ≥ середнього медичного персоналу. „аст≥ше колег≥альн≥сть пору≠шують де¤к≥ молод≥ л≥кар≥-кар'Їристи, ¤к≥ в гонитв≥ за "авторитетом" чи зиском поступаютьс¤ принципами добропор¤дност≥ щодо товариш≥в по робот≥. Ќе може бути н≥¤кого виправданн¤ таким л≥карським вислов≠люванн¤м, ¤к, наприклад: "¬ам встановили помилко≠вий д≥агноз", "¬важайте за щаст¤, що потрапили на л≥куванн¤ до мене" тощо. —в≥доме чи нав≥ть легко≠важне, випадкове паплюженн¤ профес≥онал≥зму ко≠леги шкодить ≥ справ≥, й пац≥Їнтов≥. јдже чи буде в≥д≠в≥дувач такого л≥кар¤ й надал≥ в≥рити в медицину?

Ќапевно, н≥. ќтже, штучн≥ методи самореклами й ствердженн¤ свого "авторитету" згубн≥ хоча б тому, що будуютьс¤ на аморальн≥й основ≥.

—тановленн¤ авторитету л≥кар¤ Ч це тривалий ≥ коп≥ткий процес, що потребуЇ витримки, самовдо≠сконаленн¤ й нав≥ть самопожертви.

¬се на користь хворого Ч ось пров≥дний тезис кл≥н≥ки. ≤з цього випливаЇ положенн¤, що ретроспек≠тивне не завжди можна оц≥нити: правильн≥сть призначень, ¤к≥ були зроблен≥ хворому ≥ншим л≥карем.  ожний л≥кар у встановленн≥ д≥агнозу або у вибор≥ призначень виходить ≥з конкретних обставин, оц≥нки ним особливостей ≥ндив≥дуальност≥ хворого ≥ багатьох ≥нших чинник≥в. ” випадках ≥з ≥стор≥њ хвороби, ¤к≥ ви≠даютьс¤ на руки пац≥Їнтов≥, л≥кар переважно буваЇ змушений писати (з метою запоб≥ганн¤ псих≥чн≥й травм≥, а також збереженн¤ л≥карськоњ таЇмниц≥) по≠м'¤кшений д≥агноз або нав≥ть св≥домо неправильний (коли мова йде про пухлини або де¤к≥ ≥нш≥ захво≠рюванн¤). „ерез це читати медичн≥ документи, ¤к≥ написан≥ ≥ншими л≥кар¤ми, треба з розум≥нн¤м, не порушуючи при цьому принцип≥в колег≥альност≥ ≥ ме≠дичноњ етики.

ћалодосв≥дчених л≥кар≥в необх≥дно вчити, л≥кар≠ськ≥ помилки потр≥бно обговорювати ≥ виправл¤ти, але все це повинно в≥дпов≥дати вимогам л≥карськоњ етики. Ќав≥ть досить авторитетний л≥кар маЇ терпи≠мо ставитис¤ до думки ≥ншого л≥кар¤, а у раз≥ по≠треби вв≥чливо по¤снити хворому причину в≥дм≥ни ран≥ше призначеного медикаментозного препарату ≥ зам≥ни його ≥ншим, доц≥льн≥сть дообстеженн¤, приз≠наченн¤ нових д≥агностичних процедур. јпломб, са≠молюбство, зарозум≥л≥сть, небажанн¤ зрозум≥ти ко≠легу шкод¤ть ¤к самому л≥карю, так ≥ медицин≥.

ѕорушенн¤ принципу колег≥альност≥ Ч неповага до думки колеги, дискредитац≥¤ його авторитету в очах хворих Ч несум≥сне з профес≥йною честю.

«наченн¤ принципу колег≥альност≥ п≥двищуЇтьс¤ завд¤ки розвитку медичноњ науки ≥ техн≥ки, пост≥й≠ному ускладненню задач д≥агностичного пошуку.

ѕринцип колег≥альност≥ передбачаЇ увагу до осо≠бистост≥ колеги, прагненн¤ безкорисливо надати йому допомогу у вир≥шенн≥ профес≥йних завдань ≥, ¤кщо необх≥дно, вказати на його помилки та осудити його аморальн≥ д≥њ.

 олег≥альне розв'¤занн¤ питань не Ї ≥ндив≥дуаль≠ним ≥ не т¤гне особистоњ в≥дпов≥дальност≥ л≥кар¤. ” практичн≥й д≥¤льност≥ л≥кар повинен у першу чергу спиратис¤ на своњ знанн¤, досв≥д та ≥нтуњц≥ю.

 олег≥альн≥сть у медицин≥ Ч це не т≥льки дотри≠манн¤ в≥дпов≥дних етичних норм, а своЇр≥дне колек≠тивне надбанн¤ профес≥йного досв≥ду; це школа, де набувають л≥карськоњ майстерност≥ через ≥нформац≥ю, що передаЇтьс¤ вербальним шл¤хом за максимально короткий пром≥жок часу.

ƒо таких надбань належать ≥ чесне визнанн¤ авто≠ритетними л≥кар¤ми своњх помилок, аби застерегти колег в≥д фатальноњ тактики в таких ситуац≥¤х. ѕ≥сл¤ ћ. ≤. ѕирогова таким прикладом скориставс¤ видат≠ний х≥рург-гуман≥ст —ерг≥й —ерг≥йович ёд≥н.

"” спогадах про ц≥ драматичн≥ под≥њ, Ч пише —. ёд≥н у "–оздумах х≥рурга" (ћ.: ћедицина, 1968), Ч пережите постаЇ наст≥льки ¤скраво, що нав≥ть через 25 Ч «ќ рок≥в студенти й слухач≥-л≥кар≥ перетворю≠ютьс¤ на св≥дк≥в чи учасник≥в скоЇного й людський чинник справи слугуЇ пересторогою стосовно таких помилок.

якими ж були ц≥ похибки: 1919 р. ¤ не розп≥знав хрон≥чного ≥леусу у 30-р≥чноњ ж≥нки. ѕри мен≥ кл≥н≥ка завороту кишок зникла до такого ступен¤, що ¤ не звернув належноњ уваги на анамнез ≥ вир≥шив, що то каловий стаз в≥д харчуванн¤ одн≥Їю сочевицею (був голод), ¤ призначив рицину й поњхав. Ќаступного ран≠ку п≥д час вторинного виклику ¤ застав хвору непри≠томною, пот≥м вона померла, коли њњ перевозили.

1923 чи 1924 р. мене викликали п≥д “арусу, щоб огл¤нути московського професора Ч  ристалоградга. √остра ниркова кол≥ка ≥з кров'ю в сеч≥. —тан хво≠рого був уже спок≥йний. я запросив його на рентге≠нограф≥ю, м≥ркуючи про кам≥нь сечоводу.  амен¤ не було ви¤влено, ≥ ¤ вир≥шив, що в≥н вийшов. я в≥дпус≠тив хворого на все л≥то. ¬осени, через 4 м≥с¤ц≥, в нього було д≥агностовано неоперабельний рак нирки.

” 1918 р. в “ульськ≥й губернськ≥й земськ≥й л≥кар≠н≥, видал¤ючи вузли туберкульозних залоз на шињ у 17-р≥чноњ сел¤нськоњ д≥вчини, ¤ поранив ¤ремну вену, й не вм≥ючи њњ зашити, розширив у в≥дчањ рану догори. ѕри цьому пошкодив лицевий нерв, скосоротивши д≥вчин≥ ф≥з≥оном≥ю".

"’то м≥г пережити, повинен мати силу пам'¤та≠ти", Ч ц≥ слова √ерцена —. ёд≥н наводить, звертаю≠чись з≥ словами напученн¤ до колег.

ѕрактичн≥ поради

1. “реба не вважати своњ знанн¤ абсолютними тому, що медицина особливо динам≥чна наука, вс≥ дос¤гненн¤ ¤коњ практично неможливо засвоњти одн≥й людин≥.

2. Ќе треба нехтувати порадами свого колеги на≠в≥ть у тих випадках, коли ваша теоретична п≥д≠готовка вища за його. ѕам'¤тайте, що у кл≥н≥чн≥й практиц≥ велике значенн¤ маЇ практичний досв≥д.

3. “реба намагатис¤ не робити категоричних умо≠вивод≥в у складних кл≥н≥чних ситуац≥¤х, не сп≥в≠ставивши своњ думки з думкою колег.

4. „аст≥ше потр≥бно радитись з≥ своњми колегами, адже таке взаЇмне сп≥лкуванн¤ допоможе вам ви≠робити правильне кл≥н≥чне мисленн¤.

5. “реба запам'¤тати, що ваша надм≥рна гордин¤ буде спр¤мована проти вашого авторитету.

6. Ќе потр≥бно звертатис¤ по поради до колег з др≥б'¤зкових питань, прагн≥ть отримати на них в≥дпов≥дь самост≥йно, шл¤хом кроп≥ткоњ прац≥ над спец≥альною л≥тературою.

7. –ад¤чись з≥ своњми колегами, не треба робити спроб ≥ зусиль перекласти своњ профес≥йн≥ обов'¤з≠ки на них, прикритись авторитетом ≥нших.

8. ѕоради колег не повинн≥ бути дл¤ вас акс≥омами, а, скор≥ше, вказ≥вками до розв'¤занн¤ складних л≥ку≠вально-д≥агностичних завдань. ѕрийн¤тт¤ оста≠точного р≥шенн¤ залишаЇтьс¤ за вами.

9. Ќе треба бо¤тис¤ в≥дпов≥дальност≥ за своњ профе≠с≥йн≥ вчинки, коли останн≥ зд≥йснен≥ за вел≥нн¤м вашоњ сов≥ст≥,

10. Ћ≥кар мусить бути щирим на добр≥ поради й д≥њ, н≥коли не в≥дмовл¤тис¤ в≥д поради й допомоги, ко≠ли њњ у нього прос¤ть.

11. «ауваженн¤ колез≥ треба намагатис¤ робити ¤ко≠мога дел≥катн≥ше й водночас принципово ≥ напо≠легливо.

12. “реба бути етично безкомпром≥сними з колегами, коли мова йдетьс¤ про ≥нтереси хворого. “акоњ повед≥нки вимагаЇ профес≥йна честь. Ќе соромтес¤ ≥ пов≥домл¤ти колег≥альному гуртку про своњ най≠б≥льш≥ л≥карськ≥ помилки.

1

Ќазва: ћедична етика
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (613 прочитано)